єдиний унікальний номер справи 546/68/26
номер провадження 2/546/301/26
14 квітня 2026 року м. Решетилівка
Решетилівський районний суд Полтавської області у складі:
головуючого судді Романенко О.О.,
за участі секретаря судового засідання Лободи Н.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Решетилівка в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 546/68/26 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини,-
29.01.2026 позивачка звернулась до суду із вищевказаним позовом, у якому просить суд стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України аліменти на її користь на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 1 / 4 частки заробітної плати (доходів) відповідача, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що із 3 жовтня 2014 року по 1 вересня 2025 року вона проживала у фактичних шлюбних відносинах без реєстрації шлюбу з ОСОБА_2 . У цей проміжок часу народила дочку: ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьком якої є відповідач. Неповнолітня дочка ОСОБА_4 проживає разом зі позивачкою і перебуває на її утриманні. Стан здоров'я її задовільний. Незважаючи на такі обставини, відповідач не приймає достатню участь у витратах пов'язаних з утриманням та вихованням неповнолітньої дочки ОСОБА_4 хоч він здоровий працездатний має самостійний дохід, оскільки працює трактористом ТОВ «Агротехсервіз».
Позивачка вважає, що відповідач має змогу і повинен надавати їй матеріальну допомогу на утримання їх дочки ОСОБА_4 . Сімейний стан та матеріальне становище дозволяють відповідачеві надавати зазначену допомогу. Отримання довідки про доходи відповідача є для позивачки утрудненим оскільки ця інформація вважається конфіденційною. Тому, позивачка просить суд витребувати ці документи з відповідача.
За результатами автоматизованого розподілу справ між суддями від 29.01.2026, справу передано на розгляд головуючому судді Романенко О.О.
У порядку визначеному ч. 6 ст.187 ЦПК України судом 02.02.2026 направлено запит до органу реєстрації з метою з'ясування зареєстрованого місця проживання відповідача, відповідь на який 09.02.2026.
Ухвалою судді від 11.02.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, призначено відкрите судове засідання на 08:30 годину 11.03.2026, задоволено клопотання позивача про витребування доказів у відповідача.
У судове засідання 14.04.2026 сторони не з'явились, про дату час та місце судового розгляду повідомлені належним чином.
У встановлений судом строк, відповідач правом на надання відзиву не скористався.
Позивачка у судове засідання не з'явилась, 11.03.2026 подала до суду клопотання, в якому просила проводити розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі (а.с.25).
Відповідач у судове засідання не з'явився, 14.04.2026 подав до суду заяву, у якій просить розгляд справи проводити за його відсутності, позовні вимоги визнає у повному обсязі, про наслідки прийняття судом визнання позову повідомлений (а.с.31).
Згідно з ч.3 ст.211 ЦПК України справу розглянуто за відсутності сторін, які надіслали на адресу суду заяви з проханням справу розглянути за їх відсутності. Судовий розгляд справи здійснювався на підставі наявних письмових доказів у матеріалах справи.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у зв'язку з розглядом судом справи за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Відповідно до ч.4 ст.206 ЦПК України - у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для цього законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Повно та всебічно дослідивши письмові докази у справі, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.
Судом встановлено, що сторони мають спільну доньку - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 22.12.2015 (а.с.4).
Із копії витягів з Реєстру територіальної громади № 2026/001098410 від 22.01.2026 та 2026/001098216 від 22.01.2026 вбачається, що неповнолітня ОСОБА_3 проживає разом із позивачкою ОСОБА_5 (а.с.11, 10).
Спір у справі виник із сімейних правовідносин та його вирішення регулюється нормами сімейного законодавства.
Згідно ст. 27 Конвенції про права дитини, прийнятої 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 20.11.1989 року, батько(-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Батьки зобов'язані утримувати своїх дітей незалежно від того, перебувають вони в шлюбі чи шлюб між ними розірвано.
Згідно з ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, а проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їх прав та не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до ст.180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
У відповідності до положень ст.ст.1-3 Конвенції ООН «Про права дитини» в усіх діях щодо дітей першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини, зокрема, передбачено, що дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживаються всі відповідні законодавчі і адміністративні заходи.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789XІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно зі ст.8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Відповідно до ч. 8 ст. 7 СК України, регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
Згідно ч. 1 ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини, стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, інші обставини, що мають істотне значення.
Частиною 2 статті 182 СК визначено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, а мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Відповідно до ч.3 ст.181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Згідно зі ст.183 СК України, частка заробітку (доходу) батьків, яка буде стягуватись як аліменти на дитину, визначається судом.
У відповідності до вимог ч.1 ст.184 СК України, суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі .
У відповідності до вимог ч.1 та ч.6 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Як встановлено судом, неповнолітня дитина, батьками якої є сторони у справі, перебуває на повному матеріальному утриманні позивачки позивачки, відповідач не бере участі у витратах, пов'язаних з утриманням дитини, тобто не виконує обов'язку, передбаченого ст.180 СК України.
Оскільки судом встановлено, що інших утриманців відповідач не має, є здоровим та працездатним, з метою належного захисту прав дитини, суд приходить до висновку, що наявні підстави для задоволення позову та стягнення з відповідача аліментів на утримання неповнолітньої дитини у розмірі 1/4 частки його заробітку, починаючи з дня пред'явлення даного позову до суду, тобто з 29.01.2026, до досягнення дитиною повноліття.
З огляду на зазначене, суд приходить до висновку, що визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує права або інтереси інших осіб. Тому, визнання позову відповідачем слід прийняти.
У відповідності до вимог ч. 1 ст.430 ЦПК України суд допускає стягнення аліментів у межах суми за один місяць до негайного виконання.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Згідно з ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до п.3. ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення аліментів.
Згідно з ч.6 ст.141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ч. 1 ст.142 ЦПК України, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Аналогічні положення закріплені в ч. 3 ст. 7 Закону Україна «Про судовий збір».
Позивачка звільнена від сплати судового збору на підставі п.3 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».
З огляду на зазначене та враховуючи визнання відповідачем позову до початку розгляду справи по суті, на підставі норм ч.1 ст.142 ЦПК України, ч.3 ст.7 Закону України «Про судовий збір», з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 50% ставки, яка підлягала сплаті при пред'явленні даного позову.
Так, при поданні даного позову, судовий збір повинен був бути сплачений у розмірі 1 211,20 грн.
Враховуючи норми ч. 1 ст. 142 ЦПК України, ч. 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», на користь держави з відповідача підлягає стягненню судовий збір у сумі 665,60 грн (1331,20 х 50% = 665,60).
На підставі викладеного, відповідно до ст. ст. 180, 182, 183, 191 СК України, керуючись ст. ст. 12, 13, 141, 206, 211, 259, 263-265, 352, 354, 430 ЦПК України, суд, -
Прийняти визнання ОСОБА_2 позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини.
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини - задовольнити.
Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітньої доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів доходу (заробітку) відповідача щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 29.01.2026 і до досягнення дитиною повноліття.
Стягнути із ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 665,60 грн (шістсот шістдесят п'ять гривень 60 копійок).
Рішення в частині стягнення аліментів в межах платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.
Рішення суду може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Полтавського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.
Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 14.04.2026.
Учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , телефон: НОМЕР_3 , електронна пошта та кабінет в підсистемі Електронний суд системи ЄСІТС - відсутні;
відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_3 , телефон: НОМЕР_5 , електронна пошта та кабінет в підсистемі Електронний суд системи ЄСІТС - відсутні.
Суддя О.О. Романенко