13.03.2026
Справа № 497/452/26
Провадження № 2/497/894/26
Ухвала
про залишення позовної заяви без руху
"13" березня 2026 р. суддя Болградського районного суду Одеської області Кравцова Алла Валентинівна, ознайомившись у приміщенні суду в м.Болград з матеріалами цивільної справи за позовом адвоката Кравченко Олександри Олексадрівни в інтересах позивача ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу ,
18.02.2026 року до суду через підсистему "Електронний суд" надійшов вищевказаний позовов представник позивача, судом перевірена правильність підсудності справи - отримані відомості про реєстрацію місця проживання відповідача у Болградському районі. Позов підсудний Болградському районному суду Одеської області, проте не відповідає вимогам ст.175ч.3п.п.2,4-10 та ч.5ст.177 ЦПК України, згідно яких позов має містити... зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити в рішенні; ... виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини... Позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Наданий представником позивача вищевказаний позов не враховує усіх вимог, передбачених ЦПК України, - відсутній доказ волевиявлення позивача, оскільки позов підписаний не позивачем, а повноваження представника позивача не підтверджуються належним доказом.
Так, відповідно до положень ч.1ст.14 СК України, сімейні права є такими, що тісно пов'язані з особою, а тому не можуть бути передані іншій особі. Згідно вимог ч.1ст.110 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним з подружжя, а, ст.56ч.4 СК України визначає, що примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв'язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом. Відповідно до вимог ч.ч.1,2 та 6 ст.13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судове рішення, яким закінчується розгляд справи в суді, ухвалюється іменем України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Тому суд, у даному випадку, враховує роз'яснення Пленуму Верховного Суду України, надані у п.15 постанови №11 від 21.12.2007р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», - згідно якого сімейне законодавство не передбачає можливості розірвання шлюбу представником одного з подружжя або їх обох за довіреністю останніх, а правила ЦК про представництво, довіреність і доручення на ці правовідносини не поширюються. Отже, волевиявлення особи, щодо розірвання шлюбу - є її індивідуальним бажанням, що залежить від обставин, які склалися під час спільного проживання у шлюбі і має виражатися самостійно у певних діях, зокрема, щодо реєстрації шлюбу та подання позову про розірвання шлюбу. Тобто, право на подачу позову про розірвання шлюбу є особистим правом подружжя та не підлягає передорученню. Однак, Верховний Суд Постановою у складі колегії суддів 1-ї судової палати КЦС від 09.07.2021 (справа №607/10879/20), визначив, що в разі, якщо до позовної заяви додано ордер на представництво інтересів позивача та копію договору про надання правової допомоги відповідно до якого адвокат має право складати, підписувати та подавати за дорученням клієнта скарги, заяви, клопотання, у тому числі - позовні заяви, відзиви, заперечення... тощо, - що стосуються саме питання про розірвання шлюбу - це свідчить про наявність належних повноважень в адвоката на надання правової допомоги, якому надано всі процесуальні права та обов'язки визначені для позивача.
Ст.ст.237,238 ЦК України визначено, що представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє. Представник не може вчиняти правочин, який відповідно до змісту чинного законодавства може бути вчинений лише особисто тією особою, яку він представляє. Ч.4ст.62 ЦПК України передбачено, що повноваження адвоката, як представника, - підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до ЗУ "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", а, згідно зі ст.26 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Однак, з наведеного вище нормативного регулювання предмету та підстав позову вбачається, що адвокат, як представник особи, яка звертається до суду з питанням про розірвання шлюбу, на підтвердження своїх повноважень учасника справи має надати суду договір про надання правової допомоги і підтверджує правомочність адвоката на вчинення дій в інтересах клієнта, з якого, у даному випадку, має вбачатися воля позивача саме на розірвання шлюбу, хоча адвокат Кравченко О.О.- представник позивача в позові зазначила, що вона діє на підставі договору про надання правничної допомоги, але договір в матеріалах справи відсутній.
Тому суд дійшов висновку, що, оскільки до позову не додано договір про надання правової допомоги щодо представництва інтересів позивача в суді саме з питань про розірвання шлюбу, тобто суду не надано доказів особистого волевиявлення позивача щодо розірвання шлюбу, - це виключає відкриття провадження за позовом.
Крім того, оскільки позов стосується сімейних правовідносин, позивачем не зазначено, чи не є дружина вагітною, не зазначено інших відомостей, що мають суттєве значення для розгляду справи про розірвання шлюбу, у тому числі - щодо місця проживання та порядок утримання дітей після розірвання шшлюбу, наявності чи відсутності спору про спільне майно, тощо, оскільки, відповідно, наприклад, до вимог ст.110 СК України, позов про розірвання шлюбу не може бути пред'явлено протягом вагітності дружини та протягом одного року після народження дитини, крім певних випадків, визначених чинним законодавством... Встановивши зазначені обставини, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі за заявою про розірвання шлюбу, а якщо воно було відкрито, - припиняє провадження у справі. Ухвали такого роду не є перепоною для повторного звернення до суду з тих самих підстав у зв'язку зі зміною обставин, згаданих у вказаній нормі. В якості роз'яснення: позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлено протягом вагітності дружини, лише в разі, якщо батьківство зачатої дитини визнано іншою особою, а також до досягнення дитиною одного року за умови, - якщо батьківство щодо неї визнано іншою особою або за рішенням суду відомості про чоловіка як батька дитини виключено із актового запису про народження дитини (ст. 110 СК України).
Таким чином, встановивши відсутність усіх вище перелічених складових для відкриття провадження, суд дійшов висновку, що позовна заява містить певні недоліки, які позивачем мають бути усунені для відкриття провадження у справі.
Керуючись ст. ст.95,175,177, 185 ЦПК України, суд
Залишити без руху позов адвоката Кравченко Олександри Олексадрівни - представника позивача ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
Надати позивачу (представнику) строк для усунення недоліків - п'ять днів з дня отримання копії цієї ухвали - шляхом надання суду доказів стосовно його повноважень та волі позивача саме на розірвання шлюбу; в разі неусунення у встановлений строк недоліків, зазначених в ухвалі, позовна заява буде вважатись неподаною і повернута позивачу, що не є перешкодою для звернення до суду з цією ж заявою після усунення вказаних недоліків.
Ухвала оскарженню не підлягає, відповідно до ст.261 ЦПК України набирає законної сили з моменту підписання її суддею.
Суддя А.В. Кравцова