вул. Івана Ступака, 25, м. Фастів, Київська область, 08500, тел. (04565) 6-17-89,
e-mail: inbox@fs.ko.court.gov.ua, web: https://fs.ko.court.gov.ua, код ЄДРПОУ 26539699
2/381/444/26
381/5107/25
Заочне Рішення
Іменем України
09 квітня 2026 року Фастівський міськрайонний суд Київської області у складі головуючого судді Самухи В.О., за участю секретаря судового засідання Папруга А.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
Встановив:
09.09.2025 року на адресу Фастівського міськрайонного суду Київської області представником товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (далі, ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», позивач) з використанням системи «Електронний суд» подано позовну заяву до ОСОБА_1 (далі, відповідачка) про стягнення заборгованості за кредитним договором.
За змістом заявлених позовних вимог стверджується, що шляхом створення заявки на отримання кредиту, подальшого проходження верифікації та надання сканованих копій документів, отримання рішення кредитора щодо можливості надання кредиту, отримання клієнтом доступу до «особистого кабінету», отримання оферти на укладення договору та подальшого внесення клієнтом номеру власної банківської картки для перерахування коштів, отримання та використання одноразового ідентифікатора та підписання договору за допомогою цього ідентифікатора, 17.05.2023 року між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», як кредитором, та ОСОБА_1 , як позичальницею та боржницею, було укладеного договір про відкриття кредитної лінії № 1204-1807 (далі по тексту - кредитний договір).
Відповідно до умов кредитного договору, сума кредиту - 15 000 гривень, строк кредитування - 300 днів, базовий період - 14 днів, % ставка знижена - 2,5 % в день, стандартна - 3 % в день.
Позивачем, як кредитором, виконані умови щодо надання грошових коштів у строкове платне володіння у сумі, зазначеній в договорі, однак відповідачка, як позичальниця і боржниця, грошові кошти в обумовлений договором строк не повернула, нараховані проценти не сплатила.
Станом на 25.08.2025 року розмір заборгованості за кредитним договором становить - 15 000,00 гривень - прострочена заборгованість за тілом кредиту, 133 950,00 гривень - прострочена заборгованість за нарахованими процентами.
З урахуванням викладеного, позивач, діючи через свою представницю, просить стягнути суму заборгованості з відповідачки, однак у зменшеному розмірі, зокрема, заявлений до стягнення розмір заборгованості становить 75 000,00 гривень, з них - 15 000,00 гривень - заборгованість за кредитом, 60 000, 00 гривень - заборгованість за процентами.
Також позивач просить судові витрати у справі покласти на відповідачку.
Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 11 вересня 2025 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін спору, судове засідання призначено на 28 жовтня 2025 року на 14.00 (а.с.91).
Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 16 лютого 2026 року з ініціативи суду витребувано від ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», наступні докази (інформацію): - інформацію щодо надходження від ОСОБА_1 коштів на рахунок ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» для погашення заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії № 1204-1807 від 17.05.2023, укладеного між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 ; - інформацію щодо залишку заборгованості (та структури заборгованості - тіла кредиту, процентів за користування кредитом) (а. с. 146).
На виконання ухвали суду про витребування доказів, витребувані докази були надані ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», а саме надано: - інформацію про те, що після пред'явлення позову до суду відповідачкою було внесено наступні платежі: - 17.11.2025 внесено платіж у розмірі 12 000,00 грн.; - 16.12.2025 внесено платіж у розмірі 7 000,00 грн.; - 16.01.2026 внесено платіж у розмірі 5 000,00 грн.
В судове засідання представниця позивача, будучи повідомленою належним чином про час і дату проведення судового засідання не з'явилася, разом з позовною заявою подала клопотання про проведення судового засідання без їх участі, позовні вимоги підтримують, проти винесення заочного рішення не заперечують (а. с.83).
В судове засідання відповідачка, будучи належним чином повідомленою про час і дату проведення судового засідання, не з'явилася, конверти з ухвалою про відкриття провадження, із судовою повісткою повернулися без вручення із зазначенням працівника поштового відділення «адресат відсутній за вказаною адресою», про причини неявки суду не повідомила, клопотань про відкладення розгляду справи та відзиву на позовну заяву не подала, що відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи по суті.
Відповідно до ч. 6 ст. 128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур'єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.
Як передбачено п. 2 ч . 7 ст. 128 ЦПК України у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається: фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.
Згідно п. 3 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
Відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
У разі відсутності адресата (будь-кого з повнолітніх членів його сім'ї) особа, яка доставляє судову повістку, негайно повертає її до суду з поміткою про причини невручення (ч. 4 ст. 130 ЦПК України).
Крім того, як зазначено у постанові Верховного Суду від 10.05.2023 року у справі № 755/17944/18, довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв'язку «відсутній за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду. Зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки.
Також згідно висновків Європейського суду з прав людини, зазначеного у рішенні у справі «В'ячеслав Корчагін проти Росії» №12307 - учасник справи, що повідомлений за допомогою пошти за однією із адрес, за якою він зареєстрований, але ухилявся від отримання судової повістки. Тому йому повинно було бути відомо про час і місце розгляду справи. Він також міг стежити за ходом його справи за допомогою офіційних джерел, таких як веб-сторінка суду.
Отже, відповідачка вважається повідомленою належним чином про час і дату проведення судового засідання, її неявка не перешкоджає розгляду справи по суті.
Крім того, відповідачка була обізнана про час і дату проведення судових засідань, зокрема, вона подавала клопотання про відкладення судового засідання з метою врегулювання спору, також нею були надані квитанції про часткове погашення боргу (а. с. 96-97, 105-106, 115-116, 120-121, 125, 126).
З урахуванням викладеного, на підставі приписів частини 1 статті 223 ЦПК України, суд проводить розгляд справи без участі представниці позивача та відповідачки.
За згодою представниці позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
У зв'язку з неявкою осіб, які приймають участь у справі, суд розглядає справу у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Після закінчення дослідження обставин справи та перевірки їх доказами, суд перейшов на стадію ухвалення судового рішення, у відповідності до приписів статті 244 ЦПК України ухвалення та проголошення судового рішення було відкладено до 09 квітня 2026 року до 16 години 30 хвилин.
Дослідивши письмові матеріали справи, суд встановив наступні обставини.
17.05.2023 року між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», як кредитодавцем, та ОСОБА_1 , як позичальницею, було укладено договір про відкриття кредитної лінії № 1204-1807 (а. с. 16-27).
Цей договір підписаний позичальницею електронним підписом одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем).
Згідно п. 3.1 кредитного договору, він укладений у формі електронного договору.
Порядок укладення договору та алгоритм дій позичальника для підтвердження волевиявлення на укладення договору встановлений у пункті 3.2 договору.
Згідно п. 4.1 договору загальний розмір кредиту становить 15 000 гривень, дата видачі кредиту - 17.05.2023 року.
Порядок сплати процентів за користування кредитом та їх розмір визначені в пунктах 4.5 та 4.6 кредитного договору, відповідно до яких стандартна процентна ставка становить 3 відсотки.
Також, згідно умов пункту 10.1 договору передбачена можливість застосування промо-ставки - - % щоденно, пільгової процентної ставки - 2,5 % щоденно, зниженої процентної ставки - 2,5 % щоденно.
Згідно пункту 4.8 договору, строк кредитування - 300 (триста) днів, дата повернення кредиту - 11.03.2024 року.
Кредитором до матеріалів справи долучені докази перерахування грошових коштів позичальниці у сумі 15 000 гривень (а. с. 48, 1-ий рядок зведеної таблиці).
Відповідачка, як позичальниця, факт укладення кредитного договору не заперечувала, також не заперечувала факт перерахування їй грошових коштів у сумі, зазначеній в кредитному договорі.
Позивачем до позовної заяви долучений розрахунок кредитної заборгованості, який не спростований відповідачкою, іншого розрахунку заборгованості, як і доказів повного чи часткового виконання зобов'язань за договором відповідачка не надала.
За змістом вказаного розрахунку, заборгованість за тілом кредиту становить - 15 000 гривень, за процентами - 133 950 гривень (а. с. 54-62).
При цьому, позивач просить стягнути заборгованість за відсотками (процентами) у меншому розмірі - у сумі 60 000 гривні (а. с. 12).
У відповідності до приписів статі 13 ЦПК України, суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог і не виходить за межі розрахунку заборгованості, зазначеного в позовній заяві.
Також судом встановлено, що відповідачкою вже після відкриття провадження у справі було частково погашено борг та внесено наступні платежі: - 12 000 гривень (квитанція № 2144-6273-9312-0716 від 14.11.2025), 7 000 гривень (квитанція № 2175-4081-9661-0129 від 15.12.2025), 5 000 гривень (квитанція № 2206-5834-7982-0573 від 15.01.2026), що також підтверджується представницею позивача в заяві про виконання ухвали суду від 25 лютого 2026 року.
В своїх заявах, що були подані до суду, відповідачка не заперечувала обставин укладення кредитного договору та отримання коштів в борг, а також просила відкласти судові засідання з метою урегулювання спору.
Разом із тим, в своєму клопотанні від 09 березня 2026 року позивачка повідомила про причини, з яких вона не може сплатити погоджену з кредитором гарантійну суму, зокрема, через накладення арешту на кошти, розміщені на її рахунках.
При цьому, посилаючись на приписи статті 95 ЦПК України, вона вказала, що подана до суду копія кредитного договору, як електронного доказу, не може підтверджувати існування зобов'язання між сторонами спору на умовах, зазначених в копії кредитного договору.
Суд вважає, що спірні правовідносин сторін урегульовані положеннями ЦК України та Законом України «Про споживче кредитування», Законом України «Про електронну комерцію» (тут і надалі в редакціях, чинних на дату укладення договору).
Зокрема, згідно приписів пункту 1 частини 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно приписів частини 1, 2, 4 статті 201 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
Згідно приписів частини 1 статті 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно приписів частини 1 статті 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Згідно приписів абзацу 1, 2 частини 1 статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Згідно приписів частини 2 цієї статті, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно приписів частини 1 статті 13 Закону України «Про споживче кредитування», Договір про споживчий кредит, договори про надання супровідних послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про електронну комерцію"). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.
Зміст процитованих вище правових норм свідчить про те, що правочин, в тому числі й договір, є законодавчо визначеною підставою для виникнення цивільних прав та обов'язків.
Формою правочину є усна, або письмова, специфічним видом якої є електронна форма правочину.
При цьому, для дотримання письмової, в тому числі й електронної форми правочину, є наявність підпису сторін.
Далі, згідно приписів пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронна комерція - відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов'язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно-комунікаційних систем, внаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов'язки майнового характеру.
Згідно приписів пункту 5 частини 1 статті 3 цього закону, електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно приписів пункту 6 частини 1 статті 3 цього закону, електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Згідно приписів пункту 7 частини 1 частини 3 цього закону, електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, здійснена з використанням інформаційно-комунікаційних систем.
Згідно приписів пункту 12 частини 1 статті 3 цього закону, одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Згідно приписів абзацу 9 частини 1 статті 5 цього закону, одним із основних принципів у сфері електронної комерції є однаковість юридичної сили електронних правочинів та правочинів, укладених в іншій формі, передбаченій законодавством.
Згідно приписів частини 1 статті 10 Закону України «Про електронну комерцію», електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт).
Згідно приписів частини 1 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Згідно частини 3 цієї статті, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Згідно частини 4 цієї статті, пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.
Згідно частини 6 цієї статті, відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Згідно приписів частини 12 цієї статті, електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Згідно приписів частини 1 статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Далі, згідно приписів частини 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно приписів частини 1 статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно приписів частини 2 статті 638 ЦК України, договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Згідно приписів абзацу 2 частини 2 статті 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Згідно приписів частини 1 статті 640 ЦК України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.
Далі, згідно приписів частини 1 статті 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Враховуючи зміст наведених вище правових норм, суд приходить до висновку, що позивачем у справі надані належні та допустимі докази щодо укладення договору у спосіб, передбачений ЦК України та Законом України «Про електронну комерцію» та погодження істотних умов цього договору.
Тому, з урахуванням презумпції правомірності правочину та відсутності в суду даних про його нікчемність, суд приходить до висновку, що кредитний договір укладено та він є регулятором спірних правовідносин сторін.
Далі, згідно приписів частини 1 статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно приписів частини 1 статті 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі.
За змістом частини 2 статті 1054 ЦК України, до відносин за кредитним договором застосовуються положення щодо договору позики.
Згідно приписів частини 1 статті 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно приписів частини 2 статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.
Далі, згідно приписів частини 1 статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно приписів пункту 3 частини 1 статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
З урахуванням викладеного, за відсутності доказів повного чи часткового виконання умов договору позичальницею та повернення коштів, суд приходить до висновку, що відповідачкою порушені умови кредитного договору, а права позивача, як кредитора, підлягають захисту шляхом стягнення заборгованості в судовому порядку, що відповідає способам захисту права, встановленим в частині 2 статті 16 ЦК України.
При цьому, як зазначалось вище, суд, керуючись приписами статті 13 ЦПК України не виходить за межі розрахунку заборгованості, зазначеного в прохальній частині позовної заяви.
Однак, вважаю за можливе зменшити заборгованість за нарахованими процентами в зв'язку з частковим погашенням боргу відповідачкою в розмірі 24 000 гривень та стягнути проценти в розмірі 36 000 гривень.
В цьому випадку, суд враховує, що погашення заборгованості в загальній сумі 24 000 гривень було здійснено відповідачкою, як позичальницею, вже після відкриття провадження у справі, сума внесених коштів визнається сторонами спору, а спрямування суми погашення в рахунок оплати процентів відповідатиме приписам статті 19 Закону України «Про споживче кредитування».
Далі, оцінюючи доводи відповідачки щодо неможливості використання, як належного і допустимого електронного доказу - копії кредитного договору, суд зазначає наступне.
Так, в силу приписів статті 3 ЦПК України, добросовісність та розумність є засадами цивільного законодавства.
В силу приписів статті 44 ЦПК України, добросовісність також розглядається, як стандарт належної процесуальної поведінки.
Суд зазначає, що відповідачкою не було подано відзиву на позовну заяву та в її численних клопотаннях не висловлювалась незгода щодо обставин укладення кредитного договору та погодження його умов. Більше того, відповідачка неодноразово заявляла клопотання про відкладення судового засідання з метою врегулювання спору і сплати погодженої сторонами суми коштів. Після того, як частина погодженої суми коштів була погашеною, а внесення повної суми коштів виявилось не можливим, відповідачка почала ставити під сумнів допустимість копії кредитного договору, як доказу.
Така поведінка відповідачки очевидно не відповідає засадам добросовісності і розумності, а заперечення можливості використання, як доказу, наданої позивачем копії кредитного договору, на переконання суду, спрямоване на уникнення відповідальності за порушення його умов.
Тому, суд відхиляє зазначені доводи відповідачки і вважає доведеними обставини щодо укладення договору та погодження його умов.
Згідно з приписами статті 141 ЦПК України, суд стягує з відповідачки та користь позивача понесені ним витрати зі сплати судового збору у сумі 2 422,40 гривні.
Враховуючи наведене вище, керуючись приписами статті 11, 16, 201, 204, 205, 207, 610, 611, 626, 629, 638, 640, 1049, 1050, 1054, 1055 ЦК України, статті 3, 5, 10-12 Закону України «Про електронну комерцію», статті 4, 12, 81, 141, 263-265, 280-282, 354 ЦПК України, -
Ухвалив:
Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії № 1204-1807 від 17.05.2023 року у сумі 51 000 гривень, що складається з 15 000 гривень - заборгованість за кредитом, 36 000 гривень - заборгованість за нарахованими процентами.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» компенсацію витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви у сумі 2 422,40 гривень.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», код ЄДРПОУ 38548598, місцезнаходження: м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 26, офіс 407.
Відповідачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .
Суддя Самуха В.О.