Рішення від 14.04.2026 по справі 378/161/26

Єдиний унікальний номер: 378/161/26

Провадження № 2/378/267/26

РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2026 року Ставищенський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Марущак Н. М.

за участю секретаря Гончарук Ю. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду селища Ставище Київської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські Фінансові Операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

До суду з вказаним позовом звернулося ТОВ «Українські Фінансові Операції» до ОСОБА_1 з посиланням на те, що між ТОВ «Лінеура Україна» та відповідачкою 06.10.2024 укладено договір про надання споживчого кредиту № 5020951, відповідно до умов якого кредитодавець надав кошти відповідачу в сумі 7000 грн. шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 , а позичальник зобов'язалася повернути кредит та сплатити проценти за користування ним у строки, визначені в договорі.

02.06.2025 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Українські Фінансові Операції» укладено Договір факторингу № 02-1/06/2025. ТОВ «Українські Фінансові Операції» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги до ОСОБА_1 за вказаним договором. Відповідач зобов'язання за вищевказаним договором не виконує, у зв'язку з чим має заборгованість 32270,00 грн., з яких 7000,00 грн. за тілом кредиту, 16800,00 грн. за процентами, нарахованими первісним кредитором, 8470,00 грн. за процентами, нарахованими ТОВ «Українські Фінансові Операції».

Позивач просить суд стягнути з відповідача на користь ТОВ «Українські Фінансові Операції» вказану суму заборгованості за кредитним договором, витрати на правову допомогу 10000 грн. та на відшкодування витрат по сплаті судового збору 2662,40 грн.

Ухвалою Ставищенського районного суду від 02.03.2026 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін (а. с. 130).

Представник позивача ТОВ «Українські Фінансові Операції» в судове засідання не з'явився, про час та розгляд справи товариство повідомлене належним чином (а. с. 136, 138), в позовній заяві позивач справу просить розглядати без участі представника товариства (а. с. 14).

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не прибула, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином (а. с. 141). Відзив на позов до суду відповідач не подала.

Зважаючи на неподання у встановлений судом строк письмового відзиву на позов, справа вирішується за наявними матеріалами у відповідності з нормою частини 8 ст. 178 ЦПК України.

Суд, розглянувши дану справу, дослідивши подані письмові докази, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 06.10.2024 укладено Договір № 5020951 (а. с. 46 - 57) про надання коштів на умовах споживчого кредиту в електронній формі, відповідно до умов якого Товариство надало Відповідачу грошові кошти у сумі 7000,00 грн. (п. 1.2.).

Згідно із п. 1.3 Договору строк кредиту 360 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 15 днів, детальні терміни повернення кредиту та сплати відсотків визначається Графіком платежів, що є додатком до Договору № 1.

Відповідно до п. 1.1. Договору його укладення здійснюється Сторонами за допомогою ІКС Товариства, доступ до якої забезпечується Клієнту через Вебсайт або Мобільний застосунок «Credit7». Електронна ідентифікація Клієнта здійснюється при вході Клієнта в Особистий кабінет.

Згідно з п. 9.7.1 Договору він вважається укладеним з моменту його підписання електронним підписом Клієнта, що відтворений шляхом використання Клієнтом електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який формується для кожного разу використання та направляється Клієнту на номер мобільного телефону. повідомлений останнім Товариству в ІТС Товариства/зазначений в цьому Договорі. Введення Клієнтом коду одноразового ідентифікатора з метою підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором цього Договору вважається направленням Товариству повідомлення про прийняття в повному обсязі умов цього Договору.

Для підписання Договору позивачу було надано одноразовий ідентифікатор "14281", що підтверджується розділом 10 Договору.

Договір укладено на умовах строковості, поворотності, платності користування кредитними коштами у вигляді нарахування процентів.

Згідно з п. 3.1 Договору нарахування процентів за здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредиту, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто методом «факт/факт». Згідно з п. 1.4, 1.4.1 кредитного договору нарахування процентів здійснюється за стандартною (1%) процентною ставкою.

Орієнтовна річна процентна ставка на дату укладення договору складає 2993,53 % (п.1.5.1 договору).

Орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення договору становить 32200,00 грн. (п.1.6.1 договору).

Згідно додатку № 1 до кредитного договору загальна вартість кредиту становить 32200,00 грн., строк кредитування до 30.09.2025 (а. с. 58).

Вищенаведена інформація відображена в Паспорті споживчого кредиту, який також підписано відповідачем одноразовим ідентифікатором «68714» (а. с. 44 - 45).

На підставі погоджених умов, викладених в п. 2.1. Договору ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок фізичної особи за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_2 , яку Відповідачем вказано особисто під час укладання Договору.

Зарахування кредитних коштів на платіжну карту Відповідача відбулось на підставі укладеного Договору про переказ коштів № ФК-П-19/03-01 від 12.03.2019 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «Універсальні Платіжні Рішення»; відповідно до зазначених вище умов Договору ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» свої зобов'язання перед ОСОБА_1 виконало та надало їй кредит в сумі 7000,00 грн. шляхом зарахування 06.10.2024 кредитних коштів на платіжну картку № НОМЕР_3 , що підтверджується копією довідки ТОВ «Універсальні Платіжні Рішення» (а. с. 17).

Згідно відповіді АТ КБ «ПриватБанк» від 14.03.2026, наданої на виконання ухвали суду, встановлено, що саме на ім'я ОСОБА_1 емітовано картку № НОМЕР_3 та 06.10.2024 на вказану картку було зараховано кошти в сумі 7000,00 грн. (а. с. 144).

Згідно детального розрахунку заборгованості за Договором № 5020951 від 06.10.2024 року, здійсненого первісним кредитором за період з 06.10.2024 по 02.06.2025 заборгованість відповідача станом на 02.06.2025 становить 27300,00 грн., з яких борг по тілу кредиту - 7000,00 грн., за нарахованими процентами - 16800,00 грн., штрафні санкції 3500,00 грн. (а. с. 59 - 62).

02 червня 2025 року ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» із ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» укладено договір факторингу № 02-1/06/2025, за яким ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які були боржниками ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» (а. с. 110 - 114).

Відповідно до п. 1.2 вказаного договору факторингу перехід від Клієнта до Фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається після підписання сторонами акту прийому передачі реєстру боржників та надходження ціни продажу у повному обсязі відповідно до п. 3.3 цього договору на рахунок клієнта, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників.

За п. 3.3 договору факторингу ціна продажу становить 3 536 290,55 грн.

Відповідно до платіжних інструкцій № 257, № 1384 та № 11185 від 03.06.2025 ТОВ «Українські Фінансові Операції» перерахувало ТОВ «Лінеура Україна» вказані кошти в якості оплати за договором факторингу № 02-1/06/2025 від 02.06.2025 (а. с. 77, 78, 79).

По акту прийому передачі реєстру боржників до вищевказаного договору факторингу від 02.06.2025 ТОВ «Лінеура Україна» передало ТОВ «Українські Фінансові Операції» реєстр боржників в кількості 3620 (а. с. 86, 115 зв.).

Згідно витягу з реєстру боржників за договором факторингу № 02-1/06/2025 від 02.06.2025 ТОВ «Українські Фінансові Операції» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 5020951, згідно реєстру заборгованість відповідача за вказаним кредитним договором становить 27300,00 грн., з яких борг по тілу кредиту - 7000.00 грн., за нарахованими процентами - 16800,00 грн., штрафні санкції 3500,00 грн. (а. с. 40 - 41).

Згідно детального розрахунку заборгованості за Договором № 5020951 від 06.10.2024 року, здійсненого ТОВ «Українські Фінансові Операції» за період з 03.06.2025 по 01.10.2025 (день закінчення строку договору), позивачем було нараховано проценти в сумі 8470,00 грн. (а. с. 42 - 43).

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачем підтверджено перехід від первісного кредитора ТОВ «Лінеура України» до позивача ТОВ «Українські фінансові операції» права вимоги заборгованості до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № 5020951.

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частинами 1, 2 ст. 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно- комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно зі ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За приписом ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частиною 1 ст. 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, установлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Разом з тим, особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Так, пунктами 5, 6, 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електрону комерцію» встановлено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додається до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним із моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Правилами ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» регламентовано, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. ст. 205, 207 ЦК України).

Водночас, не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину тощо) вказується особа, яка створила замовлення.

Аналогічні правові висновки зроблені Верховним Судом, наприклад, у постановах від 12 січня 2021 у справі № 524/5556/19, від 10 червня 2021 у справі №234/7159/20, які, відповідно до вимог ч. 4 ст. 263 ЦПК України, суд враховує при виборі і застосуванні норми права до цих спірних правовідносин.

Отже, виходячи з вищенаведених положень законодавства та встановлених обставин справи, суд приймає до уваги те, що вказаний договір підписаний електронним підписом, використання якого не можливе без проходження попередньої реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора, та без здійснення входу ним на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету.

Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України визначено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок:1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов'язку боржника третьою особою.

Відповідно до положень ст. ст. 1077, 1078 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об'єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Виходячи із принципу змагальності сторін, у спорі про стягнення кредитної заборгованості на позивача покладається тягар доведення надання позичальнику кредитних коштів та порушення боржником своїх зобов'язань щодо повернення кредиту, а на відповідачі відповідно лежить тягар доведення відсутності у нього заборгованості.

З урахуванням наведеного, встановивши факт укладення між відповідачем та первісним кредитором ТОВ «Лінеура Україна» кредитного договору, факт отримання відповідачем коштів за вказаним договором та їх неповернення у відповідності до умов вказаного договору у строки, визначені сторонами, та факт переходу права вимоги за цим договором до позивача ТОВ «Українські Фінансові Операції», суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь ТОВ «Українські Фінансові Операції» заборгованість в сумі 32270,00 грн., з яких 7000,00 грн. за тілом кредиту, 16800,00 грн. за процентами, нарахованими первісним кредитором, 8470,00 грн. за процентами, нарахованими ТОВ «Українські Фінансові Операції».

Також суд вважає правомірним донарахування позивачем відсотків за кредитним договором за період з 03.06.2025 по 01.10.2025 (день закінчення строку договору), оскільки на момент відступлення права вимоги строк кредитування ще не сплинув, та такі відсотки нараховані в межах строку дії Кредитного договору.

При вирішенні питання про стягнення судових витрат (витрат по сплаті судового збору та витрат на професійну правничу допомогу) суд виходить з наступного.

Відповідно до вимог ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною 3 ст. 141 ЦПК України визначено критерії, які враховує суд при розподілі судових витрат, зокрема, суд має оцінити обгрунтованість таких витрат та пропорційність їх до предмету спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін.

Верховний Суд у постанові від 22.05.2024 у справі № 205/5969/15-ц вказав, що при визначенні суми відшкодування витрат суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Згідно додаткової постанови Верховного суду від 23 грудня 2021 року в справі № 923/560/17 витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 126 цього Кодексу). Близька за змістом правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 зі справи N 922/445/19.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про доведеність позивачем понесених витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду справи у суді першої інстанції.

Частинами 1 та 2 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час.

Наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Схожі висновки викладено в постановах Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19), від 31 липня 2020 року у справі № 301/2534/16-ц (провадження № 61-7446св19), від 30 вересня 2020 року у справі № 201/14495/16-ц (провадження № 61-22962св19), від 23 травня 2022 року у справі № 724/318/21 (провадження № 61-19599св21).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на тому, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду: від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19), від 16 листопада 2022 року у справі№ 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22).

Процесуальний закон визначає критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Такий висновок міститься у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).

Вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має пересвідчитись що заявлені витрати є співмірними зі складністю справи, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності таких витрат. Також суд має врахувати розумність розміру витрат на професійну правничу допомогу та чи не буде їх стягнення становити надмірний тягар для іншої сторони.

Щодо співмірності витрат на правову допомогу слід також ураховувати позицію Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі № 640/6209/19, відповідно до якої розмір відшкодування судових витрат повинен бути співрозмірним із ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також суд має враховувати критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Правову допомогу при зверненні до суду з позовною заявою, на підставі Договору про надання юридичних послуг від 01.08.2024 № 01/08/2024-А позивачу надавав адвокат Дідух Є. О. (а. с. 96 - 97).

Згідно з Актом прийняття передачі наданих послуг №5020951 від 15.12.2025 по Договору про надання юридичних послуг від 01.08.2024 № 01/08/2024-А (а. с. 18) та детальним описом робіт (наданих послуг) № 5020951 від 15.12.2025 (а. с. 19) вартість наданих адвокатом юридичних послуг склала 10 000 грн.

Відповідно до вказаного акта прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) згідно зазначеного Договору (а. с. 18) вказаний акт складений в підтвердження того, що згідно з умовами договору адвокат надав, а позивач прийняв послуги професійної правничої допомоги по підготовці та поданні позовної заяви про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 . Загальна вартість наданих адвокатом послуг становить 10000 гривень (12 годин), яка підлатає оплаті Клієнтом протягом 30 днів з моменту проголошення рішення суду.

Отже матеріалами справи дійсно підтверджується факт отримання ТОВ «Українські Фінансові Операції» послуг адвоката з надання правової допомоги в суді при подачі позову до відповідача.

Разом з тим, при визначенні розміру судових витрат, що підлягають відшкодуванню, суд виходить з того, що дана справа для кваліфікованого юриста не є спором значної складності, не потребує зібрання великого обсягу доказів, залучення до участі у справі інших учасників.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Слід зазначити, що звернення до суду з позовами про стягнення боргу за кредитним договором носить масовий характер. З цих підстав суд вважає, що послуги адвокатів за даною категорією справ є стандартними послугами і тому не потребують великих професійних затрат та часу у загальному розмірі 12 годин. Витрати на правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн. за даною справою є неспівмірними із складністю справи та виконаних адвокатами робіт.

З урахуванням викладеного, враховуючи, що судом ухвалюється рішення про задоволення позовних вимог, суд дійшов висновку, що справедливим буде стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України необхідно стягнути з відповідача на користь позивача 2662,40 грн. судового збору.

На підставі викладеного, керуючись, ст. ст. 203, 204, 207, 512, 514, 639, 1077, 1078 ЦК України ст. ст. 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», ст. ст. 4, 12, 13, 81,133, 137, 141, 258, 259, 263-265, 267-268, 354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські Фінансові Операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські Фінансові Операції» заборгованість за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 5020951 від 06.10.2024 в сумі 32270 (тридцять дві тисячі двісті сімдесят) гривень, судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок та витрати на правничу допомогу в сумі 3000 (три тисячі) гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Повне найменування учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Українські Фінансові Операції» ((04070, м. Київ, вул. Глибочицька, 40 приміщення 19, ЄДРПОУ 40966896).

Відповідачка: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_4 ).

Повне рішення складено 14 квітня 2026 року.

Суддя Н. М. Марущак

Попередній документ
135680764
Наступний документ
135680766
Інформація про рішення:
№ рішення: 135680765
№ справи: 378/161/26
Дата рішення: 14.04.2026
Дата публікації: 16.04.2026
Форма документу: Рішення
Форма судочинства: Цивільне
Суд: Ставищенський районний суд Київської області
Категорія справи: Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них; страхування, з них; позики, кредиту, банківського вкладу, з них
Стан розгляду справи:
Стадія розгляду: Розглянуто (14.04.2026)
Результат розгляду: заяву задоволено повністю
Дата надходження: 10.02.2026
Предмет позову: про стягнення заборгованості
Розклад засідань:
14.04.2026 10:30 Ставищенський районний суд Київської області
Учасники справи:
головуючий суддя:
МАРУЩАК НІНА МИКОЛАЇВНА
суддя-доповідач:
МАРУЩАК НІНА МИКОЛАЇВНА
відповідач:
Куцейко Олеся Олегівна
позивач:
ТОВ "УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ"
представник позивача:
Дідух Євген Олександрович