Єдиний унікальний номер: 378/262/26
Провадження № 2/378/332/26
14 квітня 2026 року Ставищенський районний суд Київської області в складі:
головуючого - судді: Гуртовенко Р. В.
за участю секретаря: Москаленко А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду селища Ставище Київської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості, -
До суду з вказаним позовом звернулося ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» до ОСОБА_1 , з посиланням на те, що 10.09.2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір позики №77566449, умовами якого встановлено, що кредитодавець надає позичальнику кредит в розмірі 6300,00 грн. строком на 29 днів, із процентною ставкою у розмірі 1.99 % в день. Відповідач належним чином свої зобов'язання за договором не виконав, у зв'язку з чим має заборгованість 18264,59 грн., зокрема: 6300 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 11964,59 грн. - сума заборгованості за відсотками. ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВ «Сіроко Фінанс» уклали договір факторингу №025-040122 від 04.01.2022 р., за умовами якого останнє набуло право грошової вимоги до фізичних осіб-боржників, в тому числі за договором кредиту №77566449 до відповідача. ТОВ «Сіроко Фінанс» та ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» та уклали договір факторингу № 05/12/25-01 від 05.12.2025 р., за умовами якого останній набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників в тому числі за договором кредиту №77566449 до відповідача.
Позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь вищевказану заборгованість, витрати по сплаті судового збору та на правничу допомогу.
Зміст та форма позовної заяви та доданих до неї документів відповідає вимогам ст. 175 ЦПК України.
Представник позивача в судове засідання не прибув, в позові зазначив про розгляд справи без його участі.
Відповідач в судове засідання не прибув, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином, заяв та клопотань до суду не подавав, відзив на позовну заяву від нього до суду не надходив (а. с. 74).
Суд, розглянувши справу, дослідивши подані письмові докази, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 10.09.2021р. між ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено в електронній формі договір позики № 77566449, який підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора «2kCFWWKMOj» (а. с. 16).
Пунктами 2.1 - 2.4 договору визначені основні умови договору: сума кредиту - 6300,00 грн., строк позики - 29 днів, процентна ставка знижена 1,99% в день, яка діє протягом строку договору, пеня 2,70%, орієнтовна загальна вартість кредиту 9935,73 грн.
Згідно з п. 3 договору позикодавець надає позичальнику детальний перелік складових загальної вартості кредиту в разі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб за формою, наведеною у таблиці обчислення загальної вартості кредиту споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, що зазначена у додатку №1 до договору, який є його невід'ємною частиною.
Факт надання коштів за вищевказаним договором позики підтверджується платіжною інструкцією від 10.09.2021р., відповідно до якої ТОВ «ФК «1 безпечне агентство необхідних кредитів» перерахувало 10.09.2021р. 6300 грн. на платіжну картку НОМЕР_1 (вказану відповідачем в договорі кредитної лінії) (а. с. 11, 18). Крім того, факт отримання коштів ОСОБА_1 підтверджується довідкою АТ «Універсал Банк» (а. с. 71-73).
У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Згідно із ст. ст. 4 ч. 1; 5 ч. 1 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно із ч. 1, 2 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За ч. 1, 3 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу, який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ч. 1, 2 ст. 15 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
За ст. ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.
Згідно із ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 1049 ЦК України).
Статтями 1054 та 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі, за яким за яким банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію»; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію»; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (частина шоста статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі частина дванадцята статті 11 Закону України «Про електронну комерцію».
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВ «Сіроко Фінанс» уклали договір факторингу №025-040122 від 04.01.2022 р., за умовами якого останнє набуло право грошової вимоги до фізичних осіб боржників, в тому числі за договором кредиту №77566449 до відповідача (а.с. 31-36).
ТОВ «Сіроко Фінанс» та ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» уклали договір факторингу № 05/12/25-01 від 05.12.2025 р., за умовами якого останній набув право грошової вимоги до фізичних осіб-боржників, в тому числі за договором кредиту №77566449 до відповідача (а. с. 36 зв. - 40).
Відповідно до витягу з Реєстру прав вимоги №05/12/25 від 05.12.2025р. до вказаного договору факторингу №05/12/25 від 05.12.2025 року (а. с. 40 зв. - 41), у вказаному реєстрі зазначений відповідач ОСОБА_1 як боржник під порядковим номером 2384 за вищевказаним договором про надання кредиту №77566449.
По платіжній інструкції № 579937984.1 від 24.12.2025 ТОВ «Деал фінанс груп» перерахувало ТОВ «ФК «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» 6792131,40 грн. як оплату за договором факторингу № 05/12/25 від 05.12.2025 року (а. с. 42).
Відповідно до наданих первісним кредитором ТОВ «ФК«1 Безпечне агенство необхідних кредитів» відомостей про щоденні нарахування та погашення (а. с. 14-15) за кредитним договором заборгованість відповідача станом на 09.02.2022 становить 18264,59 грн., зокрема: 6300 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 11964,59 грн. - сума заборгованості за відсотками.
Відповідно до копії розрахунку заборгованості за кредитним договором, наданого ТОВ «Деал фінанс груп», станом на 10.02.2026 року загальна заборгованість відповідачки становить 18264,59 грн., зокрема: 6300 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 11964,59 грн. - сума заборгованості за відсотками (а. с. 6-7).
Згідно ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб),а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Частиною 1 ст. 1082 ЦК України встановлено, що боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.
Обгрунтовуючи позов, ТОВ «Деал Фінанс Груп» зазначено, що свої зобов'язання за вищевказаним кредитним договором первинний кредитор ТОВ «ФК«1 Безпечне агентство необхідних кредитів» виконало у повному обсязі, надало відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах, передбачених вказаним договором, однак, відповідач свої зобов'язання належним чином не виконувала, у зв'язку з чим утворилася вищевказана заборгованість.
Доказів оплати вищевказаної заборгованості за договором про споживчий кредит відповідачем суду не надано та не спростовано доводи позивача.
З огляду на викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором сумі 18264,59 грн., зокрема: 6300 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 11964,59 грн. - сума заборгованості за відсотками, оскільки вказана заборгованість підтверджена належними та допустимими доказами.
При вирішенні питання про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу в сумі 4500 грн., суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно зі ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Дана позиція є усталеною і підтверджується численними постановами Верховного суду у справах № 923/560/17, № 329/766/18, № 178/1522/18.
Згідно з частинами першою-четвертою статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).
Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування в справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.
При зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту.
Зазначене відповідає правовому висновку Верховного Суду, викладеному в постанові від 28 грудня 2020 року у справі № 640/18402/19 (провадження № К/9901/27657/20).
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час.
Наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Схожі висновки викладено в постановах Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19), від 31 липня 2020 року у справі № 301/2534/16-ц (провадження № 61-7446св19), від 30 вересня 2020 року у справі № 201/14495/16-ц (провадження № 61-22962св19), від 23 травня 2022 року у справі № 724/318/21 (провадження № 61-19599св21).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на тому, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду: від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19), від 16 листопада 2022 року у справі№ 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22).
Процесуальний закон визначає критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Такий висновок міститься у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).
Вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має пересвідчитись що заявлені витрати є співмірними зі складністю справи, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності таких витрат. Також суд має врахувати розумність розміру витрат на професійну правничу допомогу та чи не буде їх стягнення становити надмірний тягар для іншої сторони.
Щодо співмірності витрат на правову допомогу слід також ураховувати позицію Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі № 640/6209/19, відповідно до якої розмір відшкодування судових витрат повинен бути співрозмірним із ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також суд має враховувати критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Стороною позивача надано суду в обгрунтування витрат на професійну правничу допомогу: договір про надання правничої допомоги №22-08/25/ДІЛ від 22 серпня 2025 року, укладеного між ТОВ «Деал Фінанс Груп» та адвокатом Ткаченко Ю. О. (а. с. 42 зв. - 45), за яким адвокат взяла на себе зобов'язання надати клієнту юридичну допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним договором. До матеріалів справи також долучено витяг з акту №5-ДІЛ від 02.01.2026р. про підтвердження факту надання правничої допомоги по підготовці та поданню позовної заяви, відповідно до якого адвокат за вищевказаним договором надав послуги на загальну суму 4500,00 грн., з яких: 500,00 грн. - за вивчення документів, 4000,00 грн. - за складання позовної заяви (а. с. 45 зв.), копію ордеру та свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю (а.с. 48 - 48зв.).
Отже матеріалами справи дійсно підтверджується факт отримання ТОВ «Деал Фінанс Груп» послуг адвоката Ткаченко Ю. О. з надання правової допомоги в суді першої інстанції.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4500,00 грн..
З відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в сумі 2662,40 грн. відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 15, 16, 204, 207, 509, 526, 527, 530, 625, 628, 629, 1048, 1054, 1055, 1077, 1080, 1082 ЦК України, ст. ст. 3, 11, 12 Закону «Про електронну комерцію», ст. ст. 4, 5, 10, 12-13, 76 - 81, 83, 89, 141, 259, 265-268, 354 ЦПК України, суд -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» про стягнення заборгованості, - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» (08205, м. Ірпінь, вул. Садова, 31/33, офіс 40/3) кредитну заборгованість в сумі 18264 (вісімнадцять тисяч двісті шістдесят чотири) гривні 59 копійок, витрати по сплаті судового збору в сумі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок та 4500 (чотири тисячі п'ятсот) гривень витрат на надання професійної правничої допомоги.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Р. В. Гуртовенко