Справа № 372/6899/25
Провадження 2-636/26
заочне
14 квітня 2026 року Обухівський районний суд Київської області у складі:
головуючого судді Проць Т.В.
при секретарі Лимаренко О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Обухівського районного суду Київської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська обласна енергопостачальна компанія» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -
У грудні 2025 року Палько М.О. в інтересах ТОВ «Київська обласна енергопостачальна компанія» звернувся до Обухівського районного суду Київської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. В обґрунтування заявлених вимог вказав, що відповідач проживає за адресою: АДРЕСА_1 . За вказаною адресою позивач відкрив для відповідача ОСОБА_1 особовий рахунок № НОМЕР_1 , за яким ведеться облік обсягів поставленої (проданої) та оплаченої споживачем електричної енергії. Однак, за вказаним особовим рахунком відповідач ОСОБА_1 не здійснила сплату за фактично спожиту електричну енергію. Таким чином, за період з січня 2019 року по лютий 2024 року у відповідача наявна заборгованість за електричну енергію в сумі 16 764,24 грн.
15.12.2025 року судом постановлено ухвалу про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження в порядку спрощеного позовного провадження.
10.02.2026 року представник позивача - ОСОБА_3 подав через підсистему «Електронний суд» клопотання про залучення співвідповідача ОСОБА_2 та уточнення позовних вимог.
10.02.2026 року судом задоволено клопотання представника позивача та залучено співвідповідача ОСОБА_2 .
Представник позивача подав суду клопотання про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.
Відповідач в судове засідання не з'явився повторно, про розгляд справи були повідомлені належним чином за адресою проживання, з відзивом (запереченням) на позов до суду не звертались, тому відповідно до ст. 280 ЦПК України суд ухвалив провести по справі заочний розгляд.
В силу вимог ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу технічними засобами не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи та наявні в ній докази у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що ТОВ «Київська обласна енергопостачальна компанія» є суб'єктом господарювання, що створений з метою забезпечення постачання електричної енергії споживачем. На підставі постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 429 від 14.06.2018 позивач отримав ліцензію на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачу.
Пунктом 8 Постанови НКРЕКП № 312 від 14.03.2018 (в реакції на момент виникнення правовідносин) встановлено, що Договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг укладається шляхом приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, опублікованого в засобах масової інформації та на веб-сайті постачальника, шляхом оплати рахунка, отриманого від постачальника універсальної послуги або фактичного споживання будь-яких обсягів електричної енергії або підписання заяви-приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг.
Договір про постачання електричної енергії постачальником універсальної послуги розміщено на офіційному веб-сайті позивача та міститься в матеріалах справи.
Як зазначено у розділі 1 Договору, він є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг та укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 ЦК України, шляхом приєднання споживача до цього Договору. Умови Договори є однаковими для всіх споживачів.
Згідно а.3.1.7 ПРРЕЕ (в редакції на момент виникнення правовідносин) у разі офіційного оприлюднення комерційної пропозиції електропостачальник не має права відмовити споживачу у приєднанні до договору на умовах цієї комерційної пропозиції, якщо технічні засоби вимірювання та обліку електричної енергії забезпечують виконання сторонами умов комерційної пропозиції. На вимогу споживача електропостачальник має надати письмовий примірник договору, підписаний з його боку.
На виконання п.3.2.14 ПРРЕЕ № 312 від 14.03.2018 позивачем було відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 (ЕІС-код точки комерційного обліку: 62Z2540910397585), за яким ведеться облік обсягів поставленої (проданої) та оплаченої споживачем електричної енергії.
Як вбачається з відповіді № 2324836 від 10.02.2026 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно квартира за адресою: АДРЕСА_1 , належить ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на праві спільної часткової власності кожному по 1/2 частці.
З особової картки споживача ОСОБА_1 встановлено, що за період з січня 2019 по лютий 2024 року наявна заборгованість за спожиту електричну енергію в сумі 16 764,24 грн.
Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки, регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги».
Відповідно до положень ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що житлово-комунальні послуги є результатом господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Згідно з ч. 1 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газо - та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).
Частиною першою статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.
Статтею 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги є індивідуальним споживачем.
Згідно п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Відповідно до частини третьої статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.
Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Зазначене узгоджується з висновком, викладеним у постановах Верховного Суду України від 30 жовтня 2013 року у справі № 6-59цс13 та від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15.
Відповідно до ст. 26 Закону України «Про електроенергетику» споживання електричної енергії здійснюється на підставі договору про постачання електричної енергії між споживачем та енергопостачальною організацією.
Правовідносини щодо постачання електричної енергії споживачам регулюються відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії» та Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг N312 від 14.03.2018 року.
Також п. 13 розділу XVII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ринок електричної енергії» визначено, що фактором приєднання до умов договору постачання універсальних послуг (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-який дій, що засвідчують його бажання укласти договір, зокрема надання підписаної заяви про приєднання, оплата рахунку постачальника універсальної послуги та/або факт споживання електричної енергії.
Відповідно до п. 1.2.8 Правил роздрібного ринку електричної енергії постачальник універсальних послуг здійснює постачання електричної енергії на підставі договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, який є публічним договором приєднання та зміст якого визначається постачальником універсальних послуг на основі Типового договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг (додаток 6 до цих Правил), та укладається в установленому цими Правилами порядку. Постачальник універсальної послуги не може відмовити побутовому споживачу, малому непобутовому споживачу або іншому споживачу, який відповідно до законодавства має право на отримання універсальних послуг, електроустановки якого розташовані на території діяльності постачальника універсальної послуги, в укладенні такого договору за умови наявності у споживача чинного договору про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії.
В матеріалах справи містяться квитанції про сплату послуг позивача, а тому договір є укладеним без викладення тексту в паперовій формі.
Відповідно до статті 319 ЦК України власникові належать право володіння, користування та розпорядження своїм майном, власність зобов'язує.
Статтею 322 ЦК України передбачено, що власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 ст. 368 ЦК України визначено, що спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.
Відповідно до статей 156, 162 ЖК України власник зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги щомісячно у встановлені строки.
Відповідно до положень ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності та залежно від положень закону або домовленості між співвласниками може належати їм на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.
У разі належності квартири декільком особам на праві спільної сумісної або спільної часткової власності, позовні вимоги мають бути пред'явлені до кожного з них про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги у розмірах, що відповідають їх часткам у праві спільної сумісної/часткової власності на квартиру, крім тих випадків, коли між співвласниками досягнуто домовленості щодо утримання квартири і визначено уповноваженого власника квартири (постанови Верховного Суду від 20 вересня 2018 року в справі № 522/7683/13-ц, від 01 вересня 2020 року в справі №352/2163/13-ц).
Вказані норми встановлюють презумпцію обов'язку власника нести всі витрати, пов'язані з утриманням належного йому майна.
Згідно ст. 540 ЦК України якщо у зобов'язанні беруть участь кілька кредиторів або кілька боржників, кожний із кредиторів має право вимагати виконання, а кожний із боржників повинен виконати обов'язок у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.
Солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання (ст. 541 ЦК України).
Суд зауважує, що відповідачі не надали належних та допустимих доказів щодо наявності договору, який визначає солідарне зобов'язання або домовленості між співвласниками щодо порядку несення витрат за отримані послуги.
Таким чином, у відповідачів існує обов'язок погашення заборгованості за спожиту електроенергію перед позивачем, а стягнення цієї заборгованості відповідатиме передбаченому пунктом 5 частини 2 статті 16 ЦК України способу захисту права примусовому виконанню обов'язку в натурі.
Отже, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
З урахуванням приписів статті 141 ЦПК України та повного задоволення заявлених позовних вимог, суд вважає, що з відповідачів на користь позивача підлягають стягненню витрати останнього зі сплати судового збору.
Отже, враховуючи вище наведене, керуючись приписами статті 11, 16, 204, 322, 509, 526, 610, 626, 629 ЦК України, статті 5, 7, 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», статті 57, 58 Закону України «Про ринок електричної енергії», статті 4, 12, 81, 141, 263-265, 280-284, 354 ЦПК України, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська обласна енергопостачальна компанія» задовольнити.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська обласна енергопостачальна компанія» заборгованість за спожиту електроенергію в сумі 8 382,12 грн. та витрати зі сплати судового збору в сумі 1 514 грн., а всього стягнути 9 896,12 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська обласна енергопостачальна компанія» заборгованість за спожиту електроенергію в сумі 8 382,12 грн. та витрати зі сплати судового збору в сумі 1 514 грн., а всього стягнути 9 896,12 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити рішення суду повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
На виконання п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України суд зазначає повне найменування сторін та інших учасників справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Київська обласна енергопостачальна компанія», код ЄДРПОУ 42094646, адреса: 08132, Київська область, Бучанський район, м. Вишневе, вул. київська, 8-В.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 , адреса проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , дата народження не відома, РНОКПП - НОМЕР_3 , адреса проживання: АДРЕСА_1
Повний текст рішення складено та підписано 14 квітня 2026 року.
Суддя Т.В. Проць