Єдиний унікальний № 371/194/26
Номер провадження № 1-кп/371/199/26
"09" квітня 2026 р. м. Миронівка
Миронівський районний суд Київської області
у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2
сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_3
захисників: ОСОБА_4 , ОСОБА_5
обвинувачених: ОСОБА_6 , ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора про продовження строку запобіжних заходів у кримінальному провадженні № 1202511220000354, за обвинуваченням
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Городище Черкаської області, без місця реєстрації та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , українки, громадянки України, непрацюючої, незаміжньої, з середньою освітою, на утриманні неповнолітніх дітей не має, раніше судимої, а саме 17.07.2025 вироком Миронівського районного суду Київської області за ч. 1 ст. 162, ч. 1 ст. 357, ч. 1, 2 ст. 70 КК України до покарання у виді обмеження волі строком 2 роки 5 місяців, на підставі ст. 75 КК України, звільнена від відбування призначеного покарання з іспитовим строком 2 роки
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженки с. Гулі Миронівського району Київської області, яка зареєстрована та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , українка, громадянка України, непрацююча, незаміжня, з середньою освітою, немає на утриманні неповнолітніх дітей, раніше не судима
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 186 Кримінального кодексу України,
У провадженні суду перебуває кримінальне провадження № 1202511220000354 відомості про яке внесено 16.12.2025 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за обвинуваченням ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 186 Кримінального кодексу України.
До обвинуваченої ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою, який продовжено строком до 11.04.2026 року.
Прокурором надано суду клопотання про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_6 . Клопотання продовження запобіжного заходу відносно останньої обгрунтоване тим, що обвинувачена може переховуватися від суду, ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, тобто, їй загрожує покарання у виді реального позбавлення волі на тривалий строк. Усвідомлення можливості настання вказаних вкрай несприятливих наслідків може спонукати ОСОБА_6 змінити своє місце проживання та переховуватися від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності.
Крім того, з 26.11.2025 ОСОБА_6 перебуває у розшуку Бердичівським відділом поліції в Житомирській області, за вчинення тяжкого злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, як особа що переховується від суду.
На думку обвинувачення ОСОБА_6 може вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується. ОСОБА_6 є раніше судимою особою, зокрема, 17.07.2025 вироком Миронівського районного суду Київської області за ч. 1 ст. 162, ч. 1 ст. 357, ч. 1, 2 ст. 70 КК України до покарання у виді обмеження волі строком 2 роки 5 місяців, на підставі ст. 75 КК України, звільнена від відбування призначеного покарання з іспитовим строком 2 роки. Окрім цього, ОСОБА_6 не має офіційних джерел доходу. Виходячи із викладеного, в обвинувачення наявні вагомі підстави вважати, що у разі перебування на волі ОСОБА_6 може вчинити інше кримінальне правопорушення.
До обвинуваченої ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у виді домашнього арешту, який продовжено строком до 11.04.2026 року, у зв'язку із чим до суду подане клопотання про продовження строку запобіжного заходу.
Прокурором подано до суду клопотання про продовження строку запобіжного заходу у виді домашнього арешту до обвинуваченої ОСОБА_7 .
Метою продовження запобіжного заходу відносно останньої є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на неї процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від суду та незаконно впливати на потерпілого та свідків у цьому ж кримінальному провадженні.
Ризики обґрунтовані тим, що на думку сторони обвинувачення ОСОБА_7 може переховуватися від суду, обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, тобто, їй загрожує покарання у виді реального позбавлення волі на тривалий строк. Усвідомлення можливості настання вказаних вкрай несприятливих наслідків може спонукати ОСОБА_7 змінити своє місце проживання та переховуватися від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності.
На думку сторони обвинувачення ОСОБА_7 може незаконно впливати на потерпілого та свідків у цьому ж кримінальному провадженні, тому наявні достатні підстави вважати, що ОСОБА_7 , може незаконно впливати на вказаних осіб з метою зміни наданих ними показань, а тому є необхідність у контролі за поведінкою обвинуваченої ОСОБА_7 .
Прокурор подані клопотання підтримав та просив їх задовольнити.
Обвинувачена ОСОБА_6 та її захисник щодо продовження запобіжного заходу у виді взяття під варту заперечили.
Обвинувачена ОСОБА_7 та її захисник щодо продовження запобіжного заходу у виді домашнього арешту не заперечили.
Заслухавши думку учасників судового провадження, дослідивши матеріали клопотання, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі "Ілійков проти Болгарії" №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів .
Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).
Крім того, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню («Бекчиєв проти Молдови»).
Злочин, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_6 , відповідно до ст. 12 КК України є тяжким.
Вірогідність настання ризиків неналежної процесуальної поведінки обвинуваченої, про які вказує прокурор, є досить високою.
Відповідно до приписів ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.
Згідно зі ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів оцінює в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується; вік та стан його здоров'я; міцність соціальних зв'язків в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність постійного місця роботи; репутацію; майновий стан.
Отже, судом встановлено, що згідно з ухвалою слідчого судді Миронівського районного суду від 18.12.2025 до ОСОБА_6 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою у межах строку досудового розслідування до 13.02.2026. Відповідно до ухвали суду від 12.02.2026 строк запобіжного заходу продовжено до 11.04.2026.
Суд враховує, що обвинувачена ОСОБА_6 являється особою молодого віку, на обліку в лікаря нарколога та психіатра не перебуває. В ході досудового розслідування не здобуто будь-яких даних, які б вказували на наявність в останньої хвороб, які б унеможливлювали застосування відносно неї запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Постійного місця не має, проживає за адресою: АДРЕСА_2 . Друзів та стійких соціальних зв'язків немає і не підтримує. Незаміжня, на утриманні неповнолітніх дітей не має. Схильна до бродяжництва та вчинення кримінальних правопорушень, що підтверджується вимогою про судимість, перебуває у розшуку Бердичівським відділом поліції в Житомирській області, як особа що переховується від суду. Офіційно не працює і не працювала. Доходу для прожиття не має. За місцем проживання характеризується негативно. Обвинувачена ОСОБА_6 раніше судима, а саме 17.07.2025 вироком Миронівського районного суду Київської області за ч. 1 ст. 162, ч. 1 ст. 357, ч. 1, 2 ст. 70 КК України до покарання у виді обмеження волі строком 2 роки 5 місяців, на підставі ст. 75 КК України, звільнена від відбування призначеного покарання з іспитовим строком 2 роки.
Метою судового розгляду відповідно до глави 28 КПК України є встановлення поза розумним сумнівом винуватості або невинуватості особи у зазначеному прокурором в обвинувальному акті кримінальному правопорушенні за наслідками безпосереднього дослідження і оцінки доказів судом.
Разом з тим, оцінці судом на зазначеній стадії кримінального провадження підлягають характер та тяжкість кримінального правопорушення, а також наявність та/або продовження існування наведених прокурором ризиків, передбачених п.п.1,3,4,5 ч.1 ст.177 КПК України.
Таким чином, вирішуючи питання продовження строку тримання особи під вартою, суд має встановити існування ризиків неправомірної процесуальної поведінки такої особи та можливість запобігти цим ризикам шляхом застосування менш суворого запобіжного заходу.
У ході розгляду даного клопотання суд дійшов висновку, що ризики, встановлені при вирішенні питання про застосування до обвинуваченої запобіжного заходу та продовження строку його дії, не зменшились, продовжують існувати, та у судовому засіданні прокурором доведено наявність обставин, які виправдовують подальше тримання обвинуваченої під вартою.
Матеріали кримінального провадження не містять відомостей про застереження, які б унеможливлювали перебування обвинуваченої під вартою та в судовому засіданні такі відомості не надані.
На даний час суд не вбачає надмірної тривалості тримання обвинуваченої під вартою, оскільки приймає до уваги тяжкість пред'явленого їй обвинувачення з сукупністю ризиків, які продовжують існувати. Тому, таке обмеження права обвинуваченої на свободу, суд вважає таким, що не суперечить положенням ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, так як існують ознаки суспільного інтересу, які, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають принцип поваги до особистої свободи.
Щодо альтернативного запобіжного заходу у виді застави, про яку просить прокурор у розмірі п'ятдесяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб, суд зазначає таке.
Згідно з пунктом другим частини п'ятої статті 182 КПК України розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Враховуючи тяжкість злочину, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_6 , встановлені судом ризики, заставу необхідно визначити у розмірі вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, оскільки внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання покладених обов'язків.
За частиною сьомою статті 183 КПК України у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою цієї статті, підозрюваний, обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Застосовуючи до обвинуваченої альтернативний запобіжний захід у виді застави, доцільним, є покласти на неї обов'язки, визначені пунктами 1, 2, 3 частини п'ятої статті 194 КПК України.
Стосовно клопототання про продовження строку запобіжного заходу у виді домашнього арешту до обвинуваченої ОСОБА_7 суд зазначає таке.
Статтею 132 КПК встановлені загальні правила застосування заходів забезпечення кримінального провадження - вони не допускаються, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.
Відповідно до ст. 177 КПК метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
-переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
-знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
-незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
-перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
-вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Згідно з ч. 1, 6 ст. 181 КПК домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби.
Строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців. У разі необхідності строк тримання особи під домашнім арештом може бути продовжений за клопотанням прокурора в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому ст. 199 КПК.
Згідно з ч. 5 ст. 194 КПК слідчий суддя, застосовуючи запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою, може зобов'язати підозрюваного прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов'язків, необхідність покладення яких була доведена прокурором, а саме: 1) прибувати до визначеної службової особи із встановленою періодичністю; 2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду; 3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; 4) утримуватися від спілкування з будь-якою особою, визначеною судом, або спілкуватися з нею із дотриманням умов, визначених судом; 5) не відвідувати місця, визначені судом; 6) пройти курс лікування від наркотичної або алкогольної залежності; 7) докласти зусиль до пошуку роботи або до навчання; 8) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну; 9) носити електронний засіб контролю.
Відповідно до ч. 7 ст. 194 КПК вказані обов'язки можуть бути покладені на підозрюваного на строк не більше двох місяців. У разі необхідності строк дії обов'язків може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу. З огляду на приписи ч. 4 ст. 199 КПК слідчий суддя зобов'язаний розглянути клопотання про продовження строку дії обов'язків згідно з правилами, передбаченими для розгляу клопотання про застосування запобіжного заходу. Тобто, при вирішенні цього питання суд керується загальними приписами, які регулюють застосування запобіжного заходу.
Системний аналіз положень ст. 194, 199 КПК, які регулюють загальні підстави і порядок застосування та продовження запобіжного заходу, дають слідчому судді підстави вважати, що під час розгляду клопотання про продовження строку дії обов'язків, покладених на підозрюваного, необхідно перевірити існування ризиків, які були заявлені прокурором відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК та чи є обставини, що обґрунтовують необхідність покладення таких обов'язків.
Відповідні ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення ним зазначених дій. Водночас КПК не вимагає доказів того, що обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Судом встановлено, що 18.12.2025 відносно ОСОБА_7 слідчим суддею Миронівського районного суду Київської області обрано запобіжний захід у виді домашнього арешту до 17.02.2026. Згідно з ухвалою суду від 12.02.2026 строк запобіжного заходу продовжено до 11.04.2026.
ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за який згідно зі ст. 12 КК України, передбачене покарання до 10 років позбавлення волі.
Обвинувачена ОСОБА_7 являється особою молодого віку, на обліку в лікаря нарколога та психіатра не перебуває. В ході досудового розслідування не здобуто будь-яких даних, які б вказували на наявність в останньої хвороб, які б унеможливлювали застосування відносно неї запобіжного заходу у виді домашнього арешту. Має постійне місце проживання та проживає за адресою: АДРЕСА_2 . Друзів та стійких соціальних зв'язків немає і не підтримує. Незаміжня, немає на утриманні неповнолітніх дітей, за місцем проживання характеризується позитивно, раніше не судима.
Суд вважає доведеним вказані у клопотанні прокурора ризики щодо поведінки обвинуваченої продовжують існувати з огляду на таке.
При оцінці переховування від правосуддя може братися до уваги поряд з іншими обставинами і загроза відносно суворого покарання. У справі «Москаленко проти України» (рішення ЄСПЛ від 20 травня 2010 року) Європейський суд зазначив, що органи судової влади неодноразово посилалися на імовірність того, що до заявника може бути застосоване суворе покарання, враховуючи тяжкість злочинів, у скоєнні яких він обвинувачувався. У цьому контексті ЄСПЛ нагадав, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину. Також ЄСПЛ визнав, що, враховуючи серйозність висунутих щодо заявника обвинувачень, державні органи могли виправдано вважати, що такий ризик існує.
На переконання Суду застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, передбаченим статтею 177 КПК буде недостатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченої.
Потреби судового провадження виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи, про який ідеться в клопотанні, оскільки існує необхідність у забезпеченні належної процесуальної поведінки обвинуваченої, з метою виконання завдань кримінального провадження. Тож, відповідний ступінь втручання є розумним і співмірним із завданнями цього кримінального провадження.
За вказаних обставин суд вважає за необхідне клопотання прокурора задовольнити та продовжити запобіжний у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 та домашнього арешту до обвинуваченої ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, строком на два місяці з покладенням відповідних обов'язки.
Керуючись 194, 197, 199, ч.2 ст. 376 КПК України, суд,
Клопотання прокурора задовольнити.
Продовжити запобіжний захід у виді тримання під вартою обвинуваченій ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на строк 60 днів, тобто до 24.00 години 11.04.2026 включно, та утримувати її в Державній установі «Київський слідчий ізолятор».
Визначити обвинуваченій ОСОБА_6 розмір застави, як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання обвинуваченою обов'язків, передбачених КПК України в розмірі 80 (вісімдесят) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 266 240 (двісті шістдесят шість тисяч двісті сорок) гривень, яка може бути внесена як самою обвинуваченою, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України у Київській області UA768201720355259001000018661, банк отримувача: Держказначейська служба України, м. Київ, МФО 820172, код ЄДРПОУ 26268119, Отримувач коштів: ТУ ДСА України в Київській області.
На підставі ч.5 ст.194 КПК України покласти на обвинувачену ОСОБА_6 у разі внесення застави наступні обов'язки:
-прибувати за кожною вимогою до суду;
-не відлучатись із населеного пункту, в якому вона проживає (перебуває) без дозволу суду;
-утримуватись від спілкування з потерпілою та свідком у кримінальному провадженні;
-здати на зберігання до територіальних органів УДМС України свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України.
Визначити термін дії обов'язків, покладених на обвинувачену ОСОБА_6 у разі внесення застави, з дня внесення застави до 24.00 години 06.06.2026 року.
Роз'яснити обвинуваченій ОСОБА_6 , що у разі внесення застави у визначеному в цій ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення застави, має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув'язнення.
Після отримання та перевірки протягом одного дня документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув'язнення негайно має здійснити розпорядження про звільнення обвинуваченої ОСОБА_6 з-під варти та повідомити усно і письмово прокурора та суд.
У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченої ОСОБА_6 з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної в цій ухвалі, обвинувачена зобов'язана виконувати покладені на неї обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у виді застави.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави обвинувачена вважається такою, до якої застосовано запобіжний захід у виді застави.
Роз'яснити обвинуваченій ОСОБА_6 , що у разі невиконання покладених на неї обов'язків, застава звертається в дохід держави, а до неї для забезпечення виконання визначених законом обов'язків, може бути застосовано інший запобіжний захід.
Продовжити обвинуваченій ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , запобіжний захід у виді домашнього арешту на строк 60 днів до 24.00 години 06.06. 2026 року, заборонивши ОСОБА_7 цілодобово залишати місце свого проживання за адресою: АДРЕСА_2 без дозволу на те суду.
Продовжити строк дії таких обов'язків, покладених на обвинувачену ОСОБА_7 на строк до 24 години 06.06.2026 року:
- прибувати до суду за першою вимогою;
- завчасно та особисто повідомляти суд про зміну свого місця;
- утримуватись від спілкування з потерпілою та свідками у кримінальному провадженні;
Ухвала суду підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала суду може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали складений 14.04.2026.
Суддя ОСОБА_8