Єдиний унікальний № 371/2176/25
Номер провадження № 2-а/371/46/25
"14" квітня 2026 р. м. Миронівка
Миронівський районний суд Київської області в складі головуючої судді Геліч Т.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження (без виклику сторін) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України у Київській області про скасування постанови у справі про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу, зафіксоване не в автоматичному режимі,
Представник позивача адвокат Шкребтій В.В. звернувся до Миронівського районного суду Київської області з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції України у Київській області про скасування постанови у справі про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу, зафіксоване не в автоматичному режимі, а саме Постанови серії ЕНА № 6323406 від 11.12.2025, винесеної інспектором Відділу поліції №2 Обухівського РУП ГУНП в Київській області капітаном поліції Приходьком Віталієм Вікторовичем, якою ОСОБА_1 притягнено до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн. Просить закрити справу за відсутністю в діях позивача складу адміністративного правопорушення та стягнути з відповідача понесені ним судові витрати.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що постанову було складено з численними порушеннями законодавства України, зазначені в ній дані не відповідають фактичним обставинам. Поліцейським не зазначено та не надано жодного доказу вчиненого адміністративного правопорушення, відповідно до ст. 251 КУпАП, без додержання процедури винесення такої постанови, права та обов'язки особи, яка притягується до адміністративної відповідальності роз'яснені не були.
Представник позивача у позовній заяві зазначає, що при під'їзді до інформаційно-вказівного знаку «круговий рух» ОСОБА_1 зупинив автомобіль та пропустив усі транспортні засоби, які рухалися в напрямку вказаному стрілками. Усі інші автомобілі, які перебували в зоні бачення ОСОБА_1 перебували у нерухомому стані. У подальшому ОСОБА_1 упевнився у тому, що не чинить перешкод іншим учасникам руху і продовжив рух по вулиці Соборності, де і був зупинений співробітниками поліції.
Співробітники поліції без будь-яких правових підстав, передбачених чинним законодавством, провели освідування ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння за допомогою приладу Драгер. Після того як освідування дало негативний результат, стосовно ОСОБА_1 була винесена постанова про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Відповідно до вимог знаку 2.1 «Дати дорогу», водій повинен дати дорогу транспортним засобам, що під'їжджають до нерегульованого перехрестя по головній дорозі, а за наявності таблички 7.8 - транспортним засобам, що рухаються головною дорогою.
Вищевказані вимоги ПДР України ОСОБА_1 були дотримані, будь-яких перешкод іншим учасникам руху він не чинив.
Згідно з фабулою оскаржуваної постанови, взагалі не вказано, якому саме транспортному засобу ОСОБА_1 не надав дорогу, і який водій у даному випадку являється потерпілим.
Згідно з ухвалою Миронівського районного суду Київської області від 08.01.2026 відкрито провадження у справі; розгляд справи ухвалено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Копію ухвали від 08.01.2026 та копію позовної заяви з додатками у справі №371/2176/25 надіслано відповідачу та надано час на подання відзиву. Своїм правом на подання відзиву відповідач не скористався.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, повно та всебічно з'ясувавши обставини справи, перевіривши їх доказами, дійшов таких висновків.
Під час розгляду справи судом встановлено, що згідно з постановою Відділу поліції №2 Обухівського РУП ГУНП в Київській області серії ЕНА № 6323406 від 11.12.2025, ОСОБА_1 було визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 гривень.
Із змісту зазначеної постанови вбачається, що 11.12.2025 о 13 год. 50 хв по вул. Перемоги, 40, м. Миронівка, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом - автомобілем марки «Volkswagen», моделі «TIGUAN», НОМЕР_1 , порушив вимогу п. 8.4. ПДР України, чим вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 122 КУпАП, таким чином до позивача було застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог статті 245 КУпАП щодо своєчасного, всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи, вирішення її у відповідності з законом уповноважений орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна ця особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При накладенні стягнення необхідно враховувати характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність (частина друга статті 33 КУпАП).
Згідно з частиною першою статті 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржувати постанову у справі. Крім того, у цій правовій нормі передбачено, що справа про адміністративне правопорушення повинна розглядатися в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; за відсутності такої особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Відповідно положень ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа), встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Підставою притягнення до адміністративної відповідальності є вчинення адміністративного правопорушення.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 за № 1306. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Згідно п. 8.4.б Правил дорожнього руху, дорожні знаки поділяються на групи, зокрема знаки пріоритету, які встановлюють черговість проїзду перехресть, перехрещень проїзних частин або вузьких ділянок дороги.
Відповідно до п. 2.1 розділу 33 Правил дорожнього руху, знак пріоритету. Дати дорогу зобов'язує водія дати дорогу транспортним засобам, що під'їжджають до нерегульованого перехрестя по головній дорозі, а за наявності таблички 7.8 - транспортним засобам, що рухаються по головній дорозі.
Положеннями частини 1 ст. 122 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів за годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.
Відповідно до положень ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
За змістом ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п. 24 Постанови № 14 від 23.12.2005 р. «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
В розумінні статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Отже, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Вказані висновки узгоджуються з позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду щодо надання достатніх та належних доказів в підтвердження правомірності оскаржуваної постанови, викладеним у постанові від 23.10.2019 року у справі № 357/10134/17 (провадження № К/9901/32368/18).
Проте відповідачем не надано належних доказів на підтвердження вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Згідно з ч. 9 ст. 80 КАС України у разі неподання суб'єктом владних повноважень витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з'ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду.
Матеріали справи не містять доказів про наявність адміністративного правопорушення в діях позивача. При цьому, сама по собі постанова про притягнення до адміністративної відповідальності не є безперечним доказом вчинення ним правопорушення, оскільки така постанова за своєю правовою природою є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому повинно передувати фіксування цього правопорушення, що в даному випадку працівником патрульної поліції здійснено не з порушенням Інструкції, як зазначалось вище, із недодержанням безперервності відеозапису.
Суд ураховує, що у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення Конституційний суд України в своєму рішенні від 26 травня 2015 року №5-рп/2015 зазначив, що провадження у справі про адміністративне правопорушення передбачає низку визначених у законі послідовних дій відповідного органу (посадової особи). За загальним правилом фіксація адміністративного правопорушення починається зі складення уповноваженою посадовою особою протоколу про його вчинення.
Суд зазначав у згаданому Рішенні, що КУпАП визначає систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності. Вказані положення є законодавчими гарантіями об'єктивного і справедливого розгляду справи про адміністративне правопорушення, реалізація яких можлива лише у разі, якщо між стадією складення протоколу про адміністративне правопорушення і стадією розгляду відповідної справи по суті існуватиме часовий інтервал, достатній для підготовки до захисту кожному, хто притягається до адміністративної відповідальності (п.2.2 Рішення).
Окрім того, суд у вказаному Рішенні аналізує можливість притягнення особи до відповідальності у так званому скороченому провадженні. При цьому Суд вказує, що скорочене провадження у справах про зазначені адміністративні правопорушення передбачає, зокрема, фіксацію адміністративного правопорушення і накладання адміністративного стягнення на правопорушника безпосередньо на місці його вчинення.
Тобто, позиція суду полягає у тому, що навіть у випадку, коли протокол про адміністративне правопорушення не складається, стадія фіксації адміністративного правопорушення та формування адміністративної справи є обов'язковою та має передувати такому розгляду справи.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 КУпАП (ч. 2 ст. 251 КУпАП).
Тобто, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - суб'єкта владних повноважень, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень.
Відповідачем як суб'єктом владних повноважень не надано належних, допустимих та достатніх доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП та притягнення останнього до адміністративної відповідальності з дотриманням визначеної законом процедури.
З аналізу вищезазначених норм процесуального права слідує, що законодавець встановив презумпцію вини суб'єкта владних повноважень, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржується, - повідомлені позивачем обставини справи про рішення, дії чи бездіяльність відповідача - суб'єкта владних повноважень відповідають дійсності, доки відповідач не спростує їх.
З матеріалів справи не вбачається, що такий обов'язок суб'єктом владних повноважень виконано.
Відповідачем жодними належними та допустимими доказами не доведено факту вчинення позивачем зазначеного у оскаржуваній постанові адміністративного правопорушення, зокрема, не представлено відео- або фото фіксації можливого порушення правил дорожнього руху, або свідків події на місці вчинення правопорушення під час його вчинення.
Відповідно до норми статті 62 Конституції України вина особи, яка притягається до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Із врахуванням положень і тлумачень ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя.
За таких обставин, оцінивши усі досліджені судом докази в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими, доведеними, а тому підлягають задоволенню.
Відповідно до положень п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події та складу адміністративного правопорушення.
Оскільки в матеріалах справи відсутні докази, які б давали суду підстави дійти обґрунтованого висновку щодо вчинення позивачем адміністративного правопорушення, суд вважає за необхідне закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Щодо судового збору суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем при зверненні до суду з цим позовом сплачено судовий збір у сумі 1211,20 грн.
З урахуванням задоволення позову стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Київській області на користь позивача підлягає судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
Керуючись ст.ст. 2, 6, 19, 20, 73-77, 139, 153-163, 241-245 КАС України, ст.ст. 1, 7, 9, 33, 121, 122, 222, 245, 247, 251, 287 КУпАП, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України у Київській області про скасування постанови у справі про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу, зафіксоване не в автоматичному режимі - задовольнити.
Постанову серії ЕНА № 6323406 від 11.12.2025, винесену інспектором Відділу поліції №2 Обухівського РУП ГУНП в Київській області капітаном поліції Приходьком Віталієм Вікторовичем, якою ОСОБА_1 притягнено до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн. скасувати.
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з суб'єкта владних повноважень Головного управління Національної поліції у Київській області судовий збір у розмірі 1211,20 грн. на користь позивача.
Рішення суду може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне найменування учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження).
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ; адреса фактичного місця проживання: АДРЕСА_2 .
Відповідач: Головне управління Національної поліції в Київській області: код ЄДРПОУ 40108616, адреса місця знаходження: вул. Володимирська, буд.15, м. Київ, 01601.
Повне судове рішення складене 14.04.2026.
Суддя Тетяна ГЕЛІЧ