"02" квітня 2026 р. Справа № 370/1848/25
Провадження № 2/370/612/25
02 квітня 2026 рік с-ще Макарів
Макарівський районний суд Київської області у складі:
головуючого судді Бізяєвої Н.О.
за участю секретаря судового засідання Мінасян Я.А.
розглянувши у порядку загального позовного провадження в залі суду в с-ще Макарів цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 , в особі представника - ОСОБА_3 до Макарівського відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області, Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві, Департаменту патрульної поліції про зняття арешту з нерухомого майна, -
ОСОБА_1 звернулась до Макарівського районного суду Київської області з позовною заявою до Макарівського відділу ДВС у Бучанському районі Київської області, Лубенського відділу ДВС у Лубенському районі Полтавської області про зняття арешту з нерухомого майна.
Ухвалою Макарівського районного суду Київської області від 28 червня 2025 року відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання. Сторонам роз'яснено права, обов'язки та встановлено строки для вчинення процесуальних дій.
Ухвалою Макарівського районного суду Київської області від 08 вересня 2025 року закрити підготовче судове засідання, справу призначити до розгляд по суті.
Ухвалою Макарівського районного суду Київської області від 07 жовтня 2025 року здійснено перехід зі стадії розгляду справи по суті на стадію підготовчого судового засідання. Витребувано докази з Лубенського відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області.
04.11.2025 року на адресу суду надійшли витребуванні докази.
Ухвалою Макарівського районного суду Київської області від 18 листопада 2025 року клопотання представника позивача задоволено. Замінено первісного відповідача: Лубенський відділ державної виконавчої служби у Лубенському районі Полтавської області на належних відповідачів:- Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві; - Департамент патрульної поліції.
11.12.2025 року на адресу суду від представника відповідача Департаменту патрульної поліції надійшов відзив, відповідно якого просять відмовити у задоволені позовних вимог, так як вважають, що Департамент патрульної поліції не є належним відповідачем, а належним відповідачем є Макарівський відділ державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області.
30.12.2025 року на адресу суду від представника відповідача Головного управління державної казначейської служби України у м. Києві надійшов відзив, відповідно якого вважають, що Головне управління державної казначейської служби України не є належним відповідачем.
В судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги, просила задовольнити, додатково зазначивши, що відповідно Листа Макарівського відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області від 03.03.2025 року, підписаного начальником відділу, заявниці по виконавчому провадженню №53260606 було роз'яснено, що у відділі відсутні підстави для зняття арешту з майна.
Представник Департаменту патрульної поліції просив відмовити у задоволені позову, визначивши підстави аналогічні у відзиві.
Вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відповідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , батьками ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зазначені: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 .
Постановою завідувача Лубенської державної нотаріальної контори Іщенко Ганни від 16.01.2025 року було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на ім'я ОСОБА_2 після смерті на майно померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 - ОСОБА_4 , з посиланням на п. 4.17 глави 10 розділу ІІ «порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за №282/20595.
Згідно з відомостями з Державного реєстру речових прав станом на 30.05.2025 року арешти на все належне нерухоме майно ОСОБА_4 були накладені:
- Постановами державних виконавців Деснянського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва від 01.03.2017 року та від 27.03.2018 року в рамках ВП №53260606 про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 аліментів на утримання сина ОСОБА_2 ;
- Постановою державного виконавця Лубенського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) від 12.01.2021 року в рамках виконавчого провадження №63050193 про стягнення з ОСОБА_4 штрафу на користь держави.
Листом Лубенського відділу ДВС від 20.11.2024 року, зазначено, що виконавче провадження №63050193 про стягнення з ОСОБА_4 штрафу 28.02.2023 року завершено на підставі п.7 ч.1 ст. 37 ЗУ «про виконавче провадження» та повідомлено, що виконавчі дії, в тому числі і зняття арешту з майна боржника, проводяться виключно по відкритому виконавчому провадженню, тому відсутня можливість зняття арешту з майна, належного ОСОБА_4 .
Відповідно Листа Макарівського відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області від 03.03.2025 року, підписаного начальником відділу, заявниці ОСОБА_1 по виконавчому провадженню №53260606 було роз'яснено, що у відділі відсутні підстави для зняття арешту з майна.
Згідно зі ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Підстави зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини визначено ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження».
За приписами ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. У разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.
Згідно з п. 16 розділу VІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №512/5 від 02 квітня 2012 року, при скасуванні судом заходів забезпечення позову за завершеним виконавчим провадженням, надходженні на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника, необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника за завершеним виконавчим провадженням, виконавець не пізніше наступного робочого дня виносить постанову про зняття арешту з майна боржника без винесення постанови про відкриття чи відновлення виконавчого провадження. До заяви про зняття арешту з майна боржника або скасування інших заходів примусового виконання рішення боржником додається документ, що підтверджує наявність обставин для винесення відповідної постанови. Копія постанови виконавця про зняття арешту з майна боржника не пізніше наступного робочого дня з дня винесення надсилається сторонам та до відповідного органу для зняття арешту. Постанова про зняття арешту з майна приєднується до матеріалів виконавчого провадження.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ, що містяться в постанові №5 від 03 червня 2016 року «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна», в питанні щодо звільнення майна з під-арешту, накладеного державним виконавцем в межах виконавчого провадження, існує два способи здійснення такого права, а саме, на рішення та дії державного виконавця стороною виконавчого провадження може бути подана скарга, яка підлягає розгляду в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК, крім випадків, коли розгляд таких скарг відбувається за правилами іншого судочинства (наприклад адміністративного), а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору майном чи речовим правом на майно, і яка не є стороною виконавчого провадження, подається позов про зняття арешту з майна.
Публічно-правовими є спори між особою, на майно якої накладено арешт у виконавчому провадженні і яка не є боржником у цьому провадженні, та органом державної виконавчої служби - суб'єктом владних повноважень з приводу рішень, дій чи бездіяльності, прийнятих (вчинених) під час проведення опису та арешту майна, що не пов'язані з визнанням права власності на арештоване майно.
Таким чином, за змістом наведених положень Закону України "Про виконавче провадження", в судовому порядку може бути ухвалено рішення про зняття арешту з майна у випадку незавершеного виконавчого провадження або у випадку, коли особа вважає себе власником майна, на яке накладено арешт, та одночасно звертається з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
За змістом ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження" до суду з позовом про зняття арешту з майна може звернутись не сторона виконавчого провадження, а інша особа, яка є власником, чи претендує на таке майно.
Таким чином, арешт майна, який не пов'язаний зі спором про право на це майно, а стосується порушень вимог виконавчого провадження з боку органів державної виконавчої служби, слід розглядати за правилами розділу VII ЦПК України.
У цій справі арешт на майно було накладено державним виконавцем під час здійснення виконавчого провадження, у якому позивач визначений стягувачем, тобто є стороною виконавчого провадження.
У Постанові Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 18.05.2022 року у справі № 642/4263/21 зроблено наступний висновок, що у разі, якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено Законом України «Про виконавче провадження».
Залишаючи ухвалу місцевого суду в силі, Верховний Суд виходив з того, що за змістом положень Закону України «Про виконавче провадження» в судовому порядку може бути ухвалено рішення про зняття арешту з майна у випадку незавершеного виконавчого провадження або у випадку, коли особа вважає себе власником майна, на яке накладений арешт, та одночасно звертається з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. За змістом статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» до суду з позовом про зняття арешту з майна може звернутися не сторона виконавчого провадження, а інша особа, яка є власником, чи претендує на таке майно. Тож, арешт майна, який не пов'язаний зі спором про право на це майно, а стосується порушень вимог виконавчого провадження органом державної виконавчої служби, треба розглядати за правилами розділу VII ЦПК України.
З огляду на наведені норми та роз'яснення, надані Верховним Судом, суд дійшов висновку, що боржник, на майно якого державним виконавцем накладено арешт, не може звертатися до суду з позовною заявою про зняття арешту з майна, оскільки у судовому процесі він є стягувачем і спадкоємцем боржника та законом для нього встановлений інший порядок вирішення такого питання, а саме, шляхом звернення до суду зі скаргою відповідно до вимог ст. 447 ЦПК України.
В ч. 6 ст. 255 ЦПК України вказано, що провадження підлягає закриттю, якщо суд встановить обставини, які є підставою для відмови у відкритті провадження у справі відповідно допунктів 4,5 частини першої статті 186 цього Кодексу.
Оскільки позов про звільнення майна з-під арешту, на переконання суду, підлягає розгляду в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України, суд приходить до висновку про необхідність закриття провадження у справі з наступних підстав.
Керуючись, ст.ст. 255, 354, ЦПК України,
Провадження у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 , в особі представника - ОСОБА_3 до Макарівського відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області, Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві, Департаменту патрульної поліції про зняття арешту з нерухомого майна- закрити.
Роз'яснити позивачу, що він має право звернутися до суду зі скаргою на дії державного виконавця в порядку, визначеному Розділом VII ЦПК України.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду, шляхом подання апеляційної скарги протягом 15 днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Повний текст ухвали складено 09.04.2026 року.
Відомості про сторін:
позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 ;
відповідач: Макарівський відділ державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області, ЄДРПОУ: 34894379, адреса: 08001, Київська область, селище Макарів, вул. Дмитрія Ростовського, 26;
відповідач: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, ЄДРПОУ: 37993783, адреса: 01024, м. Київ, вул. Терещенківська, буд. 11-А;
відповідач: Департамент патрульної поліції, ЄДРПОУ: 40108646, адерса: 03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, буд. №3.
Суддя: Н.О. Бізяєва