Справа № 169/119/26
Провадження № 1-кп/169/80/26
14 квітня 2026 року селище Турійськ
Турійський районний суд Волинської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1
за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_4
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі судового засідання кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт Замглай Ріпкинського району Чернігівської області, зареєстрованого та жителя: АДРЕСА_1 , громадянина України, з професійно-технічною освітою, особи з інвалідністю ІІІ групи, одруженого, працюючого директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковельське телебачення, телефонія, інтернет", несудимого, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 263 КК України, з угодою про визнання винуватості,
ОСОБА_6 у невстановлений досудовим розслідуванням час, спосіб та місці, але не пізніше 11 грудня 2025 року, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи із прямим умислом, в порушення вимог пункту 1 Додатку № 1, затвердженого пунктом 1 Постанови Верховної Ради України «Про право власності на окремі види майна» № 2471-XII від 17 червня 1992 року; пунктів 2, 9 «Положення про дозвільну систему», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 576 від 12 жовтня 1992 року; «Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 21 серпня 1998 року № 622, без передбаченого законом дозволу придбав бойові припаси, а саме 109 проміжних патронів калібру 5,45х39 мм, зразка 1974 року, та почав їх без передбаченого законом дозволу зберігати в гаражному приміщенні на території свого місця проживання, що за адресою: АДРЕСА_1 , до моменту їх виявлення за вказаною адресою 11 грудня 2025 року працівниками поліції в ході проведення обшуку на підставі ухвали слідчого судді Ковельського міськрайонного суду Волинської області.
Таким чином, обвинувачений ОСОБА_6 своїми умисними діями, що виразилися у придбанні та зберіганні бойових припасів без передбаченого законом дозволу, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене частиною першою статті 263 КК України.
З реєстру матеріалів досудового розслідування видно, що 02 січня 2026 року ОСОБА_5 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 263 КК України.
30 січня 2026 року між прокурором у кримінальному провадженні - прокурором Ковельської окружної прокуратури Волинської області ОСОБА_3 та підозрюваним ОСОБА_5 , за участю захисника - адвоката ОСОБА_4 , у вказаному кримінальному провадженні на підставі статей 468-470, 472, 473 КПК України укладено угоду про визнання винуватості, за змістом якої підозрюваний ОСОБА_6 повністю визнає свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 263 КК України, сторони узгодили, що покарання підозрюваному ОСОБА_5 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 263 КК України, із застосуванням статті 69 КК України, призначається у виді штрафу в розмірі шести тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 102 000 (сто дві тисячі) гривень. Підозрюваний ОСОБА_6 погоджується з такими видом і мірою покарання.
В угоді передбачені наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, встановлені статтею 473 КПК України, та наслідки її невиконання, передбачені статтею 476 КПК України.
Слідчим 30 січня 2026 року складено обвинувальний акт стосовно ОСОБА_5 , який тоді ж затверджено прокурором та надіслано до суду разом із угодою.
Заслухавши учасників судового провадження, перевіривши угоду на відповідність вимогам Кримінального процесуального кодексу України та закону, суд дійшов висновку, що угода може бути затверджена з таких мотивів.
Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право затвердити угоду або відмовити в затвердженні угоди та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому статтями 468 - 475 цього Кодексу.
Відповідно до положень частин другої, четвертої статті 469 КПК України угода про визнання винуватості може бути укладена за ініціативою прокурора або підозрюваного чи обвинуваченого. Угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів. Угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам.
Частиною п'ятою статті 469 КПК України передбачено, що укладення угоди про визнання винуватості може ініціюватися в будь-який момент після повідомлення особі про підозру до виходу суду до нарадчої кімнати для ухвалення вироку.
Як установив суд, що кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_6 , відповідно до положень статті 12 КК України, є тяжким злочином, правову кваліфікацію кримінального правопорушення органами досудового розслідування здійснено правильно, угоду про визнання винуватості укладено після повідомлення ОСОБА_5 про підозру, потерпілих у вказаному кримінальному провадженні немає, узгоджена сторонами міра покарання, із застосуванням статті 69 КК України, у виді штрафу в розмірі шести тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян відповідає загальним правилам призначення покарань, передбаченим Кримінальним кодексом України, та вимогам статей 69, 70 Кримінального кодексу України.
Зміст угоди про визнання винуватості відповідає вимогам статті 472 КПК України та її умови не суперечать іншим вимогам закону, не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб.
Вимоги пункту 9 частини другої статті 52 КПК України щодо обов'язкової участі захисника у разі укладення угоди про визнання винуватості дотримані.
Також судом з'ясовано, що обвинувачений ОСОБА_6 цілком розуміє права, визначені пунктом 1 частини четвертої статті 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, передбачені частиною другою статті 473 КПК України, характер обвинувачення, щодо якого він визнає себе винуватим, вид покарання, яке буде йому призначено у разі затвердження угоди судом.
Обґрунтованих і достатніх підстав вважати, що укладення угоди між сторонами не було добровільним, тобто є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді, а також, що фактичні підстави для визнання винуватості обвинуваченим відсутні чи останній немає можливості виконати взяті на себе за угодою зобов'язання, судом встановлено не було, що не заперечував у підготовчому судовому засіданні і обвинувачений ОСОБА_6 .
Умови угоди відповідають вимогам Кримінального процесуального кодексу України та Кримінального кодексу України.
З огляду на вказане, суд дійшов висновку, що мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_6 , та про наявність передбачених законом підстав для затвердження угоди і призначення обвинуваченому узгодженого сторонами покарання.
Долю речових доказів у кримінальному провадженні суд вирішує у відповідності до статті 100 КПК України.
Процесуальні витрати, пов'язані з проведенням експертизи, на підставі положень статті 124 КПК України слід стягнути з обвинуваченого ОСОБА_5 на користь держави.
Керуючись статтями 314, 370, 374, 472-475 КПК України, суд
Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 30 січня 2026 року між прокурором у кримінальному провадженні - прокурором Ковельської окружної прокуратури Волинської області ОСОБА_3 та підозрюваним ОСОБА_5 за участю захисника - адвоката ОСОБА_4 , у кримінальному провадженні про обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 263 КК України.
Визнати винуватим ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 263 КК України.
Призначити ОСОБА_5 узгоджене сторонами покарання, із застосуванням статті 69 КК України, у виді штрафу в розмірі шести тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 102 000 (сто дві тисячі) гривень.
Речові докази, а саме, 109 (сто дев'ять) проміжних патронів калібру 5,45х39 мм, зразка 1974 року, що виготовлені промисловим способом та придатні для стрільби, з яких по завершенню дослідження 101 (сто один) патрон та 8 (вісім) гільз поміщено у сейф-пакет № 5873842, який знаходиться на зберіганні в камері схову речових доказів Ковельського районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Волинській області, - знищити.
Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави витрати за проведення судової експертизи зброї в сумі 2 674 (дві тисячі шістсот сімдесят чотири) гривні 20 (двадцять) копійок.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
На вирок може бути подана апеляційна скарга до Волинського апеляційного суду через Турійський районний суд Волинської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Головуючий