Справа № 164/571/26
п/с 1-кс/164/218/2026
14 квітня 2026 року селище Маневичі
Слідчий суддя Маневицького районного суду Волинської області ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора Волинської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіонуОСОБА_3 , слідчого СВ відділення поліції № 1 (селища Маневичі) Камінь-Каширського РВП ГУНП у Волинській області ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , підозрюваного ОСОБА_6 , розглянув у відкритому судовому засіданні клопотання від 19 березня 2026 року заступника начальника відділення поліції - начальника СВ відділення поліції № 1 (селища Маневичі) Камінь-Каширського РВП ГУНП у Волинській області ОСОБА_7 , погоджене прокурором Волинської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіонуОСОБА_3 , у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 62023080020000057 від 8 лютого 2023 року, про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Ковель Ковельського району Волинської області, жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з професійно-технічною освітою, неодруженого, молодшого сержанта військової частини НОМЕР_1 , раніше не судимого, підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Клопотання надійшло до суду 14 квітня 2026 року.
Перевіривши надані матеріали клопотання, включаючи витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження, у рамках якого було подано клопотання, та дослідивши докази по даних матеріалах, заслухавши думку учасників кримінального провадження - прокурора Волинської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіонуОСОБА_3 , слідчого СВ відділення поліції № 1 (селища Маневичі) Камінь-Каширського РВП ГУНП у Волинській області ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , підозрюваного ОСОБА_6 , -
В ході проведення досудового розслідування встановлено, що 28 листопада 2020 року молодшого сержанта ОСОБА_6 було призвано ІНФОРМАЦІЯ_2 під час загальної мобілізації. Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 271 від 1 грудня 2020 року ОСОБА_6 було зараховано до списків особового складу на всі види забезпечення та з 1 грудня 2020 року призначено на посаду командира 1 мотопіхотного відділення 3 мотопіхотного взводу 2 мотопіхотної роти мотопіхотного батальйону ВОС 100182.
На підставі Указу Президента України «Про введення воєнного стану в України» № 64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 2102-IX від 24 лютого 2022 року, в Україні з 5 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб було введено воєнний стан, який в подальшому неодноразово продовжувався. Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року у зв'язку з військовою агресією рф проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» було введено воєнний стан на всій території України, дію якого продовжено по даний час.
Будучи військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 , молодший сержант ОСОБА_6 відповідно до вимог ст.ст. 11, 16, 127, 128, 129, 130, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України зобов'язаний додержуватися Конституції та законів України, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, знати та виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, бути дисциплінованим, беззастережно виконувати накази командирів (начальників), поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.
Відповідно до ст.ст. 129, 130, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, а також для забезпечення у військовій частині постійної бойової готовності, проведення занять з бойової підготовки, підтримання внутрішнього порядку, військової дисципліни та виконання службових обов'язків, військовослужбовці зобов'язані у службовий час постійно знаходитись в розташуванні військової частини або місці служби і не залишати їх без дозволу командира (начальника).
Згідно з п.п. 1, 3 ч. 4 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять), чи поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов'язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника).
Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військова служба призупиняється для військовослужбовців, які самовільно залишили військові частини або місця служби, дезертирували із Збройних Сил України та інших військових формувань або добровільно здалися в полон, якщо інше не визначено законодавством. Військовослужбовці, військову службу яких призупинено, звільняються з посад та вважаються такими, що не виконують (не несуть) обов'язків військової служби. Контракт про проходження військової служби, а також виплата грошового та здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення таким військовослужбовцям призупиняються. Час призупинення військової служби військовослужбовцям не зараховується до строку військової служби, вислуги у військовому званні та до вислуги років для виплати надбавки за вислугу років і призначення пенсії. На них не поширюються пільги та соціальні гарантії, встановлені законодавством для військовослужбовців. Військовослужбовці, військову службу яким призупинено, не входять до чисельності Збройних Сил України та інших військових формувань.
Молодший сержант ОСОБА_6 , діючи умисно, усвідомлюючи протиправність своїх дій, не маючи намір назавжди ухилитися від проходження військової служби, не отримавши дозволу відповідного командира (начальника), о 9 годині 00 хвилин 13 січня 2023 року залишив місце несення служби військової частини НОМЕР_1 , що в районі АДРЕСА_2 .
В період часу з 13 січня 2023 року по теперішній час молодший сержант ОСОБА_6 , усвідомлюючи, що він є військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 і не звільнений з військової служби, без поважних причин відсутній на службі та не виконує свої службові обов'язки, а службовий час проводить на власний розсуд за місцем свого постійного проживання, що по АДРЕСА_1 .
Таким чином, ОСОБА_6 підозрюється в тому, що він під час проходження військової служби у Збройних Силах України, діючи умисно, усвідомлюючи протиправність своїх дій, не маючи намір назавжди ухилитись від проходження військової служби, не отримавши дозволу відповідного командира (начальника), в порушення вимог ст. 17 Закону України «Про оборону України», ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст.ст. 11, 16, 127, 128, 129, 130, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, о 9 годині 00 хвилин 13 січня 2023 року залишив місце несення служби військової частини НОМЕР_1 , що в районі АДРЕСА_2 , та в період часу з 13 січня 2023 року по теперішній час відсутній на службі без поважних причин і не виконує службові обов'язки в умовах воєнного стану, а службовий час проводить на власний розсуд за місцем свого постійного проживання, що по АДРЕСА_1 , тобто у вчиненнікримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
8 лютого 2023 року відомості про дане кримінальне правопорушення внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62023080020000057 з попередньою правовою кваліфікацією за ч. 5 ст. 407 КК України.
13 лютого 2026 року ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
13 квітня 2026 року ОСОБА_6 було затримано на виконання ухвали судупро дозвіл на затримання з метою приводу до суду для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
Клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відповідає вимогам ст.ст. 183, 184 КПК України.
Документами, які підтверджують надання підозрюваному копії клопотання та доданих до нього матеріалів є розписка підозрюваного, в якій вказано, що дані документи отримані ОСОБА_6 13 квітня 2026 року о 12 годині 07 хвилин, тобто у термін, визначений ч. 2 ст. 184 КПК України, що підозрюваний засвідчив власноручно.
В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 довів:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, що підтверджується дослідженими в судовому засіданні матеріалами кримінального провадження, які представлені слідчим та прокурором;
2) наявність обставин, які свідчать про існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, зокрема, можливості переховуватися від органу досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання даним ризикам;
4) необхідність застосування до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 8 травня 2026 року, тобто в межах строку досудового розслідування.
Підозрюваний ОСОБА_6 , захисник ОСОБА_5 в судовому засіданні відносно задоволення клопотання та обрання відносно ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою заперечили, вважають, що викладені у вказаному клопотанні обставини не доведені належними доказами, для застосування даного запобіжного заходу на час розгляду клопотання слідчого, погодженого прокурором, відсутні визначені законом підстави. Просили в задоволенні клопотання відмовити та застосувати відносно підозрюваного більш м'який запобіжний захід - у вигляді домашнього арешту.
Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу оцінено в сукупності наступні обставини:
1) ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, який відноситься до тяжких злочинів, санкцією статті якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років;
2) вік та стан здоров'я підозрюваного дозволяють застосувати до нього запобіжний захід у вигляді тримання під вартою;
3) ОСОБА_6 зареєстрований в АДРЕСА_1 , за місцем реєстрації характеризується посередньо, являється молодшим сержантом військової частини НОМЕР_1 , неодружений, вперше притягується до кримінальної відповідальності, має постійне місце проживання, після повідомлення 13 лютого 2026 року про підозру у вчиненні умисного тяжкого злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, ухилявся від явки до органу досудового розслідування, залишив місце проживання, про що не повідомив слідчого, в зв?язку з чим 19 березня 2026 року був оголошений в розшук. Ухвалою слідчого судді Маневицького районного суду Волинської області від 19 березня 2026 року було надано дозвіл на затримання ОСОБА_6 з метою його приводу до суду для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
Враховуючи вищевказані обставини, доводи прокурора про наявність вищезазначених ризиків та недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання даним ризикам є достатньо обґрунтованими.
Заперечення захисника ОСОБА_5 в судовому засіданні проти клопотання слідчого, погодженого прокурором, про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не спростовують доведених прокурором обставин у підтвердження того, що більш м'які запобіжні заходи, зазначені в ст. 176 КПК України, не зможуть забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігти спробам переховуватися від органу досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні.
Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Метою і підставою застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є, зокрема, запобігання спробам підозрюваного переховуватися від органу досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні.
Відповідно до ч. 8 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.
З огляду на викладене, вважаю, що клопотання слідчого необхідно задовольнити і застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 8 травня 2026 року, тобто в межах строку досудового розслідування, оскільки більш м'які запобіжні заходи, зазначені в ст. 176 КПК України, не зможуть забезпечити виконання ним покладених на підозрюваного процесуальних обов'язків, а також запобігти можливості переховуватися від органу досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, а тому в такому разі не буде забезпечено виконання завдань кримінального судочинства.
Згідно з ч. 3 ст. 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. В ухвалі суду зазначаються, які обов'язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
Відповідно до ч. 4, 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього. Розмір застави визначається у таких межах: 1) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні нетяжкого злочину, - від одного до двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
При визначенні розміру застави судом враховується тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_6 , його майновий стан, обставини вчинення кримінального правопорушення.
Виходячи з наведеного, заставу слід визначити у розмірі шістдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 199680 гривень, яка буде достатньою для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених КПК України.
Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя також бере до уваги вимоги п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого (підозрюваного) від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення.
Клопотання про застосування відносно підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є обґрунтованим, оскільки, враховуючи обставини вчинення кримінального правопорушення та дані про особу підозрюваного, які викладені вище, застосування щодо нього більш м'яких запобіжних заходів є недостатнім для запобігання вказаним ризикам.
На підставі викладеного, з метою забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків та запобігання ризикам, визначеним ч. 1 ст. 177 КПК України, керуючись ст.ст. 110, 131-132, 176-178, 182, 183-184, 186-187, 193-194, 196, 309, 369, 372, 395 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання заступника начальника відділення поліції - начальника СВ відділення поліції № 1 (селища Маневичі) Камінь-Каширського РВП ГУНП у Волинській області ОСОБА_7 , погоджене прокурором Волинської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_6 задовольнити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Ковель Ковельського району Волинської області, жителя АДРЕСА_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 8 травня 2026 рокувключно.
Визначити заставу в розмірі шістдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 199680 (сто дев?яносто дев?ять тисяч шістсот вісімдесят) гривень.
Підозрюваний ОСОБА_6 , інші особи як заставодавці, мають право внести заставу у вказаному розмірі у будь-який момент протягом строку дії цієї ухвали.
У разі внесення застави у вказаному розмірі покласти на ОСОБА_6 наступні обов'язки:
- прибувати до заступника начальника відділення поліції - начальника СВ відділення поліції № 1 (селища Маневичі) Камінь-Каширського РВП ГУНП у Волинській області ОСОБА_7 , прокурора Волинської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_3 та суду за першою вимогою;
- не відлучатися з АДРЕСА_1 без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора, суд про зміну місця проживання.
Ці зобов'язання застосовуються до ОСОБА_6 на строк до 8 травня 2026 року включно.
Попередити підозрюваного ОСОБА_6 , що після внесення застави у разі невиконання покладених на нього обов'язків, застава може бути звернута в дохід держави та зарахована до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень частини сьомої статті 194 цього Кодексу. Застава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу. При цьому застава, внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава, внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.
Копію даної ухвали негайно вручити підозрюваному ОСОБА_6 .
Ухвала підлягає негайному виконанню.
Контроль за виконанням даної ухвали покласти на заступника начальника відділення поліції - начальника СВ відділення поліції № 1 (селища Маневичі) Камінь-Каширського РВП ГУНП у Волинській області ОСОБА_7 , прокурора Волинської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_3 .
Ухвала може бути оскаржена до Волинського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя
Маневицького районного суду
Волинської області ОСОБА_1