Справа № 159/596/26
Провадження № 2/159/1134/26
13 квітня 2026 року м. Ковель
Ковельський міськрайонний суд Волинської області в складі
головуючого судді - Смалюха Р.Я.,
за участю
секретаря судового засідання - Клевецької О.М.,
позивача - ОСОБА_1 ,
відповідача - не з'явився,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , у власних інтересах та в інтересах неповнолітніх ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до Ковельського відділу державної виконавчої служби у Ковельському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції про зняття арешту з нерухомого майна,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) та ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 ), в інтересах неповнолітніх ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулись в суд з позовом до Ковельського відділу державної виконавчої служби у Ковельському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції про зняття арешту з квартири номер АДРЕСА_1 , яка належить померлому ОСОБА_5 , який був накладений на підставі постанови про накладення арешту від 01.03.2018 в рамках виконавчого провадження відкритого виконавця Ковельського міськрайонного відділу державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Волинській області від 15.03.2017 а також скасування обтяження що міститься в єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запис № 26504474 від 07.06.2018.
Позивні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 на праві приватної спільної сумісної власності належить квартира номер АДРЕСА_1 . Крім того співвласником квартири також був ОСОБА_6 та ОСОБА_5 .
9 вересня 2016 року Ковельський міський районний суд Волинської області прийняв рішення про стягнення з ОСОБА_5 аліментів на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_3
15.03.2017 державним виконавцем Ковельського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області винесено постанову про відкриття виконавчого провадження (ВП №53587234) . 07.06.2018 в рамках вказано виконавчого провадження винесено постанову про накладення арешту на майно ОСОБА_5 . Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на квартиру номер АДРЕСА_1 накладено арешт за №26504474 від 07.06.2018.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 - боржник у вказаному вище виконавчому провадженні помер. Після смерті ОСОБА_5 єдиними спадкоємцями є його неповнолітні діти: ОСОБА_3 , 2011 року народження, та ОСОБА_7 , 2015 року народження, а також мати - позивачка ОСОБА_1 .
Існування арешту на вказану вище квартиру позбавляє права позивачів здійснити реєстрацію спадкових прав, зокрема зареєструвати за собою успадковану ними частку в квартирі.
Керуючись ст. 321, 391, 396 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст. 41 Конституції України, ст. 56, 59 Закону України «Про виконавче провадження» просить суд задовольнити позов, знявши обтяження з вказаної вище квартири.
Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.
Ухвалою суду від 05.02.2026 відкрито провадження, розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження, підготовче судове засідання у справі призначено на 05.03.2026, витребувано з Ковельського відділу ВДВС у Ковельському районі копію постанови про відкриття виконавчого провадження та закінчення виконавчого провадження 53587234 з примусового виконання виконавчого листа № 159/3043/16-ц від 07.03.2017.
13.02.2026 відповідач подав витребувані судом матеріали виконавчого провадження.
Ухвалою від 05.03.2026 суд закрив підготовче провадження і призначив справу до судового розгляду на 03.04.2026.
У судове засідання 03.04.2026 прибула позивач ОСОБА_1 яка підтримала позовні вимоги з підстав зазначених у позові, просила позов задовольнити в повному обсязі.
Інші учасники справи не прибули, хоча завчасно були повідомлені про час, дату і місце її розгляду, клопотання про відкладення розгляду справи суду не подавали.
Верховний Суд у своїх постановах від 13 листопада 2020 року у справі № 359/5348/17 (провадження № 61-18620св19) та від 8 грудня 2021 року у справі № 369/10161/19 (провадження № 61-3468св21) наголосив, що якщо учасники судового процесу, зокрема сторони чи їхні представники, не з'явилися на судове засідання, але суд дійде висновку, що наявних матеріалів достатньо для ухвалення законного та обґрунтованого рішення, розгляд справи може бути завершено без її відкладення. Основним критерієм для відкладення справи є не відсутність сторони або її представника, а неможливість вирішення спору в межах відповідного судового засідання.
У цій справі суд вважає, що наявних матеріалів достатньо для прийняття законного та обґрунтованого рішення, тому вирішення заяви може відбутися без відкладення розгляду справи.
У судовому засіданні 03.04.2026 суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення у справі та повідомив присутніх, що оголошення повного тексту судового рішення відбудеться 13.04.2026 у зв'язку з чим оголосив у судовому засіданні перерву до 13.04.2026.
Вивчивши матеріали справи суд встановив такі обставини.
З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 27.03.2024 видно, що на все нерухоме майно ОСОБА_5 накладено арешт. Зокрема наявні записи про два обтяження:
- № 26504474 від 07.06.2018, підстава для обтяження постанова про арешт майна боржника 535872374 від 01.03.2018 Ковельського міськрайонного відділу ДВС ГТУЮ у Волинській області;
- №28323972 від 10.10.2018 про накладення арешту на майно боржника, підстава - постанова про арешт майна боржника ВП 56528485 від 05.06.2018 видавник Ковельський МР ВДВС ГТУЮ у Волинській області.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер що підтверджується свідоцтвом про смерть від 09.01.2023.
Свідоцтвом про народження від 24.03.2015 ОСОБА_3 підтверджується, що її батьком є ОСОБА_5 .
З наданих на запит суду матеріалів виконавчого провадження ВП 53587234, суд встановив, що Ковельським міськрайонним судом Волинської області 07.03.2017 видано виконавчий лист у справі № 159/3043/16-ц про стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , 2011 року народження, та ОСОБА_3 , 2015 року народження.
Постановою державного виконавця від 15.03.2017 у виконавчому провадженні 53587234 відкрито виконавче провадження на примусове виконання виконавчого листа Ковельського міськрайонного суду Волинської області № 159/3043/16-ц від 07.03.2017.
01.03.2018 державним виконавцем у ВП 53587234 прийнято постанову про арешт майна боржника відповідно до якої накладено арешт на все майно ОСОБА_5 .
У матеріалах виконавчого провадження міститься довідка щодо розміру заборгованості за період з 11.08.2016 по 30.04.2019 розмір якої складає 65290,32 грн.
19.01.2023 державним виконавцем у виконавчому провадженні 53587234 прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження у зв'язку із смертю боржника ОСОБА_5 . Питання про зняття арештів накладених на майно боржника, постановою не вирішувались.
Розглянувши та оцінивши подані учасниками справи обґрунтування та заперечення позовних вимог, пояснення та докази, суд дійшов висновку, що спір виник у сфері реалізації права власності на нерухоме майно, а саме щодо скасування обтяження на квартиру АДРЕСА_1 .
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15 ЦК України, частина перша статті 16 ЦК України).
Частинами першою - третьою статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
У підготовчому судовому засіданні суд роз'яснив позивачу ОСОБА_1 її обов'язок надати суду усі наявні документи, що стосуються предмету спору, також роз'яснив, що пред'явлення позову до неналежного відповідача може бути підставою для відмови у задоволенні позову і остання має право залучити співвідповідача чи змінити його.
Отже, суд вирішує справу лише на підставі тих доказів, які надали учасники справи та лише в межах заявлених позивачем вимог.
Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
В силу ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 ЦК України.
Згідно з статтею 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 ЦК України.
Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (ч. 3, 5 ст. 1268 ЦК України).
У матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_1 та неповнолітні ОСОБА_3 та ОСОБА_4 прийняли спадщину після смерті ОСОБА_5 .
Доказів, того, що позивач ОСОБА_1 є мамою померлого ОСОБА_5 у матеріалах справи також відсутні.
Отже, суд не встановив, що позивачі є спадкоємцями померлого ОСОБА_5 , а відтак, що існування обтяження майна ОСОБА_5 у будь-який спосіб порушує їхні права чи інтереси. Доказів протилежного учасники справи суду не надали.
Також суд звертає увагу, що позивачі не надали суду жодних документів, а у матеріалах виконавчого провадження також відсутня будь-яка інформація, про те, що ОСОБА_5 є власником квартира номер АДРЕСА_1 .
Крім того, суд звертає увагу, що відповідно до статті 48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.
Основною ознакою сторін цивільного процесу є їхня матеріальна і процесуальна заінтересованість у справі. Саме сторони є суб'єктами правовідношення, з приводу якого виник спір.
Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі (частина друга статті 51 ЦПК України).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
Визначення відповідачів, предмета і підстав спору є правом позивача, водночас встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи: суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред'явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача (див. висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц).
Особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. Відповідачем у справах за позовами про звільнення майна з-під арешту є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних правовідносин щодо такого майна (постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 листопада 2019 року у справі №905/386/18, від 5 травня 2020 року у справі №554/8004/16, постанови Верховного Суду від 3 травня 2022 року в справі №711/3591/21, від 29 червня 2023 року в справі №208/9810/21).
Враховуючи зазначену вище практику Верховного Суду орган державної виконавчої служби не є належним відповідачем у справі, оскільки не є ані боржником, ані особою в інтересах якої накладалися такі обтяження.
Також суд встановив, що відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 27.03.2024, обтяження під номером 26504474, зняти яке просять позивачі, було накладено у межах виконавчого провадження 53587234.
З матеріалів виконавчого провадження 53587234 видно, що стягувачем у ньому є позивач ОСОБА_2 .
Отже, позивач ОСОБА_2 є стороною виконавчого провадження (стягувачем) у якому накладено арешт на майно ОСОБА_5 .
У ст. 447-1 ЦПК України зазначено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
Особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту (ч. 1 ст. 59 ЗУ “Про виконавче провадження»).
Отже, у разі, якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, захист прав та інтересів сторони виконавчого провадження здійснюється шляхом розгляду її скарги в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України.
Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено Законом України «Про виконавче провадження», а відповідачем у таких справах можуть бути боржник або стягувач за виконавчим провадженням.
Зазначеної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 18.05.2021 у справі №642/4263/21.
Підсумовуючи наведене, вивчивши матеріали справи, повно, всебічно, об'єктивно з'ясувавши обставини справи, оцінивши докази безпосередньо досліджені в судовому засіданні, з точки зору належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а у сукупності - з точки зору достатності та взаємозв'язку, застосувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини, виходячи з мотивів наведених вище, керуючись внутрішнім переконанням суд дійшов висновку про те, що у задоволенні позову ОСОБА_8 та ОСОБА_9 до Ковельського відділу державної виконавчої служби у Ковельському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції про зняття арешту з нерухомого майна необхідно відмовити в повному обсязі.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки суд відмовив у задоволенні позову в повному обсязі, сплачений позивачами судовий збір залишається за ними.
Керуючись статтями 12, 76-81, 141, 247, 262-265, 280 Цивільного процесуального кодексу України, суд
Відмовити повністю у задоволенні позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , яка діє в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , до Ковельського відділу державної виконавчої служби у Ковельському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції про зняття арешту з квартири номер АДРЕСА_1 , яка належить померлому ОСОБА_5 , який був накладений на підставі постанови про накладення арешту від 01.03.2018 в рамках виконавчого провадження відкритого виконавцем Ковельського міськрайонного відділу державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Волинській області від 15.03.2017, а також скасування обтяження що міститься в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запис № 26504474 від 07.06.2018.
Копію цього рішення суду надіслати сторонам у справі.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або проголошення рішення судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.
Повне найменування учасників справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 );
ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_2 );
Відповідач - Ковельський відділ державної виконавчої служби у Ковельському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (45000, м. Ковель, вул. Кармелюка, буд. 4; ЄДРПОУ 34898111).
Повне судове рішення складене 13.04.2026.
Головуючий Р.Я. Смалюх