Справа № 748/199/26 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/4823/382/26
Категорія - про направлення звільненого від покарання з випробуванням для відбування покарання, призначеного вироком. Доповідач ОСОБА_2
14 квітня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Чернігівського апеляційного суду в складі:
Головуючого-суддіОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
секретаря судового засідання ОСОБА_5
за участі прокурора ОСОБА_6
Розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові кримінальне провадження в порядку виконання вироку суду за апеляційною скаргою прокурора Чернігівської окружної прокуратури ОСОБА_7 на ухвалу Чернігівського районного суду Чернігівської області від 24 лютого 2026 року,
Цією ухвалою відмовлено у задоволенні подання провідного інспектора Чернігівського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Чернігівській області про скасування звільнення від відбування покарання та направлення для відбування покарання призначеного вироком Деснянського районного суду м. Чернігова засудженого ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Київ, громадянина України, з вищою освітою, непрацюючого, неодруженого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 .
Відмовляючи у задоволенні подання, суд вказав на відсутність обставин, які б вказували на небажання ОСОБА_8 ставати на шлях виправлення чи ухилення від контролю за його поведінкою, з урахуванням того, що засуджений лише раз не з'явився на реєстрацію до органу пробації та не був достеменно обізнаний про період часу в який він мав повідомити орган пробації про зміну місця проживання, за що йому винесені попередження.
В апеляційній скарзі прокурор просить ухвалу суду скасувати через невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, постановити нову, якою задовольнити подання Чернігівського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Чернігівській області про направлення звільненого від покарання з випробуванням ОСОБА_8 для відбування призначеного вироком.
Обґрунтовуючи подану апеляційну скаргу прокурор зазначив, що за фактом вчинення ОСОБА_8 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 309 КК України були внесені відомості до ЄРДР. Крім того, відповідно до листка реєстрації ОСОБА_8 не з'явився на реєстрацію 20.01.2026 року. Більше того, 12.08.2025 та 07.10.2025 ОСОБА_8 винесено письмові попередження про скасування звільнення від відбування покарання з випробування, а також роз'яснено, що у разі подальшого невиконання обов'язків, покладених судом, або систематичне вчинення адміністративних правопорушень, до суду буде скеровано подання про направлення його для відбування призначеного покарання. Крім того, звертає увагу прокурор, у поясненні, яке написано інспектором органу пробації зі слів засудженого, ним прочитано та особисто підписано, вказано, що ОСОБА_8 роз'яснено, що у разі зміни місця проживання, останній зобов'язаний повідомити про це до або протягом трьох днів після зміни в письмовій формі уповноважений орган з питань пробації.
Отже, виконання засудженим покладених на нього обов'язків було повністю йому роз'яснено, що відповідає Порядку здійснення нагляду та проведення соціально-виховної роботи із засудженим до покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, затвердженого наказом МЮУ від 29.01.2019 №272/5 (далі - Порядку).
Також вважає безпідставним визнання судом поважною причиною неявки засудженого на реєстрацію до органу пробації 20.01.2026 року - погодні умови, оскільки відповідно до вище вказаного Порядку, поважними є несвоєчасне одержання виклику, хвороба та інші обставини, які фактично позбавляють засуджену особу можливості своєчасно прибути за викликом. Тому, на думку, апелянта, невиконання засудженим ОСОБА_8 вказаного обов'язку фактично допущено без поважних причин.
Підкреслює, що крім іншого, у період іспитового строку засуджений повторно вчинив кримінальне правопорушення, пов'язане із незаконним обігом наркотичних засобів, що свідчить про його свідоме та стійке небажання стати на шлях виправлення та відсутність контролю за своєю поведінкою.
Заслухавши доповідача, прокурора, яка підтримала доводи апеляційної скарги та просила скасувати ухвалу суду першої інстанції, вказуючи на те, що неявка на реєстрацію без поважних причин, зміна місця проживання без повідомлення органу пробації та вчинення нового кримінального правопорушення вказують на небажання засудженого ставати на шлях виправлення і він має бути направлений у місця позбавлення волі для відбування призначеного покарання, перевіривши матеріли судової справи, особової справи та доводи апеляційної скарги прокурора, колегія суддів вважає апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення.
Вироком Деснянського районного суду м. Чернігова від 25.04.2025 року ОСОБА_8 засуджено за ч.1 ст.309 КК України до 1 року обмеження волі.
На підставі ст.75 КК України був звільнений від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком на 1 рік, за умови виконання покладених на нього обов'язків, передбачених ст. 76 КК України, а саме: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Згідно з ч. 3 ст. 164 КВК України, звільнені від відбування покарання з випробуванням зобов'язані: виконувати обов'язки, які покладені на них судом; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання; з'являтися за викликом до зазначеного органу.
Відповідно до ч. 2 ст. 78 КК України несприятливий наслідок - направлення засудженого для відбування покарання настає в двох випадках. Перший - коли засуджений в період проходження іспитового строку не виконує покладених одного чи кількох обов'язків. Другий - якщо засуджений протягом іспитового строку систематично (три і більше рази) вчиняє правопорушення, що потягли за собою адміністративні стягнення, види яких, передбачені ст. 24 КУпАП.
02 червня 2025 року вирок суду надійшов на виконання до Деснянського районного відділу філії ДУ «Центр пробації» в Чернігівській області та в цей же день засуджений ОСОБА_8 був поставлений на облік.
Крім того, 02 червня 2025 року засудженим ОСОБА_8 була надана підписка про роз'яснення йому покладених судом обов'язків, а також наслідки їх невиконання, що передбачені ст. 166 КВК України.
Постановою від 12 червня 2025 року ОСОБА_8 було встановлено дні явки на реєстрацію, а саме 2-й вівторок кожного місяця.
З подання інспектора, а також апеляційної скарги прокурора вбачається, що 16 травня 2025 року ОСОБА_8 був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 127 КУпАП, за що йому виносилось письмове попередження.
Проте, апеляційний суд звертає увагу, що вказане адміністративне правопорушення фактично вчинено до постановлення ОСОБА_8 на облік, а отже не може вказувати про невиконання ним обов'язків. Більше того таке адміністративне правопорушення не вказує і на систематичність вчинення протиправних дій, за які передбачена адміністративна відповідальність та, як наслідок, не утворює систематичності вчинення адміністративних правопорушень.
У той же час, вчинення адміністративного правопорушення, яке полягало в русі на велосипеді в темну пору доби без встановлення та не ввімкнення ліхтарів не свідчить про посягання на майнові права, життя та здоров'я громадян, а тому не можуть вказувати саме на стійке небажання ОСОБА_8 не стати на шлях виправлення, як намагається довести прокурор та представник органу пробації.
Крім того, як вірно встановив суд, допущені ОСОБА_8 несвоєчасні повідомлення про зміну місця проживання також не свідчать злісне невиконання покладених на нього обов'язків, оскільки ОСОБА_8 не переховувався від явки до органу пробації та добровільно надавав пояснення і повідомляв про зміну м'ясця проживання. При цьому дійсно матеріали особової справи ОСОБА_8 не вказують про доведення до нього обов'язку саме у 3-денний строк повідомляти про зміну м'ясця проживання, а лише вказано про наявність такого обов'язку.
Відтак, апеляційний суд погоджується з висновками місцевого суду про те, що повідомлення засудженим про зміну місця проживання на прийомі у інспектора органу пробації хоча і не у 3-х денний строк не свідчить при грубе порушення покладеного на нього обов'язку, навіть при наявності попередження про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням, яке також не містить інформації щодо строку виконання такого обов'язку, як повідомлення про зміну місця проживання (особова справа - а.с. 71, 81).
Натомість роз'яснення особі такого обов'язку про повідомлення про зміну місця проживання в 3-х денний строк було роз'яснено лише 21 жовтня 2025 року, що відповідає письмовим поясненням засудженого ОСОБА_8 (особова справа - а.с. 94), а отже після винесення письмових попереджень інспектором, що, на переконання колегії суддів, не свідчить про допущення свідомих порушень обов'язків з боку засудженого.
Що стосується посилання прокурора про нез'явлення ОСОБА_8 один раз на реєстрацію 20 січня 2026 року та надання з цього приводу письмових пояснень 21 січня 2026 року, тобто наступного дня за днем неявки, свідчать не про бажання ухилитися від явки на реєстрацію, а наявність реальної причини, яка перешкодила особі виконати покладений на неї обов'язок. З урахуванням дійсно складних погодних умов зими 2025-2026 років, безпекової ситуації в Україні, а також фактичного проживання засудженого за межами міста, апеляційний суд вважає його одиничну неявку винятковим випадком, а причину неявки поважною, що не суперечить Порядку здійснення нагляду та проведення соціально-виховної роботи із засудженим до покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, який поважними визначає і інші обставини, не конкретизуючи їх, які фактично позбавляють засуджену особу можливості своєчасно прибути за викликом, а отже, залишає такі в межах судової дискреції.
Крім того, апеляційний суд звертає увагу і наявність запиту слідчого з приводу інформації щодо обліку ОСОБА_8 в Центрі пробації, проте, вказаний запит не містить даних щодо пред'явлення особі підозри, а вказує про порушення кримінального провадження за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст. 309 КК України.
З іншого боку, колегія суддів підкреслює, що відповідно до положень ч. 2 ст. 78 КК України, направлення засудженого для відбування покарання настає, коли засуджений в період проходження іспитового строку не виконує покладених одного чи кількох обов'язків або систематично (три і більше рази) вчиняє правопорушення, що потягли накладення стягнень.
З огляду на те, що наявні у матеріалах справи документи свідчать лише про разову неявку засудженого на реєстрацію до органу пробації, вчинене ОСОБА_8 правопорушення до постановлення його на реєстрацію, а неповідомлення особою зміни місця проживання поза межами 3-х денного строку з огляду на відсутність роз'яснень з боку інспектора та за відсутності інших негативних даних про особу, не свідчить про небажання засудженого стати на шлях виправлення та намір продовжити злочинну діяльність, а тому колегія суддів вважає, що питання про скасування іспитового строку та направлення засудженого в місця позбавлення волі для відбування призначеного вироком суду покарання, є передчасним.
За таких обставин, апеляційний суд прийшов до висновку про те, що судом першої інстанції обґрунтовано відмовлено в задоволенні подання органу пробації, доводи апеляційної скарги прокурора є безпідставними та задоволенню не підлягають.
Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 404-405, 407, 424, 539 КПК України колегія суддів, -
Апеляційну скаргу прокурора Чернігівської окружної прокуратури ОСОБА_7 на ухвалу Чернігівського районного суду Чернігівської області залишити без задоволення, а ухвалу Чернігівського районного суду Чернігівської області від 24 лютого 2026 року про відмову у скасуванні звільнення від покарання з випробуванням засудженому ОСОБА_8 , без змін.
Ухвала набуває законної сили після її проголошення й касаційному оскарженню не підлягає.
ОСОБА_9 ОСОБА_10 ОСОБА_11