Іменем України
14 квітня 2026 року м. Херсон
Номер справи: 650/3467/25
Номер провадження: 22-ц/819/808/26
Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого ( судді-доповідача) Склярської І.В.,
суддів: Воронцової Л.П., Майданіка В.В.
секретар Андреєва В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» на рішення Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 20 лютого 2026 року (під головуванням судді Сікори О.О.) у справі за позовом ОСОБА_1 від імені якого діє адвокат Бєліков Андрій Андрійович до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ», про розірвання договору оренди землі,
встановив:
1.Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
В травні 2025 року ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Бєліков Андрій Андрійович, звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» в якому просить:
- розірвати договір оренди землі від 01.07.2011 №652060004000589 , укладений між ТОВ "Югтранзитсервіс-Агропродукт" (новий орендар ТОВ «ЮТС АГРОПРОДУКТ » на підставі додаткової угоди від 28.12.2017) та ОСОБА_1 , номер запису про право (номер запису в державному реєстрі прав) 12135660 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6520683600:02:031:0002 площею 9,82 га.
В обґрунтування своїх позовних вимог вказав, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки з кадастровим номером 6520683600:02:031:0002, площею 9,82 га, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована в адміністративно-територіальних межах Максимо-Горьківської сільської ради Бериславського району Херсонської області.
01 липня 2011 року між позивачем та ТОВ «Югтранзитсервіс-Агропродукт» укладено договір оренди землі № 652060004000589, за умовами якого орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне володіння і користування вказану земельну ділянку.
20 січня 2015 року відбулася заміна сторони орендаря, у зв'язку з чим права та обов'язки орендаря за договором оренди перейшли до ПП «ЮТС-АГРОПРОДУКТ ПЛЮС».
28 грудня 2017 року укладено додаткову угоду, за умовами якої, за згодою орендодавця, ПП «ЮТС- АГРОПРОДУКТ ПЛЮС» передало, а ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЮТС- АГРОПРОДУКТ» прийняло права та обов'язки орендаря за договором оренди, у зв'язку з чим з 28 грудня 2017 року орендарем земельної ділянки є ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ».
Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 292 542,16 грн. Додатковою угодою визначено, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 6,65% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки за повний рік оренди, що становить 19 454,04 грн на рік, та підлягає сплаті у строк до 31 грудня кожного року. Додатковою угодою також визначено строк дії договору до 31 грудня 2027 року.
Таким чином, відповідач зобов'язаний був нарахувати та сплатити орендну плату за 2022, 2023, 2024 роки до 31 грудня кожного року за кожним з Договорів оренди, проте по теперішній час не виконав вказаних зобов'язань.
В позовній заяві ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Бєліков Андрій Андрійович, звернув увагу, на те що огляд земельної ділянки на предмет наявності вибухонебезпечних предметів не проводився, підтверджуючі дані про те, що на ній перебувають будь-які небезпечні предмети відсутні.
Пославшись на наведені обставини, норми статей 617, 651, 629, 526 ЦК України, п. «д» ст. 141, статей 24,21,22, 25, 32 Закону України «Про оренду землі» , зазначив, що відповідач не виконував окреслені приписи Договорів оренди землі, сплата орендної плати не здійснювалась протягом 2022-2024 року, тобто є систематичною, що є підставою для розірвання договору оренди землі.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 20 лютого 2026 року позов задоволено. Суд ухвалив:
-Розірвати договір оренди землі від 01.07.2011 №652060004000589 , укладений між ТОВ «Югтранзитсервіс-Агропродукт» (новий орендар ТОВ «ЮТС АГРОПРОДУКТ » на підставі додаткової угоди від 28.12.2017) та ОСОБА_1 , номер запису про право (номер запису в державному реєстрі прав) 12135660 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6520683600:02:031:0002 площею 9,82 га.
-Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» (Україна, 74360, Херсонська обл., Бериславський р-н, селище Новорайськ, вул.Промислова, будинок 3, ЄДРПОУ 41101589) на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на судовий збір в розмірі 968,96 грн.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі представник ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» вважаючи рішення суду першої інстанції необґрунтованим, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Аргументи учасників справи
(1)Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначено наступне:
-відповідач не заперечує факт несплати позивачу орендної плати, передбаченої умовами договору, але зазначає, що причиною такої несплати спочатку була неможливість використання вказаної переданої в оренду земельної ділянки, у зв'язку з її перебуванням в межах тимчасово окупованої території рф у 2022 року, а в подальшому через її забруднення (можливе забруднення вибухонебезпечними предметами);
- після ведення на території України воєнного стану Торговопромисловою палатою України на своємо офіційному сайті розміщено загальний офіційний лист, для всіх кого це стосується від 28 лютого 2022 року №2024/02.0-7.1, в якому засвідчено настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), якими є військова агресія російської федерації проти України;
-посилаючись на норми Податкового кодексу України, якими за період з 01 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року не нараховується та не сплачується плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки (земельні частки (паї)), що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих територіях російською федерацією, та перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних осіб, та за період з 01 березня 2022 року по 31 грудня 2022 року в частині земельних ділянок, що перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, вказав, що оскільки вся територія Новорайської міської територіальної громади Бериславського району Херсонської області віднесена до території бойових дій з 11.11.2022 року, а до цього перебувала під окупацією товариство має право у спірний період не сплачувати орендну плату за користування земельними ділянками;
- за даними Інтерактивної карти ДСНС, розміщеної на її офіційному сайті за посиланням Розмінування України (https://mine.dsns.gov.ua/ ), Новорайської ОТГ Бериславського району Херсонської області, в межах якої знаходиться земля, належна позивачу, є місцем, де виявлені або ймовірно знаходяться вибухонебезпечні предмети;
- враховуючи, що матеріали справи не містять доказів проходження процедури передачі відповідальності щодо очищеної території від операторів протимінної діяльності до місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування суду представлено не було, відповідач ТОВ «Ютс- Агропродукт» з поважних причин не могло обробляти орендовану земельну ділянку, а отже і сплачувати орендну плату;
- у ТОВ «ЮТС-Агропродукт» відсутня вина за невиконання обов'язку зі сплати орендної плати за 2023 та 2024 року, оскільки орендар не міг користуватися у цей час орендованим майном із незалежних від нього причин, а саме у зв'язку з тим, що після деокупації 11 листопада 2022 року територія на якій розташована спірна земельна ділянка є ймовірно забрудненою вибухонебезпечними предметами, тому орендар не провів посівну кампанію та кампанію щодо збору урожаю. Такі обставини з урахуванням положень частини 6 статті 762 ЦК України є підставою для звільнення відповідача від обов'язку зі сплати орендної плати позивачу, а також виключає застосування до нього наслідків несплати орендної плати у вигляді розірвання договору оренди земельної ділянки;
-судом першої інстанції порушено норми процесуального права, а саме при ухваленні судового рішення, суд першої інстанції надав більшу перевагу доказам позивача, залишивши також поза увагою пояснення, доводи якою сторона відповідача обґрунтовувала свою позицію. Крім цього, апелянтом зазначено про порушення норм процесуального закону при вирішенні клопотання про відвід судді;
- в обґрунтування доводів апеляційної скарги товариство вказало на необхідність врахування постанови Верховного суду №650/3776/24 при вирішення даного питання.
Позиція інших учасників справи.
У відзиві на апеляційну скаргу адвокат Бєліков А.А., який діє від імені ОСОБА_1 , вказав, що надані відповідачем докази не підтверджують існування обставин, які б свідчили про повну неможливість використання відповідачем орендованої земельної ділянки за її цільовим призначенням у розумінні частини шостої статті 762 Цивільного кодексу України, зокрема у частині забезпечення доступу до майна, фактичного перебування на орендованій земельній ділянці чи можливості забезпечення її належного утримання.
28 лютого 2022 року Торгово-Промислова Палата опублікувала на своєму офіційному сайті лист щодо військової агресії російської федерації проти України як форс-мажорну обставину (обставину непереборної сили), що стало підставою введення воєнного стану.
Чинним законодавством та сталими висновками Верховного Суду унормовано те, що підтвердженням настання дії форс-мажорних обставин, як умови можливості звільнення від відповідальності за невиконання або неналежне виконання умов договору, є саме сертифікат Торгово-промислової палати України. Сертифікат, який би був виданий за зверненням ТОВ "ЮТС-Агропродукт" відсутній, а тягар доказування повної неможливості користування об'єктом оренди внаслідок дії обставин непереборної сили покладається на орендаря, однак відсутня інформація, що підприємство зупинило роботу у зв'язку з воєнним станом, що воно було позбавлене можливості виконувати свої зобов'язання за договором оренди.
Також, звернув увагу, що на території, де за позицією відповідача неможливо здійснювати господарську діяльність, інші суб'єкти господарювання проводять господарську діяльність.
Крім того, орендар жодним чином та жодного разу не повідомив орендодавця, про неможливість використання ним земельної ділянки. Також про це свідчить бездіяльність відповідача в частині визначення взагалі можливості використовувати земельну ділянку.
Заперечуючи проти розірвання договору оренди, ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» фактично створює умови для того, щоб земельна ділянка, належна позивачу, і в подальшому не використовувалася згідно її цільового призначення, а позивач і в подальшому був позбавлений можливості отримання матеріальних благ, на які розраховував при укладені Договору оренди землі.
Зазначив, що викладені відомості в розпорядженнях військової адміністрації, також самі по собі не є достатніми для висновку про відсутність у відповідача повної можливості володіти чи користуватись об'єктом оренди у спосіб, що унеможливлює його експлуатацію взагалі. Звернув увагу суд, що вказаними розпорядженнями фактично надається пільга зі сплати податків і не звільняє сторону від сплати орендної плати.Рішення місцевих військових адміністрацій в частині визнання непридатними земельних ділянок, які перебувають на праві оренди в ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» приймаються виключно в контексті сплати за землю (земельний податок та орендна плата за землі комунальної/державної власності) у зв'язку з потенційною загрозою їх забруднення вибухонебезпечними предметами (пункт 283.2 статті 283, пункт 283 прим.1.3 статті 283 прим.1, пункт 288.8 статті 288 ПКУ) у зв'язку з нововведеннями Закону України від 11 квітня 2023 року No 3050-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо звільнення від сплати екологічного податку, плати за землю та податку на нерухоме майно, відмінне
У відзиві адвокатом вказано, що згідно даних Інтерактивної карти ДСНС на її офіційному сайті за посиланням Розмінування України (https://mine.dsns.gov.ua/) у межах території, де знаходиться земельна ділянка, відсутня інформація (позначки) про підтверджені або непідтверджені небезпечні зони/скупчення таких зон. Крім того, вказана мапа не містить історичних даних про стан територій у минулі періоди часу, а також не підтверджує факт реального забруднення земельної ділянки вибухонебезпечними предметами, а лише відображає потенційний ризик такого забруднення.
Таким чином, відповідачем не доведено той факт, що орендована ним земельна ділянка є забрудненою вибухонебезпечними предметами, оскільки доводи, наведені відповідачем, ніяким чином не підтверджують вказане.
Орендарем допущено систематичну несплату орендної плати відповідно до договору оренди землі. Як наслідок, позивач вважає, що розмір завданих порушенням Договору втрат не дозволяє йому як орендодавцю у значному розмірі отримати те, на що він очікував, укладаючи договір.
Крім того, відповідач жодним чином та жодного разу не повідомив орендодавця про неможливість використання ним земельної ділянки.
Таким чином, у зв'язку з несплатою орендарем орендної плати у обсязі та у строки, погоджені Договором, сторона орендодавця значною мірою була позбавлена можливості отримання матеріальних благ, на які розраховувала при укладені Договору оренди землі.
Щодо посилання відповідача на постанову Верховного Суду від 21.01.2026 року у відзиві на апеляційну скаргу вказав, що у справі № 650/3776/24 про залишення без змін постанови суду апеляційної інстанції від 09 квітня 2025 року, якою було скасовано рішення Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 30 січня 2025 року й ухвалено нове судове рішення про відмову у задоволенні позову про розірвання договору оренди землі та стягнення заборгованості з орендної плати через звільнення відповідача від відповідальності за несплату орендної плати у 2022, 2023 роках внаслідок наявності обставин непереборної сили, які унеможливили виконання відповідачем зобов'язань за договором оренди, вважаємо, що правовідносини, які були предметом розгляду у вказаній справі, не є подібними до правовідносин, які є предметом розгляду у цій справі, і взагалі стосуються різних періодів несплати орендної плати .
Щодо процесуального розгляду заяви про відвід зазначив, що 22 вересня 2025 року відповідачем у даній справі, зловживаючи процесуальними правами, подано немотивовану заяву про відвід судді Сікорі О.О., 25 вересня 2025 року ухвалою суду вказану заяву судом залишено без розгляду. 29 вересня 2025 року відповідачем у даній справі, зловживаючи процесуальними правами, повторно подано немотивовану заяву про відвід судді Сікорі О.О. 30 вересня 2025 року ухвалою суду вказану заяву судом залишено без розгляду.
Строки подачі заяв про відвід, передбачені частиною третьою статті 39 ЦПК України, спрямовані на те, щоб дисциплінувати учасників справи, унеможливити зловживання процесуальними правами та перешкоджання своєчасному розгляду і вирішенню цивільних прав.
За таких обставин вважає що, відсутні підстави для скасування оскаржуваних судового рішення. Разом із цим, зазначив, що така поведінка відповідача свідчить про зловживання процесуальними правами, що полягає у використанні механізму відводу не за призначенням, а з метою перешкодити здійсненню судового провадження, затягнути розгляд справи та намагання усунути повноважний суд від розгляду справи.
2. Мотивувальна частина
Позиція апеляційного суду
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
Згідно ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
У частині першій статті 15 та частині першій статті 16 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Судом першої інстанції встановлено наступне.
Позивачу на праві приватної власності належить земельна ділянка з кадастровим номером 6520683600:02:031:0002, площею 9,82 га, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Максимо-Горьківської сільської ради Бериславського району Херсонської області.
01 липня 2011 року між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Югтранзитсервіс- Агропродукт» укладено договір оренди землі № 652060004000589, за умовами якого орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне володіння і користування вказану земельну ділянку.
20 січня 2015 року змінено сторону орендаря з Товариства з обмеженою відповідальністю «Югтранзитсервіс-Агропродукт» на Приватне підприємство «ЮТС-АГРОПРОДУКТ ПЛЮС»
28 грудня 2017 року змінено сторону орендаря з Приватного підприємства «ЮТС-АГРОПРОДУКТ ПЛЮС» на Товариство з обмеженою відповідальністю « ЮТС-АГРОПРОДУКТ» (код ЄДРПОУ 41101589).(а.с.15-17)
Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 292 542,16 грн. Умовами договору (з урахуванням чинної редакції, викладеної в додатковій угоді) передбачено внесення орендної плати у грошовій формі у розмірі 6,65% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що становить 19 454,04 грн за кожен повний рік оренди. Орендна плата підлягає внесенню орендарем у строк до 31 грудня кожного року.
Строк дії договору оренди встановлено до 31 грудня 2027 року.
Відповідно до листа-довідки Новорайської сільської військової адміністрації Бериславського району Херсонської області від 08 травня 2025 року № 01-12/1023/25, наданого на адвокатський запит, земельна ділянка сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 6520683600:02:031:0002 площею 9, 82 га, яка належить позивачу та перебуває в оренді відповідача, станом на 07 травня 2025 року не використовуються, тобто обробіток їх не здійснюється.
Щодо позовних вимог про розірвання договору оренди земельної ділянки.
Серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків законодавець у пункті 1 частини другої статті 11 ЦК України вирізняє, зокрема, договори.
За змістом частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 ЦК України).
У частині першій статті 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх його істотних умов.
Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом (частина друга статті 792 ЦК України).
Правилами частини першої статті 2 Закону України «Про оренду землі» визначено, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються ЗК України, ЦК України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
Отже, оренда землі є окремим випадком найму майна, загальні правила якого визначені приписами цивільного (приватного) права. Відповідно й законодавче регулювання підстав припинення права оренди землі складається з норм цивільного та земельного законодавства.
Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (стаття 13 Закону України «Про оренду землі»).
Згідно з частиною першою статті 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди, зокрема, є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату, а приписи статей 24, 25 цього Закону визначають права та обов'язки орендодавця та орендаря, зокрема право орендодавця вимагати від орендаря використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди і своєчасного внесення орендної плати, а також право орендаря самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі.
Орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати за земельну ділянку, а в разі оренди землі в комплексі з розташованим на ній водним об'єктом - також орендної плати за водний об'єкт (абзац п'ятий частини першої статті 24 Закону України «Про оренду землі»).
Орендар земельної ділянки зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату за земельну ділянку, а в разі оренди земельної ділянки в комплексі з розташованим на ній водним об'єктом - також і орендну плату за водний об'єкт (частина друга статті 25 Закону України «Про оренду землі»).
Підстави припинення договору оренди землі - це законодавчо закріплені обставини, які передбачають припинення договірних відносин.
Відповідно до спеціальної норми частини першої статті 32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.
Позивач посилався на пункт «д» частини першої статті 141 ЗК України, вважаючи, що є підстави для припинення права користування ТОВ «ЮТС-Агропродукт» спірними земельними ділянками на праві оренди, тобто розірвання договору оренди, через систематичну (більше двох років поспіль) несплату останнім орендної плати.
Згідно з пунктом «д» частини першої статті 141 ЗК України підставою припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата земельного податку або орендної плати.
Отже, для того щоб констатувати наявність підстав для припинення права користування земельними ділянками згідно з пунктом «д» частини першої статті 141 ЗК України, суд має встановити такі обставини, як «систематичність» та «несплату», зокрема, орендної плати.
Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що під систематичністю під час вирішення приватноправових спорів розуміються два та більше випадки несплати орендної плати, визначеної умовами укладеного між сторонами договору. Натомість разове порушення такої умови договору не вважається систематичним і не може бути підставою для його розірвання. Судова практика у розумінні поняття «систематичність» у подібних правовідносинах є усталеною (постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду: від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17, від 01 квітня 2020 року у справі № 277/1186/18-ц, від 29 липня 2020 року у справі № 277/526/18, від 20 серпня 2020 року у справі № 616/292/17, від 08 травня2024 року у справі № 629/2698/23; постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду: від 24 листопада 2021 року у справі № 922/367/21, від 04 липня 2023 року у справі № 906/649/22, від 20 лютого 2024 року у справі № 917/586/23, від 02 квітня 2024 року у справі № 922/1165/23 та інші).
Щодо поняття «несплата», вжите у пункті «д» частини першої статті 141 ЗК України, то його потрібно розуміти саме як повну несплату орендної плати.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2024 року у справі № 918/391/23 (провадження № 12-19гс24) зазначено, що підставою розірвання договору оренди землі згідно з пунктом «д» частини першої статті 141 ЗК України є саме систематична, тобто неодноразова (два та більше випадків), повна несплата орендної плати. Ця спеціальна правова норма у такому випадку є самостійною та достатньою, і звертатися до більш загальної норми частини другої статті 651 ЦК України немає потреби, оскільки вона передбачає саме додаткову (до основної) підставу для розірвання договору оренди землі.
Згідно з частиною четвертою статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Статтею 617 Цивільного кодексу України передбачено можливість звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо сторона договору доведе, що таке порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили (форс-мажору).
Суд першої інстанції виходив з того, що обставини, встановлені під час розгляду даної справи, свідчать, що представник відповідача не довів факту наявності обставин, зокрема щодо наявності форс-мажорних обставин або неможливості використання земельної ділянки, у зв'язку з чим доводи відповідача не знайшли свого підтвердження належними та допустимими доказами. Отже, зважаючи на систематичне невиконання відповідачем обов'язку щодо сплати орендної плати за 2023 та 2024 роки, за договорами оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення, які укладено між сторонами та діяли впродовж вказаного періоду часу, наявні підстави для задоволення позовних вимог. Щодо посилання представника позивача щодо виникнення заборгованості з орендної плати за користування вказаними земельними ділянками впродовж 2022 року, суд першої інстанції виснував, що вищенаведені обставини стосовно перебування спірних земельних ділянок на території, яка відповідно до Переліку територій на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, в період з 09 квітня 2022 року по 11 листопада 2022 року, свідчать про те, що орендар ТОВ «ЮТС-Агропродукт» не міг користуватися ними впродовж вказаного періоду із незалежних від нього причин і як наслідок, з урахуванням сезонного виду господарства, не міг провести посівну кампанію та кампанію щодо збору врожаю. Такі обставини свідчать про необхідність застосування в даному випадку положень частини шостої статті 762 ЦК України, відповідно до якої наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає. Разом з цим, суд зазначив, що відсутність вини орендаря щодо невиплати орендної плати за 2022 рік, тобто неумисне допущення ним порушення відповідних умов договору, хоча враховане при розгляді даної справи, проте не впливає на наявність підстав для задоволення вимоги про розірвання договорів оренди, адже в даному випадку невиплата орендної плати в повному обсязі за 2023 рік та 2024 рік утворює систематичність порушення строків сплати орендної плати, аналіз щодо чого судом був наведений.
Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов'язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку. Таких висновків дотримується Верховний Суд у постанові від 16.07.2019 у справі №917/1053/18 та у постанові від 09.11.2021 у справі №913/20/21, у постанові Верховного суду від 14 червня 2022 року в справі № 922/2394/21.
Згідно ст.762 Цивільного кодексу України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.
Відсутність у частині шостій статті 762 ЦК України вичерпного переліку обставин, які унеможливлюють використання орендарем майна, підстав виникнення таких обставин, засобів їх підтвердження свідчить про те, що підставою для застосування цієї норми є встановлення факту неможливості використання орендарем майна з незалежних від нього причин на загальних підставах, визначених процесуальним законодавством. Вказана позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.05.2018 у справі №910/7495/16.
Оскільки відповідно до частини шостої статті 762 Цивільного кодексу України передбачено, що наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає тягар доказування неможливості використання майна несе саме орендар. Аналогічна правова позиція щодо застосування приписів частини шостої статті 762 Цивільного кодексу України викладена у постановах Верховного Суду у справах №910/8651/22 від 28.06.2023, №911/1064/21 від 08.11.2023, №910/14244/20 від 12.04.2023, №910/13704/21 від 15.03.2023, №910/8040/20 від 08.07.2021.
Згідно з Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 22.12.2022 року №309 Новорайська сільська територіальна громада Бериславського району, Херсонської області, на якій розташована спірна земельна ділянка у період з 09 квітня 2022 року по 11 листопада 2022 року перебувала під тимчасово окупацією рф, а з 11 листопада 2022 року Новорайська сільська територіальна громада Бериславського району, Херсонської області віднесена до території можливих бойових дій, що підтверджується наказом Міністерства розвитку громад та територій України 28 лютого 2025 року № 376.
Суд першої інстанції правильно виснував, що вищенаведені обставини стосовно перебування спірних земельних ділянок на території, яка відповідно до Переліку територій на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, в період з 09 квітня 2022 року по 11 листопада 2022 року, свідчать про те, що орендар ТОВ «ЮТС-Агропродукт» не міг користуватися ними впродовж вказаного періоду із незалежних від нього причин і як наслідок, з урахуванням сезонного виду господарства, не міг провести посівну кампанію та кампанію щодо збору врожаю. Такі обставини свідчать про необхідність застосування в даному випадку положень частини шостої статті 762 ЦК України, відповідно до якої наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.
Такого ж правового висновку дійшов і Верховний Суд у постанові від 25.06.2025 року у справі № 610/941/24, в якій погодився з тим, що у відповідача відсутня вина за невиконання обов'язку зі сплати орендної плати за 2022 рік, оскільки орендар не міг користуватися в цей час земельною ділянкою сільськогосподарського призначення, не провів посівну компанію та компанію зі збору врожаю, що розташована на території Харківської області, яка у період з 28 лютого по 11 вересня 2022 року перебувала під тимчасовою окупацією російської федерації. Натомість, погодився з тим, що за 2023 рік орендна плата має бути виплачена.
Разом з тим, представником позивача до суду першої інстанції надані відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела /суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору за період: з січень 2020 по грудень 2024, відповідно до яких позивачу Товариством була сплачена орендна плата за надання земельної ділянки в оренду за 2020 рік, за 2021 рік та за 2023 рік в сумі по 22 379 грн. 48 коп ( а.с.24-25).
На наведену обставину посилався відповідач у відзиві на позовну заяву ( а.с.67-70), проте представник позивача у відповіді на відзив цю обставину залишив без відповіді (а.с.77-81).
Проте, суд першої інстанції зазначив, що відповідно до відповіді органу ДПС України на адвокатський запит щодо отриманих відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела та суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору за період з січня 2020 року по грудень 2024 року, відомості про нарахування та виплату доходу позивачу у вигляді орендної плати від відповідачів за 2022, 2023 та 2024 роки відсутні.
Суд першої інстанції зазначивши, що відсутність вини орендаря щодо невиплати орендної плати за 2022 рік, тобто неумисне допущення ним порушення відповідних умов договору, хоча враховане при розгляді даної справи, проте не впливає на наявність підстав для задоволення вимоги про розірвання договорів оренди, адже в даному випадку невиплата орендної плати в повному обсязі за 2023 рік та 2024 рік утворює систематичність порушення строків сплати орендної плати, аналіз щодо чого судом був наведений,- не звернув увагу, що наведені відомості з Державного реєстру містять відомості нарахування тавиплати орендної плати орендної плати за 2023 рік та не надав неправильну оцінку цьому доказу.
Таким чином, наявність підстав для застосування вимог ч.6 ст. 762 ЦК України щодо несплати орендної плати за 2022 рік, сплата орендної плати за 2023 рік, що підтверджується даними з Державного реєстру з урахуванням ст. 70 Податкового кодексу України, несплата орендної плати за 2024 рік не утворюють систематичного (два і більше разів) невиконання обов'язків зі сплати орендної плати, що є істотним порушенням умов договору.
Отже, наведене унеможливлює застосування вимог пункту «д» частини першої статті 141 ЗК України , як підставу припинення права користування земельною ділянкою.
Таким чином, доводи апелянта про не належну оцінку доказам у справі судом першої інстанції є доведеними та такими, що надають підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення з ухваленням нового про відмову у задоволенні позову з наведених вище підстав.
Доводи апелянта про порушення судом першої інстанції порядку розгляду клопотання про відвід судді, як підстави для скасування рішення суду першої інстанції не є такими, що ґрунтуються на процесуальному законі виходячи з такого.
Ухвалою Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 25.09.2026 року заяву про відвід судді, яка була аргументована зверненням товариства зі скаргою до Вищої ради правосуддя, що очевидно свідчить про потенційний конфлікт (а.с.203-205), залишено без розгляду ( а.с.207). Ухвалою Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 30.09.2026 року заяву про відвід судді, яка була аргументована незгодою з вирішенням питання попередньої заяви про відвід (а.с.211-212), залишено без розгляду ( а.с.214).
Відповідно до п.1, 2 ч.3 статті 376 ЦПК України, порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо: 1) справу розглянуто неповноважним складом суду; 2) в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і підстави його відводу визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованими, якщо апеляційну скаргу обґрунтовано такою підставою;
Як вбачається з матеріалів справи, заяви про відвід судді, були вирішена судом в порядку, визначеному ч.3 ст. 44 ЦПК України, за змістом якої подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.
Таким чином, наведена апелянтом обставина не надає підстав для скасування рішення з зазначеної ним підстави.
Щодо суті апеляційної скарги
Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (п.2ч.1ст.374ЦПК України). Відповідно до ч.1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Щодо судових витрат
Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Крім того апеляційний суд вирішує питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції (пункт 4 частини першої статті 382 ЦПК України).
Згідно із частиною першою статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У зв'язку з переглядом справи в апеляційному порядку скаржник поніс витрати на сплату судового збору, сплативши його у розмірі 1453,44 грн., які підлягають стягненню з позивача на користь особи, яка подала апеляційну скаргу.
Керуючись ст. ст. 367, 374,376, 382 ЦПК України, суд
ухвалив:
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» - задовольнити.
Рішення Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 20 лютого 2026 року скасувати.
Ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 від імені якого діє адвокат Бєліков Андрій Андрійович до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» про розірвання договору оренди землі, відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 1453,44 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складений 14 квітня 2026 року.
Головуючий І.В. Склярська
Судді: Л.П. Воронцова
В.В. Майданік