Справа № 573/37/26
Номер провадження 22-ц/816/1888/26
14 квітня 2026 року м.Суми
Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого - Замченко А.О. (суддя-доповідач),
суддів -Петен Я.Л., Черних О.М.,
з участю секретаря судового засідання - Назарової О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката Фомінова Романа Миколайовича, подану в інтересах ОСОБА_1 ,
на ухвалу Білопільського районного суду Сумської області від 16 лютого 2026 року в складі судді Черкашиної М.С., постановлену в м. Білопілля, Сумської області (повний текст виготовлено 23 лютого 2026 року)
у цивільній справі за скаргою ОСОБА_1 про визнання дій старшого державного виконавця Білопільського відділу державної виконавчої служби у Сумському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Піскуна Володимира Миколайовича протиправними, зобов'язання вчинити дії,
05.01.2026 представник заявника ОСОБА_1 - адвокат Фомінов Р.М. звернувся до суду зі скаргою на дії державного виконавця, в якій вказував, що на виконанні в Білопільському ВДВС у Сумському районі Сумської області перебуває виконавче провадження №53196483 з примусового виконання виконавчого листа №573/1445/15-к від 18.03.2026 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 25229 грн 55 коп. майнової шкоди та 50000 грн моральної шкоди. 26.11.2024 з рахунку НОМЕР_1 , відкритого в філії Сумське обласне управління АТ «Ощадбанк», який визнаний поточним рахунком скаржника в банку для здійснення видаткових операцій, стягнуто 5936 грн 63 коп. ОСОБА_1 звернувся до Білопільського ВДВС у Сумському районі Сумської області із заявою про повернення коштів, мотивуючи це тим, що він одержує на вказаний рахунок допомогу від держави як ВПО на своє ім'я та на ім'я неповнолітньої доньки - ОСОБА_3 .
Посилаючись на викладені обставини, просив визнати протиправними дії державного виконавця Білопільського відділу ДВС у Сумському районі Сумської області Піскуна В.М. щодо звернення стягнення на соціальні виплати заявника та зобов'язати Білопільський відділ ДВС у Сумському району Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції сформувати подання про повернення заявнику грошових коштів у сумі 5936 грн 63 коп., помилково стягнутих до Державного бюджету України з рахунку НОМЕР_1 , відкритого в філії Сумське обласне управління АТ «Ощадбанк» на ім'я заявника. Також просив поновити строк для подачі скарги.
Ухвалою Білопільського районного суду Сумської області від 16.02.2026 поновлено строк на подачу скарги. У задоволенні скарги відмовлено.
Не погоджуючись з ухвалою суду, адвокат ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати ухвалу суду та постановити нову, якою скаргу задовольнити.
Вказує, що судом першої інстанції фактично встановлено обставину, яка має вирішальне значення для правильного розгляду спору, а саме: що на рахунок апелянта надходили соціальні виплати - допомога на проживання ВПО. Але, всупереч цій встановленій обставині, суд дійшов протилежного висновку про відсутність підстав для визнання дій державного виконавця протиправними та відсутність підстав для зобов'язання усунути наслідки незаконного стягнення. Вважає такий висновок помилковим. Звертає увагу суду, що в справі оскаржується не лише факт накладення арешту на рахунок, а передусім звернення стягнення на конкретні кошти соціального призначення та подальшу відмову у вжитті заходів до повернення помилкового стягнення коштів після звернення боржника з відповідною заявою. Саме тому посилання суду лише на відсутність повідомлення банку про спеціальний режим рахунку не може бути достатнім обґрунтуванням правомірності списання соціальних виплат.
Крім того, суд безпідставно ототожнив питання спеціального режиму рахунку з питанням правового режиму коштів, що перебувають на ньому. При цьому зміст ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» прямо свідчить про те, що підставою для зняття арешту є не лише документальне підтвердження того, що рахунок має спеціальний режим використання, а й документальне підтвердження того, що звернення стягнення на кошти, які знаходяться на такому рахунку, заборонено законом. Тобто закон розмежував дві самостійні підстави: спеціальний режим рахунку та заборону звернення стягнення на певні кошти. Навіть за відсутності спеціального технічного статусу рахунку виконавець не має права звертати стягнення на кошти, на які законом прямо встановлено заборону або щодо яких передбачено спеціальний порядок та межі утримань.
Також скаржник не погоджується з висновком суду про те, що він не довів спеціальний статус коштів, а до банківської установи з питань встановлення спеціального режиму рахунку не звертався. Тоді як виконавець зобов'язаний був перевірити викладені обставини, з'ясувати походження коштів, надати належну правову оцінку доказам та вжити заходів до усунення порушення. Натомість державний виконавець обмежився формальною відмовою, а суд цю бездіяльність фактично легалізував.
Крім того, вважає помилковим висновок суду про те, що подання апелянтом заяви про визначення поточного рахунку для здійснення видаткових операцій фактично свідчить про згоду на звернення стягнення на будь-які кошти, що надходять на цей рахунок. Суд, визнаючи встановленим факт надходження на рахунок допомоги на проживання ВПО, не надав цій обставині жодного реального правового значення.
Вказує на те, що суд першої інстанції не надав належної оцінки вимозі про зобов'язання сформувати подання про повернення помилкового стягнення коштів. Залишивши цю вимогу без самостійного правового аналізу, обмежившись загальними висновками про відсутність підстав для її задоволення.
13.04.2026 Білопільський відділ ДВС у Сумському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції подав заперечення на скаргу, в яких просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
У судове засідання скаржник ОСОБА_1 , його адвокат Фрмінов Р.М., державний виконавець Піскун В.М., стягувач ОСОБА_2 не з'явилися, хоча про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином (а. с. 101 - 103, 105, 107).
Державний виконавець Піскун В.М. подав клопотання про розгляд справи без його участі. Інші учасники про причини неявки суд не повідомили.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що з 27.12.2016 на виконанні в Білопільському відділі ДВС у Сумському районі Сумської області перебуває виконавче провадження №53196483 з примусового виконання виконавчого листа від 18.03.2016 №573/1445/15-к, виданого Білопільським районним судом Сумської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 25229 грн 55 коп. майнової шкоди, 50000 грн моральної шкоди (а. с. 57 - 58).
31.10.2018 держаним виконавцем прийнято постанову про арешт коштів боржника, якою накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках ОСОБА_1 , а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після ухвалення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом та належать боржнику. Копія постанови про арешт коштів боржника направлена сторонам виконавчого провадження для відома та банківським установам для виконання (а. с. 62 зв.).
20.01.2023 ОСОБА_1 і його дочку ОСОБА_3 взято на облік як ВПО (а. с. 15 - 18).
У травні - січні 2024 року ОСОБА_1 була нарахована допомога на проживання внутрішньо переміщеним особам (а. с. 29 - 30).
22.08.2024 державним виконавцем повторно прийнято постанову про арешт коштів боржника та направлено банківським установам на виконання (а. с. 63 зв.).
25.09.2024 до ВДВС надійшла заява ОСОБА_1 про визначення поточного рахунку в банку для здійснення видаткових операцій. У зазначеній заяві останній просив визначити рахунок НОМЕР_1 в «Ощадбанк» (а. с. 64 - 66). До зазначеної заяви додав виписку по картковому рахунку, з якої вбачається, що з січня по травень 2024 року на рахунок надходили соціальні виплати (допомога ВПО), інші надходження відсутні (а. с. 66).
25.09.2024 державним виконавцем прийнято постанову про визначення поточного рахунку для здійснення видаткових операцій на дві мінімальні заробітні плати за рахунком НОМЕР_1 , відкритому в AT «Ощадбанк» та 19.11.2024 направлена платіжна інструкція на списання наявних коштів (а. с. 67 зв.).
26.11.2024 з рахунку НОМЕР_1 стягнуто 5936 грн 63 коп. за виконавчим провадженням №53196483 (а. с. 19).
05.12.2024 ОСОБА_1 звернувся із заявою до Білопільського відділу ДВС у Сумському районі Сумської області з проханням повернути кошти, які 26.11.2024 були стягнені з його рахунку НОМЕР_1 (картка AT «Ощадбанк»), відповідно до платіжної інструкції на суму 5936 грн 63 коп. (а. с. 68).
З листа Білопільського відділу ДВС у Сумському районі Сумської області від 01.04.2025 вбачається, що до відділу не надходило інформації про те, що рахунок НОМЕР_1 має соціальний статус чи є рахунком зі спеціальним режимом (а. с. 27 - 28).
13.12.2025 державним виконавцем надано відповідь заявнику про те, що підстав для зняття арешту з рахунку немає (а. с. 55).
Постановляючи ухвалу про відмову в задоволенні скарги щодо визнання дій державного виконавця незаконними, місцевий суд виходив з того, що в постановах державного виконавця про арешт коштів боржника від 31.10.2018 та від 22.08.2024 міститься застереження щодо неможливості арешту коштів, що розміщені на банківських рахунках, накладення арешту та/або звернення на які заборонено законом, банківська установа не повідомила державного виконавця про наявність обставин, які унеможливлюють накладення арешту на рахунок, належний ОСОБА_1 . Крім того, останній власноручно подав державному виконавцю заяву про визначення вказаного рахунку поточним, з якого необхідно здійснювати списання грошових коштів. Також банк не визнав рахунок НОМЕР_1 та кошти, розміщені на ньому, такими, на які законом заборонено накладення арешту та звернення стягнення.
Колегія суддів не погоджується з такими висновками місцевого суду, оскільки вони не відповідають матеріалам справи та вимогам закону.
Відповідно до ч. 2 ст. 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд скасовує оскаржувані рішення та визнає оскаржувані дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Отже, за змістом частини другої статті 451 ЦПК України за наслідком розгляду скарги на рішення, дію або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця суд, за умови визнання оскаржуваних рішення, дії чи бездіяльності неправомірними, приймає рішення про зобов'язання вчинити певну дію, коли це необхідно для усунення порушення або поновлення права заявника. При цьому суд не вправі зобов'язувати зазначених осіб до вчинення певних дій (прийняття рішень) в інших випадках, а також якщо відповідні дії (рішення) визначені Законом України «Про виконавче провадження» такими, що можуть здійснюватися тільки державним виконавцем або відповідною посадовою особою державної виконавчої служби чи приватним виконавцем.
Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 у справі №910/23967/16).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.06.2022 у справі №2-591/11 зазначено, що «якщо ж спір підлягає вирішенню за правилами цивільного судочинства, і виконавець звернувся до суду цивільної юрисдикції (як у цій справі), то підстави для закриття провадження за пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК відсутні. Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновками Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду про те, що поняття «спір про право», наявність якого є підставою для залишення заяви без розгляду, а не закриття провадження у справі, передбачено в окремому провадженні. Натомість розділ VІ «Процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб)» ЦПК не регулює дії суду у випадках, коли виконавець звертається до суду в порядку цього розділу за наявності матеріального спору, який підлягає вирішенню в порядку позовного провадження. Отже, у ЦПК наявна прогалина, яку належить заповнити шляхом застосування за аналогією закону частини шостої статті 294 ЦПК, відповідно до якої якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах. Тому якщо під час розгляду подання виконавця або скарги в порядку розділу VІ «Процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб)» ЦПК суд дійде висновку про наявність спору про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає подання або скаргу без розгляду і роз'яснює заявнику, що він має право подати позов на загальних підставах.
У даній справі ОСОБА_1 просив, у тому числі, зобов'язати виконавчу службу сформувати подання про повернення йому 5936 грн 63 коп.
Оскільки в справі виникли правовідносини щодо безпідставного, на думку скаржника, отримання державним виконавцем коштів, тому в цій справі наявний спір про право. Такий спір вирішується в позовному провадженні, а не в межах справи за заявою стягувача про неправомірність дій приватного виконавця, тобто не в порядку розділу VІ «Процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб)» ЦПК.
Такий висновок зроблено в постанові Верховного Суду 05.03.2025 у справі №1309/7139/12.
За таких обставин вимоги про визнання протиправними дій державного виконавця щодо звернення стягнення на соціальні виплати також не можуть бути задоволені, оскільки задоволення скарги в частині зобов'язання вчинити дії щодо відновлення порушених прав є наслідком визнання неправомірною бездіяльності державного виконавця.
Враховуючи наведені обставини, оскаржувану ухвалу необхідно скасувати, а скаргу залишити без розгляду.
Керуючись ст. 367, 374, 377, 381-382, 389 ЦПК України,
Апеляційну скаргу адвоката Фомінова Романа Миколайовича, подану в інтересах ОСОБА_1 , задовольнити частково.
Ухвалу Білопільського районного суду Сумської області від 16 лютого 2026 року скасувати.
Скаргу ОСОБА_1 про визнання дій старшого державного виконавця Білопільського відділу державної виконавчої служби у Сумському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Піскуна Володимира Миколайовича протиправними, зобов'язання вчинити дії залишити без розгляду.
Роз'яснити заявнику, що він має право подати позов на загальних підставах.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 14 квітня 2026 року.
Суддя-доповідач - Замченко А.О.
Судді - Петен Я.Л.
Черних О.М.