Справа №950/886/25 Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1
Номер провадження 11-кп/816/542/26 Суддя-доповідач - ОСОБА_2
Категорія - Крадіжка
Іменем України
08 квітня 2026 року колегія суддів Сумського апеляційного суду в складі:
судді-доповідача - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Суми кримінальне провадження № 950/886/25 за апеляційною скаргою першого заступника керівника Сумської обласної прокуратури ОСОБА_6 на вирок Лебединського районного суду Сумської області від 25.08.2025, за яким
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка та мешканка АДРЕСА_1
визнаною винуватою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 357, ч. 4 ст. 185 КК України,
учасників судового провадження:
прокурора - ОСОБА_8 ,
обвинуваченої - ОСОБА_9 ,
установила:
У поданій апеляційній скарзі перший заступник керівника Сумської обласної прокуратури ОСОБА_10 просить скасувати вирок суду першої інстанції в частині призначеного покарання у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченої через м'якість, і ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_9 призначити покарання за ч. 1 ст. 357 КК у виді обмеження волі строком 1 рік, за ч. 4 ст. 185 КК у виді позбавлення волі строком 5 років 1 місяць. На підставі ч. 1 ст. 70 КК, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом часткового складання покарань, призначити ОСОБА_9 покарання у виді позбавлення волі строком 6 років. На підставі ч. 1 ст. 71 КК, за сукупністю вироків, до призначеного покарання частково приєднати покарання, невідбуте за попереднім вироком Лебединського районного суду Сумської області від 24.03.2025 та призначити остаточно покарання у виді позбавлення волі строком 6 років 1 місяць. В іншій частині вирок залишити без змін. Вимоги обґрунтовані тим, що застосування судом ч. 4 ст. 70 КК при призначенні покарання за окремими епізодами кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185 КК, не відповідає вимогам закону. Крім того, системний характер протиправної діяльності обвинуваченої свідчить про небажання ставати на шлях виправлення та про її підвищену суспільну небезпеку.
Вироком Лебединського районного суду Сумської області від 25.08.2025 ОСОБА_9 визнана винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК (за епізодом від 27.02.2025), і їй призначене покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років. На підставі ч. 4 ст. 70 КК, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного вироком Лебединського районного суду Сумської області від 24.03.2025, більш суворим за новим вироком, ОСОБА_9 призначене покарання у виді позбавлення волі строком 5 років. Також ОСОБА_9 визнана винуватою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 357, ч. 4 ст. 185 КК (за епізодами від 04.04.2025, 17.06.2025, 18.06.2025), і їй призначене покарання: за ч. 1 ст. 357 КК у виді обмеження волі строком 1 рік; за ч. 4 ст. 185 КК у виді позбавлення волі строком 5 років 1 місяць. На підставі ч. 1 ст. 70 КК, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_9 визначене покарання у виді позбавлення волі строком 5 років 1 місяць. На підставі ч. 1 ст. 71 КК, за сукупністю вироків, до призначеного покарання частково приєднано покарання, невідбуте за попереднім вироком Лебединського районного суду Сумської області від 24.03.2025 та призначене остаточно покарання у виді позбавлення волі строком 5 років 2 місяці. Стягнуто з ОСОБА_9 на користь держави кошти на відшкодування витрат за проведення експертиз в розмірі 2387,70 грн, 1782,80 грн та 1782,80 грн.
Згідно вироку, ОСОБА_9 27.02.2025 близько 16:00 год., перебуваючи у веранді будинку господарства по АДРЕСА_2 , повторно, в умовах воєнного стану, таємно викрала належну ОСОБА_11 бензопилу вартістю 3327 грн.
04.04.2025 близько 14 год. ОСОБА_9 , знаходячись біля господарства 46 по вул. Миру в м. Лебедин Сумської області, викрала з барсетки потерпілого ОСОБА_12 офіційний документ, а саме банківську картку АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНКУ», емітовану на ім'я останнього. Після цього, ОСОБА_9 , знаходячись в м. Лебедин Сумської області, повторно, в умовах воєнного стану, таємно викрала з вказаної банківської картки грошові кошти на загальну суму 4500 грн.
17.06.2025 близько 16 год. ОСОБА_9 , знаходячись в під'їзді будинку АДРЕСА_3 , діючи повторно, в умовах воєнного стану, таємно викрала належний ОСОБА_13 велосипед вартістю 4325 грн.
18.06.2025 близько 16 год. ОСОБА_9 , знаходячись на подвір'ї господарства АДРЕСА_4 , діючи повторно, в умовах воєнного стану, таємно викрала належний ОСОБА_14 велосипед вартістю 3521 грн.
Вислухавши суддю-доповідача про зміст оскарженого судового рішення, доводи прокурора ОСОБА_8 , яка підтримала апеляційну скаргу першого заступника керівника обласної прокуратури частково, доводи обвинуваченої ОСОБА_9 , яка заперечила щодо апеляційної скарги, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи поданої апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 357, ч. 4 ст. 185 КК, за обставин, викладених у вироку, в апеляційній скарзі не оскаржуються.
Що стосується доводів апеляційної скарги про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, то колегія суддів вважає їх обґрунтованими і такими, що заслуговують на увагу, оскільки судом першої інстанції при ухваленні вироку та призначенні обвинуваченому покарання за сукупністю кримінальних правопорушень на підставі ч. 4 ст. 70 КК неправильно застосована (розтлумачена) ця норма матеріального права, згідно якої за правилами, передбаченими в ч. 1-3 цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому кримінальному правопорушенні, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_9 раніше була засуджена вироком Лебединського районного суду Сумської області від 24.03.2025 до покарання у виді пробаційного нагляду строком 1 рік, а епізоди кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК, у вчиненні яких її визнано винуватою вироком, що оскаржується, вчинені нею 27.02.2025, тобто до ухвалення попереднього вироку, і три епізоди - 04.04.2025, 17.06.2025 і 18.06.2025 вже після постановлення попереднього вироку. При цьому необхідно зауважити, що дії ОСОБА_9 за усіма епізодами кримінального правопорушення кваліфіковані за ч. 4 ст. 185 КК, незважаючи на час їх вчинення.
Сукупністю кримінальних правопорушень є вчинення особою двох або більше кримінальних правопорушень, передбачених різними статтями або різними частинами однієї статті Особливої частини цього Кодексу, за жоден з яких її не було засуджено (ч. 1 ст. 33 КК), тому указані вище злочинні дії ОСОБА_9 (епізоди крадіжки від 27.02.2025, 04.04.2025, 17.06.2025 і 18.06.2025) не утворюють сукупності кримінальних правопорушень, так як кваліфіковані за однією тією ж частиною статті - ч. 4 ст. 185 Особливої частини КК, що у свою чергу унеможливлює застосування ч. 4 ст. 70 КК при призначенні покарання за це кримінальне правопорушення.
Зазначена вище правова позиція узгоджується із висновком, викладених у постанові об'єднаної палати Касаційного кримінального суду від 08.02.2021 у справі № 390/235/19, згідно якого якщо в діях особи має місце повторність кримінальних правопорушень, передбачена ч. 1 ст. 32 КК, і ця особа засуджується за вчинення кількох тотожних кримінальних правопорушень, які кваліфікуються за однією статтею або частиною статті Особливої частини КК, і при цьому одне або кілька з них були вчинені до ухвалення попереднього вироку, а ще одне або декілька після його ухвалення, то спеціальні правила ч. 4 ст. 70 КК не застосовуються. У такому випадку суд кваліфікує зазначені кримінальні правопорушення за однією статтею або частиною статті Особливої частини КК та призначає покарання, передбачене її санкцією, а остаточне покарання визначає за правилами ст. 71 КК за сукупністю вироків.
Правильність таких висновків підтверджена і постановою об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 22.01.2024 (справа № 236/4167/20).
Що стосується доводів апеляційної скарги про безпідставне застосування принципу поглинення менш суворого покарання більш суворим при призначенні покарання за ч. 1 ст. 357 та ч. 4 ст. 185 КК на підставі ч. 1 ст. 70 КК, то колегія суддів вважає їх необґрунтованими з огляду на таке.
Згідно вимог ч. 1 ст. 70 КК при призначенні покарання за сукупністю кримінальних правопорушень суд має право застосувати один із передбачених законом принципів, зокрема принцип поглинення менш суворого покарання більш суворим або принцип часткового чи повного складання призначених покарань.
Обрання конкретного способу визначення остаточного покарання належить до дискреційних повноважень суду та здійснюється з урахуванням обставин справи, характеру та ступеня тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, а також даних про особу винного.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження та змісту вироку, суд першої інстанції, призначаючи покарання обвинуваченій, належним чином врахував ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, їх сукупність, форму вини, обставини їх вчинення, а також дані про особу обвинуваченої, і дійшов обґрунтованого висновку про можливість застосування саме принципу поглинення менш суворого покарання більш суворим.
Визначене судом покарання перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю, обставинами вчиненого та особою обвинуваченої, що розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню, тому вид і розмір призначеного ОСОБА_9 покарання є необхідним й достатнім для її виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень.
Відповідно п. 4 ч. 1 ст. 409, п. 2 ч. 1 ст. 413 КПК неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність - ч. 4 ст. 70 КК, яка не підлягала застосуванню, є підставою для зміни судового рішення в апеляційній інстанції.
Таким чином, колегія суддів вважає за необхідне змінити вирок та вважати ОСОБА_9 засудженою до призначеного судом першої інстанції покарання за ч. 1 ст. 357 КК у виді обмеження волі строком 1 рік, за ч. 4 ст. 185 КК у виді позбавлення волі строком 5 років 1 місяць, після чого згідно ч. 1 ст. 70 КК, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити покарання у виді позбавлення волі строком 5 років 1 місяць та на підставі ч. 1 ст. 71 КК, за сукупністю вироків, частково приєднати невідбуту частину покарання за попереднім вироком у виді 2 місяців пробаційного нагляду, що згідно ст. 72 КК відповідає 1 місяцю позбавлення волі, і таким чином визначити остаточне покарання у виді позбавлення волі строком 5 років 2 місяці, задовольнивши таким чином частково апеляційну скаргу.
Керуючись ст. 404, 405, 407, 418 і 419 КПК України, -
постановила:
Апеляційну скаргу першого заступника керівника Сумської обласної прокуратури ОСОБА_6 задовольнити частково.
Вирок Лебединського районного суду Сумської області від 25.08.2025 відносно ОСОБА_15 змінити у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.
ОСОБА_16 вважати засудженою до призначеного судом першої інстанції покарання:
- за ч. 1 ст. 357 КК України у виді обмеження волі строком один рік;
- за ч. 4 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі строком п'ять років один місяць.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_17 покарання у виді позбавлення волі строком п'ять років один місяць.
На підставі ч. 1 ст. 71 КК України, до призначеного покарання частково приєднати невідбуту частину покарання за попереднім вироком Лебединського районного суду Сумської області від 24.03.2025 та призначити ОСОБА_17 остаточне покарання у виді позбавлення волі строком п'ять років два місяці.
В іншій частині вирок Лебединського районного суду Сумської області від 25.08.2025 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Касаційна скарга на ухвалу може бути подана безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4