печерський районний суд міста києва
Справа № 757/13602/26-к
10 березня 2026 року Печерський районний суд міста Києва у складі: слідчого судді ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Національної поліції Національної поліції України ОСОБА_3 про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні № 12025000000002264 відомості про яке 14.08.2025 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань,-
Старший слідчий в ОВС ГСУ НП України ОСОБА_3 за погодженням прокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_4 звернувся до слідчого судді з клопотанням про накладення арешту у кримінальному провадженні № 12025000000002264 від 14.08.2025 на нерухоме майно, що на праві власності належить підозрюваній ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , а саме:
- на відчуження квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Також просив заборонити державним реєстраторам прав на нерухоме майно та органам державної реєстрації прав (в тому числі, Міністерству юстиції України та його територіальним органам, виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Одеській міській, районним у місті Одеса державним адміністраціям, акредитованим суб'єктам, нотаріусам, іншим особам та органам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень») вчиняти реєстраційні дії щодо державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, стосовно майна ОСОБА_5 .
Метою накладення арешту є забезпечення конфіскації майна, так як особа, яка ним володіє може здійснити відчуження, продаж, дарування, міну.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
З наданих в обґрунтування матеріалів вбачається, що Головним слідчим управлінням Національної поліції України за процесуальним керівництвом Офісу Генерального прокурора здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12025000000002264 від 14.08.2025, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за підозрою ОСОБА_6 у вчиненні нею кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України та за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні нею кримінального правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, а також за фактами кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 4, 5, ст. 191 КК України.
Установлено, що упродовж 2022, 2023 років, службові особи закладів охорони здоров'я України, державної, комунальної та приватної форм власності, шляхом зловживання своїм службовим становищем, здійснюють заволодіння бюджетними коштами, які виділяються Національною службою здоров'я України для закладів охорони здоров'я, в рамках реалізації Програми державних гарантій медичного обслуговування населення, з використанням електронної системи охорони здоров'я України, в особливо великих розмірах.
У ході досудового розслідування, серед інших, встановлено надавачів медичних послуг - фізичних осіб-підприємців, які виїхали за межі країни протягом 2022-2023 років, але продовжували отримувати кошти відповідно укладених договорів про медичне обслуговування з Національною службою здоров'я України.
Під час розслідування кримінального провадження зібрано доказову базу щодо протиправних дій, які призвели до збитків Державного бюджету, стосовно:
- ФОП ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ;
- ФОП ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ;
- ФОП ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 ;
- ФОП ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_5 ;
- ФОП ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_6 ;
- ФОП ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_7 .
Відповідно до довідки (висновку) Держаудитслужби від 15.05.2024 розрахована сума завданих збитків ОСОБА_10 - 41 307,02 грн; ОСОБА_7 - 81 808,4 грн; ОСОБА_9 - 1 133 306,01 грн; ОСОБА_12 - 236 045,2 грн; ОСОБА_6 - 323 172,61 грн; ОСОБА_11 - 1 087 693, 43 грн, загальна сума - 3 874 615,03 грн.
Крім того, обсяг завданої шкоди державному бюджету України підтверджується висновком від 03.09.2024 року експертів Науково-дослідного центру судової експертизи у сфері інформаційних технологій та інтелектуальної власності Міністерства юстиції України.
За результатами проведення тимчасового доступу до АТ «РВС Банк» у якому відкриті рахунки більшості фізичних осіб-підприємців, встановлено, що грошові кошти з рахунків зазначених ФОП знімалися через касу відділення АТ «РВС Банк» та АТ «МТБ Банк» у період їх перебування за кордоном. Крім того, вилучено копії касових чеків з нібито підписами ОСОБА_6 у період, коли остання перебувала за кордоном, з урахуванням того, що в анкетній інформації клієнта банку зазначений мобільний номер телефону НОМЕР_8 , що належить ОСОБА_13 (керівниця ТОВ «Інтер Консалт Груп»).
Встановлено, що після отримання оплат від НСЗУ, вказаними ФОП систематично здійснювалися перекази грошових коштів за оренду, консультаційні, бухгалтерські послуги, на користь: ТОВ «Медичний простір» (ЄДРПОУ 43448268), зареєстрована за адресою: м. Одеса, вул. Канатна, буд. 97; ТОВ «Амбулаторія сімейного лікаря» (ЄДРПОУ 42354792), зареєстрована за адресою: м. Одеса, вул. Ільфа та Петрова, буд. 8-А; ТОВ «Консалтингова аналітична компанія «МЕБФ» (ЄДРПОУ 43221745), зареєстрована за адресою: м. Одеса, вул. Канатна, буд. 97; ТОВ «Інтер Консалт Груп» (ЄДРПОУ 38573467), зареєстрована за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Корольова, буд. 17. Зазначені факти можуть свідчити про здійснення легалізації коштів, отриманих злочинним шляхом.
У ході відпрацювання встановлено, що до організації протиправної схеми може бути причетна ОСОБА_5 - керівниця ТОВ «Амбулаторія сімейного лікаря» (ЄДРПОУ 42354792), що займала посаду очільника Департаменту охорони здоров'я. В ході допиту остання надавала свідчення, що ТОВ «Медичний простір» (ЄДРПОУ 43448268),
ТОВ «Консалтингова аналітична компанія «МЕБФ» (ЄДРПОУ 43221745), ТОВ «Інтер Консалт Груп» (ЄДРПОУ 38573467) є партнерами. Разом з тим, отримано оперативну інформацію, що указані суб'єкти господарювання фактично підконтрольні ОСОБА_5 та створені з метою виводу коштів з
ТОВ «Амбулаторія сімейного лікаря» (ЄДРПОУ 42354792).
Більше того, встановлено, що ТОВ «Амбулаторія сімейного лікаря» (ЄДРПОУ 42354792), адмініструє мережу медичних клінік, що працюють під брендом з аналогічною назвою на території м. Одеса та налічує 8 філій та 1 аптечний заклад. З метою оптимізації податкового навантаження усі лікарі, які залучені до надання медичної допомоги оформлені у якості ФОП та адмініструються вищевказаними суб'єктам господарювання.
Також усіма залученими лікарями, за сприяння адміністрації ТОВ «Амбулаторія сімейного лікаря» (ЄДРПОУ 42354792) укладено договори з НСЗУ та отримується бюджетне фінансування напряму. За отриманою інформацією 92% отриманого від прибутку перераховується та передається готівкою на користь організатора схеми - ОСОБА_5 , яка в подальшому здійснює розподіл готівкових коштів між усіма учасниками.
На підставі вищевикладеного ОСОБА_5 за попередньою змовою з ФОП ОСОБА_6 , ФОП ОСОБА_7 , ФОП ОСОБА_8 ,
ФОП ОСОБА_9 , ФОП ОСОБА_10 , ФОП ОСОБА_11 у період 2022 - 2023 років, попри наявні зобов?язання, порушуючи норми частини першої статті 193 Господарського кодексу України, частини першої статті 526, частини першої статті 629 Цивільного кодексу України, п.10, п. 19 Договорів про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій не забезпечивши належне виконання умов договору про медичне обслуговування населення, заволоділа державними коштами на загальну суму - 3 874 615,03 грн. чим завдано збитків державному бюджету України в особливо великих розмірах.
24.02.2026 повідомлено про підозру ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.
Таким чином, дії ОСОБА_5 кваліфіковано за ч. 5 ст. 191 КК України, який відповідно до ст. 12 КК України є особливо тяжким злочином.
Санкцією ч. 5 ст. 191 КК України передбачено відповідальність у вигляді позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна.
В ході досудового розслідування вказаного кримінального провадження, встановлено, що підозрювана ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , згідно витягу з ДРРП, має на праві власності нерухоме майно, а саме:
- квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , згідно договору купівлі-продажу №811, виданий 03.03.2011.
З метою забезпечення конфіскації майна як можливого виду додаткового покарання та запобігання можливості його приховування, зникнення, втрати чи передачі, а тому на даний час виникла необхідність у накладенні арешту на майно, власником якого є підозрювана ОСОБА_5 .
Незастосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді накладення арешту на вказане майно може призвести до його приховування, зникнення, втрати, використання, пересування чи передачі, тобто фактично позбавить можливості конфіскації майна як можливого виду додаткового покарання.
Старший прокурор групи прокурорів у вказаному кримінальному провадженні ОСОБА_4 направив на адресу суду заяву про розгляд клопотання за його відсутності, клопотання підтримав у повному обсязі, просив його задовольнити.
Слідчий суддя розглянув клопотання за відсутності власника майна на підставі ч. 2 ст. 172 КПК України.
Згідно норми ч. 4 ст. 107 КПК України фіксація за допомогою технічних засобів під час розгляду клопотання слідчим суддею не здійснювалась.
Дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя дійшов висновку про часткове задоволення клопотання, виходячи з такого.
Згідно з ч. 1 ст. 131 КПК України захід забезпечення кримінального провадження застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.
Одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна (ч. 2 ст. 131 КПК України).
Відповідно до ч. 1-3 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Відповідно до частини 2 цієї статті арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Втручання держави в право особи на мирне володіння своїм майном в цьому випадку є виправданим, оскільки, виходячи з практики Європейського суду з прав людини, здійснюється на підставі закону, з метою задоволення суспільного інтересу, з дотриманням принципів пропорційності та справедливої рівноваги.
Позбавлення права розпоряджатися та/або користуватися майном, тобто накладення принаймні однієї із зазначених заборон, є неодмінним юридичним наслідком арешту майна, зумовленим самою правовою природою цього заходу забезпечення кримінального провадження.
Зазначене узгоджується з вимогами чинних для України міжнародно-правових актів. Зокрема, відповідно до частини третьої статті 19 Кримінальної конвенції про боротьбу з корупцією (ETS 173) (набрала чинності для України 1 березня 2010 року), частини першої статті 31 Конвенції Організації Об'єднаних Націй проти корупції (набрала чинності для України 1 січня 2010 року), частини першої статті 2 Конвенції про відмивання, пошук, арешт та конфіскацію доходів, одержаних злочинним шляхом (набрала чинності для України 1 травня 1998 року), кожна сторона цих конвенцій зобов'язується вживати необхідних заходів для забезпечення можливості конфіскації чи вилучення в інший спосіб майна осіб, винних у корупційних та інших злочинах, що охоплюються сферою дії відповідних конвенцій, у тому числі власності, вартість якої відповідає отриманим від злочинів доходам.
Частиною 11 ст. 170 КПК України визначено, що заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Відповідно до ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна, слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених п.п. 3, 4 ч. 2 ст. 170 КПК України); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 2 ч. 2 ст. 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 4 ч. 2 ст. 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Враховуючи зазначені обставини, з метою забезпечення конфіскації майна підозрюваної ОСОБА_5 як виду покарання в рамках кримінального провадження існує необхідність накладення арешту на вказаний об'єкт нерухомого майна.
Так, втручання держави в право особи на мирне володіння своїм майном в цьому випадку є виправданим, оскільки, виходячи з практики Європейського суду з прав людини, здійснюється на підставі закону, з метою задоволення суспільного інтересу, з дотриманням принципів пропорційності та справедливої рівноваги.
Згідно із частиною першою статті 7 Директиви 2014/42/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 3 травня 2014 року «Про замороження та конфіскацію засобів та доходів, отриманих злочинним шляхом, у Європейському Союзі», держави-члени повинні вживати необхідних заходів для забезпечення заморожування та збереження майна з метою його подальшої конфіскації.
Як вбачається з матеріалів клопотання, у даному кримінальному провадженні 24.02.2026 повідомлено про підозру ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.
Санкцією ч. 5 ст. 191 КК України передбачено відповідальність у вигляді позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна.
Так, згідно ч. 5 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.
Зважаючи на обставини кримінального правопорушення, яке розслідуються у межах цього кримінального провадження, доводи слідчого про існування ризиків відчуження, знищення, спотворення вказаного майна є цілком обґрунтованими.
Викладене в клопотанні слідчого переконує слідчого суддю у тому, що мета цього заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді запобігання цьому ризику може бути досягнута.
Критерії розумності та співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження є оціночними поняттями. Європейський Суд з прав людини неодноразово наголошував на тому, що будь-яке втручання у право особи з боку держави має забезпечувати «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи.
На переконання слідчого судді, загальні інтереси суспільства у вигляді досягнення завдань кримінального провадження, визначених ст. 2 КПК України (зокрема, захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування тощо), виправдовують ступінь втручання у право власності особи, яке пов'язане з накладенням арешту на належне їй майно.
Разом з тим, згідно з ч. 4 ст. 173 КПК України у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя, суд зобов'язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.
Водночас, вимоги клопотання слідчого про встановлення заборони державним реєстраторам прав на нерухоме майно та органам державної реєстрації прав (в тому числі, Міністерству юстиції України та його територіальним органам, виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Одеській міській, районним у місті Одеса державним адміністраціям, акредитованим суб'єктам, нотаріусам, іншим особам та органам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень») вчиняти реєстраційні дії щодо державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, задоволенню не підлягають, оскільки чинний КПК України виключає можливість вирішення слідчим суддею, в ході розгляду клопотання про арешт майна, зазначених вимог.
Наведені вимоги слідчого у порядку кримінального судочинства вирішенню не підлягають, адже стосуються порядку здійснення реєстраційних дій, а не самого майна та визначених КПК України заборон, які можливо до цього майна застосувати.
У зв'язку з викладеним, слідчий суддя доходить висновку про часткове задоволення клопотання слідчого та накладення арешту на на нерухоме майно, що на праві власності належить підозрюваній ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , а саме: квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ., з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання, встановивши заборону власнику її відчуження.
З урахуванням наведеного та керуючись ст. 170-173, 175, 309, 372, 392, 532 КПК України,-
Клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Національної поліції Національної поліції України ОСОБА_3 про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні № 12025000000002264 відомості про яке 14.08.2025 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань - задовольнити частково.
Накласти арешт у кримінальному провадженні № 12025000000002264 відомості про яке 14.08.2025 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань, на нерухоме майно, що на праві власності належить підозрюваній ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , а саме:
- квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання, шляхом встановлення заборони її відчуження.
Ухвала підлягає негайному виконанню.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її оголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Слідчий суддя ОСОБА_1