печерський районний суд міста києва
757/10591/26-к
1-кс-16379/26
04 березня 2026 року
слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участі секретаря ОСОБА_2 , представника ОСОБА_3 , прокурора ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Києві клопотання адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_5 , про скасування арешту майна
Адвокат ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_5 , звернувся до слідчого судді з клопотанням про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва, яке належить ОСОБА_5 .
В обґрунтування вимог клопотання представник зазначає, що арешт накладено необгрунтовано, а також, що у накладенні арешту відпала потреба. В обгрунтування клопотання представник зазначає, що автомобіль куплено на законних підставах у 2017 році та є спільною сумісною власністю подружжя.
У судовому засіданні представник лопотання підтримав, просив задовольнити клопотання в повному обсязі.
Прокурор у судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання, оскільки ОСОБА_5 має процесуальний статус підозрюваного, а вказаний транспортний засіб придбано за кошти, отримані кримінально-протиправним шляхом, у зв'язку з чим визнано речовим доказом.
Слідчий у судове засідання не з'явився, направив до суду письмові заперечення, просив відмовити у задоволенні клопотання, оскільки вказане майно належить підзрюваному ОСОБА_5 , а санкція статті передбачає конфіскацію майна.
Вивчивши матеріали клопотання та долучені до нього матеріали, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання є обґрунтованим та підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя, згідно вимог ст. 94, ст. 132, ст. 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатніх доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту для третіх осіб, а також розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Виходячи із аналізу викладеного, вказана норма пов'язує право слідчого судді на скасування арешту майна, із можливістю надання учасникам процесу, доказів та відомостей, які вказуватимуть, що арешт накладено необґрунтовано або в його застосуванні відпала потреба та доведеності перед слідчим суддею їх законності та переконливості.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008 року, де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».
Будь-яке втручання державного органа у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення ЄСПЛ у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції" від 23.09.1982 р.). Таким чином, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (рішення у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства" від 21.02.1986 р.).
Аналогічний принцип відображено в актуальній правовій позиція ЄСПЛ у справі «Garayev v. Azerbaijan» від 02.02.2023, заява №30352/11, зокрема визначає, що оскільки утримання майна Заявника як доказу с заходом, який тимчасово обмежує користування та розпорядження майном, цей захід мас бути передбачений національним законодавством, переслідувати законну мету та бути їй пропорційним.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, продовження заходів забезпечення кримінального провадження, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, відповідно зі спливом певного часу орган досудового розслідування має навести додаткові доводи в обґрунтування наявних ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у права особи в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності.
Судовим розглядом встановлено, що наразі Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42022042010000044 від 12.05.2022 за підозрою ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.191 КК України та за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.191, ч.3 ст.28 ч.2 ст.364 КК України.
03.02.2026 на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва ОСОБА_10 від 16.01.2026 проведено обшук автомобіля марки «Skoda Octavia», під час якого виявлено та вилучено автомобіль марки «Skoda Octavia», державний номерний знак « НОМЕР_1 », VIN: НОМЕР_2 та ключ запалення від вказаного автомобіля.
Постановою старшого слідчого в ОВС Головного слідчого управління Національної поліції України від 03.02.2026 автомобіль, свідоцтво про реєстрацію та ключі запалення визнано речовими доказами у вказаному кримінальному провадженні, оскільки вилучений під час проведення обшуку автомобіль, на переконання слідчого, може бути використаний як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження та відповідає критеріям статті 98 КПК України.
Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 05.02.2026 у справі №757/6437/26-к накладено арешт на автомобіль марки «Skoda Octavia», державний номерний знак « НОМЕР_1 », VIN: НОМЕР_2 , вилучений 03.02.2026 під час проведення обшуку, з метою збереження речових доказів та забезпечення можливої конфіскації майна підозрюваного ОСОБА_11 , шляхом заборони розпорядження, відчуження та користування транспортним засобом.
Також, накладено арешт на ключ запалення від автомобіля марки «Skoda Octavia», вилучений 03.02.2026 під час проведення обшуку з метою забезпечення збереження речових доказів.
Так, прокурор у судовому засіданні посилався на те, що марки «Skoda Octavia», державний номерний знак « НОМЕР_1 », VIN: НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_5 , було придбано внаслідок здійснення протиправної діяльності.
Разом з тим, прокурором чи органом досудового розслідування не надано будь-якого обґрунтування або доказу, що арештоване майно відповідає критеріям речових доказів, зазначеним в ст. 98 КПК України, зокрема, міг бути набутий кримінально-протиправним шляхом.
Крім того, суд бере до уваги доводи представника, що вказаний автомобіль, який є спільною сумісною власністю подружжя, набутий у законний спосіб у 2017 році, тобто до періоду подій, що є предметом досудового розслідування, що підтверджується, зокрема, реєстраційною карткою транспортного засобу.
Вказані обставини слідчим чи прокурором не спростовані.
Кримінальним процесуальним кодексом України передбачено, що арешт на майно з метою збереження речових доказів можливий, коли існує сукупність розумних підстав і підозр вважати, що таке майно є доказом злочину.
Надані слідчому судді матеріали не містять даних, які б давали підстави вважати, що вилучений у ОСОБА_5 , міг бути придбаний за кошти, отримані протиправним шляхом, або містить інші відомості, які можуть бути використані, як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження а його вилучення призводить до порушення прав власника майна.
Таким чином, слідчий суддя, оцінюючи розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, з метою запобігання порушення справедливого балансу між інтересами власника майна, гарантованими йому законом і завданням цього кримінального провадження, однак, зважаючи на обставини справи, зокрема, що ОСОБА_5 має процесуальний статус підозрюваного у зазначеному кримінальному провадженні, вважає, що вимога у частині скасування арешту з автомобіля марки «Skoda Octavia» та ключа запалення від автомобіля марки «Skoda Octavia», підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст. 174, 309, 376 КПК України, слідчий суддя
Клопотання адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_5 , про скасування арешту майна - задовольнити частково.
Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 05 лютого 2026 року, а саме з:
автомобіля марки «Skoda Octavia», державний номерний знак « НОМЕР_1 », VIN: НОМЕР_2 ; ключа запалення від автомобіля марки «Skoda Octavia», виключно у частині володіння та користування вказаним майном.
У решті вимог клопотання відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1