печерський районний суд міста києва
Справа № 757/4605/21-к
24 березня 2026 року Печерський районний суд м. Києва у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
за участю прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
розглянувши у судовому засіданні в м. Києві кримінальне провадження стосовно вчинення ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України,
У провадженні Печерського районного суду м. Києва перебуває зазначене кримінальне провадження на стадії судового розгляду.
У судовому засіданні прокурор заявив клопотання про надання дозволу на затримання обвинуваченого ОСОБА_7 з метою приводу до суду, для участі у розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Інші учасники щодо заявленого клопотання поклались на розсуд суду.
Клопотання обґрунтоване тим, що обвинувачений в судові засідання не з'являється, будь-яких документів про поважність причин своєї неявки суду не надає, що підтверджується аудіозаписами та журналом судових засідань.
Відповідно до матеріалів виконання ухвал суду про примусовий привід у судове засідання встановлено, що обвинувачений ОСОБА_8 залишив територію України.
Вказаний факт підтверджує переховування обвинуваченого від суду.
За таких обставин, прокурор вважає, що обвинувачений ОСОБА_8 переховується від суду, та стосовно останнього слід застосувати запобіжний захід у виді тримання під вартою.
На підставі цього обвинуваченого ОСОБА_5 оголошено в розшук та ухвалою суду надано дозвіл на затримання обвинуваченого з метою приводу, строк дії якої закінчився.
Суд, вислухавши думку учасників судового розгляду, вивчивши матеріали кримінального провадження та клопотання прокурора, дійшов наступних висновків.
Клопотання про надання дозволу на затримання обвинуваченого з метою його приводу внесене одночасно з поданням клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, що відповідає вимогам ст. 188 ч. 2 п. 1 КПК України.
Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загально-суспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Відповідно до положень ст. 5, 18 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення. Обмеження, дозволені згідно з цією Конвенцією щодо зазначених прав і свобод, не застосовуються для інших цілей ніж ті, для яких вони встановлені.
Відповідно до сформованої Європейським судом з прав людини практики, що є частиною національного законодавства України, тримання під вартою не передбачає покарання у вигляді позбавлення волі, але при збереженні розумної підозри відносно затриманої особи в скоєнні злочину, є обов'язковою, неодмінною умовою законності продовження терміну ув'язнення під варту і відповідає реальним вимогам громадського інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, має більшу вагу, ніж право на повагу свободи особи (§§73, 74 рішення ЄСПЛ від 08.06.2006 року у справі "Корчуганова проти Росії", §§66, 67 рішень ЄСПЛ від 07.04.2005г. у справі "Рохліна проти Росії", §§73, 74 рішення ЄСПЛ від 01.06.2008 г. у справі "Мамедова проти Росії").
Судовим розглядом встановлено, що ухвалою Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_7 оголошено в розшук, а провадження зупинено до його розшуку.
Прокурором у клопотанні та доданих до клопотання документах доведено наявність підстав для вирішення питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_7 , зокрема, що обвинувачений переховується від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності.
Таким чином, вже реалізовано один з ризиків, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Окрім цього, суд бере до уваги ту обставину, що застосування більш м'якого запобіжного заходу, а саме домашнього арешту, не забезпечило виконання покладених на нього процесуальних обов'язків.
Враховуючи викладене, клопотання прокурора про дозвіл на затримання обвинуваченого ОСОБА_7 з метою його приводу до суду для участі у розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 29 Конституції України, ст. 177, 188, 189, 190, 331 КПК України, суд
Клопотання прокурора - задовольнити.
Надати дозвіл на затримання обвинуваченого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з метою приводу до суду для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Затримана на підставі ухвали суду особа не пізніше 36 годин з моменту затримання повинна бути звільнена або доставлена до суду, який постановив ухвалу про дозвіл на затримання з метою приводу.
Ухвала втрачає законну силу 24.03.2026 року або до вказаної дати з моменту приводу обвинуваченого чи відкликання ухвали прокурором.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_1