Суддя Ізмайлов І. К.
Справа № 953/3870/25
Провадження № 2/644/1223/26
13.04.2026
13 квітня 2026 року Індустріальний районний суд м. Харкова у складі:
головуючого - судді Ізмайлова І.К.
за участю секретаря - Книшенко Я.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 953/3870/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія" Кредит Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
Представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» звернувся позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідачки заборгованість за кредитним договором № 200327291 від 19.02.2021, яка складається з заборгованості за тілом кредиту у розмірі 60965,06 грн, заборгованості за відсотками у розмірі 5,46 грн, заборгованості за комісією у розмірі 32466,85 грн, а також заборгованість за кредитним договором № 200256817 від 06.03.2020, яка складається з заборгованості за тілом кредиту у розмірі 74238,63 грн, заборгованості за відсотками у розмірі 26555,09 грн, заборгованості за комісією у розмірі 0 грн, а разом 194231,09 грн та витрати по сплаті судового збору.
В обґрунтування позову вказує, що 19.02.2021 між Акціонерним товариством «Банк Форвард» та ОСОБА_1 було укладено кредитні договори, зокрема договір № 200327291 та договір № 200256817, відповідно до умов якого відповідачці було відкрито рахунок, надано кредит, а відповідачка зобов'язалася повернути кредит та сплачувати плату за користування кредитом відповідно до умов вказаних договорів.
Банк свої зобов'язання за кредитними договорами виконав у повному обсязі, а саме перерахував грошові кошти в обсязі та у строк визначений умовами кредитних договорів шляхом перерахування в безготівковій формі на рахунок позичальника.
25.07.2024 АТ «Банк Форвард» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», керуючись главою 47 ЦК України, уклали договір №GL1N426202/1 про відступлення прав вимоги. Згідно вищевказаного Договору, та у відповідності до ст. 512 ЦК України, ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу Нового Кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками АТ «Банк Форвард», включно і до ОСОБА_1 за кредитними договорами № 200328331від 24.02.2021 та № 200256817 від 06.03.2020.
Станом на дату відступлення права вимоги заборгованість відповідача перед позивачем за кредитним договором № 200327291 від 19.02.2021 становить 93437,37 грн, а саме заборгованість за тілом кредиту у розмірі 60965,06 грн, заборгованість за відсотками у розмірі 5,46 грн, заборгованість за комісією у розмірі 32466,85 грн; заборгованість за кредитним договором № 200256817 від 06.03.2020 становить 100793,72 грн, а саме заборгованість за тілом кредиту у розмірі 74238,63 грн, заборгованості за відсотками у розмірі 26555,09 грн, заборгованості за комісією у розмірі 0 грн, а отже загальна сума заборгованості становить 194231,09 грн.
Заборгованість за кредитними договорами у встановлений строк погашена не була, у зв'язку з чим ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» вимушене звернутись із даним позовом до ОСОБА_1 .
Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 25.04.2025 зазначену цивільну справу передано за підсудністю на розгляд до Орджонікідзевського районного суду м. Харкова.
19.05.2025 згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, вказану справу розподілено судді Ізмайлову І.К.
17.07.2025 ухвалою судді Індустріального районного суду м. Харкова прийнято позов про стягнення заборгованості за кредитним договором. Вирішено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи в його відсутність, позовні вимоги підтримав.
Відповідачка в судове засідання не з'явилася, подала відзив на позовну заяву, відповідно до якого позовні вимоги визнала частково. Вказала, що розмір заборгованостей за кредитами, які підтверджуються розрахунками, здійсненими позивачем в односторонньому порядку, не є належними доказами існування боргу саме в такому розмірі, як у них зазначено. Щодо кредитного договору № 200256817 від 06.03.2020 зазначила, що починаючи з 06.02.2021 у позивача було відсутнє право нараховувати передбачені договором відсотки. Вважає, що відсотки за користування кредитом нараховуються лише в межах строку кредитування, а відсотки які можуть бути нараховані поза межами строку кредитування є мірою цивільно-правової відповідальності та сплачуються відповідно до положень ст. 625 ЦК України. Отже, за вказаним договором, на думку відповідачки, сума заборгованості складає 87237,29 грн, з яких: 74238,63 грн - тіло кредиту, 12998,66 грн - відсотки за користування кредитом нараховані до 06.02.2021 включно, 0 грн - заборгованість за комісією. Щодо кредитного договору № 20032791 від 19.02.2021 зазначила, що положення спірного договору про сплату позичальником на користь банку комісій, зокрема у вигляді плати за СМС сервіс та нарахування плати за РО є нікчемним, оскільки вказані платежі є платою, встановлення якої заборонено ч. 3 ст. 55 ЗУ «Про банки і банківську діяльність». Вважає, що за кредитним договором № 200327291 від 19.02.2021 сума заборгованості складає 60970,52 грн, з яких 60965,06 грн - заборгованість за тілом кредиту, 5,46 грн - заборгованість за відсотками. Щодо стягнення витрат на правову допомогу в розмірі 14000,00 грн заперечувала, оскільки вказана справа, на її думку, є типовою, а вартість наданих правових послуг у зазначеному розмірі є завищеною.
Згідно даних відповіді на відзив позивач зазначив, що ЗУ «Про споживче кредитування» не забороняється встановлювати в договорі комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності) для отримання, обслуговування і повернення кредиту. Встановлення банком у кредитному договорі комісії не суперечить закону, тому, на його думку, до договору про споживче кредитування може бути включена умова щодо сплати комісії і сплачені кошти по комісії не підлягають поверненню відповідачу та не можуть бути зараховані як кошти щодо погашення тіла та відсотків кредиту. Відповідачка не виконала своєчасно та у повному обсязі свої зобов'язання, не вносила платежі, передбачені умовами кредитного договору на повернення отриманих коштів, а також сплату процентів за користування кредитом, у зв'язку із чим у неї утворилася заборгованість за кредитним договором. Позивач вважає аргументи наведені відповідачем у відзиві безпідставними, необґрунтованими та жодним чином не доведеними. Кредитні кошти відповідачкою було отримано, а відтак є необхідність виконання зобов'язання за кредитним договором.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши обставини справи, суд доходить наступних висновків:
У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.
Згідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що між АТ «Банк Форвард» та ОСОБА_1 було підписано кредитний договір (оферту) № 200327291, відповідно до умов якого ОСОБА_1 відкрито рахунок для надання, повернення та обліку кредитних коштів та заборгованості за кредитним договором та надано кредит в сумі 82355,92 грн. на строк 1462 дні, а відповідач зобов'язалась повернути кредит та сплачувати плату за користування кредитом відповідно до умов цього договору.
Відповідно до п.п. 1.1 та 1.2 кредитного договору позичальник просить відкрити рахунок, що буде використовуватися для надання, повернення та обліку кредитних коштів та заборгованості за кредитним договором та надати йому кредит шляхом зарахування суми кредиту на рахунок та її подальшого безготівкового переказу з рахунку згідно з дорученням клієнта.
Також, 19.02.2021 між банком та ОСОБА_1 погоджено графік платежів за продуктом КОКО-КЕШ, який підписано банком та особисто відповідачкою ОСОБА_1 .
Відповідно до умов кредитного договору № 200327291 від 19.02.2021 погоджено строк та суму кредиту, комісію, проценту ставку, страхові премії та порядок повернення кредиту.
Як вбачається зі змісту виписки по особовому рахунку позивач надав відповідачці кредитні кошти, якими відповідачка користувалася, а також частково сплачувала кредит.
Згідно з розрахунком заборгованості за кредитним договором № 200327291 від 19.02.2021, складеним відділом операційного супроводження банківських операцій АТ «Банк Форвард» станом на 24.07.2024 заборгованість ОСОБА_1 за договором становить 93437,37 грн., з яких: 60965,06 грн. заборгованість за тілом кредиту; 5,46 грн. заборгованість за відсотками; 32466,85 грн. заборгованість за комісією.
Окрім цього, згідно з п. 1 Заяви (оферти) № 200256817 від 06.03.2020 відповідачка ОСОБА_1 запропонувала АТ «Банк Форвард» на умовах, викладених в Заяві, Умовах надання та обслуговування платіжних карток АТ «Банк Форвард», зазначених в ІБ та Тарифах за платіжними картками фізичних осіб Банку, укласти Договір про надання та використання платіжної картки, в рамках якого: випустити на її ім'я платіжну картку, найменування (за який стягується плата відповідно до Тарифів по Карткам) якої вказані в ІБ; відкрити на її ім'я поточний рахунок (валюта рахунку - гривня), що буде використовуватись в рамках Договору про Картку, в тому числі для розміщення коштів та відображення операцій, здійснених з використанням Картки, з дебетно- кредитним порядком обслуговування рахунку; для здійснення операцій за Рахунком Картки, сума яких перевищує залишок грошових коштів на Рахунку Картки, встановити їй Ліміт, в межах якого вона має право здійснювати операції з використанням Картки за рахунок наданого Банком кредиту під операції з Карткою та здійснювати у відповідності до ст. 1069 Цивільного кодексу України кредитування Рахунку Картки.
Відповідно до Інформаційного блоку договору найменування продукту: Кредитна картка Коко Кард MasterCard Noname, рахунок картки: НОМЕР_1 , ставка по ліміту: 48% річних, валюта рахунку картки: гривня, тарифний план: Коко Кард (Кредитний картка).
У заяві відповідач погодився, зокрема з тим, що складовою та невід'ємною частиною Договору про картку будуть являтися Умови по карткам та Тарифи по карткам, примірники яких він має, з якими він ознайомлений, повністю згоден, їх зміст розумію, та положень яких зобов'язуюсь неухильно дотримуватись (п.п.1.4.1); акцептом його оферти про укладення Договору про картку будуть дії банку по відкриттю йому рахунку картки (п.п. 1.4.2) та підтвердив, що ознайомлений з умовами та правилами Договіру добровільного страхування життя власника карткового рахунку та приєднуюсь до даних умов та правил у повному обсязі, та в нього відсутні обмеження для участі у зазначеній програмі страхування, а у випадку виникнення таких обмежень він зобов'язуюсь негайно повідомити про це банк.
Також, 06.03.2020 ОСОБА_1 підписала паспорт споживчого кредиту продукту Кредитна картка Коко Кард MasterCard Noname, відповідно до якого тип кредиту відновлювальна кредитна лінія; сума кредиту до 100000,00 грн. під час укладення договору, до 200000,00 грн. у випадку збільшення ліміту; спосіб та строк надання кредиту безготівковим шляхом, протягом банківського дня, наступного за активацією картки споживачем; тип процентної ставки фіксований; процентна ставка за кредитом (річних) 48 %.
Окрім того, до позову додано заяву про відкриття поточного рахунку на ім'я відповідачки ОСОБА_1 від 06.03.2020; договір добровільного страхування життя власника карткового рахунку (акцепт) №GLI68200256817 від 06.03.2020; договір про використання електронного підпису №200256817 від 06.03.2020, за умовами якого сторони дійшли згоди, що підписання електронних документів буде здійснюватись сторонами шляхом використання електронного підпису, із використанням технології, визначеної в. п. 3.1 цього Договору (п. 2.1 Договір про використання електронного підпису).
Згідно з розрахунком заборгованості за договором кредиту № 200256817 від 06.03.2020 розмір заборгованості ОСОБА_1 становить 100793,72 грн, з них 74238,63 грн - заборгованість за тілом кредиту, 26555,09 грн - заборгованість за відсотками.
25.07.2024 АТ «Банк Форвард» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» уклали договір №GL1N426202/1 про відступлення прав вимоги, відповідно до якого ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками АТ «Банк Форвард», в тому числі до ОСОБА_1 за кредитними договорами № 200327291 від 19.02.2021 та № 200256817 від 06.03.2020.
Відповідно до п. 1.1. Договору про відступлення права вимоги №GL1N426202/1 від 25.07.2024 року на умовах, встановлених договором, кредитор передає відступає новому кредитору за плату, а новий кредитор приймає належні кредиторові права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, вказаними в реєстрі боржників, укладеними між кредитором і боржниками.
Згідно з п. 2 Договору новий кредитор (ТОВ «ФК «Кредит-Капітал») в день укладення цього Договору, але в будь-якому випадку не раніше моменту отримання Банком у повному обсязі коштів, відповідно до п. 4 цього Договору, набуває всі права кредитора за Основними договорами.
Відповідно до п. 4 Договору, сторони погодили, що за відступлення прав вимоги за Основними договорами, відповідно до цього Договору Новий кредитор сплачує Банку грошові кошти у сумі 69349284 грн (ціна договору). Загальна ціна активів, що входять до складу лоту, за результатами відкритих торгів (аукціону), переможцем яких став Новий кредитор, та яка підлягає сплаті Новим кредитором за результатами зазначених відкритих торгів, складає 70122419,74 грн без ПДВ.
Як вбачається із копії платіжної інструкції № 4170 від 23 липня 2024 року ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» на рахунок АТ «Банк Форвард» здійснив оплату за відступлення права вимоги за лот №GL1N426202/1 в сумі 70122419,74 грн.
Згідно витягу з реєстру боржників до договору факторингу підтверджується, що на виконання умов договору факторингу ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло право вимоги до ОСОБА_1 на загальну суму 93437,37 грн., з яких: 60965,06 грн. заборгованість за тілом кредиту; 5,46 грн. заборгованість за відсотками; 32466,85 грн. заборгованість за комісією.
Згідно пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути змінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Отже ТОВ «ФК «Кредит- Капітал» набуло право вимоги до ОСОБА_1 .
Частиною 1статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до статей 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк, відповідно до умов договору та вимог закону.
Згідно з частиною 1 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Відповідно до абзацу 2 частини 2 статті 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Отже, банк свої зобов'язання за кредитними договорами виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачці грошові кошти в обсязі та у строк визначеними умовами договору, що підтверджується виписками по особовим рахункам угоди № 200327291 від 19.02.2021 та № 200256817 від 06.03.2020.
Також факт отримання відповідачкою кредитних коштів та наявності заборгованості за кредитними договорами підтверджується змістом відзиву на позовну заяву із запереченнями щодо розміру заборгованості.
Щодо стягнення комісії за обслуговування кредитної заборгованості за кредитним договором № 20032291 від 19.02.2021, суд зазначає наступне.
Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом це витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Положеннями ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
За положеннями ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17 зазначила, що банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов'язаної особи банку як обов'язкову умову надання банківських послуг (частина третя статті 55 Закону N 2121-III), однією із яких є розміщення залучених у вклади (депозити), у тому числі на поточні рахунки, коштів та банківських металів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик (пункт 3 частини третьої статті 47 цього Закону), зокрема надання споживчого кредиту. Тому банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо). Інакше кажучи, банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов'язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку.
Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.
Згідно з ч. 1 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Згідно з частиною 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частиною 1 та частиною 2 статті 11, частиною 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19, постанові Верховного Суду від 29 листопада 2023 року у справі № 461/2857/20.
У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що у кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частиною 1 та частиною 2 статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору.
За таких обставин положення пункту 1.2 кредитного договору щодо обов'язку позичальника щомісячно сплачувати комісію є нікчемними відповідно до частини 1 та частини 2 статті 11, частини 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Враховуючи викладене, суд вважає, що позов в частині стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за комісією за кредитним договором № 200327291 від 19.02.2021 у розмірі 32466,85 грн. задоволенню не підлягає.
Отже, стягненню з відповідачки на користь позивача підлягає заборгованість по тілу кредиту за договором №200327291 від 19.02.2021 в розмірі 60965,06 грн, сума відсотків за користування кредитом в розмірі 5,46 грн, а разом - 60970,52 грн.
Щодо кредитного договору № 200256817 від 06.03.2020 суд зазначає наступне.
У відповідності до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).
За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України).
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
Судом враховано, що відповідачкою не заперечується, що вона користувалася кредитними коштами та частково сплачувала заборгованість за Кредитним договором, що також вбачається з розрахунку та банківських виписок по особовому рахунку.
При цьому, як зазначив Верховний Суд у постанові від 23 грудня 2020 року у справі № 127/23910/14-ц, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій є тією дією, яка свідчить про визнання ним боргу.
У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Суд, дослідивши наявні у справі докази, дійшов висновку, що 06.03.2020 між АТ «Банк Форвард» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір. Відповідачка користувалася кредитними коштами, здійснювала часткове погашення кредитної заборгованості. Розмір кредитної заборгованості доводиться розрахунком та випискою по банківському рахунку відповідачки.
Отже, як вбачається з розрахунку, наданого позивачем, заборгованість по тілу кредиту за вказаним договором складає 74238,63 грн, що не заперечується відповідачкою.
Разом із цим, щодо нарахування процентів за користування кредитом суд зазначає наступне.
Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язання є правовідношення, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк.
У відповідності до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Статтею 629 ЦК України закріплено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Згідно ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Пунктом 1.4.4. Договору визначено, що строк дії ліміту під операції з карткою буде відповідати строку дії договору про картку (якщо інше не буде обумовлено в Умовах по карткам).
Доказів пролангації дії кредитного договору між АТ "Банк Форвард" та ОСОБА_1 суду не надано.
Таким чином, згідно укладеного договору між ОСОБА_1 та Акціонерним товариством «Банк Форвард» № 200256817 від 06.03.2020 строк дії вказаного договору становить 11 місяців з дня його укладення, тобто до 06.02.2021.
З розрахунку заборгованості за договором кредиту №200256817 від 06.03.2020, наданого позивачем вбачається, що за період з 06.03.2020 по 06.02.2021 ОСОБА_1 нараховано відсотків на поточну суму заборгованості у розмірі 13660,82 грн, при цьому за цей же період нею сплачено в погашення відсотків - 11663,91 грн.
Отже, стягненню з відповідачки на користь позивача підлягає заборгованість по тілу кредиту за договором №200256817 від 06.03.2020 в сумі 74238,63 грн, сума відсотків за користування кредитом в розмірі 1996,91 грн, а разом - 76235,54 грн.
За таких обставин, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Щодо витрат на професійну правничу допомогу позивача у сумі 14000,00 грн., суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Згідно зі статтею 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Згідно зі ст. 1 Закону України від 05.07.2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Дія договору про надання правової допомоги припиняється його належним виконанням (ч. 1 ст. 29 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Аналогічні положення викладені в ч. 1, ч. 2 ст. 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з'їздом адвокатів України від 09 червня 2017 року (зі змінами, затвердженими З'їздом адвокатів України 15 лютого 2019 року) (далі - Правила адвокатської етики).
Відповідно до ч. 3 ст. 28 Правил адвокатської етики розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю.
З огляду на викладене, суд зауважує, що правовідносини щодо домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах яких розглядаються питання щодо зобов'язання про сплату та строки сплати.
Втручання суду у договірні відносини між адвокатом і клієнтом з питань визначення розміру гонорару чи його зменшення можливо лише за умови обґрунтованості та наявності доказів підтвердження невідповідності витрат фактично наданим послугам (постанови Верховного Суд від 20.11.2020 року у справі № 910/13071/19, від 21.04.2021 року у справі № 488/1363/17, провадження № 61-11991св20).
Цивільним процесуальним законом визначено критерії, які необхідно застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу, зокрема гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу у справі.
Відповідно до ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно з ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19, постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).
Заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення Європейського суду з прав людини від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04, пункт 268; від 28 липня 1999 року у справі «Ботацці проти Італії», заява № 34884/97, пункт 30).
Згідно з матеріалами справи представник позивача - адвокат Усенко М.І. подав позовну заяву з доданими матеріалами, відповідь на відзив, сформований в системі «Електронний суд» та клопотання про розгляд справи за відсутності позивача.
Разом з тим, відповідно до вимог ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідачка заперечувала проти стягнення з неї витрат на правничу допомогу, посилаючись на те, що розмір витрат в сумі 14000,00 грн. є неспівмірним, оскільки вказана справа є типовою, позовна заява є невеликою за змістом, а розгляд справи проведено за відсутності сторін.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року в справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22) зроблено висновок, що: суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. При цьому обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 та ч. 6 ст. 126 ГПК України).
Враховуючи вказане, суд бере до уваги заперечення відповідачки щодо неспівмірності розміру витрат на правничу допомогу в частині незначної складності справи, яка розглядалась в порядку спрощеного позовного провадження та незначного обсягу виконання технічної роботи по проведенню дій по даній справі.
Суд, взявши до уваги характер правовідносин у цій справі, проаналізувавши обсяг наданих позивачу послуг, дійшов висновку, що стягненню на користь позивача підлягають витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн, що відповідатиме критерію реальності наданих адвокатських послуг, розумності їхнього розміру, конкретним обставинам справи, з урахуванням її складності, необхідних процесуальних дій сторони.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2422,20 грн, тому з відповідачки необхідно стягнути на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору у розмірі, пропорційно розміру задоволених позовних вимог 1711,19 грн. (137206,06 грн/194231,09 грн *2422,40 грн).
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 141, 206, 247, 258-259, 268, 273 ЦПК України, суд,
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія" Кредит Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія" Кредит Капітал" заборгованість за Договором № 200327291 від 19.02.2021 в розмірі 60970,52 грн, яка складається з заборгованості за тілом кредиту у розмірі 60965,06 грн, суми відсотків за користування кредитом в розмірі 5,46 грн; заборгованість за Договором №200256817 від 06.03.2020 в сумі 76235,54 грн, яка складається з заборгованості за тілом кредиту в розмірі 74238,63 грн, суми відсотків за користування кредитом в розмірі 1996,91 грн.
В іншій частині позову - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія" Кредит Капітал" судовий збір у розмірі 1711,19 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія" Кредит Капітал" судові витрати на правничу допомогу в сумі 3000,00 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення безпосередньо до Харківського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного судового рішення.
Повний текст рішення виготовлено 13 квітня 2026.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія" Кредит Капітал", ЄДРПОУ 35234236, адреса: вул. Смаль-Стоцького б. 1, м. Львів, 79018.
Відповідачка: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 .
Суддя І.К. Ізмайлов