Справа № 643/7347/26
Провадження № 1-кс/643/2917/26
10.04.2026 слідчий суддя Салтівського районного суду міста Харкова ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні зали суду в м. Харкові погоджене прокурором відділу нагляду за додержанням законів регіональним органом безпеки Харківської обласної прокуратури ОСОБА_3 клопотання старшого слідчого в ОВС слідчого відділу Управління СБУ в Харківській області ОСОБА_6 у кримінальному провадженні № 22026220000000019 від 06.01.2026 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 111, ч. 1 ст. 14, ч. 2 ст. 258 КК України про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Міасс Челябінської області рф, громадянина України, освіта вища, за спеціальністю терапевт, працює лікарем терапевтом КПН «Міська поліклініка №11», одружений, раніше не судимий, зареєстрований та фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,-
Органом досудового розслідування ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень за наступних обставин: не пізніше січня 2026 року, більш точний час досудовим розслідуванням не встановлено, громадяни України ОСОБА_7 та ОСОБА_5 , перебуваючи на території м. Харкова, налагодили контакт із представником держави-агресора. Під час спілкування з останнім, ОСОБА_7 та ОСОБА_5 погодилися на пропозицію представника держави-агресора російської федерації здійснити терористичний акт, шляхом вчинення вибуху автомобіля, що використовується Силами оборони України, який створить небезпеку для життя та здоров'я людей та зможе заподіяти значну майнову шкоду, з метою залякування населення та порушення громадської безпеки, як складової національної безпеки України.
Для цього, ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , за вказівкою представника держави-агресора рф, повинні забрати вибуховий пристрій за адресою: АДРЕСА_2 , перевірити його справність та у подальшому закласти вибуховий пристрій під один із автомобілів, що використовується Силами оборони України, з метою подальшого його підриву.
Після цього, не пізніше січня 2026 року, більш точну дату та час досудовим розслідування не встановлено, у ОСОБА_7 та ОСОБА_5 перебуваючи на території м. Харкова, більш точне місце досудовим розслідуванням не встановлено, які будучи обізнаними про дію правового режиму воєнного стану на всій території України та усвідомлюючи, що вчинення будь-яких вибухів створить небезпеку для життя та здоров'я людини, заподіє значну майнову шкоду, а також порушить громадську безпеку та матиме наслідком залякування населення, виник злочинний умисел, направлений на вчинення терористичного акту за попередньою змовою групою осіб.
Надалі, ОСОБА_5 , 31.03.2026, більш точну час досудовим розслідування не встановлено, реалізуючи спільний кримінальний протиправний намір, діючи умисно, усвідомлюючи свої дії та їх наслідки, а також те що саморобний вибуховий пристрій буде використаний для здійснення терористичного акту, забрав саморобний вибуховий пристрій за адресою: АДРЕСА_2 , після чого переніс його до місця проживання ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_3 , та передав його останньому з метою перевірки його на справність та подальшого зберігання.
Продовжуючи реалізацію спільного кримінального протиправного умислу, не пізніше 09.04.2026, більш точну дату та час досудовим розслідування не встановлено, ОСОБА_7 , перебуваючи за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_3 , діючи умисно, дотримуючись інструкцій отриманих від представника держави-агресора рф, перевірив на справність саморобний вибуховий пристрій (здійснив заряджання елементу живлення засобу ініціювання детонації, перевірив з'єднання складових елементів), після чого зберігав його за місцем мешкання.
Однак, 09.04.2026, з незалежних від ОСОБА_5 та ОСОБА_7 обставин їх протиправна діяльність на стадії готування терористичного акту була припинена працівниками правоохоронного органу внаслідок проведення обшуку за місцем мешкання ОСОБА_7 , за адресою: АДРЕСА_3 , де виявлено та вилучено вибуховий пристрій.
Відповідно до довідки ВТС ГУНП в Харківській області виявлений за місцем проживання ОСОБА_7 , вилучений пристрій - є вибуховим пристроєм, який відноситься до категорії небезпечно.
10.04.2026 ОСОБА_5 затримано в порядку ст. 208 КПК України та повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 14, ч. 2 ст. 258 КК України - готування до вчинення терористичного акту, підшукуванні знарядь та засобів до вчинення терористичного акту, тобто готуванні до вчинення вибуху, який створював небезпеку для життя та здоров'я людини, заподіяння значної майнової шкоди, вчинене з метою порушення громадської безпеки, залякування населення, вчинене за попередньою змовою групою осіб.
Слідчий, посилаючись на обґрунтованість підозри ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому злочину, за який передбачене покарання у виді, зокрема, довічного позбавлення волі, вказує на існування ризиків, перелічених в п.п. 1, 2, 3, 5 ст. 177 КПК України та з метою забезпечення кримінального провадження і запобігання зазначеним ризикам просить обрати підозрюваному запобіжний захід у виді тримання під вартою, так як будь-який інший запобіжний захід не зможе запобігти вказаним ризикам.
Крім того просить врахувати положення ч. 6 ст. 176 КПК України, відповідно до яких під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються, або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст. 109 - 114-2, 258 - 258-6, 260, 261, 437 - 442 КК України, за наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, застосовується запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, а також не визначати розмір застави відповідно до абз. 8 ч. 4 ст. 183 КПК України.
В суді прокурор підтримав заявлене клопотання, пославшись на покладені в обґрунтування підозри докази та доведеність кожного з ризиків.
ОСОБА_5 частково визнав вину у вчиненні інкримінованого йому злочину, зазначивши, що вибуховий пристрій він не виготовляв та не мав наміру чи завдання закладати його. На співпрацю з представниками рф погодився через те, що залишився «радянською» людиною. Грошей за виконання завдань не отримував та не домовлявся про це. Зазначив, що запобіжного заходу у виді домашнього арешту буде достатнім для забезпечення виконання покладених на нього процесуальних обов'язків.
Захисник просив у задоволенні клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відмовити та застосувати до підозрюваного більш м'який запобіжний захід, оскільки фактично в діях підозрюваного вбачається лише готування до злочину, тяжких наслідків не настало. ОСОБА_5 в цілому визнає свою вину та погоджується на співпрацю зі слідством. За таких умов не можна казати про існування ризиків переховування від органів досудового розслідування чи суду чи перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином. Свідків у цій справі не має, тож і впливати не має на кого. Щодо знищення речей і документів, які мають значення для досудового розслідування, то вони всі вилучені.
За таких обставин, враховуючи особу ОСОБА_5 , який раніше не судимий і до кримінальної відповідальності не притягався, його вік, наявність міцних соціальних зв'язків, а саме сім'ї, зареєстрованого місця проживання та офіційного місця працевлаштування захисник просив застосувати до підозрюваного більш м'який запобіжний захід ніж тримання під вартою.
Заслухавши прокурора, підозрюваного та захисника останнього, дослідивши надані докази слідчий суддя вважає, що підозра ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому злочину на тепер є достатньо обґрунтованою. Надані слідчому судді докази, а саме відомості зафіксовані в протоколах проведення негласних слідчих розшукових дій дозволяють вважати, що підозрюваний міг вчинити інкримінований йому злочин.
Згідно з ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення.
Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу крім ризиків, перелічених в ч. 1 цієї статті, є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення.
Частиною 6 ст. 176 КПК України передбачено, що під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437-442-1 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.
Таким чином, слідчий суддя при обранні запобіжного заходу має враховувати не тільки обґрунтованість підозри у вчиненні кримінального правопорушення, а й наявність перелічених в ст. 177 КПК України ризиків, а також недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до ч. 1 ст. 178 КПК України слідчий суддя при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, серед яких, крім іншого, вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров'я підозрюваного; міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; репутацію підозрюваного, наявність у підозрюваного постійного місця роботи або навчання, наявність судимостей, ризик продовження чи повторення протиправної поведінки тощо.
Аналізуючи перелічені прокурором ризики у сукупності з обставинами кримінального правопорушення, положеннями ч. 1 ст. 178 КПК України можна казати, що всі зазначені стороною обвинувачення ризики доведені, а обставини, які характеризують підозрюваного, враховані на момент звернення з клопотанням до суду.
Так, на наявність ризику вчинення іншого кримінального правопорушення вказують, насамперед, відомості щодо налаштованості підозрюваного проти влади України, її інституцій та установ, ідейні переконання на користь рф. Цей ризик у цьому випадку не спростовують ні відомості про особу підозрюваного, ні його попередня правомірна поведінка тощо.
Ризик переховування ОСОБА_5 від органів досудового розслідування та суду також є доведеним та обґрунтовується, насамперед, суворістю передбаченого покарання в разі доведення вини підозрюваного у вчиненні інкримінованого йому злочину. Отримавши повідомлення про підозру, усвідомлюючи невідворотність покарання у разі доведення вини ОСОБА_5 може застосувати спроб до переховування. При цьому сприяти цьому можуть й представники держави-агресора, з якими останній протиправно контактував, а також погіршення безпекової ситуації у місті, що може змусити ОСОБА_5 покинути місце проживання з метою збереження життя та здоров'я, проте поза контролю органу досудового розслідування.
Не можна виключати й ризик спотворення, приховування чи знищення певних речей чи документів, так як перебуваючи на волі ОСОБА_5 самостійно, або в комунікації з представниками рф може застосувати спроб для знищення як засобів спілкування, які ще не виявлені та не вилучені стороною обвинувачення, так і інформації, яка на них зафіксована, що можливо здійснити із застосуванням відділеного доступу.
Ризик незаконного впливу на іншого підозрюваного також існує і може бути здійснений з метою перекладення на останнього відповідальності за вчинення активних протиправних дій, заперечення вчинення злочину за попередньою змовою чи побудування єдиною хибної захисної позиції, тощо.
Існування цих ризиків наряду з обґрунтованою підозрою у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення та положеннями ч. 6 ст. 176 КПК України свідчить про обґрунтованість заявленого клопотання та недостатність застосування до підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, отже клопотання має бути задоволено.
З погляду на обставини кримінального правопорушення та його кваліфікацію, наявність кількох ризиків, передбачених ст. 177 КПК України слідчий суддя з урахуванням положень абз. 8 ч. 4 ст. 183 КПК України не вбачає підстав для визначення ОСОБА_5 розміру застави..
Керуючись ст.ст. 177, 183, 193, 194, 196-198, 309, 395 КПК України, -
Клопотання задовольнити та застосувати до ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Харківській слідчий ізолятор» строком на 60 (шістдесят) днів, без визначення розміру застави.
Строк тримання під вартою рахувати з моменту фактичного затримання, а саме з 01:06, 10.04.2026.
Строк дії ухвали до 08.06.2026.
Зобов'язати орган досудового розслідування негайно повідомити родичів ОСОБА_5 про взяття останнього під варту.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а ОСОБА_5 у той самий строк з моменту вручення йому копії ухвали суду.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Повний текст ухвали складений 14.04.2026.
Слідчий суддя ОСОБА_1