Справа № 643/5156/26
Провадження № 3/643/1251/26
14.04.2026 м. Харків
Суддя Салтівського районного суду міста Харкова Броницька М.В., розглянувши адміністративний матеріал, який надійшов від Державної податкової служби України Північного міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків (м. Харків) про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 155-1 КУпАП, -
встановив:
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії № 27/35-00-07-12 від 10.03.2026, за результатами проведення фактичної перевірки магазину за адресою м. Харків, вул. Академіка Павлова, буд. 120-А-2-6, що належить ТОВ «ДЛ СОЛЮШН», комірник ОСОБА_1 порушив встановлений законом порядок проведення розрахунків у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а саме: реалізація товару, що не облікований у встановленому законодавством порядку, чим порушено п. 12 ст. 3 Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР «Про застосування РРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». Реалізація товару, що не облікований у встановленому законодавством порядку, вчинено 03.03.2026, що зафіксовано актом фактичної перевіри від 10.03.2026 № 91/35-00-07-03-05/44895101 о 15:00 у магазині за адресою: м. Харків, вул. академіка Павлова, буд. 120-А-2-6. За що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 155-1 КУпАП.
ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився.
Протокол про адміністративне правопорушення складений уповноваженою посадовою особою, його зміст відповідає вимогам ст. 256 КУпАП.
Згідно вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчинені, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством (ст.1 КУпАП).
Відповідно до ст. 2 КУпАП, законодавство України про адміністративні правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України. Закони України про адміністративні правопорушення до включення їх у встановленому порядку до цього Кодексу застосовуються безпосередньо.
Положення ст. 7 КУпАП передбачають, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Склад правопорушення - це сукупність передбачених законом об'єктивних і суб'єктивних ознак діяння, які характеризують (визначають) його як правопорушення (об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт і суб'єктивна сторона).
При цьому, не доведення або відсутність в діянні конкретної особи будь-якого з цих елементів, виключає склад відповідного правопорушення, а значить і адміністративну відповідальність за вчинення такого діяння.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Положеннями ч. 1 ст. 155-1 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за порушення встановленого законом порядку проведення розрахунків у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.
Об'єктом даного адміністративного проступку є суспільні відносини у сфері торгівлі, громадського харчування і послуг.
Об'єктивна сторона правопорушення виражається у таких формах: порушення встановленого законом порядку проведення розрахунків у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг; порушення встановленого законом порядку проведення розрахунків при здійсненні операцій з купівлі-продажу іноземної валюти.
Суб'єкт адміністративного проступку як громадяни, так і посадові особи.
Суб'єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі умислу та необережності.
Диспозиція даної норми закону є бланкетною, тобто відсилає до інших нормативно-правових актів, якими ставляться відповідні вимоги та певні правила щодо дотримання тиші, в даному випадку, при користуванні житловим приміщенням.
Відповідно до протоколу, ОСОБА_1 порушив вимоги п. 12 ст. 3 Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР «Про застосування РРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме: реалізація товару, що не облікований у встановленому законодавством порядку.
Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій та програмних реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначаються Законом України «Про застосування РРО в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». Дія його поширюється на усіх суб'єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.
Згідно з п.п. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про застосування РРО в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, зобов'язані серед іншого вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку. Порядок та форма обліку товарних запасів для фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. При цьому суб'єкт господарювання зобов'язаний надати контролюючим органам на початок проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарних запасів (зокрема, але не виключно, документи щодо інвентаризації товарних запасів, документи про отримання товарів від інших суб'єктів господарювання та/або документи на внутрішнє переміщення товарів), які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті).
Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правової форми і форми власності, на філії та представництва юридичної особи, утвореної відповідно до законодавства іноземної держави (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність, а також на операції з виконання державного та місцевих бюджетів і складання фінансової звітності про виконання бюджетів з урахуванням бюджетного законодавства. Метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства. Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Нормою ст. 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» чітко врегламентовано, що бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації.
Водночас питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.
Відтак відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством, або власник відповідно до законодавства та установчих документів. Безперервність обліку від реєстрації до ліквідації підприємства забезпечує наказ керівника підприємства про організацію бухгалтерського обліку - основний розпорядчий документ керівника, який затверджує облікову політику, формує бухгалтерську службу, визначає методи оцінки активів та графік документообігу.
Таким чином, суб'єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.155-1 КУпАП може бути лише уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством, або власник відповідно до законодавства та установчих документів.
Матеріали справи містять: протокол про адміністративне правопорушення № 27/35-00-07-12 від 10.03.2026 та акт фактичної перевірки від 10.03.2026.
Проте, протокол про адміністративне правопорушення та додані до нього матеріали не містять даних про те, що ОСОБА_1 є особою, відповідальною за організацію та ведення бухгалтерського обліку ТОВ «ДЛ СОЛЮШН», код ЄДРПОУ 44895101, а також не містять відомостей про те, що саме на ОСОБА_1 покладено обов'язок ведення обліку товарів за місцем їх реалізації та зберігання (з протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що ОСОБА_1 працює на посаді комірника).
Оскільки доказів того, що ОСОБА_1 є суб'єктом господарювання не надано, а відомості про те, що саме на останню покладено обов'язок ведення обліку товарів за місцем їх реалізації та зберігання, суд доходить висновку, що у даному випадку він не є суб'єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1ст. 155-1 КУпАП.
Згідно ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
За правилами ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП передбачено: «Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу».
Принцип «презумпції невинуватості» закріплений у ст. 62 Конституції України, згідно якої особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Обов'язок суду щодо забезпечення презумпції невинуватості і права на справедливий судовий розгляд поєднуються з положеннями ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка відповідно до вимог ч. 1 ст. 9 Конституції України ратифікована 17.07.1997 Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» (№ 475/97-ВР) та є частиною національного законодавства.
Суд зазначає, що протокол про адміністративне правопорушення, хоч і є джерелом доказів, однак за своєю процесуальною суттю є фіксацією правопорушення, та інформація, яка в нього вноситься повинна ґрунтуватися на первинних доказах.
Проте, будь-які належні, допустимі та достовірні докази, які з достатністю вказували б на наявність у діях комірника ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.155-1 КУпАП, у справі відсутні, судом такі докази не встановлені.
Відтак, суд доходить висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 155-1 КУпАП.
Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП провадження по справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю за відсутності складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст. 155-1, 283-285 КУпАП, ст. 4 Закону України «Про судовий збір», суд -
постановив:
Провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 155-1 КУпАП, відносно ОСОБА_1 закрити у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня винесення постанови шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 32 або 32-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Суддя М.В. Броницька