про повернення касаційної скарги
14 квітня 2026 року
м. Київ
справа № 160/15033/25
адміністративне провадження № К/990/14719/26
Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Шарапи В.М., перевіривши касаційну скаргу Міністерства юстиції України на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.10.2025 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 03.03.2026 у справі 160/15033/25 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕД-СЕРВІС ЛЬВІВ» до Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії,
ТОВ «МЕД-СЕРВІС ЛЬВІВ» звернулося до суду з позовом до Міністерства юстиції України, в якому просило:
- визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України від 16.04.2025 №755/7 «Про залишення скарги без розгляду по суті»;
- зобов'язати Міністерство юстиції України розглянути по суті скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕД-СЕРВІС ЛЬВІВ» від 13.03.2025 за №СК-853-25 на: рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Ворохтянської селищної ради Надвірнянського району Івано-Франківської області Онутчака Ростислава Романовича про державну реєстрацію прав реєстраційний номер 76749101 від 22.01.2025, яким припинено право оренди Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕД-СЕРВІС ЛЬВІВ» на нерухоме майно реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 14736426101 з вимогою тимчасового блокування державному реєстратору Онутчаку Р.Р. доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Михайляка Михайла Богдановича реєстраційний номер 76870419 від 29.01.2025, про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, яким зареєстровано право оренди Товариства з обмеженою відповідальністю «БЕЙК ФУД ГРУП» на нерухоме майно реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 14736426101.
Розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.10.2025, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 03.03.2026, позов задоволено.
На адресу Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» 01.04.2026 надійшла касаційна скарга Міністерства юстиції України, в якій скаржник просить скасувати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.10.2025, постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 03.03.2026 та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Вирішуючи питання щодо можливості відкриття касаційного провадження, Верховний Суд виходить із наступного.
Касаційна скарга подана на судові рішення, які можуть бути оскаржені згідно із частиною 1 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі- КАС України).
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Підставою касаційного оскарження судових рішень скаржник зазначає пункти 1, 3 та 4 частини четвертої статті 328 КАС України.
При цьому Верховний Суд зауважує, що обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини 4 статті 328 КАС України, є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).
Суд наголошує, що подібність правовідносин означає тотожність суб'єктного складу учасників відносин, їхніх повноважень, об'єкта, предмета правового регулювання відносин, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їхньої подібності визначається обставинами кожної конкретної справи.
Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах розуміються такі рішення, в яких має місце однакове правове регулювання спірних правовідносин.
Правовим висновком Верховного Суду є висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, сформульований внаслідок казуального тлумачення цієї норми під час касаційного розгляду конкретної справи, та викладений у мотивувальній частині постанови Верховного Суду, прийнятої за наслідками такого розгляду.
Суд зауважує, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в мотивувальній частині постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.
Отже, неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, як підстави для касаційного оскарження, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі з подібними правовідносинами.
В касаційній скарзі Міністерство юстиції України посилається на правові висновки, які викладено в постановах Верховного Суду від 25.01.2019 у справі №820/5866/17, від 29.04.2020 у справі №826/15358/17, від 19.05.2021 по справі № 826/13229/16, від 15.08.2019 по справі №1340/4630/18.
Водночас, колегія суддів зауважує, що оскільки посилання на постанови Верховного Суду наведені скаржником без взаємозв'язку із конкретним пунктом частини четвертої статті 328 КАС України та без викладення відповідних обґрунтувань з огляду на вимоги пункту 4 частини 2 статті 330 КАС України, суд касаційної інстанції не бере такі доводи до уваги.
Суд зауважує, що посилання на практику Верховного Суду (без аналізу та врахування обставин справи, за яких судом касаційної інстанції було зроблено відповідні висновки, без доведення подібності правовідносин у справах) щодо оцінки того чи іншого аргументу, які зроблені на підставі встановлених фактичних обставин конкретної справи і наявних в матеріалах справи доказів, не є свідченням застосування судами попередніх інстанцій у цій справі норм матеріального права без урахування висновків Верховного Суду щодо їхнього застосування.
Переважно, обґрунтування доводів касаційної скарги в цій частині зводиться до незгоди Міністерства юстиції України із наданою судами попередніх інстанцій правовою оцінкою встановленим обставинам у взаємозв'язку із наявними в матеріалах справи доказами, що не є тотожним застосуванню норм права без урахування висновків Верховного Суду.
Отже, Верховний Суд дійшов висновку, що скаржником не обґрунтовано наявності правових підстав для оскарження судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
В обґрунтування наявності підстав касаційного оскарження, відповідач також посилається на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України та вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Водночас скаржник не визначає щодо конкретно якої саме норми права відсутній висновок Верховного Суду.
Колегія суддів також звертає увагу на те, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України, скаржник повинен обґрунтувати в чому полягає помилка судів попередніх інстанцій при застосуванні відповідної норми права.
Зазначена скаржником норма права щодо неправильного застосування якої відсутній висновок Верховного Суду, повинна врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо її застосування ставилося перед судами попередніх інстанцій у межах підстав позову, але суди таким підставам позову не надали оцінки у судових рішеннях, що може бути визнано як допущення судами попередніх інстанцій порушення норм процесуального права, або надали, як на думку автора касаційної скарги, неправильно.
Лише посилання на відсутність висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, за відсутності мотивованих аргументів неправильного застосування певної норми права, не є підставою для відкриття касаційного провадження.
Крім того, скаржником не зазначено, який, на його думку, правовий висновок повинен бути висловлений у цій справі та який, одночасно, відсутній у рішеннях Верховного Суду.
Доводи касаційної скарги в контексті наявності передбаченої пунктом 3 частини 4 статті 328 КАС України підстави переважно зводяться до переоцінки встановлених судами обставин та досліджених ними доказів, а тому посилання позивачки в цій частині не узгоджуються з наведеною скаржником підставою касаційного оскарження судових рішень - пункт 3 частини 4 статті 328 цього Кодексу.
Отже, скаржником не доведено наявності підстави для відкриття касаційного провадження, визначеної пунктом 3 частини 4 статті 328 КАС України.
Разом з цим Верховний Суд вважає за доцільне зазначити, що одночасне посилання скаржником відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини 4 статті 328 КАС України) та застосування судом апеляційної інстанції без урахування висновку щодо норм права у подібних правовідносинах (пункт 1 частини 4 статті 328 цього Кодексу), суперечать один одному, тобто є взаємовиключним, що свідчить про невизначеність підстав касаційного оскарження, що, своєю чергою, унеможливлює відкриття касаційного провадження.
Відповідач у касаційній скарзі також вказує, що підставою на касаційне оскарження судових рішень, є неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права у випадках визначених також пунктом 4 частини четвертої статті 328 та пунктом 1 частини другої статті 353 КАС України. Вказує, що суди не дослідили зібрані у справі докази та неповно встановили обставини справи.
Варто зауважити, що при посиланні на пункт 1 частини другої статті 353 КАС України скаржником мають бути обґрунтовані заявлені підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 2, 3 частини четвертої статті 328 цього Кодексу, а наслідком касаційного розгляду має бути направлення справи на новий судовий розгляд.
Аналіз вищенаведених норм дозволяє дійти висновку про те, що обґрунтування необхідності касаційного оскарження у зв'язку із недослідженням судами попередніх інстанцій зібраних у справі доказів, можливе за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі інших підстав для касаційного оскарження, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України. Тобто, указане порушення процесуального права не може бути самостійною підставою для касаційного оскарження.
Отже, за відсутності обґрунтованих підстав, визначених пунктами 1-3 частини другої статті 328 КАС України , Верховний Суд позбавлений можливості прийняти доводи скаржника щодо наявності підстави, передбаченої пунктом 4 частини четвертої статті 328 КАС України.
Колегія суддів також наголошує, що посилання на підпункти пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України (зокрема стосовно того, що ця справа становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення для відповідача) не звільняє особу від обов'язку обґрунтування підстав касаційного оскарження у взаємозв'язку із посиланням на частину четвертої статті 328 КАС України та не є достатнім для відкриття касаційного провадження у справі.
Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
За таких обставин касаційна скарга підлягає поверненню особі, що її подала.
Керуючись статтями 328, 330, 332, 334 КАС України,
Касаційну скаргу Міністерства юстиції України на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.10.2025 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 03.03.2026 у справі 160/15033/25 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕД-СЕРВІС ЛЬВІВ» до Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії - повернути особі, яка її подала.
Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.
Повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.
Суддя В.М. Шарапа