про повернення касаційної скарги
14 квітня 2026 року
м. Київ
справа № 160/5118/25
адміністративне провадження № К/990/15177/26
Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Шарапи В.М., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 05.02.2026 у справі №160/5118/25 ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 , в якому просив:
- визнати протиправну бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненадання довідки за формою, встановленою Додатком 6 до Порядку № 413, для отримання статусу учасника бойових дій;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 надати довідку за формою, встановленою Додатком 6 до Порядку № 413, для отримання статусу учасника бойових дій.
Розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.05.2025, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 05.02.2026, в задоволенні позову відмовлено.
Ухвалою Верховного Суду від 17.03.2026 касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 05.02.2026 у справі №160/5118/25 повернуто особі, яка її подала як таку, що не містила підстав для касаційного оскарження судових рішень.
На адресу Верховного Суду повторно 03.04.2026 надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , у якій скаржник просить скасувати постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 05.02.2026 та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
За наслідками перевірки вдруге поданої касаційної скарги на предмет відповідності вимогам, передбаченим статтями 328-330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), встановлено, що у ній так і не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку. Зазначає, що касаційна скарга подається на підставі пункту 2 частини п'ятої статті 328 цього Кодексу у зв'язку з неправильним застосуванням судами норм матеріального права, а також відступом від правових висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах.
Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, щодо форми і змісту касаційної скарги.
Частиною першою статті 45 КАС України встановлено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Приведення касаційної скарги у відповідність з вимогами КАС України в частині належного викладення підстав для касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України та обставин, які встановлені пунктом 2 частини 5 статті 328 цієї правової норми, є процесуальним обов'язком сторони, яка не погоджується з судовими рішеннями.
За правилами частини 4 статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України встановлено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним і касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами.
Як вбачається з Єдиного державного реєстру судових рішень та комп'ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду", позивач раніше вже реалізовував своє право на касаційне оскарження у цій справі, проте ухвалою Верховного Суду від 17.03.2026 касаційну скаргу було повернуто із наданням роз'яснень щодо вимог до форми і змісту касаційної скарги, яким остання має відповідати в частині визначення підстав касаційного оскарження відповідно до вимог процесуального закону.
При цьому звертаючись повторно із касаційною скаргою, ОСОБА_1 у касаційній скарзі лише цитує частину 4 статті 328 КАС України та, посилаючись на пункт 2 частини 5 статті 328 КАС України, зазначає, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, справа становить значний суспільний інтерес.
Колегія суддів наголошує, що посилання на підпункти пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України не звільняє особу від обов'язку обґрунтування підстав касаційного оскарження у взаємозв'язку із посиланням на частину 4 статті 328 КАС України та не є достатнім для відкриття касаційного провадження у справі.
Водночас підстав, визначених пунктами 1-4 частини 4 статті 328 КАС України, що саме є підставою для касаційного оскарження та з наданням обґрунтувань, визначених пунктом 4 частини 2 статті 330 КАС України, відповідачем не наведено.
У тексті касаційної скарги скаржник посилається на постанови Верховного Суду у справах № 420/11472/22, №160/14485/22, №240/10153/23 та зазначає, що суди попередніх інстанцій не лише неправильно застосували норми права, але й відступили від правових висновків Верховного Суду, що є самостійною підставою для касаційного перегляду справи.
Водночас, колегія суддів зауважує, що оскільки посилання на постанови Верховного Суду наведені без взаємозв'язку із конкретним пунктом частини четвертої статті 328 КАС України та без викладення відповідних обґрунтувань з огляду на вимоги пункту 4 частини 2 статті 330 КАС України, суд касаційної інстанції не бере такі до уваги.
При цьому Суд наголошує, що викладення змісту частини 4 статті 328 КАС України у взаємозв'язку з посиланням на фактичні обставини справи, не є належним обгрунтуванням підстав касаційного оскарження у розумінні вимог процесуального закону.
Фактично, у касаційній скарзі, як і у попередньо поданій, ОСОБА_1 висловлює незгоду саме зі здійсненою судами першої та апеляційної інстанцій оцінкою встановлених у справі обставин у взаємозв'язку з наданими на їх підтвердження доказами та доводить необхідність зміни такої (на його користь), що не може бути визнано належним обґрунтуванням неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права.
Враховуючи, що обґрунтування касаційної скарги є майже ідентичним тій касаційній скарзі, яку судом визнано неналежно оформленою, недоцільним є повторне роз'яснення скаржникові, чому зазначені ним доводи (зокрема, цитування частини 4 статті 328 КАС України) є недостатнім для відкриття касаційного провадження.
Отже, правильно пославшись у касаційній скарзі на положення частини четвертої статті 328 КАС України, заявником не викладено передбачені статтею 328 КАС України підстави, за яких оскаржувані судові рішення у цій справі можуть бути переглянуті судом касаційної інстанції.
Верховний Суд ще раз наголошує, що суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов'язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України).
Отже, відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Відповідно до частини третьої статті 334 КАС України в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються, зокрема, підстава (підстави) відкриття касаційного провадження.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
За таких обставин касаційна скарга підлягає поверненню особі, що її подала.
Керуючись статтями 328, 330, 332, 334 КАС України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 05.02.2026 у справі №160/5118/25 ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії - повернути особі, яка її подала.
Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.
Повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.
Суддя В.М. Шарапа