14 квітня 2026 року
м. Київ
справа № 160/19286/25
адміністративне провадження № К/990/15118/26
Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Шишова О. О., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2025 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2026 року у справі № 160/19286/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний будинок «Новіс» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень,
установив:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгівельний будинок «Новіс» звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, у якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення:
- від 24 березня 2025 року № 0154742302 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем «податок на прибуток іноземних юридичних осіб» на основну суму 139 719,00 грн та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 29 801,75 грн;
- № 0154752302 про застосування штрафних (фінансових) санкцій за платежем «податок на прибуток іноземних юридичних осіб» на суму 5 100,00 грн;
- № 0154732301 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 744 300,00 грн;
- від 26 березня 2025 року № 0160500702 про застосування штрафу в розмірі 17 000,00 грн;
- № 0160530702 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 2 040,00 грн;
- № 0160380702 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 2 587 199,00 грн та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 892 911,00 грн;
- № 0160480702 про визначення податкового зобов'язання з ПДВ у розмірі 133 375,00 грн та нарахування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 66 687,50 грн;
- № 0160250709 про застосування штрафних (фінансових) санкцій та/або пені, у тому числі за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, у розмірі 56 879,71 грн;
- № 0160440702 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на основну суму 4 050 261,00 грн та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 2 025 130,50 грн.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2025 року позов задоволено частково.
Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 26 березня 2025 року № 0160500702, № 0160380702 - у частині застосування штрафних санкцій: за податковий період IV кварталу 2020 року у сумі 7 859,00 грн, за податковий період IV кварталу 2021 року у сумі 268 252,00 грн, за податковий період 2022 року у сумі 2 136 682,50 грн, за податковий період 2023 року у сумі 157 642,50 грн, за податковий період III кварталу 2024 року у сумі 384 408,00 грн, а також № 0160480702 та № 0160440702. У решті позовних вимог відмовлено.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2026 року апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області залишено без задоволення, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний будинок «Новіс» - задоволено. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2025 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог скасовано та ухвалено нову постанову в цій частині.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 26 березня 2025 року № 0160380702 у частині донарахування податку на прибуток підприємств за податковий період III кварталу 2021 року.
Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 24 березня 2025 року № 0154742302 та № 0154752302.
В іншій частині рішення суду залишено без змін.
Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою.
Під час перевірки поданої касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) установлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У касаційній скарзі скаржник посилається на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для відкриття касаційного провадження.
Верховний Суд звертає увагу скаржника на те, що обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції; постанову Верховного Суду, у якій викладено висновок щодо правильного застосування норми права; безпосередній висновок судів попередніх інстанцій, який такому суперечить; обґрунтування подібності правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга).
Крім того, варто зауважити, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов'язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними.
Водночас у поданій касаційній скарзі скаржником зроблено вказівку на постанови Верховного Суду без належного обґрунтування подібності правовідносин із загальним посиланням на ухвалення судом апеляційної інстанції постанови з порушенням норм матеріального та процесуального права, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судового рішення, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України.
Подана касаційна скарга фактично містить лише виклад обставин справи, цитати нормативних актів та незгоду з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.
Фактично доводи касаційної скарги зводяться до того, що, на переконання скаржника, суди першої та апеляційної інстанцій неправильно оцінили наявні у матеріалах справи докази.
Крім того, звертаючись з касаційною скаргою скаржник посилається на те, що суд апеляційної інстанції не надав повну оцінку усім доказам та обставинам справи. Ураховуючи те, що касаційна скарга містить посилання на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, доводи щодо неповної оцінки доказів не можуть бути самостійною підставою для відкриття касаційного провадження.
Отже, перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені передбачені частиною четвертою статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.
Як убачається з Єдиного державного реєстру судових рішень та відповідно до відомостей комп'ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду», скаржник уже реалізував своє право на касаційне оскарження у цій справі. Водночас ухвалою Верховного Суду від 25 березня 2026 року його касаційну скаргу було повернуто як таку, що не містить підстав для касаційного оскарження. У зазначеній ухвалі надано вичерпні роз'яснення щодо вимог до форми та змісту касаційної скарги, зокрема в частині визначення підстав касаційного оскарження.
Втім, звертаючись до суду з цією касаційною скаргою, скаржник так і не виправив недоліків, на які було вказано Верховним Судом.
Зазначене свідчить про формальний підхід до оформлення касаційної скарги та ігнорування скаржником роз'яснень, які йому надавалися Верховним Судом щодо вимог до форми і змісту касаційної скарги в частині викладення підстав касаційного оскарження судових рішень.
Суд звертає увагу на те, що відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.
Ураховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню, як така, що не містить підстав касаційного оскарження.
Керуючись статтями 328, 330, 332, 359 КАС України, -
постановив:
Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2025 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2026 року у справі № 160/19286/25 - повернути скаржнику.
Роз'яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
Суддя О. О. Шишов