про відкриття касаційного провадження
13 квітня 2026 року
м. Київ
справа №280/1150/25
адміністративне провадження №К/990/13391/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Коваленко Н.В.,
суддів: Бучик А.Ю., Рибачука А.І.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 05.05.2025 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 02.02.2026 у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, в якому просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 13.12.2024 №083950000236 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії згідно із Законом України «Про державну службу»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області призначити ОСОБА_1 з 06.12.2024 пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ в розмірі 60 відсотків від заробітку, вказаного у довідках Департаменту соціального захисту населення Запорізької міської ради від 05.12.2024 №02.03-24/36 та №02.03-24/35.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 05.05.2025, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 02.02.2026, позов задоволено частково:
- визнано протиправним та скасоване рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 13.12.2024 №083950000236 (у редакції рішення №083950000236 від 31.12.2024 про заміну рішення про відмову у перерахунку пенсії №083950000236 від 13.12.2024) про відмову ОСОБА_1 в переведенні з пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком згідно Закону України «Про державну службу»;
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області перевести ОСОБА_1 з пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком згідно Закону України «Про державну службу», з 06.12.2024.
Не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями, ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою.
Разом з касаційною скаргою скаржником подано клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження. Обґрунтовуючи підстави пропуску строку зазначає, що постанова Третього апеляційного адміністративного суду від 02.02.2026 отримана представником позивача 23.02.2026, про що свідчить інформація в картці руху документу в підсистемі «Електронний суд».
Вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження, Верховний Суд зазначає таке.
Розгляд справи в суді першої інстанції здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідно до частини третьої статті 329 Кодексу адміністративного судочинства України строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною п'ятою статті 333 цього Кодексу.
Розглянувши клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, колегія суддів дійшла висновку про поважність причин пропуску строку на касаційне оскарження та наявність підстав для його поновлення.
Відповідно до частини першої та четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Приписами частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
За правилами пункту 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження) не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Підставою касаційного оскарження скаржник зазначає пункт 1 частини четвертої та підпункти «а» та «в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Вважає, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики та дана справа виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу.
Аналіз доводів касаційної скарги в сукупності з встановленими в судових рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій обставинами та наданою їм правовою оцінкою дають підстави для висновку про наявність в даному випадку обставин, наведених у підпунктах «а» та «в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Обґрунтовуючи підстави для касаційного оскарження судових рішень, скаржник стверджує, що суди першої та апеляційної інстанцій при ухваленні оскаржуваних рішень застосували норми права без урахування висновків Верховного Суду, сформульованих у постановах від 12.02.2025 у справі №580/6600/24, від 28.01.2025 у справі №560/2123/24 та від 27.01.2023 у справі №340/4184/21 щодо застосування положень статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ - щодо визначення належного способу захисту при встановленні права на пенсію державного службовця та обов'язковості призначення пенсії у розмірі 60 відсотків від заробітної плати та пунктів 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII - щодо застосування статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ до осіб, які набули право на пенсію державного службовця до 01.05.2016.
Скаржник звертає увагу, що суди попередніх інстанцій не врахували ці висновки Верховного Суду, що, на його думку, призвело до неправильного застосування норм права у подібних правовідносинах.
Отже, аналіз доводів касаційної скарги в сукупності з встановленими в судових рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій обставинами та наданою їм правовою оцінкою дають підстави для висновку про наявність обставин, визначених пунктом 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, що в свою чергу є підставою для відкриття касаційного провадження для здійснення судом належної оцінки та перевірки доводів, наведених скаржником на підставі доказів, які містяться у матеріалах справи.
Касаційна скарга відповідає вимогам статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України, підстави для повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження, відсутні.
Керуючись статтями 328, 329, 330, 334 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
Визнати поважними підстави пропуску строку на касаційне оскарження та поновити строк на касаційне оскарження ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 05.05.2025 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 02.02.2026.
Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 05.05.2025 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 02.02.2026 у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.
Витребувати з Запорізького окружного адміністративного суду справу №280/1150/25.
Надіслати учасникам справи копії цієї ухвали разом із копіями касаційної скарги та доданих до неї матеріалів.
Встановити строк для подачі відзиву на касаційну скаргу - десять днів з дня отримання копії цієї ухвали та роз'яснити, що до відзиву додаються докази надсилання (надання) його копій та доданих до нього документів іншим учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та не оскаржується.
Суддя-доповідач Н.В. Коваленко
Суддя А.Ю. Бучик
Суддя А.І. Рибачук