Справа № 638/24106/25
Провадження № 2-а/638/69/26
14 квітня 2026 року Шевченківський районний суд міста Харкова у складі:
Головуючого судді Цвірюка Д.В.,
за участю секретаря Рудської В.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Шевченківського районного суду міста Харкова в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, -
встановив:
Адвокат Зольнікова Віта Олександрівна звернулась до Шевченківського районного суду міста Харкова в інтересах ОСОБА_1 із позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову №2446 від 21.11.2025 року про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за порушення ч.3 ст.210-1 КУпАП та закрити провадження у справі за відсутності події та складу правопорушення.
В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначає, що 21.11.2025 року відносно позивача складено протокол №2446 та винесено постанову про адміністративне правопорушення №2446, відповідно до якої ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.3 ст.210-1 КУпАП, а саме за порушення позивачем вимог Закону України "Про внесення зміни до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" від 21.03.2024 № 3621-ІХ, Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення права військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист" від 12.02.2025р. №4235-IX встановлена що громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), з дня набрання чинності цим Законом зобов'язані до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби. Вважає, що при винесенні оскаржуваної постанови грубо порушені вимоги статей 278, 279 КУпАП, оскільки при розгляді справи про адміністративне правопорушення відповідач не надав можливість скористатися ОСОБА_1 своїми правами, передбаченими ст. 268 КУпАП, та такі права та обов'язки йому не роз'яснювалися; не були з'ясовані всі обставини щодо направлення повістки, належності способу оповіщення про необхідність явки до ТЦК для отримання направлення для проходження ВЛК, жодні докази на підтвердження скоєння позивачем адміністративного правопорушення в постанові не зазначено та до постанови не додано; процедура розгляду справи про адміністративне правопорушення не була дотримана, у постанові не зазначено, що позивач мав статус обмежено придатного, у зв'язку з чим у нього виник обов'язок пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби до 05.06.2025 року. Зазначає, що ініціатором проходження ВЛК є не сам військовозобов'язаний, в даному випадку позивач, а ТЦК та СП. Саме, коли ТЦК та СП направить військовозобов'язаного на ВЛК - тільки тоді виникне обов'язок у особи цей ВЛК пройти. Якщо ТЦК та СП не намагалось направити військовозобов'язаного на ВЛК, відсутній склад правопорушення з боку військовозобов'язаного щодо несвоєчасного проходження ВЛК. Крім того вважає, що строки притягнення до адміністративної відповідальності за дане правопорушення закінчились 06.09.2025 року, тобто після спливу трьох місяців з дня можливого виявлення правопорушення. В зв'язку з наведеним позивач не згодний із постановою та накладенням штрафу і змушений звернутися до суду з цим позовом за судовим захистом своїх прав та інтересів.
Представником відповідача надано відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що 21.11.2025 року встановлено, що позивач, будучи визнаним обмежено придатним до військової служби у військовий час, до 05.06.2025 року повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби не пройшов. В цей же день складено протокол про адміністративне правопорушення № 2446 та винесена Постанова № 2446 про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП України з неухильним дотриманням прав особи. Позивач не пройшов Військово-лікарську комісію для визначення придатності до військової служби, чим порушив вимоги частини 3, частини 10 статті 1 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" , п. 68 - п. 80 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період , затвердженого Постановою КМУ від 16.05.2024 року №560, підпункту 4 п. 1 Додатку 2 «Правила військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів» Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого Постановою КМУ №1487 від 30.12.2022 року, тим самим вчинив правопорушення, передбачене частиною 3 статті 210-1 КУпАП. При цьому, положенням п. 2 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України від 21.03.2024 № 3621-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» передбачено обов'язок проходження ВЛК громадянам України віком від 25 до 60 років, які раніше були визнані обмежено придатними, крім осіб з інвалідністю. Ініціатором проходження ВЛК повинен бути саме військовозобов'язаний, а не ТЦК та СП. На підставі викладеного просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Ухвалою суду від 05.12.2025 року адміністративний позов залишено без руху та надано позивачу строк на усунення недоліків.
Ухвалою суду від 19.12.2025 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Також зазначеною ухвалою звільнено позивача від сплати судового збору.
Ухвалою суду від 18.02.2026 року витребувано докази у відповідача.
В судове засідання позивач та його представник не з'явились, про розгляд повідомлялись, просили справу розглянути у їх відсутність, позовні вимоги підтримали в повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про розгляд повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив.
Суд, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для вирішення справи по суті, дійшов наступного.
Положеннями ч.1 ст.2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно ч.1 ст.5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Статтею 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Судовим розглядом встановлено, що 21.11.2025 року під час здійснення прийому ОСОБА_1 відповідачем при перевірці документів встановлено, що позивач до 05.06.2025 р. повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби не пройшов.
З матеріалів позову вбачається, та сторонами не заперечується, що ОСОБА_1 05.12.2013 року знят з військового обліку, визнаний непридатним в мирний час, обмежено придатним у воєнний час.
21.11.2025 р. постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 № 2446 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП у вигляді штрафу в сумі 17000 грн., за те, що позивач, який перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_2 , до 05.06.2025 року не пройшов повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби, чим порушив п.69-71 ПКМУ №560, абз.1, 4, 10 п.1 Правил військового обліку призовників та військовозобов'язаних, абз.7 ч.3, абз.5 ч.10 ст.1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та Закон України «Про внесення змін до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист».
Не погоджуючись з вищевказаною постановою у справі про адміністративне правопорушення, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Статтею 210 КУпАП передбачена відповідальність за порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку.
Відповідно до частини 3 статті 210 КУпАП, вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період - тягне за собою накладення штрафу від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Статтею 245 КУпАП визначено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП, обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Частиною 1 статті 268 КУпАП встановлено, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Згідно з ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність (ч. ч. 1, 2 ст. 33 КУпАП).
Згідно ч. 9 ст. 38 КУпАП, адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.
Відповідно до ст. 1 Закону України “Про оборону України», особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Згідно з Указом Президента України № 64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України “Про правовий режим воєнного стану» в Україні з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, який триває і по теперішній час.
Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», громадяни зобов'язані: з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду; надавати в установленому порядку під час мобілізації будівлі, споруди, транспортні засоби та інше майно, власниками яких вони є, Збройним Силам України, іншим військовим формуванням, силам цивільного захисту з наступним відшкодуванням державою їх вартості в порядку, встановленому законом; проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.
Обов'язок проходити медичний огляд також визначений абзацом 4 частини 10 статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», де вказано, що громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно.
04.05.2024 р. набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» (в подальшому - № 3621-IX від 21.03.2024 р.).
Зміни внесені, зокрема, до Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" (Відомості Верховної Ради України, 2006 р., № 38, ст. 324 із наступними змінами), а саме до статей 14 та 26. Внаслідок таких змін поняття «обмежена придатність» для визначення придатності особи до військової служби, виключене.
Відповідно до Закону України № 4235-ІХ від 12.02.2025 р. «Про внесення зміни до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист», установлено, що громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), з дня набрання чинності цим Законом зобов'язані до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби. Такі громадяни зобов'язані самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язані та резервісти Служби безпеки України - до Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, військовозобов'язані та резервісти розвідувальних органів України - до відповідного підрозділу розвідувальних органів України) або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду.
Тобто, оскільки таке поняття як «обмежена придатність» виключене із Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", законодавець передбачив обов'язок громадян, які належали до категорії з «обмеженою придатністю», самостійно пройти повторний медичний огляд для визнання придатності до військової служби, з урахуванням внесення змін законодавства.
Абзацом 3 ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено, що у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов'язаний з'явитися у визначені у ній місце та строк.
Відповідно до пункту 2 частини 1 додатку 2 "Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів", затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1487 від 30.12.2022 р., призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні: прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів на збірні пункти, призовні дільниці, до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов'язаних та резервістів.
Таким чином, на позивача, як на особу, визнану обмежено придатною до військової служби до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» № 3621-IX від 21.03.2024 р., в редакції Закону № 4235-ІХ від 12.02.2025, покладався обов'язок пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби в строк до 05.06.2025 р., шляхом самостійного звернення до ТЦК та СП або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного та резервіста для отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду.
Як вбачається з матеріалів справи, з часу набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» № 3621-IX від 21.03.2024, в редакції Закону № 4235-ІХ від 12.02.2025 р., тобто, з 05.05.2024 р. по 05.06.2025 р., повторно медичний огляд позивач не проходив.
Щодо строків притягнення до адміністративної відповідальності, суд зазначає, що 21 листопада 2025 року під час особистого прийому та перевірки документів у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 , виявлено факт порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період військовозобов'язаним ОСОБА_1 . Тобто, вчинення позивачем в особливий період правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.210-1 КУпАП виявлено 21.11.2025 року, до адміністративної відповідальності позивача було притягнуто також 21.11.2025, що відповідає вимогам ч. 9 ст.38 КУпАП.
Із врахуванням вищевикладений обставин, суд вважає, що оскаржувана постанова начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 № 2446 від 21.11.2025 р. по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, якою до ОСОБА_1 застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 грн. обґрунтована, та винесена у строки, передбачені ч. 9 ст. 38 КУпАП, у зв'язку з чим не підлягає скасуванню, оскільки позивач самостійно не вжив заходів щодо отримання направлення на ВЛК для проходження повторного медичного огляду до 05.06.2025 р. і такий огляд не проходив, відповідно в його діях наявний склад адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена частиною 3 статті 210 КУпАП.
Враховуючи наведені обставини і норми закону, суд дійшов висновку, що в задоволенні позову про визнання протиправною та скасування постанови слід відмовити.
Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 72-90, 99, 241-246, 286 КАС України, суд -
ухвалив:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності - залишити без задоволення.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Сторони:
позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , рнокпп НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 .
відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_5 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 .
Головуючий суддя: Д.В.Цвірюк