13.04.2026 Єдиний унікальний № 371/607/26
провадження № 2-з/371/9/26
13 квітня 2026 року м. Миронівка
Суддя Миронівського районного суду Київської області Гуренко М.О., розглянувши заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову,-
ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про вжиття заходів забезпечення позову до набрання законної сили рішення суду по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю, шляхом заборони ОСОБА_2 , чи іншим особам перешкоджати у будь-який спосіб (заміна замків, та інше) ОСОБА_1 доступ до житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 .
Вивчивши матеріали справи, вважаю, що заява не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов може бути забезпечений забороною вчиняти певні дії.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Згідно до ч. 2 ст. 150 ЦПК України суд може застосовувати кілька видів забезпечення позову.
Відповідно до ч. 2 ст. 151 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
У постанові № 9 від 22 грудня 2006 року Пленуму Верховного Суду України зазначено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Метою вжиття заходів забезпечення позову є уникнення можливого порушення у майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника про те, що незастосування заходів по забезпеченню позову, може утруднити або взагалі унеможливити виконання рішення суду.
Із матеріалів справи вбачається, що 07 серпня 1982 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було укладено шлюб, зареєстрований Росавською сільською радою Миронівського району Київської області, про що зроблено актовий запис №8. Після укладення шлюбу позивачу присвоєно прізвище ОСОБА_4 .
15 січня 2002 року між сторонами шлюб було розірвано, про що відділом реєстрації актів громадянського стану Миронівського районного управління юстиції Київської області зроблено запис за №3 від 15 січня 2002 року.
Тобто, сторони перебували у зареєстрованому шлюбі із 07 серпня 1982 року по 15 січня 2002 року.
Як зазначає заявник у період перебування у зареєстрованому шлюбі сторонами було придбано будинок за адресою: АДРЕСА_1 .
Домовленості про добровільний поділ будинку, що є їх спільною сумісною власністю між ними не досягнуто.
Відповідач вчиняє дії щодо перешкоджання реалізації позивача права на користування спірним будинком, зокрема він в позасудовому порядку, 10 березня 2026 року виписав позивача ОСОБА_1 із вищевказаного будинку.
Даним видом забезпечення позову заявник бажає реалізувати своє право на житло, оскільки можуть бути дії відповідача щодо перешкоджання у будь-який спосіб користування позивачем вказаним домоволодінням.
Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.
У ч.2 ст.149 ЦПК передбачено, що забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
У ч.1 ст.150 ЦПК визначено перелік видів забезпечення позову, зокрема позов забезпечується: забороною вчиняти певні дії (п.2); зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту (п.5).
Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах ВС.
У постанові Великої палати ВС від 12.02.2020 у справі №381/4019/18 (провадження №14-729цс19) вказано, що «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».
У постанові ВП ВС від 18.05.2021 у справі №914/1570/20 вказано, що «під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об'єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами».
Суд вважає, що вказаний вид забезпечення не є співмірним із заявленими вимогами, необхідність застосування заходів забезпечення жодним чином не може вплинути на визнання спірного домоволодіння сумісним майном подружжя.
Крім того, як зазначає заявник у заяві про забезпечення позову, що житловий будинок є спільною сумісною власністю та просить суд заборонити ОСОБА_2 , чи іншим особам перешкоджати у будь-який спосіб (заміна замків, та інше) ОСОБА_1 доступ до вищевказаного житлового будинку, а така обставина може бути заявлена окремим позовним провадженням з усунення перешкод у користуванні майном.
Поряд з тим заявник вказує, що такий спосіб забезпечення надасть їй змогу викликати поліцію та фіксувати факти вчинення перешкод потрапляння до будинку. З цим суд також погодитися не може, оскільки фіксування таких можливих випадків ніяк не перешкодить забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя.
Таким чином, суд вважає, що обраний заявником вид забезпечення позову не відповідає принципам змагальності і процесуального рівноправ'я сторін, оскільки мета забезпечення позову - це негайні, проте, тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового рішення, а також перешкоджання завдавання значної шкоди позивачу.
Керуючись ст. 149 -153 ЦПК України, суд,-
В задоволенні заяви позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду в п'ятнадцятиденний строк з дня її постановлення.
Суддя М.О. Гуренко