Справа № 369/13017/25
Провадження № 2/369/5090/26
Іменем України
14.04.2026 року
Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі: головуючого судді Янченка А.В. при секретарі судового засідання Лисяк К.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Києво-Святошинського районного суду Київської області за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу № 369/13017/25 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів,
20.07.2025 року ОСОБА_1 звернулася до Києво-Святошинського районного суду Київської області з позовом до ОСОБА_2 із позовом про розірвання шлюбу та стягнення аліментів,
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що між ОСОБА_1 ( ОСОБА_3 ) ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) 13.10.2012 року укладено шлюб, який зареєстровано Жовтневим відділом державної реєстрації акті цивільного стану Маріупольського управління юстиції у Донецькій області, про що в книзі реєстрації актів про одруження зроблено запис за № 827 від 13.10.2012 року.
Від шлюбу сторони мають дитину, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Дитина проживання з позивачем.
Будь-яких перешкод щодо участі відповідача у вихованні дітей, зокрема щодо його права на особисте спілкування з дітьми та перешкод щодо утримання відповідачем дітей позивач не створює. Виховання та утримання дітей займається лише позивач.
Відповідач не надає позивачу грошових коштів на утримання дітей і не бере участі у їх вихованні.
Спільне життя з відповідачем не склалося через несумісність характерів, поглядів на життя та цінностей.
Позивач і відповідач не підтримують сімейно-шлюбні відносини, спільного господарства не ведуть з лютого 2022 року.
Одночасно права дитини порушуються не виконанням відповідачем свого обов'язку в утриманні та вихованні дітей.
На підставі наведеного, позивач просила суд заходів щодо примирення подружжя не вживати.
Розірвати шлюб між ОСОБА_1 ( ОСОБА_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який зареєстровано Жовтневим відділом державної реєстрації актів цивільного стану Маріупольського управління юстиції у Донецькій області, про що в Книзі реєстрації актів про одруження зроблено запис за № 827 від 13.10.2012 року.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 аліменти на утримання дитини, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі частки заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця, починаючи з 01 липня 2025 року до досягнення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , повноліття.
Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів за один місяць.
Стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 31.10.2025 року провадження по справі відкрито та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання 02.04.2026 року не з'явився. Відзив на позов не подав.
Представник позивача - адвокат Соболь Ю.П. подала до суду заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просить їх задовольнити.
У зв'язку з неявкою сторін в силу ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Відповідно до постанови Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 30 вересня 2022 року за № 761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з'явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з'явились всі учасники такої справи.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов наступного висновку.
13.10.2012 року між ОСОБА_1 ( ОСОБА_3 ) ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) укладено шлюб, який зареєстровано Жовтневим відділом державної реєстрації акті цивільного стану Маріупольського управління юстиції у Донецькій області, про що в книзі реєстрації актів про одруження зроблено запис за № 827 від 13.10.2012 року.
Від шлюбу сторони мають дитину, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Спільне життя з відповідачем не склалося через несумісність характерів, поглядів на життя та цінностей.
Позивач і відповідач не підтримують сімейно-шлюбні відносини, спільного господарства не ведуть з лютого 2022 року.
За змістом положень ч. 1 ст. 24 СК України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Частинами 3, 4 ст. 56 СК України передбачено право кожного з подружжя припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.
Частиною 2 статті 104 Сімейного кодексу України встановлено, що шлюб припиняється внаслідок його розірвання.
Відповідно до ч. 1 ст. 110 СК України, позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
З врахуванням того, що жоден з подружжя не бажає примиритися, суд приходить до висновку, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу буде суперечити їх інтересам, тому шлюб слід розірвати.
Згідно з ч. 2 ст. 112 СК України передбачено, що суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Таким чином, оцінивши зібрані по справі докази у їх сукупності, суд вважає, що збереження їх сім'ї є неможливим, а тому є усі підстави для розірвання шлюбу, оскільки подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу буде суперечити інтересам сторін.
Дитина проживає зі позивачем, вона її утримує та виховує.
Будь-яких перешкод щодо участі відповідача у вихованні дітей, зокрема щодо його права на особисте спілкування з дітьми та перешкод щодо утримання відповідачем дітей позивач не створює. Виховання та утримання дітей займається лише позивач.
Відповідач не надає позивачу грошових коштів на утримання дітей і не бере участі у їх вихованні.
Права дитини порушуються не виконанням відповідачем свого обов'язку в утриманні та вихованні дітей.
Згідно зі ст. 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
В ч. 2 ст. 51 Конституції України закріплено обов'язок батьків по утриманню дітей до досягнення ними повноліття.
Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. При встановленні розміру аліментів, суд керується вимогами ст. 182 СК України та роз'ясненнями, які містяться в п. 17 Постанови пленуму Верховного Суду України № 3 від 15.05.2006 р. «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», та вирішуючи питання щодо розміру аліментів враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Пленум Верховного Суду України в п. 17 своєї Постанови від 15.05.2006 року №3 роз'яснив судам, що вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров'я, матеріальне становище дитини та платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у ч. 2 ст. 182 СК. При цьому необхідно мати на увазі, що зміна законодавства в частині визначення мінімального розміру аліментів на одну дитину не є підставою для перегляду постановлених раніше судових рішень про їх стягнення.
Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує, серед іншого, стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків. При цьому розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Водночас в ч. 5 ст. 183 СК України передбачено право того з батьків, разом з яким проживає дитина звернутися до суду з заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті заробітку (доходу) платника аліментів.
Аналізуючи наведені вище норми законодавства, можна дійти висновку, що законодавцем з метою забезпечення потреб дітей та захисту їх інтересів визначений мінімальний розмір аліментів в частці від доходу платника, на який позивач вправі заявити безспірну вимогу про їх стягнення.
Згідно з частиною другою статті 150 СК України батьки зобов'язані піклуватись про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
За змістом частин першої та другої статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Відповідно до статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина (частина третя статті 181 СК України).
Відповідно до статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Згідно з частиною другою статті 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
За ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.
Відповідач є працездатним, відомостей про наявність на утриманні відповідача, окрім дитини, непрацездатних членів сім'ї, а також доказів, які свідчать про наявність підстав для звільнення від обов'язку утримувати дитину, останнім не надано. У зв'язку з тим, що сторони не проживають однією сім'єю, а відповідач, як батько дитини, зобов'язаний надавати допомогу на її утримання до досягнення нею повноліття, але не надає її, суд доходить висновку, що з відповідача на користь позивачки підлягають стягненню аліменти на утримання доньки, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця, починаючи з дня звернення з позовом до суду (20.07.2025 року) і до досягнення дитиною повноліття.
Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
На підставі ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивачка звільнена від сплати судового збору при зверненні до суду з позовом про стягнення аліментів.
Згідно зі ст. 141 ЦПК України судовий збір належить стягнути з відповідача на користь держави в розмірі 1 211,20 грн.
Також з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 211,20 грн за пред'явлення вимоги про стягнення аліментів.
Керуючись ст.ст. 104, 105, 110, 112, 180-184, 191 Сімейного кодексу України ст.ст. 4, 12, 18, 19, 76-82, 89, 141, 211, 245, 247, 259, 263-265, 267, 268, 354 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів задовольнити повністю.
Розірвати шлюб між ОСОБА_1 ( ОСОБА_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який зареєстровано Жовтневим відділом державної реєстрації актів цивільного стану Маріупольського управління юстиції у Донецькій області, про що в Книзі реєстрації актів про одруження зроблено запис за № 827 від 13.10.2012 року.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 аліменти на утримання дитини, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі частки заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня звернення з позовом до суду (20.07.2025 року) і до досягнення дитиною повноліття.
Допустити негайне виконання рішення у межах суми платежу за один місяць.
Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір в сумі 1 211 (одну тисячу двісті одинадцять гривень) 20 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 1 211 (одну тисячу двісті одинадцять гривень) 20 коп.
Інформація про позивача: ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 ).
Інформація про відповідача: ОСОБА_2 (РНОКПП: невідомий, ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса: АДРЕСА_2 ).
Повне рішення складено: 14.04.2026 року.
Суддя А.В. Янченко