Справа № 369/22097/25
Провадження №4-с/369/54/26
14.04.2026 року м. Київ
Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:
головуючого судді Пінкевич Н.С.,
за участі секретаря судового засідання Худинець Д.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 на рішення, дію та бездіяльність державного виконавця,
заінтересовані особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестохіллс Веста» (стягувач), начальник Вишневого відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)
У листопаді 2025 року до Києво-Святошинського районного суду Київської області надійшла скарга представника скаржника адвоката Цвєткова Андрія Михайловича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , заінтересована особа: начальник Вишневого відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Перепелиця Артем Володимирович на рішення, дію та бездіяльність державного виконавця.
Свої вимоги мотивував тим, що на виконання рішення суду 18 травня 2012 року судом видано виконавчий лист №2-107/11, який пред'явлений на виконання до ВДВС Києво-Святошинського РУЮ. Державним виконавцем 21 лютого 2014 року відкрито виконавче провадження та постановою від 04 червня 2014 року накладено арешт на його майно, оголошено заборону відчуження майна (ВП 42485439). Але постановою виконавця від 07 жовтня 2015 року виконавчий лист повернутий стягувачеві на підставі п.9 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження». При цьому накладений арешт не знятий виконавцем.
У подальшому за виконавчим листом знову відкривалось виконавчі провадження (ВП 52685490, ВП67314298), змінювався стягувач. На даний час борг повністю погашений та ТОВ Інвестохіллс Веста жодних претензій до нього не мають. Таким чином, заборгованість відсутня, але наявний арешт на його майно відповідно до постанови виконавця від 04 червня 2014 року у ВП 42485439 залишається чинним. Його вимога, адресована до виконавчої служби залишилась взагалі без будь-якого реагування з боку відділу ДВС, арешт на належне йому рухоме та нерухоме майно знято не було всупереч вимогам законодавства. Вважає, що наявний арешт порушує його права, тому просив суд:
визнати дії Начальника Вишневого відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції Перепилиці Артема Володимировича щодо невинесення постанови про зняття арешту з усього майна, що належить ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ), який накладений на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 04.06.2014 року в рамках виконавчого провадження ВП № 42485439 не вчинення дій щодо реєстрації припинення обтяжень у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно згідно реєстрових записів № 5906619, неправомірними;
зобов'язати Начальника Вишневого відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції Перепилицю Артема Володимировича винести постанову про зняття про зняття арешту з усього майна, що належить ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ), який накладений на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 04.06.2014 року в рамках виконавчого провадження ВП № 42485439, та вчинити дії щодо реєстрації припинення обтяжень у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно згідно реєстрових записів № 5906619.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27 листопада 2025 року скаргу ОСОБА_1 залишено без руху, у зв'язку з тим, що скаржником при зверненні до суду не було вказано сторону стягувача.
У грудні 2025 року представник скаржника адвокат Цвєтков Андрій Михайлович, діючи в інтересах ОСОБА_1 , подав уточнену скаргу до Києво-Святошинського районного суду Київської області заінтересовані особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестохіллс Веста» (стягувач), начальник Вишневого відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на рішення, дію та бездіяльність державного виконавця.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15 грудня 2025 року відкрито провадження у справі та призначено судове засідання; витребувано з Вишневого відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) матеріали виконавчого провадження ВП№42485439.
На виконання ухвали суду 09 лютого 2026 року представник Вишневого відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) надав копії матеріалів виконавчого провадження №42485439 (спецрозділ).
У березні 2026 року представник скаржника адвокат Цвєтков Андрій Михайлович, діючи в інтересах ОСОБА_1 , подав заяву про уточнення вимог у скарзі на рішення, дію та бездіяльність державного виконавця згідно якої він просить суд:
визнати бездіяльність Начальника Вишневого відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (код ЄДРПОУ 34903037) щодо невинесення постанови про зняття арешту з усього майна, що належить ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ), який накладений на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 04.06.2014 року в рамках виконавчого провадження ВП № 42485439, та щодо не вчинення дій для реєстрації припинення обтяжень у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно згідно реєстрового запису № 5906619 (спеціальний розділ) від 04.06.2014 року, неправомірною;
скасувати арешт накладений на нерухоме майно, що належить на праві власності ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ), який накладений постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження серія та номер: ВП № 42485439 від 04.06.2014 року ВДВС Києво-Святошинського РУЮ, реєстраційний номер обтяження: 5906619 (спеціальний розділ) від 04.06.2014 року 18:45:50 у Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, який зареєстрований 04.06.2014 року за номером запису про обтяження: 13566773, реєстратор: Реєстраційна служба Києво-Святошинського районного управління юстиції Київської області.
У судове засідання адвокат Кулакова Вікторія Денисівна, яка діє в інтересах скаржника ОСОБА_1 , не з'явилась, подала заяву про слухання справи у її відсутність, просила задовольнити вимоги скарги.
Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестохіллс Веста», не з'явилась, подала клопотання про слухання справи у її відсутність.
Представник Вишневого відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) в судове засідання не з'явився. Заяву про слухання справи за їх відсутності не надали, причини неявки суду не повідомили. Про час і місце слухання справи повідомлені належним чином.
Відповідно до ст. 447 ЦПК України право на оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до ЦПК, мають сторони виконавчого провадження, якщо вважають, що порушено їх права чи свободи.
Оскільки, відповідно до ч. 2 ст. 450 ЦПК України, неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду, суд вважає за можливе розглянути скаргу за їх відсутності.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положення цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Відповідно до постанови КЦС ВС від 30 вересня 2022 року за № 761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з'явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з'явились всі учасники такої справи.
Судом встановлено, що скаржник - ОСОБА_1 є власником житлового будинку розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується даними Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта № 449823652 від 29.10.2025 р.
У жовтні 2025 року представник скаржника адвокат Цвєтков А.М. звернувся з заявою про зняття арешту з усього майна в межах виконавчого провадження № 42485439 до Начальника Вишневого відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції Перепилиці А.В.
У грудні 2025 року після подання скарги в суд, представник скаржника адвокат Цвєтков А.М. отримав відповідь від виконуючого обов'язки начальника Вишневого відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції Лазюка Д. У листі вказано, що у ВП42485439 державним виконавцем стягнено з боржника також виконавчий збір в розмірі 124975,84 грн. та витрати виконавчого провадження, які не сплачені боржником станом на 09 грудня 2025 року.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
За змістом частини першої статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Виконання судового рішення відповідно до змісту рішення Конституційного Суду України від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013 у справі № 1-7/2013 є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.
За ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
За ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Так, судом встановлено, що рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20 грудня 2011 року у цивільній справі № 2-107/11 задоволено позов АКБ «Форум» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за рахунок предмета іпотеки. В рахунок погашення заборгованості в сумі 137 266,17 доларів США, що еквівалентно за курсом НБУ 1 092 666 грн. 17 коп. та пені в сумі 157 092,25 грн. звернуто стягнення на предмет іпотеки - житловий будинок літ. «А», загальною площею 47,20 кв.м., що належить ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Першої Київської обласної державної нотаріальної контори Апишковою 3.І. від 11 квітня 1997 року, будинок незавершений будівництвом під літ. «Е» (готовність 65%) та земельну ділянку площею 0,2000 га, кадастровий номер 3222487202:02:002:0280, що належить ОСОБА_1 на підставі державного акту на земельну ділянку сері ЯЕ N? 584001, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 , визначивши спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною, згідно висновку незалежного експерта, призначеного постановою державного виконавця. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь АКБ «Форум» судові витрати (державне мито) в сумі 1 700,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120,00 грн., а всього 1 820,00 грн.
18 травня 2012 року Києво-Святошинським районним судом Київської області було видано виконавчий лист по справі № 2-107/11.
21 лютого 2014 року державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Києво-Святошинського районного управління юстиції Чижиком А.П. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 42485439.
04 червня 2014 року державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Києво-Святошинського районного управління юстиції Чижиком А.П. було винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження (ВП № 42485439), відповідно до якої накладено арешт на все майно, що належить боржнику ОСОБА_1 .
04 червня 2014 року державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Києво-Святошинського районного управління юстиції Чижиком А.П. було винесено Постанову про стягнення виконавчого збору у сумі 124975,84 грн.
07 жовтня 2015 року постановою відділу державної виконавчої служби Києво-Святошинського районного управління юстиції було винесено постанову у виконавчому провадженні № 42485439 про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 9 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» (встановлена законом заборона щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника).
За твердженням боржника арешт з усього майна, що належить ОСОБА_1 , у порушення вимог Закону України «Про виконавче провадження» при поверненні виконавчого листа знятий не був.
04 жовтня 2016 року постановою Києво-Святошинського районного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Київській області було знову відкрито виконавче провадження № 52685490 про примусове виконання вищевказаного виконавчого листа № 2-107/11, що виданий Києво-Святошинським районним судом Київської області від 18 травня 2012 року.
24 лютого 2017 року Києво-Святошинським районним відділом ДВС Головного територіального управління юстиції у Київській області було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 9, ч. 1, ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції чинної на той момент).
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 25 вересня 2020 року у цивільній справі № 2-107/11 (провадження 6/369/10/20) замінено стягувача ПАТ «Банк «Форум» на його правонаступника ТОВ «ФК«Веста», яке змінило назву на ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста».
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 09 червня 2021 року заяву ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» задоволено. Поновлено ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» строк для пред'явлення до виконання виконавчого листа № 2-107/11, щодо боржника ОСОБА_1 , що виданий Києво-Святошинським районним судом Київської області 18 травня 2012 року у справі за позовом АКБ «Форум» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за рахунок іпотеки, на підставі рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20 грудня 2011 року.
28 жовтня 2021 року приватним виконавцем Канцедалом О.О. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 67314298 на підставі виконавчого листа № 2-107/11, що виданий Києво-Святошинським районним судом Київської області від 18 травня 2012 року.
Постановою Київського апеляційного суду від 16 липня 2024 року по справі № 2-107/11 ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 09.06.2021 р. скасовано і ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні заяви ТОВ «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста» про поновлення пропущеного строку для пред'явлення до виконання виконавчого листа № 2-107/11, виданого Києво-Святошинським районним судом Київської області від 18.05.2012 року, щодо боржника ОСОБА_1 відмовлено.
21 серпня 2024 р. приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу по виконавчому провадженню ВП № 67314298.
Згідно з довідкою, наданою Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестохіллс Веста» (стягувач) № 03-01/25 від 22 січня 2025 року заборгованість скаржника ОСОБА_1 перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестохіллс Веста» (стягувач) відсутня.
Положенням про автоматизовану систему виконавчого провадження (затвердженому Наказом Міністерства юстиції України від 05.08.2016 року № 2432/5 визначено механізм функціонування Автоматизованої системи виконавчого провадження (далі за текстом Системи). Пунктом 2 розділу I вказаного положення визначено, що Єдиний державний реєстр виконавчих проваджень - окремий спецрозділ, який є архівною складовою частиною Системи та містить відомості про виконавчі провадження, зареєстровані до запровадження Системи.
Відповідно, якщо б відомості про виконавче провадження були внесені до Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень, то після запровадження Системи вони б стали архівною складовою Системи та відображались би в ній.
Постановою Кабінету Міністрів України № 870 від 9 жовтня 2019 року територіальні органи Міністерства юстиції ліквідовано, повноваження та функції, покладені на них перейшли до новоутворених правонаступників, міжрегіональних територіальних органів Міністерства юстиції.
Правонаступником ДВС Києво-Святошинського РУЮ є - Вишневий відділ ДВС у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).
З матеріалів скарги вбачається, що 30 жовтня 2025 року представник скаржника адвокат Цвєтков Андрій Михайлович, діючи в інтересах ОСОБА_1 , звернувся з заявою до начальника Вишневого відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Перепелиці А.В., в якій повідомив про відсутність заборгованості перед стягувачем та просив зняти арешт з належного йому майна.
В подальшому представник ОСОБА_1 адвокат Цвєтков Андрій Михайлович отримав відповідь на своє звернення: лист від 09 грудня 2025 року № 126088 за підписом В.о. начальника відділу Вишневого відділу ДВС у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Лазюка Д., де було зазначено що, на виконанні відділу перебувало виконавче провадження № 42485439 з примусового виконання виконавчого листа № 2-107/11, що виданий Києво-Святошинським районним судом Київської області від 18 травня 2012 року. Також, листом підтверджено, що заборгованість перед стягувачем відсутня (згідно з довідкою Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестохіллс Веста» (стягувача) № 03-01/25 від 22 січня 2025 року). 04 червня 2014 року державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Києво-Святошинського районного управління юстиції Чижиком А.П. було винесено Постанову про стягнення виконавчого збору у сумі 124975,84 грн. В листі резюмується, що станом на 09 грудня 2025 року витрати виконавчого провадження не сплачено.
На підтвердження наявності арешту на майно ОСОБА_1 надано суду Інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта № 449823652 від 29.10.2025 р., з якої вбачається, що нерухоме майно (житловий будинок), яке належить на праві власності ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_2 , накладений на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження серія та номер: ВП № 42485439 від 04 червня 2014 року ВДВС Києво-Святошинського РУЮ, реєстраційний номер обтяження: 5906619 (спеціальний розділ) від 04.06.2014 року 18:45:50 у Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, який зареєстрований 04.06.2014 року за номером запису про обтяження: 13566773, реєстратор: Реєстраційна служба Києво-Святошинського районного управління юстиції Київської області.
На підтвердження відсутності боргів перед стягувачем, скаржником було надано довідку Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестохіллс Веста» (стягувач) № 03-01/25 від 22 січня 2025 року, в якому зазначено, що заборгованість скаржника ОСОБА_1 перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестохіллс Веста» (стягувач) відсутня.
Відповідно до скарги, Скаржник вважає неправомірною бездіяльність Начальника Вишневого відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м. Київ) та такою що порушує його право володіти, користуватися й розпоряджатися своєю власністю.
Згідно зі статтею 11 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до частини другої статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.
Схожі за змістом приписи містяться у статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII, який набрав чинності 05 жовтня 2016 року.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 травня 2025 року у справі № 2/1522/11652/11 зауважувала, що виконавче провадження як сукупність дій, спрямованих на примусове виконання рішень, передбачає застосування арешту майна боржника як засобу, що обмежує можливість відчуження майна боржником із метою його подальшої реалізації у спосіб, передбачений законом.
Отже, правовою метою накладення державним (приватним) виконавцем арешту на майно боржника є забезпечення реального виконання рішення, що відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» підлягає примусовому виконанню.
Положеннями частин першої статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV передбачено два випадки, коли державний виконавець зобов'язаний зняти арешт з майна боржника, та зазначити про це у відповідній постанові, а саме: у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій); у разі повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав.
Водночас, Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що законодавець у Законі України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII, який набрав чинності з 05 жовтня 2016 року, передбачив випадки, за яких арешт з майна знімається одночасно із поверненням виконавчого документа стягувачу, а саме: стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа; стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, нереалізоване під час виконання рішення, за відсутності іншого майна, на яке можливо звернути стягнення; запроваджено тимчасову адміністрацію банку-боржника, крім рішень немайнового характеру (частина третя статті 37 Закону № 1404-VIII).
Законодавством не передбачено обов'язку державного (приватного) виконавця зняти арешт, накладений на майно боржника, у разі повернення виконавчого документа стягувачу, оскільки таке повернення не свідчить про закінчення виконавчого провадження й у такому випадку стягувач має право повторно звернутися із заявою про примусове виконання рішення суду, яке не виконано, протягом встановлених законом строків.
Враховуючи наведене, повернення виконавчого документа стягувачу, за загальним правилом, не є підставою для зняття арешту з майна боржника (за винятком випадків, передбачених у частині третій статті 37 Закону № 1404-VIII).
Суд не приймає до уваги посилання скаржника на ч. 1 ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» від 1999 року, згідно якої у разі закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження.
У ч. 2 вказаної статті зазначено, що у разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.
Тобто, дана норма визначає скасування арешту у разі повернення виконавчого документу до суду, а не повернення виконавчого документу стягувачу. Такі випадки повернення не є тотожними та мають різні наслідки. І в даному випадку виконавчий лист повернутий стягувачеві, а не до суду. Тому вимога про визнання бездіяльності неправомірною задоволенню не підлягають.
Разом з тим арешт може бути знятий за рішенням суду (частина п'ята статті 59 Закону № 1404-VIII).
ОСОБА_1 свої вимоги обґрунтовував тим, що наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на його майно, коли вже немає виконавчого провадження та майнових претензій з боку кредитора, є невиправданим втручанням у право на мирне володіння власним майном.
У даній справі судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що всі матеріали виконавчого провадження знищені. Будь-які документально підтверджені відомості про те, що в період з червня 2016 року по день розгляду справи відділом ДВС проводились виконавчі дії з примусового виконання по стягненню виконавчого збору, витрат виконавчого провадження заінтересованими особами не надані, а скаржник їх наявність заперечує. Окрім цього, суду не надано доказів не лише наявності виконавчих проваджень, а й самої постанови виконавця щодо стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору, а витрати виконавчого провадження взагалі не конкретизовані.
Частиною четвертою статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII передбачено, що у разі якщо після повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених частиною першою статті 37 цього Закону, встановлено, що виконавчий документ не підлягає виконанню, арешти з майна боржника знімаються, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті під час примусового виконання рішення заходи, про що виконавець виносить постанову, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, виконавець вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.
У постанові Верховного Суду від 26 листопада 2025 року у справі № 766/8488/24 (провадження № 61-12588св25) за скаргою на бездіяльність державного виконавця та зобов'язання вчинити певні дії, аналізуючи правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 14 травня 2025 року у справі № 2/1522/11652/11, колегія суддів зауважила, що:
«Велика Палата Верховного Суду висловлює правові висновки у справах з огляду на встановлення судами певних фактичних обставин справи і такі висновки не є універсальними та типовими до всіх справ і фактичних обставин, які можуть бути встановлені судами.
Повернення виконавчого документа стягувачу не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання, проте лише протягом строків пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Відповідно до частини першої статті 22 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання в такі строки: 1) посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців; 2) інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом.
Водночас, згідно з пунктом 5 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження»№ 1404-VIII виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред'являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.
Тлумачення пункту 5 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII дає підстави для висновку, що правила цього Закону застосовуються лише до виконавчих документів, строк пред'явлення до виконання за якими не сплив на час набрання чинності цим Законом. Наведеним пунктом Закону не передбачено зворотної дії в часі і можливості застосування норм цього Закону до виконавчих документів, строк пред'явлення до виконання яких сплив на час набрання ним чинності.
Відповідно до пункту 7 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом 05 жовтня 2016 року виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.
За частиною першою, другою, пунктом 1 частини четвертої статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців. Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття. Строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Отже, законодавством України встановлені чіткі строки, протягом яких виконавчий документ може бути пред'явлений до виконання і стати підставою для відкриття виконавчого провадження та проведення виконавчих дій, спрямованих на виконання судового рішення в примусовому порядку.
У справі встановлено, що постановою державного виконавця від 07 жовтня 2015 року виконавчий лист було повернуто на підставі пункту 9 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження», в редакції Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV (боржник - наявна встановлена законом заборона щодо звернення
стягнення на майно чи кошти боржника, якщо у нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення). Відомості щодо стягнення чи не стягнення виконавчого збору матеріали скарги не містять. У даному випадку між ОСОБА_1 та відповідним відділом ДВС наявний спір щодо стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, який може бути вирішений в порядку адміністративного судочинства, в тому числі й відмова у скасуванні арешту за даних обставин.
При вирішенні питання скасуванні арешту суд зауважує, що застосування арешту майна боржника як обмежувального заходу не повинно призводити до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що свідчить про необхідність його застосування виключно у випадках та за наявності підстав, визначених законом.
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Згідно з положеннями статті 41 Конституції України та статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об'єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.
Указані норми визначають непорушність права власності (зокрема приватної) та неможливість позбавлення чи обмеження особи у здійсненні нею права власності.
Зазначені приписи покладають на державу позитивні зобов'язання забезпечити непорушність права приватної власності та контроль за виключними випадками позбавлення особи права власності не тільки на законодавчому рівні, а й під час здійснення суб'єктами суспільних відносин правореалізаційної та правозастосовчої діяльності. Обмеження позитивних зобов'язань держави лише законодавчим врегулюванням відносин власності без належного контролю за їх здійсненням здатне унеможливити реалізацію власниками належних їм прав, що буде суперечити нормам Конституції України та Конвенції.
У постановах Верховного Суду від 07 липня 2021 року у справі № 2-356/12 , від 03 листопада 2021 року у справі № 161/14034/20 , від 22 грудня 2021 року у справі № 645/6694/15-ц, від 26 січня 2022 року у справі № 127/1541/14-ц, від 09 січня 2023 року у справі № 2-3600/09, від 18 січня 2023 року у справі № 127/1547/14-ц, від 07 серпня 2024 року в справі № 14-7238/2009 сформульовано правовий висновок про те, що наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.
З огляду на те, що судове рішення, у порядку примусового виконання якого було накладено спірний арешт на майно заявника, не перебуває на примусовому виконанні близько 10 років, рішення виконано, стягувач претензій немає, на виконанні відсутні виконавчі провадження щодо стягнення виконавчого збору та витрат виконавчого провадження, майнових претензій стягувач до ОСОБА_1 не висуває, суд приходить до висновку, що подальше накладення арешту на майно боржника не переслідує законну мету, є невиправданим втручанням у право на мирне володіння майном та непропорційно обмежує права заявника, тривалий час позбавляє його можливості вільно користуватися та розпоряджатися належним на праві власності майном. За таких обставин доцільно зняти арешт з майна ОСОБА_1 , накладеного постановою від 04 червня 2014 року у ВП № 42485439.
Аналогічні правові висновки про те, що збереження арешту, накладеного державним виконавцем з метою виконання судового рішення, за відсутності відкритих виконавчих проваджень та можливості продовження примусового виконання судового рішення, є невиправданим втручанням у право на мирне володіння майном боржника, позбавляє його можливості вільно користуватися та розпоряджатися належним на праві власності майном, викладені у постанові Верховного Суду від 10 грудня 2025 року у справі № 202/5715/24 (провадження № 61-15823 св 24).
Щодо обрання способу захисту як скасування арешту, слід вказати.
Дійсно, відповідно до ст. 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд скасовує оскаржувані рішення та визнає оскаржувані дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Разом із тим, згідно ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Таким чином, оскільки підстави для визнання неправомірною бездіяльності державного виконавця судом встановлені не були, враховуючи, що під час прийняття постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві у державного виконавця були відсутні підстави для застосування наслідків закону щодо зняття арешту з майна, і оскільки з огляду на знищення виконавчого провадження за закінченням терміну зберігання, зобов'язання державного виконавця зняти арешт з майна боржника, накладеного у виконавчому провадженні, не призведе до відновлення порушеного права скаржника і є неефективним способом захисту його прав, суд приходить до висновку щодо необхідності часткового задоволення скарги шляхом скасування арешту з майна, які належать ОСОБА_1 накладених у виконавчому провадженні ВП № 42485439 із примусового виконання виконавчого листа Києво-Святошинського районного суду Київської області № 2-107/11 від 18 травня 2012 року.
Верховний Суд вказував, що боржник, як сторона виконавчого провадження, у разі незгоди з арештом, який накладений державним або приватним виконавцем під час примусового виконання судового рішення, не може пред'являти позов про зняття арешту з майна та бути позивачем за таким позовом, оскільки має право на оскарження дій державного виконавця в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Якщо суд помилково прийняв позов до розгляду, під час судового розгляду він має закрити провадження у справі з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України (правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати касаційного цивільного суду від 24 травня 2021 року у справі № 712/12136/18 (провадження № 61-4726сво19)); судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється у спеціальному порядку, передбаченому для цього законодавством, а не у позовному провадженні Такий підхід до застосування норм є усталеним і був передбачуваним для позивача (пункт 19.2. постанови Верховного Суду від 30 травня 2024 року в справа № 541/1409/22 (провадження № 61-18020св23)).
Такий спосіб захисту узгоджується з положеннями ч. 5 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», якою передбачено, що у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги скарги ОСОБА_1 , заінтересована особа: начальник Вишневого відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), стягувач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестохіллс Веста», на рішення, дію та бездіяльність державного виконавця є такими, що підлягають задоволенню судом частково.
Обґрунтовуючи своє рішення, суд приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958. Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 260-261,447-451 ЦПК України, суд,
Скаргу ОСОБА_1 , заінтересована особа: начальник Вишневого відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), стягувач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестохіллс Веста», на рішення, дію та бездіяльність державного виконавця - задовольнити частково.
Скасувати арешт, накладений на нерухоме майно, що належить на праві власності ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ), який накладений постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження серія та номер: ВП № 42485439 від 04.06.2014 року ВДВС Києво-Святошинського РУЮ, реєстраційний номер обтяження: 5906619 (спеціальний розділ) від 04.06.2014 року 18:45:50 у Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, який зареєстрований 04.06.2014 року за номером запису про обтяження: 13566773, реєстратор: Реєстраційна служба Києво-Святошинського районного управління юстиції Київської області.
У задоволенні решти вимог відмовити.
Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом 15 днів з дня її проголошення або складення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Повнии? текст ухвали складено 14 квітня 2026 року.
Суддя Наталія ПІНКЕВИЧ