Справа №366/597/26
Провадження 1-кп/366/188/26
Іменем України
02 квітня 2026 року сел. Іванків
Іванківський районний суд Київської області у складі судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 , сторін та інших учасників кримінального провадження: прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченої ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , потерпілої ОСОБА_6 , розглянувши в підготовчому судовому засіданні клопотання захисника ОСОБА_5 про повернення обвинувального акту по кримінальному провадженню №12026116180000003 відомості про яке внесені до ЄРДР від 09.01.2026 року за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КК України,
Під час підготовчого судового засідання захисник ОСОБА_5 звернулася до суду з клопотанням про повернення обвинувального акта прокурору.
Вимоги клопотання адвоката про повернення обвинувального акта прокурору у цьому провадженні обґрунтовані тим, що в обвинувальному акті не зазначено час коли обвинувачена повторно наносила удари потерпілій, а також захисниця вважає, що прокурор затвердив обвинувальний акт в приміщенні Відділення поліції № 1 Вишгородського РУП ГУНП в Київській області, що не відповідає даним обвинувального акту.
Вказані порушення на думку захисника, вказують на невідповідність обвинувального акта вимогам ст. 291 КПК України, а тому вважає що суд повинен прийняти рішення про повернення обвинувального акту прокурору.
Обвинувачена підтримала думку свого захисника.
Прокурор просив відмовити в задоволенні клопотання захисника зазначивши, що обвинувальний акт складено відповідно до вимог кримінального процесуального закону.
Потерпіла у вирішенні питання про повернення обвинувального акту поклалась на розсуд суду, вважає що обвинувальний акт відповідає вимогам КПК України.
Суд вивчивши клопотання та з'ясувавши думку всіх учасників судового провадження прийшов до наступних висновків.
Положеннями ч. 3 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) визначено, що кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права:
a) бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього;
b) мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту.
У п. 51 рішення ЕСПЛ у справі «Ващенко проти України» від 26 червня 2008 року зазначено: «Суд також нагадує, що поняття обвинувачення для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції може бути визначене як офіційне доведення до відома особи компетентним органом твердження про вчинення цією особою правопорушення, яке нормою загального характеру визнається осудним і за яке встановлюється відповідальність карного та попереджувального характеру (див. «Фоті та інші проти Італії» (FotiandOthers v. Italy), серія А N 56, п. 53, рішення від 10 грудня 1982 року, та «Озтурк проти Німеччини» (Ozturkv. Germany), серія А N 73, п. 53, рішення від 21 лютого 1984 року).
У рішенні у справі «Маттоціа проти Італії» від 25 липня 2000 року, зокрема, зазначено, що «…обвинувачений у вчиненні злочину має бути негайно і детально проінформований про причину обвинувачення, тобто про ті факти матеріальної дійсності, які нібито мали місце і є підставою для висунення обвинувачення; а також про характер обвинувачення, тобто юридичну кваліфікацію згаданих фактів. Хоча ступінь детальності інформування обвинуваченого залежить від обставин конкретної справи, однак у будь-якому випадку відомості, надані обвинуваченому, повинні бути достатніми для повного розуміння останнім суті висунутого проти нього обвинувачення, що є необхідним для підготовки адекватного захисту. У цьому відношенні обсяг та доречність наданої обвинуваченому інформації слід оцінювати крізь призму положення, закріпленого у п. b ч.3 ст. 6 Конвенції».
Після отримання обвинувального акту суд призначає підготовче судове засідання, у якому вирішуються питання щодо можливості призначення судового розгляду та здійснюється відповідна підготовка (ст. ст. 314, 315 КПК України).
Згідно з ч. 3 ст. 110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим у ст. 291 КПК України.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру прокурору, якщо вони не відповідають вимогам цього Кодексу.
З урахуванням задач підготовчого провадження, суд здійснює перевірку обвинувального акта на наявність невідповідності кримінальному-процесуальному закону, яка б перешкоджала призначенню судового розгляду.
Оскільки кримінальний процесуальний закон не містить вичерпного переліку порушень у складанні обвинувального акта, що обумовлює його повернення, норма п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК відсилає до ст. 291 цього Кодексу, що надає можливість визначити перелік порушень, які є похідними від закріплених у цій статті вимог до підсумкового документа досудового розслідування: порушення, які стосуються змісту та форми самого обвинувального акта (неправильність або відсутність в обвинувальному акті такої інформації, як дата і місце його складання та затвердження; формулювання обвинувачення; правова кваліфікація кримінального правопорушення тощо); порушення, які стосуються змісту та наявності додатків до обвинувального акта (недоліки реєстру матеріалів досудового розслідування; недолучення розписки підозрюваного про отримання копії обвинувального акта тощо) (Постанова Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 01.11.2021 у справі №161/7092/20).
При цьому законодавець надає суду право, а не встановлює обов'язок, під час підготовчого судового засідання повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам КПК України (постанова Верховного Суду від 26 червня 2018року справа № 520/8135/15-к, провадження № 51-203 км 17).
Згідно з положеннями ст.293 КПК України одночасно з переданням обвинувального акту до суду прокурор зобов'язаний під розписку надати їх копію та копію реєстру матеріалів досудового розслідування підозрюваному (крім випадку, передбаченого ч. 2 ст.297-1 цього Кодексу), його захиснику, законному представнику.
Оцінюючи доводи адвоката стосовно затвердження обвинувального акта, суд враховує наступне. У матеріалах провадження міститься обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12026116180000003 відомості про яке внесені до ЄРДР від 09.01.2026 і додатки до нього, який підписано слідчим ОСОБА_7 та затверджений прокурором ОСОБА_8 . Тобто обвинувальний акт містить підпис слідчого та прокурора, що відповідає вимогам ч. 3 ст. 291 КПК України.
Щодо не зазначення часу час коли обвинувачена повторно наносила удари потерпілій, то суд вважає що вказані обставини можуть бути встановлені під час судового розгляду та не перешкоджають суду призначити судовий розгляд. У той же час розгляд судом відповідних доводів захисників можливий на стадії судового розгляду, під час якої суд за участю сторін на підставі дослідження наданих доказів здійснює розгляд кримінального провадження і ухвалює за наслідками цього судове рішення.
Тобто, доводи сторони захисту не можуть бути підставою для його повернення.
Зважаючи на викладене вище, суд дійшов висновку про відповідність обвинувального акта вимогам ст. 291 КПК України та про відсутність підстав для задоволення клопотання адвоката ОСОБА_5 про повернення обвинувального акта прокурору.
Керуючись статтями 291, ч. 3, ч. 4 314, 392, 395 КПК України, суд -
У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_5 про повернення обвинувального акту прокурору по кримінальному провадженню №12026116180000003 відомості про яке внесені до ЄРДР від 09.01.2026 року за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КК України - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_9