Справа № 366/309/26
Провадження № 3/366/330/26
Іменем УКРАЇНИ
09 квітня 2026 року с-ще Іванків
Суддя Іванківського районного суду Київської області Корчков А.А., розглянувши протокол про адміністративне правопорушення та додані до нього матеріали, які надійшли від Відділення поліції № 3 (м. Чорнобиль) Вишгородського РУП ГУ НП в Київській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, місце роботи не зазначено, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 582680 від 04.02.2025: 04.02.2026 об 11:13 год. в м. Чорнобиль, вул. Кірова, водій ОСОБА_1 керував т.з. опель астра н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей. Від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння у визначеному законом порядку за допомогою алкотестера Драгер 6810 на місці зупинки т.з. та в Іванківській ЦРЛ відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 ПДР, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП».
Протокол склав поліцейський ВП № 3 Вишгородського РУП ГУ НП в Київській області, старший сержант поліції Батюк О.В.
Відповідно до протоколу авторозподілу судової справи між суддями від 11.02.2026, головуючим суддею визначено суддю Корчкова А.А. Розгляд справи призначено на 19.03.2026.
З метою забезпечення прав гарантованих Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, особі, яка притягається до адміністративної відповідальності за ст. 130 КУпАП, з посиланням на ст. 250 КУпАП, постановою Іванківського районного суду Київської області від 09.03.2026 про надходження до суду матеріалів даної справи було повідомлено Іванківський відділ Вишгородської окружної прокуратури для організації участі прокурора в якості сторони обвинувачення.
18.03.2026 до суду, за допомогою підсистеми «Електронний суд», із заявою про ознайомлення з матеріалами справи відносно ОСОБА_1 , звернувся адвокат Сіренко М.Ю., який вступив у справу на підставі договору про надання правової допомоги від 19.02.2026. Крім того, адвокат просив суд про відкладення розгляду даної справи.
На підставі клопотання адвоката Сіренка М.Ю., судом надано доступ до матеріалів справи через підсистему «Електронний суд» та прийнято рішення відкласти розгляд справи на 31.03.2026 про що повідомлено учасників.
31.03.2026 на електронну адресу суду надійшло клопотання адвоката Сіренка М.Ю. про відкладення розгляду даної справи у зв'язку з хворобою адвоката.
Враховуючи клопотання адвоката Сіренка М.Ю., судом відкладено розгляд справи на 09.04.2026 про що повідомлено учасників справи.
У судове засідання призначене на 09.04.2026 учасники провадження не з'явились, про розгляд справи повідомлені вчасно належним чином.
ОСОБА_1 у судові засідання, призначені на 19.03.2026, 31.03.2026 не з'являвся, про розгляд справи повідомлявся шляхом направлення судової повістки про виклик до суду на адресу, зазначену у протоколі про адміністративне правопорушення, які повернулась до суду з відміткою «адресат відсутній». Крім того, ОСОБА_1 , про виклик до суду надсилались смс-повідомлення на особистий номер телефону, текст яких було доставлено 19.02.2026, 23.03.2026, 01.04.2026, що підтверджується довідками про доставку, наявними у матеріалах справи. Причини неявки до суду ОСОБА_1 не повідомляв, з клопотаннями про відкладення розгляду справи не звертався. Адвокат Сіренко М.Ю. про причини неявок свого підзахисного також не повідомляв.
Адвокат Сіренко М.Ю. у судове засідання не з'явився, про розгляд справи повідомлений належним чином, шляхом скерування судової повістки про виклик до суду до його електронного кабінету, що підтверджується довідкою, наявною у матеріалах справи.
09.04.2026 на електронну адресу суду надійшло клопотання адвоката Сіренка М.Ю. про відкладення розгляду даної справи, у зв'язку з його участю у іншому судовому засіданні, на підтвердження чого до клопотання долучено роздруківку із сайту Святошинського районного суду міста Києва на якій відображено реквізити справи про адміністративне правопорушення №759/5834/26 відносно ОСОБА_2 .
Вивчивши подане адвокатом Сіренком М.Ю. клопотання, суд вважає за необхідне відмовити у його задоволенні з огляду на наступне.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У своїй практиці Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у п.6 § 1 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання, шляхом застосування національного законодавства. Суд приймає рішення щодо дотримання вимог Конвенції, переконавшись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати ст. 6 § 1, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою. Як наголошує у своїх рішеннях ЄСПЛ, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правам та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
У своєму рішенні у справі «Калашников проти росії» Європейський суд з прав людини зазначив, що розумність тривалості провадження визначається залежно від конкретних обставин справи, враховуючи критерії, визначені у прецедентній практиці, зокрема, складність справи, поведінка заявника та поведінка компетентних органів влади.
З аналізу зазначених норм Конвенції та практики Європейського суду з прав людини вбачається, що питання про порушення ст. 17 Конвенції, яка закріплює один із основоположних принципів Конвенції - принцип неприпустимості зловживання правами, може поставати лише у сукупності з іншою статтею Конвенції, положення якої у конкретному випадку дають підстави для висновку про зловживання особою наданим їй правом.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 07.07.1989 року у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» зазначено, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Аналіз викладених вище обставин неявки адвоката Сіренка М.Ю. у судове засідання, який був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, дає підстави стверджувати про неналежне здійснення ним своїх процесуальних прав і виконання обов'язків, взятих перед клієнтом, що виразилися у відсутності інтересу до наявного в суді протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 та свідчить про умисне уникнення від явки до суду та затягування судового розгляду даної справи.
Відповідно до ст. 42 Правил адвокатської етики, представляючи інтереси клієнта або виконуючи функцію захисника в суді, адвокат зобов'язаний дотримуватися вимог чинного процесуального законодавства, законодавства про адвокатуру та адвокатську діяльність, про судоустрій і статус суддів, іншого законодавства, що регламентує поведінку учасників судового процесу, а також вимог Правил.
Згідно із ч.3 ст. 44 Правил адвокатської етики, адвокат не повинен вчиняти дій, спрямованих на невиправдане затягування судового розгляду справи.
Приймаючи до уваги вищевикладене, враховуючи вказані рішення ЄСПЛ та вимоги ст. 268 КУпАП, зважаючи на те, що вичерпано усі можливі засоби для належного повідомлення адвоката про дату, час і місце розгляду справи, з метою недопущення необґрунтованого затягування розгляду даної справи, беручи до уваги, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 вже двічі відкладався за клопотаннями адвоката Сіренка М.Ю., суд визнає причини неявки останнього у судове засідання неповажними і розцінює його дії як зловживання правом.
Крім того, суд зазначає, що долучена адвокатом Сіренком М.Ю. до свого клопотання про відкладення розгляду справи, яка призначена на 09.04.2026, роздруківка із сайту Святошинського суду міста Києва з інформацією про призначену до розгляду на 09.04.2026 о 09:10 год. справу відносно ОСОБА_2 (№759/5837/26), не підтверджує, що саме адвокат Сіренко М.Ю. представлятиме інтереси ОСОБА_2 та братиме участь у судовому засіданні у вказаній справі у Святошинському районному суді міста Києва 09.04.2026 о 09:10 год.
Також суд звертає увагу на те, що із зазначеної вище роздруківки із сайту Святошинського суду міста Києва вбачається, що справа №759/5837/26 відносно ОСОБА_2 надійшла до Святошинського суду міста Києва 10.03.2026, тобто пізніше, ніж справа, яка перебуває у провадженні судді Іванківського районного суду Корчкова А.А. відносно ОСОБА_1 №366/309/26, яка надійшла до суду 11.02.2026 і яка вже двічі відклалася за клопотаннями адвоката Сіренка М.Ю.
Суд також зауважує, що адвокат Сіренко М.Ю., уклавши 19.02.2026 договір про надання правової допомоги ОСОБА_1 та вступивши у дану справу в якості захисника, мав достатньо часу, щоб надати до суду письмові пояснення та відобразити позицію щодо цієї справи, оскільки про судові засідання у цій справі учасники повідомлялись заздалегідь.
А тому, враховуючи, що основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторони по справі, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні, беручи до уваги принцип судочинства, зазначений в практиці Європейського Суду з прав людини, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 та його захисника, адвоката Сіренка М.Ю. за наявними у справі матеріалами.
Представник прокуратури, у судове засідання не з'явився, про розгляд справи повідомлені вчасно, належним чином. Неявка прокурора не перешкоджає розгляду справи.
У судовому засіданні досліджені наступні докази:
- протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №582680 від 04.02.2026, у якому викладено місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення, пункт ПДР, вимоги якого порушено, стаття КУпАП, якою передбачена відповідальність за адміністративне правопорушення, який підписано ОСОБА_1 без зауважень та застережень та у якому у графі пояснення останній зазначив: «поясню в суді»;
- розписка ОСОБА_3 про те, що він забрав т.з. Опель Астра НОМЕР_1 до місця стоянки та зобов'язується не віддавати ключі від нього ОСОБА_1 до його витверезіння;
- акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, відповідно до якого, ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння газоаналізатором Драгер 6810 - відмовився, який підписано ОСОБА_1 та поліцейський, що його склав;
- направлення на медичний огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, від 04.02.2026, відповідно до якого, ОСОБА_1 , у якого виявлено ознаки алкогольного сп'яніння: різкий запах алкоголю з порожнини рота, та почервоніння очей, від проходження огляду на стан сп'яніння - відмовився;
- оптичний диск, який містить 3 відеозаписи: «export-ox0av», «export-ks8ez», «export-fmohi» зроблені за допомогою портативних відеораєстраторів поліцейських з реєстраційним номером 855221, 853937, 854840, які по своєму змісту фактично є ідентичними та з яких вбачається, що попереду автомобіля поліцейських зупинився автомобіль, з якого вийшов чоловік та який підходить до службового автомобіля поліцейських, які представились, повідомили, що у відповідності до ст.40 ведеться відеофіксація та попросили надати документи, що посвідчують особу, посвідчення водія, реєстраційне свідоцтво на транспортний засіб та страховий поліс. Чоловік надає документи та повідомляє, що страховий поліс відсутній, не встиг зробити, оскільки автомобіль придбав місяць назад у Острі Чернігівської області та сюди приїхав у відрядження. Повідомив, що несе службу у ЗСУ. На питання поліцейських, чи нічого не вживав, оскільки від нього чутно запах, відповів, що сьогодні - ні, вживав вчора, приховувати не буде, але була потреба сісти за кермо. На пропозицію поліцейських пройти огляд на місці зупинки транспортного засобу за допомогою Алкотестера або в закладах охорони здоров'я, водій відповідає відмовою, зауважуючи, що все одно покаже. ОСОБА_4 повідомляє наслідки відмови від огляду на стан сп'яніння та зазначає, що буде складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП.
- матеріали, які підтверджують правомірність долучення до протоколу про адміністративне правопорушення оптичного диску із відеозаписами (рапорти поліцейських ОСОБА_5 та Б. Юхименка від 04.02.2026, доручення керівника ВП №3 Вишгородського РУП від 04.02.2026 та лист про долучення доказів).
Суд, дослідивши матеріали справи про адміністративні правопорушення, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, приходить до наступних висновків.
Відповідно до ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.
Статтею 245 КУпАП визначено, що завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян в дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно зі ст. 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення має бути з'ясовано, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення у справі.
Положеннями ст. 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи […] Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
У відповідності до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 19.02.2020 у справі №204/8036/16-а, адміністративне правопорушення - це вчинок, який має форму або дії, або бездіяльності. Проте щоб вчинок можна було кваліфікувати як адміністративне правопорушення, він повинен мати сукупність юридичних ознак, що визначають склад правопорушення. Наявність усіх ознак правопорушення є єдиною підставою для притягнення правопорушника до відповідальності. Якщо відсутня хоча б одна з ознак правопорушення, особа не може бути притягнута до відповідальності.
Верховний Суд України у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, розглядаючи справу № 524/5741/16-а у п.35 постанови від 20.05.2020 зауважив, що притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Доведення вини правопорушника покладається на орган, що складає протокол про адміністративне правопорушення. Під доказуванням у провадженні у справах про адміністративні правопорушення слід розуміти процесуальну діяльність суб'єктів щодо збору, перевірки та оцінки доказів з метою встановлення об'єктивної істини у справі й прийняття на цій основі законного рішення.
Верховний Суд наголошує, що судді при розгляді справ про адміністративне правопорушення не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді. Суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, адже, діючи таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється щодо правопорушника в межах протоколу про адміністративне правопорушення, який є єдиною підставою для ініціювання притягнення особи до адміністративної відповідальності, окрім виключень, зазначених у ст. 258 КУпАП. Протокол про адміністративне правопорушення як підстава для притягнення особи до відповідальності та як один із засобів доказування (ст.251 КУпАП) у будь-якому разі повинен відповідати вимогам ст.256 КУпАП.
Як роз'яснено у п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст. ст. 283, 284 КУпАП. В ній, зокрема, необхідно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Так, з протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №582680 від 04.02.2026, який досліджено у судовому засіданні вбачається, що 04.02.2026 об 11:13 год. в м. Чорнобиль, вул. Кірова, водій ОСОБА_1 керував т.з. Опель Астра н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей. Від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння у визначеному законом порядку за допомогою алкотестера Драгер 6810 на місці зупинки т.з. та в Іванківській ЦРЛ відмовився, чим порушив п.2.5, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.130 КУпАП.
Протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 582680 від 04.02.2026 складений уповноваженою особою та відповідає вимогам КУпАП, підписаний поліцейським, що його склав та ОСОБА_1 без зауважень та застережень.
Згідно з пунктом 1.1 ПДР, ці Правила, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України.
Відповідно до пункту 1.9 ПДР особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Пунктом 2.5 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою КМУ «Про Правила дорожнього руху» від 10 жовтня 2001 року за № 1306, передбачено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до п. 2.9а ПДР водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Частинами 1,2 статті 14 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 № 3353-XII (далі - Закон № 3353-XII) визначено, що учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів. До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, особи, які рухаються в кріслах колісних, велосипедисти, погоничі тварин.
Пункт 1 частини 5 статті 14 Закону № 3353-XII зобов'язує учасників дорожнього руху знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Одним із таких органів державного контролю є Національна поліція (стаття 52 цього Закону).
Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України від 02 липня 2015 року №580-VIII «Про Національну поліцію» (далі - Закон №580-VIII) визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух і здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
За змістом абзаців третього та п'ятого частини другої статті 16 Закону № 3353-XII, водій зобов'язаний виконувати передбачені законом вимоги поліцейського, що даються в межах їх компетенції, передбаченої чинним законодавством, Правилами дорожнього руху та іншими нормативними актами; не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння.
Відповідно до ст. 53 Закону № 3353-XII - юридичні та фізичні особи, винні в порушенні законодавства про дорожній рух, відповідних правил, нормативів, несуть відповідальність згідно з законодавством України.
Частиною 1 статті 130 КУпАП передбачено відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Як зазначено у п. 38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 09.09.2021 у справі № 11-21сап21, водій зобов'язаний виконувати обов'язки, визначені Законом України «Про дорожній рух» і Правилами дорожнього руху, зокрема передбачений вказаним законом обов'язок виконувати розпорядження поліцейського, яке він дає на підставі цих Правил чи інших нормативних актів. Одним із таких розпоряджень поліцейського є вимога пройти саме медичний огляд з метою встановлення стану сп'яніння.
Питання, пов'язані з проведенням огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції регламентовані у ст. 266 КУпАП, Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС/МОЗ від 09.11.2015 року № 1452/735 (далі - Інструкція № 1452/735), а також Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою КМУ від 17.12.2008 року № 1103.
Згідно з ч. 2 ст. 266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом […], на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Пунктами 2,3 розділу І Інструкції № 1452/735 передбачено, що огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
Відповідно до пунктів 6, 7 розділу І зазначеної Інструкції, огляд на стан сп'яніння проводиться:
поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі спеціальні технічні засоби);
лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України 23.12.2005 № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» передбачено, що судам слід ураховувати, що відповідальність за ст. 130 КУпАП несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Стан сп'яніння встановлюють шляхом огляду правопорушника, який проводять згідно з Інструкцією про порядок направлення громадян для огляду на стан сп'яніння в заклади охорони здоров'я та проведення огляду з використанням технічних засобів. Якщо водій ухилявся від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп'яніння необхідно зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному у присутності двох свідків, що є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності.
За результатами дослідження наведених вище доказів в їх сукупності судом встановлено, що 04.02.2026 об 11:13 год. в м. Чорнобиль, вул. Кірова, водій ОСОБА_1 , керуючи т.з. Опель Астра н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей, від проходження огляду у визначеному законом порядку на встановлення стану алкогольного сп'яніння за допомогою алкотестера Драгер 6810 на місці зупинки транспортного засобу та в Іванківській ЦРЛ відмовився.
З оглянутих у судовому засіданні відеозаписів, які долучені до матеріалів справи та досліджені судом вбачається, що водій ОСОБА_1 , на пропозицію поліцейських, які вбачали у нього ознаки алкогольного сп'яніння та повідомили про це, всупереч п.2.5 ПДР пройти огляд на стан сп'яніння у встановленому законом порядку, відмовився.
Слід зауважити, що під відмовою від проходження огляду на стан сп'яніння необхідно розуміти свідоме і категоричне не бажання особи пройти відповідний огляд, яке базується на його внутрішньому переконанні про відсутність необхідності проходити цей огляд в силу існування певних мотивів відомих цій особі і може проявлятися як у активній, так і у пасивній формі.
Відмова водія від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння є підставою притягнення особи до відповідальності за ст.130 КУпАП.
Отже, відмова ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння належним чином зафіксована, підтверджується сукупністю доказів та отримана працівниками поліції у відповідності до вимог ст. 266 КУпАП із застосуванням технічних засобів відеозапису.
Згідно з п. 3 розділу І Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої Наказом МВС України 18.12.2018 №1026 (далі - Інструкція №1026), портативний відеореєстратор - пристрій, призначений для запису, зберігання та відтворення відеоінформації, технічні характеристики та особливості конструкції якого дають змогу закріпити його на форменому одязі поліцейського.
Відповідно до п. 5 розділу ІІ вказаної Інструкції, включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов'язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов'язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.
Із переглянутих у судовому засіданні відеозаписів вбачається, що поліцейськими не зупинялася відеофіксація події, на відеозаписах зафіксовані всі обставини, які викладені у протоколі про адміністративне правопорушення.
Згадані вище відеозаписи, зроблені за допомогою службових портативних відеореєстраторів, надають можливість повно та об'єктивно дослідити обставини вчиненого правопорушення, детально відновити послідовність подій та конкретизувати поведінку осіб, які приймали участь у складанні протоколу про адміністративне правопорушення, отримані у встановленому законом порядку і здійснені працівником поліції за допомогою наявних у них технічних засобів, тому є належними та допустимими доказами вчинення адміністративного правопорушення.
Відповідно до ст. 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.
Отже, ОСОБА_1 , як водій транспортного засобу, мав знати обов'язки щодо проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння та наслідки відмови від його проходження.
Жодних заперечень щодо викладеної суті адміністративного правопорушення ОСОБА_1 у протоколі про адміністративне правопорушення не зазначив, пояснень не надав.
Судом враховується також те, що ОСОБА_1 дії працівників поліції щодо складання відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення не оскаржував, доказів неправомірної поведінки останніх та доказів, які б спростовували фактичні дані, що містяться в протоколі про адміністративне правопорушення та додатках до нього - до суду не скеровував, факт керування транспортним засобом - не оспорював.
Зібрані у справі докази отримані з дотриманням встановленого законом порядку та у передбачений законом спосіб в своїй сукупності відповідають критерію належності, допустимості та достатності для прийняття рішення про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
При прийнятті рішення, відсутні будь-які підстави, які б давали можливість суду вважати, що досліджені докази є сумнівними та неправдивими, оскільки вони узгоджуються між собою та є такими, що повністю відповідають обставинам справи. Суд не вбачає будь-яких законних підстав ставити під сумнів достовірність зібраних у справі доказів.
Матеріали справи не містять доказів про порушення поліцейськими законодавства при складанні протоколу про адміністративне правопорушення. Порушень вимог КУпАП, які б могли потягнути за собою визнання доказів недопустимими, судом не встановлено.
Крім того, суд зазначає, що місто Чорнобиль, де поліцейськими був зупинений транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 , відповідно до додатку 1 Перелік населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок чорнобильської катастрофи до Постанови № 106 КМУ від 23.07.1991 «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи», відноситься до зони відчуження.
Згідно з п. 8 розділу ІІ додатку 6 «Положення про в'їзд та виїзд громадян і транспортних засобів із зони відчуження та безумовного (обов'язкового) відселення» постанови КМУ від 23.07.1991 року № 106а, перебування громадян в зоні відчуження і зоні безумовного (обов'язкового) відселення без перепусток і документів, що посвідчують особу, забороняється.
Відповідно до ч.2 ст.14 «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» охорону громадського порядку на територіях зон відчуження та безумовного (обов'язкового) відселення, контрольно-пропускний режим при в'їзді та виїзді з таких зон забезпечують уповноважені підрозділи органу Національної поліції.
Таким чином, у поліцейських ВП №3 Вишгородського РУП ГУНП в Київській області були всі підстави для зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , з метою перевірки документів, що посвідчують особу та документів на транспортний засіб.
Суд також звертає увагу на те, що адміністративне правопорушення, передбачене ст. 130 КУпАП, відноситься до тих правопорушень, яке за своїм характером є грубим суспільно небезпечним проступком в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та є небезпечним як для самого правопорушника так і для інших учасників дорожнього руху.
Окрім того, суд звертає увагу, що у рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
З огляду на викладене, з'ясувавши обставини справи, оцінивши у відповідності до ст.252 КУпАП наявні у справі докази у їх сукупності та взаємозв'язку, керуючись законом і правосвідомістю, суд вважає підтвердженою винуватість ОСОБА_1 у порушенні пункту 2.5 Правил дорожнього руху та наявний у його діях склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме: відмова особи, що керує транспортним засобом від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Із матеріалів справи не встановлено обставин, що виключали б адміністративну відповідальність ОСОБА_1 .
Відповідно до ст.23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
При накладенні адміністративного стягнення судом не враховуються обставини, викладені ч. 2 ст. 33 КУпАП, оскільки стягнення накладається за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
Отже, враховуючи доведеність матеріалами справи вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, суд вважає за необхідне ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на один рік у межах санкції інкримінованої статті.
При призначенні стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами суд враховує правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 04.09.2023 у справі №702/301/20, де зазначено, що правова природа додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами не зводиться виключно до вилучення посвідчення водія та не вичерпується такою дією, а застосовується на певний період, тривалість якого визначається судом відповідно до санкції відповідної частини статей і полягає у забороні керувати транспортними засобами.
Так, внаслідок порушення особою, незалежно від наявності чи відсутності у неї посвідчення водія, правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту створюється реальна небезпека для життя і здоров'я інших осіб та спричиняється відповідна шкода, а тому додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами в окремих випадках є необхідним з метою попередження спричинення такою особою шкоди здоров'ю чи навіть смерті іншим особам через порушення нею правил дорожнього руху в майбутньому, а також для дієвого впливу на сприйняття суспільством, у тому числі іншими водіями.
При цьому, слід звернути увагу на підвищену суспільну небезпечність дій осіб, які керують транспортними засобами, не маючи достатніх теоретичних і практичних знань та не отримавши у передбаченому законом порядку посвідчення водія, оскільки вірогідність настання дорожньо-транспортної пригоди у такому випаду є значно вищою, а тому попереджувальна мета додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами у такому випадку набуває особливого значення.
Відповідно до ч.9 ст.283 КУпАП, постанова суду (судді) про накладення адміністративного стягнення повинна містити положення про стягнення з особи, щодо якої її винесено, судового збору.
Згідно з ст. 40-1 КУпАП, судовий збір у провадженні про адміністративне правопорушення сплачується у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення особою, на яку накладено стягнення.
Пунктом 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» визначено, що у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, ставка судового збору складає 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет на 2026 рік», прожитковий мінімум для працездатних осіб у 2026 році становить 3328, 00 грн.
У матеріалах справи відсутні документи, на підставі яких ОСОБА_1 звільняється від сплати судового збору згідно із Законом України «Про судовий збір», таким чином, з нього підлягає стягненню судовий збір у розмірі 665 гривень 60 коп. (3328 х 0,2).
Керуючись ст.ст. 7, 8, 9, 23, 24, 27, 40-1, ч. 1 ст. 130, ст.ст. 245, 251, 252, 266, 268, 283-285, 294 КУпАП, суддя
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (посвідчення водія НОМЕР_2 ) визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та застосувати до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік
реквізити для оплати штрафу - отримувач: ГУК у Київ. обл./м. Київ/21081300, банк отримувача: Казначейство України(ел. адм. подат.), код ЄДРПОУ 37955989, рахунок отримувача UA488999980313030149000010001, код класифікації доходів 21081300, призначення платежу: адміністративні штрафи у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, № протоколу про адміністративне правопорушення.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в дохід держави судовий збір в розмірі 665,60 грн. (шістсот шістдесят п'ять грн., 60 коп.)
реквізити для оплати - отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код отримувача (ЄДРПОУ) 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету: 22030106.
Відповідно до частини 1 статті 307, статті 308 КУпАП штраф має бути сплачений не пізніш, як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
У разі несплати, штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 КУпАП, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу та витрати на облік зазначених правопорушень.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником.
Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Іванківський районний суд Київської області
Строк пред'явлення до виконання три місяці.
Текст постанови складено 13.04.2026.
Суддя Анатолій КОРЧКОВ