Справа № 357/5627/26
1-кс/357/747/26
про арешт майна
08 квітня 2026 року слідчий суддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської області ОСОБА_1
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
третьої особи, щодо майна якої вирішується питання - ОСОБА_4 ,
розглянувши в м. Біла Церква, у відкритому судовому засіданні, клопотання прокурора Білоцерківської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_3 , про арешт майна, у кримінальному провадженні № 12026111030000332 від 24 лютого 2026 року, за ознаками кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 3 ст. 358 КК України,
07 квітня 2026 року до суду надійшло клопотання прокурора Білоцерківської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_3 , де вона просила:
- накласти арешт на автомобіль марки «Volkswagen Transporter», білого кольору, 2007 року випуску, номер шасі НОМЕР_1 , з д.н.з. НОМЕР_2 , із забороною права користування (в тому числі передачі у тимчасове користування, оренду тощо) та розпорядження (відчуження, дарування, знищення тощо), який відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 належить ОСОБА_4 та яким фактично користується ОСОБА_5 , з метою всебічного, повного і об'єктивного розслідування кримінального правопорушення, встановлення осіб, які його вчинили та збереження слідової картини, яка в сукупності із іншими доказами, у відповідності до ст. 98 КПК України має значення та інтерес для кримінального провадження;
- відповідно до ч. 2 ст. 172 КПК України, провести розгляд клопотання без виклику власника автомобіля ОСОБА_4 , з метою забезпечення арешту майна та запобігання можливості подальшого відчуження майна третім особам.
Заявлені вимоги мотивовані тим, що Білоцерківським районним управлінням поліції Національної поліції в Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12026111030000332 від 24 лютого 2026 року, за ознаками кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 3 ст. 358 КК України.
На досудовому розслідуванні досліджуються обставини викладені в заяві ОСОБА_6 за фактом підроблення, за попередньою змовою групою осіб, договору купівлі-продажу автомобіля марки «Volkswagen Transporter», 2007 року випуску, р.н. НОМЕР_4 , білого кольору.
У ході досудового розслідування установлено, що ОСОБА_5 діючи умисно, з метою незаконного відчуження майна, використав документ, який втратив юридичну силу, а саме: нотаріальну довіреність на право розпорядження транспортним засобом, яка на момент вчинення відповідних дій була скасована її довірителем ОСОБА_6 , внаслідок чого автомобіль марки «Volkswagen Transporter», білого кольору, 2007 року випуску, номер шасі НОМЕР_1 , з д.н.з. НОМЕР_2 , перереєстрований на ОСОБА_4 та видане нове свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 , а також змінений номерний знак на НОМЕР_5 .
Отож, вказане свідчить про наявність ознак кримінального правопорушення.
Прокурор стверджувала, що вище вказаний автомобіль є предметом вчиненого кримінального правопорушення, а тому і речовим доказом у кримінальному провадженні.
За її твердженням, зараз існує обґрунтований ризик, що автомобіль знову можуть відчужити, перереєструвати на третіх осіб, приховати, пошкодити або змінити його ідентифікаційні ознаки, що може унеможливити виконання завдання кримінального провадження.
Отже, з метою збереження, як речового доказу, в органу досудового розслідування є необхідність в накладенні арешту на автомобіль марки «Volkswagen Transporter», білого кольору, 2007 року випуску, номер шасі НОМЕР_1 , з д.н.з. НОМЕР_2 , власником якого є ОСОБА_4 .
Своєю чергою, необхідність розгляду клопотання, без виклику третьої особи щодо майна якої розглядається питання, обґрунтована тим, що ОСОБА_4 дізнавшись про клопотання про арешт майна, може відчужити майно, яке є речовим доказом, на користь третіх осіб або знищити його, що унеможливить виконання завдання арешту майна.
Слідчий суддя проводив розгляд клопотання про арешт майна за участі прокурора та з викликом третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт майна ОСОБА_4 .
У слідчого судді не було підстав, передбачених ч. 2 ст. 172 КПК України, для розгляду клопотання про арешт майна без виклику ОСОБА_4 , оскільки прокурором не доведено, що останній може відчужити чи знищити належне йому майно.
У судовому засіданні від 08 квітня 2026 року прокурор ОСОБА_3 підтримала заявлене клопотання за підстав та обставин зазначених у ньому.
Третя особа, щодо майна якої вирішується питання про арешт майна - ОСОБА_4 заперечив проти арешту. Зазначав, що дійсно автомобіль перереєстрований на нього за результатами укладеного договору купівлі-продажу з ОСОБА_5 . Вказаний транспортний засіб використовується на фірмі і він отримує орендну плату за його використання.
Слідчий суддя заслухавши учасників кримінального провадження, дослідивши матеріали з кримінального провадження, дійшов висновку, що клопотання про арешт майна слід задовольнити.
Слідчий суддя зазначає, що арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження (п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України).
Згідно із ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Отже, арешт майна є заходом забезпечення кримінального провадження, який полягає у тимчасовому до скасування у встановленому КПК України порядку, позбавленні за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна, з метою запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Арешт майна допускається з метою забезпечення: (1) збереження речових доказів; (2) спеціальної конфіскації; (3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; (4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди (ч. 2 ст. 170 КПК України).
Відповідно до абз. 1 ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Як передбачено ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна, слідчий суддя повинен враховувати:
1) правову підставу для арешту майна;
2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу);
3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);
3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу);
4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);
5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;
6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
До того ж, на виконання вимог ч. 3 ст. 132 КПК України, слідчий суддя має перевірити: чи існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; чи потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора; чи може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.
Відповідно до ч. 4 ст. 173 КПК України, у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя, суд зобов'язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.
Слідчий суддя зазначає, що досліджені копії матеріалів кримінального провадження, у своїй сукупності та взаємозв'язку обґрунтовано вказують на наявність події та складу кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 3 ст. 358 КК України.
Зокрема, досліджена копія договору купівлі-продажу транспортного засобу від 02 січня 2026 року свідчить, що ОСОБА_4 набув у власність транспортний засіб - автомобіль «Volkswagen Transporter», 2007 року випуску, білого кольору, VIN та номер кузова (шасі, рама): НОМЕР_6 , н.з. НОМЕР_4 , який належав ОСОБА_6 , на підставі свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_7 .
На підставі вказаного договору ОСОБА_4 отримав свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 та автомобілю присвоєний новий н.з. НОМЕР_5 .
Як установлено слідчим суддею, від імені ОСОБА_6 договір купівлі-продажу транспортного засобу від 02 січня 2026 року уклав ОСОБА_5 , який діяв на підставі довіреності від 07 червня 2024 року, яка зареєстрована в реєстрі за № 660.
Натомість, як свідчить копія витягу про реєстрацію в Єдиному реєстрі довіреностей № 56602022 від 29 жовтня 2025 року, довіреність надана ОСОБА_5 була скасована і він не мав права на укладення договору купівлі-продажу транспортного засобу від 02 січня 2026 року.
Отож, вказані докази переконали слідчого судді, що є достатньо підстав вважати, що було вчинене кримінальне правопорушення, внаслідок якого транспортний засіб - автомобіль «Volkswagen Transporter», 2007 року випуску, білого кольору, VIN та номер кузова (шасі, рама): НОМЕР_6 , н.з. НОМЕР_5 , вибув із власності ОСОБА_6 .
Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Отже, слідчому судді доведено, що транспортний засіб - автомобіль «Volkswagen Transporter», 2007 року випуску, білого кольору, VIN та номер кузова (шасі, рама): НОМЕР_6 , н.з. НОМЕР_5 , який належить на праві приватної власності ОСОБА_4 , є речовим доказом, оскільки він отриманий внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Слідчий суддя погоджується, що іншим чином, аніж шляхом накладення арешту на що транспортний засіб - автомобіль «Volkswagen Transporter», 2007 року випуску, білого кольору, VIN та номер кузова (шасі, рама): НОМЕР_6 , н.з. НОМЕР_5 , забезпечити його збереження, як речового доказу неможливо, оскільки доведено, що власник майна може вжити заходи щодо його приховування, перетворення, відчуження, або внаслідок його використання він може зазнати механічних пошкоджень, бути знищеним тощо.
Слідчий суддя вважає, що потреби досудового розслідування виправдовують такий спосіб втручання у право власності власника майна, а наслідки для нього, які настануть внаслідок арешту є виправданими. У даному випадку необхідність виконання завдання кримінального провадження, зокрема забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування, переважає приватний інтерес власника майна.
Отож, виходячи з викладеного, враховуючи вимоги розумності та співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження, з метою збереження автомобіля «Volkswagen Transporter», 2007 року випуску, білого кольору, VIN та номер кузова (шасі, рама): НОМЕР_6 , н.з. НОМЕР_5 , як речового доказу, слідчий суддя вважає за необхідне клопотання прокурора задовольнити в повному обсязі.
Слідчий суддя вважає, що без заборони використання вказаного транспортного засобу неможливо буде забезпечити його збереження від механічних пошкоджень і попередити його приховування та перетворення.
Керуючись ст. 170-175, 309-310 КПК України, слідчий суддя
клопотання прокурора Білоцерківської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_3 , про арешт майна, - задовольнити.
Накласти арешт на автомобіль марки «Volkswagen Transporter», білого кольору, 2007 року випуску, номер шасі НОМЕР_1 , з д.н.з. НОМЕР_2 , який відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 належить ОСОБА_4 , із забороною права користування та розпорядження.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку, безпосередньо до Київського апеляційного суду, протягом 5 (п'яти) днів з дня її оголошення.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Ухвала підлягає негайному виконанню слідчим, прокурором.
Повний текст ухвали проголошений - 13 квітня 2026 року о 08:40 год.
Слідчий суддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської області ОСОБА_1