Справа № 346/4873/25
Провадження № 2/346/377/26
13 квітня 2026 р.м. Коломия
Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області у складі:
головуючої судді Третьякової І.В.,
за участю:
секретаря судових засідань Гжибовського А.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Коломия Івано-Франківської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
23 вересня 2025 року ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» звернулося до суду з позовом, в якому зазначило, що 17 лютого 2022р. між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту №2953472. Відповідно до умов договору ТОВ «Лінеура Україна» надало відповідачу кредит в сумі 5000,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов'язаний повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов'язки, передбачені договором. Згідно п. 9.7 договір вважається укладеним з моменту його підписання електронним підписом клієнта, що відтворений шляхом використання Клієнтом електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який формується для кожного разу використання та направляється Клієнту на номер мобільного телефону повідомлений останнім Товариству в ІТС Товариства/зазначений в цьому Договорі. Введення Клієнтом коду одноразового ідентифікатора з метою підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором цього Договору вважається направленням Товариству повідомлення про прийняття в повному обсязі умов цього Договору. Після підписання позичальником кредитного договору, ТОВ «Лінеура Україна» надало відповідачці грошові кошти тим самим свої зобов'язання виконало в повному обсязі. В свою чергу ОСОБА_1 взяті на себе зобов'язання по повернення кредитних коштів належним чином не виконувала, що призвело до утворення кредитної заборгованості в розмірі 25292,30 грн., яка складається з: 5000,00 грн. - заборгованість за кредитом та 20292,30 грн. - заборгованість за процентами.
10.08.2023 року ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит Капітал», уклали Договір факторингу №ККЛУ 10082023, згідно якого ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу Нового Кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «Лінеура Україна», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором №2953472 від 17.02.2022 року. Оскільки відповідач продовжує ухилятися від виконання своїх боргових зобов'язань, позивач просить стягнути з ОСОБА_1 вищевказану суму боргу та судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 8000,00 грн.
Ухвалою від 17.10.2025р. у справі було відкрито спрощене позовне провадження з викликом сторін. Роз'яснено відповідачу право на подання відзиву. Витребувано у АТ КБ «Приватбанк» наступну інформацію: Чи була успішною транзакція, здійснена 17.02.2022р. в сумі 5000,00 грн. на банківську карту № НОМЕР_1 , яка належить ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 )? Чи були зараховані грошові кошти за цією транзакцією на відповідний рахунок власника банківської картки № НОМЕР_1 ?
Відзив на позовну заяву до суду не надходив.
Представник позивача Усенко М.І. в судове засідання не з'явився, 02.02.2026р. подав до суду клопотання в якому просив розглянути справу за його відсутності. Позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити в повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_1 в судові засідання неодноразово не з'являлася, причини неявки суду не повідомила, клопотань про відкладення розгляду справи або розгляд справи за її відсутності до суду не подавала. Про час та місце розгляду справи була повідомлена своєчасно та належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень.
Відповідно до ч.3 ст. 131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання без поважних причин.
Таким чином, аналіз вищевказаних процесуальних норм свідчить про те, що ОСОБА_1 належним чином повідомлялася про день, час та місце розгляду справи по якій вона є стороною, з огляду на володіння судом інформації про зареєстровану адресу її проживання та відсутності від неї повідомлень про зміну даної адреси.
Виходячи з наведеного, відповідно до ст. 223, 280 ЦПК України, суд розглядає справу у відсутності відповідача і ухвалює заочне рішення проти чого представник позивача не заперечував.
В зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають повному задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 17 лютого 2022 року ТОВ «Лінеура Україна» в особі директора Пшеничного А.І. з однієї сторони та ОСОБА_1 , з іншої сторони, уклали між собою договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту №2953472.
В пункті 1.1 договору зазначено, що його укладення здійснюється сторонами за допомогою ІТС Товариства, доступ до якої забезпечується клієнту через Веб-сайт або Мобільний додаток. Електронна ідентифікація клієнта здійснюється при вході в особистий кабінет, в порядку передбаченому ЗУ «Про електронну комерцію» в тому числі шляхом перевірки Товариством правильності введення коду, направленого товариством на номер мобільного телефону споживача, вказаний при вході, та/або шляхом перевірки правильності введення Пароля входу до особистого кабінету. При цьому, клієнт самостійно і за свій рахунок забезпечує і оплачує технічні, програмні і комунікаційні ресурси, необхідні для організації каналів доступу і підключення до Веб-сайту/ІТС Товариства.
Відповідно до п.1.2-1.3 договору, на умовах, встановлених договором, товариство надає споживачу кредит у гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов'язки, передбачені договором. Сума кредиту складає 5000,00 грн. строк кредиту - 360 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 15 днів. Детальні терміни повернення (дати) повернення кредиту та сплати процентів визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (Графік платежів), що є Додатком №1 до цього договору.
Згідно п. 1.4, процентна ставка - фіксована. Стандартна процента ставка становить 1,99% в день та застосовується у межах всього строку кредиту вказаного в п. 1.3 цього договору. Знижена процента ставка становить 0,60% в день та застосовується на умовах передбачених договором.
Відповідно до п. 2.1 договору, кредит надається Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки НОМЕР_1 або іншої платіжної картки клієнта, реквізити якої надані клієнтом Товариству з метою отримання кредиту. Сума кредиту (його частина) перераховується Товариством протягом двох робочих (банківських) днів з моменту укладання цього договору. У випадку, якщо Товариство здійснює перерахунок коштів не у день укладення договору, а у наступні календарні дні, графік платежів підлягає коригуванню шляхом зміщення дати повернення кредиту, враховуючи строк кредиту (кількість днів), зазначений в п. 1.3 Договору, відлік якого в даному випадку починається з моменту надання коштів.
Кредит вважається наданим в день перерахування Товариством суми кредиту (загального розміру) за реквізитами, згідно п. 2.1. Кредит вважається погашеним в день отримання товариством коштів в погашення заборгованості за кредитом.
ТОВ «Лінеура Україна» свої зобов'язання по наданню кредитних коштів виконано повністю, підтвердженням чого є лист ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» від 04.03.2024, відповідно до якого 17.02.2022 року о 20:55 год. на картковий рахунок відповідача було перераховано кредитні кошти в сумі 5000,00 грн. за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 .
Вказані відомості узгоджуються з інформацією, яка була надана АТ КБ «Приватбанк» на виконання ухвали суду від 17.10.2025р. Так, з листа АТ КБ «Приватбанк» від 28.10.2025р. вбачається, що на ім'я ОСОБА_1 в банку була емітована картка № НОМЕР_3 на яку 17.02.2022р. було зараховано грошові кошти в сумі 5000,00 грн.
В п. 4.1 договору сторони погодили, що повернення (виплата) кредиту та сплата процентів за користування кредитом, включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, здійснюватимуться згідно з Графіком платежів.
Відповідно до даних Графіку платежів, ОСОБА_1 на погашення процентів повинна була здійснити перший платіж 04.03.2022р. в сумі 447,75 грн., а в подальшому кожні 15 днів сплачувати проценти за користування кредитними коштами в сумі 1492,50 грн. (22 платежі). 12.02.2023р. позичальниця була зобов'язана повернути тіло кредиту в сумі 5000,00 грн. та сплатити проценти в сумі 1492,50 грн.
Згідно п. 5.4.1, клієнт зобов'язаний у встановлений строк повернути кредит та сплатити проценти за користування, штрафні санкції (у разі наявності) та інші платежі, передбачені договором.
Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 взяті на себе зобов'язання по сплаті процентів та поверненню кредитних коштів не виконала, внаслідок чого сума її боргу перед ТОВ «Лінеура Україна» становить 25292,30 грн. та складається з: 5000 грн. - заборгованість за кредитом та 20292,30 грн. - заборгованість за нарахованими процентами.
Відповідно до ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У постанові КЦС ВС від 30.08.2023 у справі № 753/20537/18 зазначено, що виходячи із принципу змагальності сторін, у спорі про стягнення кредитної заборгованості на позивача покладається тягар доведення надання позичальнику кредитних коштів та порушення боржником своїх зобов'язань щодо повернення кредиту, а на відповідачі відповідно лежить тягар доведення відсутності у нього заборгованості.
Суд бере до уваги, що наданий позивачем розрахунок заборгованості відповідачем не спростований, будь-яких доказів, які б вказували на необґрунтованість суми боргу, відповідачем не надано, а тому даний розрахунок сприймається судом, як належний доказ.
10 серпня 2023р. ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» та ТОВ «Лінеура Україна» уклали між собою договір факторингу № ККЛУ-10082023.
Відповідно до підпунктів 1.1.- 1.3. пункту 1, предметом договору є те, що на умовах, встановлених цим Договором та у відповідності до гл. 73ЦК України, Фактор передає грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступає Факторові права грошової вимоги (Права Вимоги) до Боржників за Кредитними Договорами (Портфель Заборгованості). Внаслідок передачі (відступлення) Права Вимоги за цим Договором, Фактор заміняє Клієнта у Кредитних Договорах, що входять до Портфеля Заборгованості, та набуває прав грошових вимог Клієнта за цими Кредитними договорами, включаючи право вимагати від Боржників належного виконання всіх грошових та інших зобов'язань Боржників за Кредитними договорами. Фактор має право здійснити наступне відступлення третім особам прав вимоги до Боржників, придбаних від Клієнта за цим Договором, в порядку, визначеному чинним законодавством.
Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу № ККЛУ-10082023 від 10.08.2023р., до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» перейшло право вимоги за договором № 2953472 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 17.02.2022,боржник - ОСОБА_1 , загальна сума заборгованості - 25292,30 грн.
Мотиви і доводи суду та застосовані норми права
Згідно ст.. 626 ЦК України, договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).
Відповідно до положень ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Частиною 1 ст. 1054, 1055 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі.
Статтею 1056-1 ЦК України визначено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (ч.2 ст. 1054 ЦК України).
Згідно ч.1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно зі статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.
Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
Згідно ст.. 4, 5 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», фінансовою зокрема вважається послуга з надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту. Фінансові послуги надаються фінансовими установами, а також, якщо це прямо передбачено законом, фізичними особами - підприємцями.
Статтею 6 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», фінансові послуги відповідно до положень цього Закону надаються суб'єктами господарювання на підставі договору.
Договір про надання фінансових послуг укладається виключно в письмовій формі:
1) у паперовому вигляді;
2) у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг";
3) шляхом приєднання клієнта до договору, який може бути наданий йому для ознайомлення у вигляді електронного документа на власному веб-сайті особи, яка надає фінансові послуги, та/або (у разі надання фінансової послуги за допомогою платіжного пристрою) на екрані платіжного пристрою, який використовує особа, яка надає фінансові послуги;
4) в порядку, передбаченому Законом України "Про електронну комерцію".
Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, що передбачено статтею 526 Цивільного кодексу України.
Отже, укладення кредитних договорів онлайн знаходиться в рамках правового поля України. Сторони електронних правочинів відповідають за невиконання своїх зобов'язань у порядку визначеному законодавством України або укладеним договором. Повернення позики за електронним договором є обов'язковим.
При цьому, судом, згідно ч.4 ст. 263 ЦПК України, враховані висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постанові Верховного Суду від 07.10.2020 у справі №127/33824/19.
Згідно ч.1 ст. 1077, ч.1 ст. 1078 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
В даній справі судом встановлено, що ОСОБА_1 з ТОВ «Лінеура Україна» було укладено електронний договір, за яким відповідачем було отримано фінансові послуги з надання коштів у кредит. Взявши на себе обов'язок з повернення кредитних коштів та сплати процентів за їхнє використання, ОСОБА_1 свої зобов'язання належним чином не виконала, що призвело до виникнення заборгованості, право вимоги на яку набув позивач за укладеними між ним та кредитодавцем відповідача договором факторингу.
За встановлених обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» є обґрунтованими та доведеними, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.
Щодо судових витрат.
Згідно ст.. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача;
Відтак, враховуючи повне задоволення позовних вимог, з відповідача на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» також підлягають стягненню судові витрати понесені позивачем за сплату судового збору у розмірі 2422 грн. 40 коп.
Щодо стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу необхідно зазначити таке.
Відповідно до ч.1 ст.137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до п.1,2 ч.2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
На підтвердження надання правової допомоги позивачем надано копію договору про надання правничої допомоги №0107 від 01.07.2025, укладеного між адвокатським об'єднанням «Апологет» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», Акт наданих послуг № 799 та детальний опис наданих послуг до Акту №799 від 05.09.2025р. за договором про надання правової допомоги № 0107 від 01.07.2025р., в яких зазначено вид наданих послуг, витрачений час та їхню загальну вартість (надання усної консультації 30 хв., ознайомлення з матеріалами кредитної справи 2 год., погодження правової позиції клієнта - 30 хв. складання позовної заяви - 3:30 год.), що в загальному становить 8000,00грн.
Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, (провадження № 14-382цс19) та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження№ 12-171гс19).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року в справі №755/9215/15-ц та у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року в справі № 922/445/19 міститься правовий висновок про те, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Для суду не є обов'язковими зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18).
Розподіляючи витрати, понесені позивачем на професійну правничу допомогу, суд доходить висновку про те, що наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу у вказаному розмірі з відповідача, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у додатковій постанові від 14 листопада 2018 року у справі № 753/15687/15.
При цьому, суд звертає увагу на те, що предметом позову є стягнення заборгованості за кредитним договором. Справа є малозначною в силу вимог закону та не є складною.
За таких обставин суд вважає, що витрати на професійну правничу допомогу у загальному розмірі 8 000 грн є завищеними, належним чином не обґрунтованими, не підтвердженими належними та допустимими доказами та становлять надмірний тягар для відповідача, що суперечить принципу розподілу судових витрат.
Враховуючи складність справи та виконані роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, суд доходить висновку про необхідність зменшити їх розмір та стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» понесені в даній справі витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 гривень.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 512-512, 526-530, 626, 638, 1048-1049, 1054-1055 ЦК України, Законом України «Про електронну комерцію», Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» ст. 12, 13, 81, 141, 263-265, 280-284, 354, 355 ЦПК України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (Код ЄДРПОУ 35234236, 79029, м. Львів, вул.. Смаль-Стоцького, буд. 1 корпус 28, рахунок № НОМЕР_4 , банк отримувача АТ «Креді Агріколь Банк») заборгованість за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту №2953472 від 17.02.2022р. в сумі 25292 (двадцять п'ять тисяч двісті дев'яносто дві) гривні 30 коп., а також судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп., та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3000 (три тисячі) гривень 00 коп., а всього: 30714 (тридцять тисяч сімсот чотирнадцять) гривень 70 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана учасниками справи до Івано-Франківського апеляційного суду безпосередньо або через Коломийський міськрайонний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
З урахуванням відпустки судді з 01.04.2026 по 10.04.2026р. включно, повне судове рішення складено 13 квітня 2026 року.
Суддя: Третьякова І. В.