Справа № 346/4419/25
Провадження № 2/346/312/26
13 квітня 2026 р.м. Коломия
Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області у складі:
головуючої судді Третьякової І.В.,
за участю:
секретаря судових засідань Гжибовського А.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Коломия Івано-Франківської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами, -
Зміст позовних вимог та позиції сторін.
Позовна заява. 01 вересня 2025 року ТОВ «Коллект Центр» звернулося до суду з позовом в якому зазначило наступне:
- 10.10.2021р. між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 в електронній формі був укладений договір №4146483, відповідно до умов якого товариство повинно надати відповідачу грошові кошти (фінансовий кредит) в сумі 19400,00 грн., а позичальник зобов'язався повернути вказані кошти та сплатити комісію за надання кредиту та проценти за їхнє користування у встановлені договором терміни. Отримавши кредитні кошти, позичальник своїх зобов'язань щодо повного та своєчасного повернення суми кредиту та сплати процентів не виконала, що призвело до виникнення заборгованості. 28.12.2021р. на підставі договору № 28-12/2021-72 ТОВ «МІЛОАН» відступило своє право грошової вимоги за договором № 4146483 ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ», яке в свою чергу відступило дане право ТОВ «Коллект Центр» на підставі укладеного між ними договору №10-01/2023 від 10.01.2023р. Таким чином позивач набув право вимоги до ОСОБА_1 та просить стягнути з неї заборгованість, яка виникла договором №4146483 від 10.10.2021 в загальному розмірі 136925,20 грн., з яких: 19400,00 грн. - заборгованість за основним зобов'язанням та 117525,20 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками на дату відступлення права вимоги.
- 04.10.2021р. між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 в електронній формі був укладений договір № 103204542, відповідно до умов якого товариство повинно надати відповідачу грошові кошти (фінансовий кредит) в сумі 10000,00 грн., а позичальник зобов'язався повернути вказані кошти та сплатити комісію за надання кредиту та проценти за їхнє користування у встановлені договором терміни. Отримавши кредитні кошти, позичальник своїх зобов'язань щодо повного та своєчасного повернення суми кредиту та сплати процентів не виконала, що призвело до виникнення заборгованості. 29.12.2021р. на підставі договору № 29-12/2021-45 ТОВ «МІЛОАН» відступило своє право грошової вимоги за договором № 103204542 ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ», яке в свою чергу відступило дане право ТОВ «Коллект Центр» на підставі укладеного між ними договору №10-01/2023 від 10.01.2023р. Таким чином позивач набув право вимоги до ОСОБА_1 та просить стягнути з неї заборгованість, яка виникла договором №103204542 від 04.10.2021 в загальному розмірі 70134,00 грн., з яких: 10000,00 грн. - заборгованість за основним зобов'язанням, 60134,00 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками на дату відступлення права вимоги.
Таким чином, позивач просив стягнути з відповідача загальний розмір заборгованості за вищевказаними договорами в розмірі 207059,20 грн, а також витрати на сплату судового збору в сумі 2484,71 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 25000,00 грн.
Відзив. 03.10.2025р. ОСОБА_1 подала до суду відзив в якому позовні вимоги визнала частково та не заперечувала щодо стягнення з неї заборгованості за договором №103204542 від 04.10.2021р. в сумі 11134,00 грн., з яких: 10000,00 грн. - заборгованість по тілу кредиту та 1134,00 грн. - заборгованість за відсотками. В задоволенні позовних вимог про стягнення з неї кредитної заборгованості за договором № 4146483 від 10.10.2021р. просила відмовити в повному обсязі. Зменшити розмір компенсації витрат позивача на надання професійної правничої допомоги до 3000 гривень.
В обгрунтування своєї позиції відповідач зазначила, що укладення договору №4146483 суперечить правилам надання фінансових кредитів ТОВ «Мілоан», а саме п. 4.17, яким передбачено: «позичальник може отримати кредит необмежену кількість разів за умови відсутності поточної та простроченої заборгованості перед Товариством за кредитними договорами, що укладені з використанням особистого кабінету позичальника через який ним подається заява на отримання нового кредиту, якщо інше не встановлено документами Товариства та/або умовами договору». Станом на 10.10.2021р. між сторонами вже було укладено кредитний договір №103204542 від 04.10.2021р. Відтак, позивачем було надано нову позику в сумі 19400,00 грн. в період наявності поточної заборгованості в розмірі 10000,00 грн., що суперечить п. 4.17 Правил надання фінансових кредитів ТОВ «Мілоан». Також вказує на відсутність доказів отримання нею коштів за договором №103204542, користування ними та обгрунтованого розрахунку заборгованості. З приводу заборгованості за договором № 103204542 зазначила, що відповідно до умов угоди орієнтовно вона повинна була сплатити загальну вартість позики 11634,00 грн., з яких: 10000,00 - тіло кредиту, 500 грн. - комісія за надання кредиту та 1134,00 грн. - проценти за користування кредитом. Крім цього, звертає увагу, що згідно наданого розрахунку, нарахування відсотків здійснювалося за період з 04.10.2021р. по 21.12.2021р., в той час як строк кредитування, визначений договором, становив 18 днів. Таким чином, вважає, що нарахування відсотків за період з 23.10.2021 по 21.12.2021р. є безпідставним та таким, що виходить за межі договірних зобов'язань, які були встановлені сторонами. Витрати на правничу допомогу відповідач вважає завищеними та неспівмірними зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом та обсягом наданих ним послуг, оскільки обставини справи та обсяг доказів є типовими, а зміст позовної заяви - шаблонним.
Відповідь на відзив. 09.10.2025р. представник ТОВ «Коллект Центр» Ткаченко М.М. подала до суду відповідь на відзив, в якій вказала, що кредитні кошти відповідно до укладених договорів були перераховані відповідачу на її картковий рахунок, що підтверджується листами ТОВ «Лікпей» та ТОВ «Елаєнс». Відповідач вказує на недоведеність факту перерахування їй кредитних грошових коштів, але будь-яких доказів цьому не надає. При цьому позивач зазначає, що відповідач має вільний доступ до своїх рахунків у банківських установах і мала безперешкодну можливість надати суду докази про те, що кредитні грошові кошти на її банківську картку, вказану в договорі чи іншу картку, якою вона користується, не надходили. Зокрема, вона мала можливість здійснити запит до банку про наявність у неї карткового рахунку, вказаного в заяві на отримання кредиту, та отримати виписку по вказаному рахунку за період кредитування. Таким чином відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження своїх заперечень. З приводу нарахування відсотків зазначила, що сторонами кредитних договорів було погоджено, що строк користування кредитом продовжується у разі наявності непогашеної заборгованості, а таке продовження не потребує додаткових дій ні від Кредитора, ні від Позичальника. Сторони Договору погодили окремий випадок автоматичної пролонгації договору, без необхідності вчинення будь-яких додаткових дій з боку сторін. Підписанням даного договору відповідач погодився на зазначені умови. Отже, ним було надано згоду на автопролонгацію договору у разі наявності заборгованості. Таким чином, кредитором нараховано заборгованість відповідно до умов укладеного договору. Вказує, що розмір та порядок нарахування відсотків погоджений сторонами Кредитного договору, підстави виникнення заборгованості є законними, а її розмір розумним та справедливим. За вказаних обставин представник позивача Ткаченко М.М. просила задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Заперечення. 18.11.2025р. представник відповідача ОСОБА_3 подала до суду заперечення в яких зазначила, що ОСОБА_1 не заперечує проти стягнення з неї за кредитним договором №4146483 від 10.10.2021р. тіла кредиту в сумі 19400,00 грн. та відсотків в сумі 1707,20 грн. а також не заперечує проти стягнення з неї за кредитним договором №103204542 від 04.10.2021р. тіла кредиту в сумі 10000,00 грн. та відсотків у розмірі 1134,00 грн, витрат на правову допомогу в сумі 2000,00 грн. В решті позовних вимог просить відмовити, оскільки вважає, що сума заборгованості за нарахованими їй відсотками було здійснено поза межами строку кредитування.
Процесуальні дії та рішення у справі.
Ухвалою від 16.09.2025р. у справі було відкрито спрощене позовне провадження з викликом сторін.
Ухвалою від 21.10.2025р. клопотання представника позивача Ткаченко М.М. про витребування доказів задоволено. Витребувано докази з АТ «Перший український міжнародний банк» та від АТ «ТАСКОМБАНК».
Ухвалою від 18.11.2025р. за клопотанням представника позивача витребувано докази з АТ «Ідея Банк».
Розгляд справи в суді.
В судове засідання представник позивача не з'явився, 31.03.2026р. ОСОБА_4 подала до суду письмове клопотання в якому просила проводити розгляд справи за її відсутності. Позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, 23.03.2026р. представник відповідача ОСОБА_3 подала до суду письмове клопотання в якому також просила розглянути справу без їхньої участі.
В зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази та доводи сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Фактичні обставини справи, встановлені судом.
Судом встановлено, що 04 жовтня 2021 року ТОВ «МІЛОАН» в особі генерального директора Вініченко Олексія Віталійовича, з однієї сторони та ОСОБА_1 з іншої сторони, уклали між собою Договір про споживчий кредит №103204542.
Договір укладено в електронній формі в Особистому кабінеті Позичальника. Підписання договору відповідачем було здійснено електронним підписом, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора J18455, який був відправлений їй 04.10.2021р. на номер мобільного телефону НОМЕР_1 , що підтверджується довідкою генерального директора ТОВ «МІЛОАН» про ідентифікацію особи позичальника та акцептування ним договору.
В даному договорі сторони погодили, що кредитодавець зобов?язується на умовах визначених цим Договором, на строк визначений п. 1.3. Договору надати Позичальнику грошові кошти у сумі визначеній у п.1.2. Договору (далі - кредит), а Позичальник зобов?язується повернути Кредитодавцо кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом (далі - плата) у встановлений п. 1.4 термін та виконати інші зобов'язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені Договором. Кредит надається з метою задоволення потреб Позичальника не пов?язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю та виконанням обов?язків найманого працівника.
Сума (загальний розмір) кредиту становить 10000.00 гривень. Кредит надається строком на 18 днів з 04.10.2021р. (строк кредитування) Термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредиту 22.10.2021р. (п. 1.2-.1.4 договору).
Відповідно до п. 1.5.1, комісія за надання кредиту: 500.00 грн., яка нараховується за ставкою 5.00 відсотків від суми кредиту одноразово.
Проценти за користування кредитом: 1134.00 грн., які нараховуються за ставкою 0.63 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5.00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Тип процентної ставки за цим договором: фіксована. Особливості нарахування процентів визначені п.п.2.2, 2.3 цього договору (п. 1.5.1-1.7 договору).
Пунктом 2.1 передбачено, що кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок.
Довідкою ТОВ ФК «Елаєнс» від 21.03.2025р. підтверджується перерахування 04.10.2021р. коштів в сумі 10000,00 грн. згідно договору № 103204542 на картку № НОМЕР_2 .
Згідно Графіка платежів за договором про споживчий кредит № 103204542 від 04.10.2021р. вбачається, що по закінченню строку кредитування визначеного п. 1.3 (18 днів), а саме 22.10.2021р. ОСОБА_1 повинна була сплатити грошові кошти в сумі 11634,00 грн., з яких: 10000,00 грн. - сума кредиту, 500 грн. - комісія за надання кредиту та 1134,00 грн. - сума нарахованих процентів за користування кредитом.
Як вбачається з розрахунку заборгованості за кредитним договором №103204542, у визначений умовами договору строк ОСОБА_1 своїх зобов'язань по поверненню суми кредиту та сплати відсотків не виконала. Загальна сума її заборгованості становить 41634,00 грн., яка складалася з: 10000,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту та 31634,00 грн. заборгованість за відсотками.
10 жовтня 2021 року ТОВ «МІЛОАН» в особі генерального директора Вініченко Олексія Віталійовича, з однієї сторони та ОСОБА_1 з іншої сторони, уклали між собою Договір про споживчий кредит №4146483.
Договір укладено в електронній формі в Особистому кабінеті Позичальника. Підписання договору відповідачем було здійснено електронним підписом, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора F90083, який був відправлений їй 10.10.2021р. на номер мобільного телефону НОМЕР_3 , що підтверджується довідкою генерального директора ТОВ «МІЛОАН» про ідентифікацію особи позичальника та акцептування ним договору.
В даному договорі сторони погодили, що кредитодавець зобов?язується на умовах визначених цим Договором, на строк визначений п. 1.3. Договору надати Позичальнику грошові кошти у сумі визначеній у п.1.2. Договору (далі - кредит), а Позичальник зобов?язується повернути Кредитодавцо кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом (далі - плата) у встановлений п. 1.4 термін та виконати інші зобов'язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені Договором. Кредит надається з метою задоволення потреб Позичальника не пов?язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю та виконанням обов?язків найманого працівника.
Сума (загальний розмір) кредиту становить 19400.00 гривень. Кредит надається строком на 10 днів з 10.10.2021р. (строк кредитування) Термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредиту 20.10.2021р. (п. 1.2-.1.4 договору).
Відповідно до п. 1.5.1, комісія за надання кредиту: 1358.00 грн., яка нараховується за ставкою 7.00 відсотків від суми кредиту одноразово.
Проценти за користування кредитом 1707,20 грн., які нараховуються за ставкою 0,88 відсотків від фактичного залишку за кожен день строку користування кредитом. Стандартна процентна ставка за користування кредитом становить 5,00 від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Тип процентної ставки за цим договором: фіксована. Особливості нарахування процентів визначені п.п.2.2, 2.3 цього договору (п. 1.5.1-1.7 договору).
Згідно п. 2.1 договору, кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок.
Відповідно до квитанції від 10.10.2021р. вбачається, що ТОВ «МІЛОАН» 10.10.2021р. було успішно проведено переказ коштів на карту № НОМЕР_4 в сумі 19400,00 грн. згідно договору №4146483.
Згідно Графіка платежів за договором про споживчий кредит № 4146483 від 10.10.2021р. вбачається, що по закінченню строку кредитування визначеного п. 1.3 (10 днів), а саме 20.10.2021р. ОСОБА_1 повинна була сплатити грошові кошти в сумі 22465,20 грн., з яких: 19400,00 грн. - сума кредиту, 1358,00 грн. - комісія за надання кредиту та 1707,20 грн. - сума нарахованих процентів за користування кредитом
Як вбачається з розрахунку заборгованості за кредитним договором №4146483, у визначений умовами договору строк ОСОБА_1 своїх зобов'язань по поверненню суми кредиту та сплати відсотків не виконала. Загальна сума її заборгованості становить 80665,20 грн., яка складалася з: 19400,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту та 61265,20 грн. заборгованість за відсотками.
28 грудня 2021р. ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «МІЛОАН» уклали між собою договір факторингу №28-12/2021-72, за умовами якого первісний кредитор зобов'язується відступити за плату право грошової вимоги у сумі 72 029 930,55 грн., а фактор зобов'язується здійснивши фінансування в порядку передбаченому цим договором, прийняти право грошової вимоги до боржників, що належить клієнту і стає новим кредитором за договорами про надання фінансових послуг, укладеними між клієнтом і боржниками.
Відповідно до п. 6 договору факторингу №28-12/2021-72, оформлення відступлення права вимоги відбувається в такому порядку. За цим договором клієнт відступає, а фактор приймає право вимоги. Реєстр боржників в електронному вигляді (Додаток №1) передається фактору за актом приймання-передачі Реєстру Боржників в електронному вигляді (Додаток №2) не пізніше наступного робочого дня після здійснення повного Фінансування на користь Клієнта відповідно до Розділу 7. Право вимоги переходить до фактора після здійснення повної оплати фінансування з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі реєстру боржників, який є підтвердженням передачі фактору права грошової вимоги до боржників, після чого фактор стає новим кредитором по відношенню до боржників стосовно переданого Права вимоги.
28.12.2021р. між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «МІЛОАН» був підписаний акт приймання-передавання Реєстру Боржників за Договором факторингу №28-12/2021-72, згідно якого Клієнт передав, а Фактор прийняв Реєстр Боржників кількістю 3232 штук, після чого з урахуванням умов Договору Факторингу №28-12/2021-72 від 28.12.2021р. від клієнта до фактора переходять права вимоги заборгованості від боржників і фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей.
Згідно витягу з реєстру боржників до договору факторингу №28-12/2021-72, ТОВ «Вердикт Капітал» набув право вимоги до ОСОБА_1 за заборгованістю, яка виникла за договором №4146483 в загальній сумі 80665,20 грн., з яких: 19400,00 грн. - сума заборгованості за тілом кредиту, 61265,20 грн. - сума заборгованості за відсотками.
Як вбачається з долученого до справи розрахунку заборгованості, набувши право вимоги ТОВ «Вердикт Капітал» в період з 28.12.2022 по 23.02.2022р. тобто за період 58 днів здійснило нарахування відсотків на суму заборгованості за тілом кредиту (19400,00 грн.) з розрахунку 5% в день та донарахувало ОСОБА_1 заборгованість по відсоткам на суму 56260,00 грн.
29 грудня 2021р. ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «МІЛОАН» уклали між собою договір факторингу №29-12/2021-45, за умовами якого первісний кредитор зобов'язується відступити за плату право грошової вимоги у сумі 49 757 860,29 грн., а фактор зобов'язується здійснити фінансування в порядку передбаченому цим договором, прийняти право грошової вимоги до боржників, що належить клієнту і стає новим кредитором за договорами про надання фінансових послуг, укладеними між клієнтом і боржниками.
Відповідно до п. 6 договору факторингу №29-12/2021-45, оформлення відступлення права вимоги відбувається в такому порядку. За цим договором клієнт відступає, а фактор приймає право вимоги. Реєстр боржників в електронному вигляді (Додаток №1) передається фактору за актом приймання-передачі Реєстру Боржників в електронному вигляді (Додаток №2) не пізніше наступного робочого дня після здійснення повного Фінансування на користь Клієнта відповідно до Розділу 7. Право вимоги переходить до фактора після здійснення повної оплати фінансування з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі реєстру боржників, який є підтвердженням передачі фактору права грошової вимоги до боржників, після чого фактор стає новим кредитором по відношенню до боржників стосовно переданого Права вимоги.
29.12.2021р. між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «МІЛОАН» був підписаний акт прийому-передачі Реєстру Боржників за Договором факторингу №29-12/2021-45, згідно якого Клієнт передав, а Фактор прийняв Реєстр Боржників кількістю 2119 штук, після чого з урахуванням умов Договору Факторингу №29-12/2021-45 від 29.12.2021р. від клієнта до фактора переходять права вимоги заборгованості від боржників і фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей.
Згідно витягу з реєстру боржників до договору факторингу №29-12/2021-45, ТОВ «Вердикт Капітал» набув право вимоги до ОСОБА_1 за заборгованістю, яка виникла за договором №103204542 в загальній сумі 41634,00 грн., з яких: 10000,00 грн. - сума заборгованості за тілом кредиту, 31634,00 грн. - сума заборгованості за відсотками.
Як вбачається з долученого до справи розрахунку заборгованості, набувши право вимоги ТОВ «Вердикт Капітал» в період з 29.12.2021 по 23.02.2022р. тобто за період 57 днів здійснило нарахування відсотків на суму заборгованості за тілом кредиту (10000,00 грн.) з розрахунку 5% в день та донарахувало ОСОБА_1 заборгованість по відсоткам на суму 28500,00 грн.
10 січня 2023 року ТОВ «Коллект Центр» та ТОВ «Вердикт Капітал» уклали між собою договір №10/01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прави вимоги, за умовами якого первісний кредитор відступає шляхом продажу новому кредитору належні первісному кредитору, а новий кредитор набуває у обсязі та на умовах, визначених цим договором, права вимоги первісного кредитора до боржників, зазначених в додатках №1 та №3 до цього договору, включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників, страховиків або інших осіб, до яких перейшли обов'язки боржників або які зобов'язані виконати обов'язки боржників за договорами позики (кредитними договорами) з урахуваннях усіх змін, доповнень і додатків до них. Новий кредитор сплачує первісному кредитору за права вимоги грошові кошти в розмірі та у порядку, визначених цим договором.
10 січня 2023р. між ТОВ «Коллект Центр» та ТОВ «Верликт Капітал» був підписаний акт прийому-передачі боржників за договором №10/01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прави вимоги від 10.01.2023р. За вказаним актом первісний кредитор передав, а новий кредитор прийняв реєстр боржників кількістю 207 307 осіб. Після цього, з урахуванням умов договору №10/01/2023 від первісного кредитора до нового кредитора переходять права вимоги заборгованості до боржників і новий кредитор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей.
Згідно витягу з реєстру боржників до договору факторингу №10/01/2023, ТОВ «Коллект центр» набув право вимоги до ОСОБА_1 за заборгованістю, яка виникла за договором №4146483 в загальному розмірі 136925,20 грн., з яких: 19400,00 грн. - заборгованість за основним зобов'язанням, 117525,20 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками на дату відступлення права вимоги.
Також, згідно витягу з реєстру боржників до договору факторингу №10/01/2023, ТОВ «Коллект Центр» набув право вимоги до ОСОБА_1 за заборгованістю, яка виникла за договором №103204542 в загальному розмірі 70134,00 грн., з яких: 10000,00 грн. - заборгованість за основним зобов'язанням, 60134,00 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками на дату відступлення права вимоги.
Звертаючись до суду, позивач вказав, що кредитні зобов'язання відповідача до теперішнього часу залишаються невиконаними, а тому просив стягнути з неї заборгованість за двома вищевказаними договорами в загальній сумі 207059,20 грн., з яких: 29400,00 грн. - заборгованість за тілами кредиту, 177659,20 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками.
Мотиви суду та застосовані норми права
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Згідно з частини 1 статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Згідно статті 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв, ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплачені відсотки.
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Законом України «Про електронну комерцію» передбачено порядок укладення договорів в мережі, процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.
Так, електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у Постанові від 23 березня 2020 року по справі № 404/502/18, відповідно до якого: будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).
Отже, кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Згідно ст.. 4, 5 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», фінансовою зокрема вважається послуга з надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту. Фінансові послуги надаються фінансовими установами, а також, якщо це прямо передбачено законом, фізичними особами - підприємцями.
Статтею 6 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», фінансові послуги відповідно до положень цього Закону надаються суб'єктами господарювання на підставі договору.
Договір про надання фінансових послуг укладається виключно в письмовій формі:
1) у паперовому вигляді;
2) у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг";
3) шляхом приєднання клієнта до договору, який може бути наданий йому для ознайомлення у вигляді електронного документа на власному веб-сайті особи, яка надає фінансові послуги, та/або (у разі надання фінансової послуги за допомогою платіжного пристрою) на екрані платіжного пристрою, який використовує особа, яка надає фінансові послуги;
4) в порядку, передбаченому Законом України "Про електронну комерцію".
Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, що передбачено статтею 526 Цивільного кодексу України.
Отже, укладення кредитних договорів онлайн знаходиться в рамках правового поля України. Сторони електронних правочинів відповідають за невиконання своїх зобов'язань у порядку визначеному законодавством України або укладеним договором. Повернення позики за електронним договором є обов'язковим.
При цьому, судом, згідно ч.4 ст. 263 ЦПК України, враховані висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постанові Верховного Суду від 07.10.2020 у справі №127/33824/19.
В даній справі судом встановлено, що ОСОБА_1 з фінансовою установою ТОВ «МІЛОАН» було укладено договори, за якими відповідачем було отримано фінансові послуги з надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту. Взявши на себе обов'язок з повернення кредитних коштів та сплати процентів за їхнє використання, ОСОБА_1 свої зобов'язання належним чином не виконала, що призвело до виникнення заборгованості.
Суд бере до уваги, що позовні вимоги в частині: заборгованості по тілу кредиту в сумі 19400,00 грн. за договором № 4146483, заборгованості по тілу кредиту в сумі 10000,00 грн. за договором № 103204542 були визнані відповідачем ОСОБА_1 про що зазначено у письмових запереченнях, поданих до суду її представником 18.11.2025р.
Відтак, суд враховує положення п. 1 ч.2 ст. 49 ЦПК України, яким передбачено, що крім прав та обов'язків, визначених у статті 43 цього кодексу, позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.
Відповідно до частини першої та четвертої статті 206 ЦПК України, позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Частиною шостою статті 263 ЦПК України передбачено, що якщо одна із сторін визнала пред'явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 206 цього Кодексу.
Таким чином, з урахуванням обставин справи та визнання ОСОБА_1 позову в частині вимог про стягнення з неї заборгованостей за тілом кредитів, що не суперечить вимогам законодавства та інтересам сторін, суд вважає, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Пред'являючи вимоги про стягнення заборгованості, позивач, крім заборгованості за основним боргом, просив стягнути заборгованість за процентами за користування кредитними коштами, проти розміру якої сторона відповідача заперечувала.
Даючи оцінку доводам сторін в цій частині, суд виходить з наступного.
Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
За змістом статей 610, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.
Положеннями статті 1050 ЦК України передбачено, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно приписів абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосовано лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного в постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/95/12 (провадження № 14-10цс18), право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти та інші платежі за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.
Отже, у випадку настання строку виконання зобов'язання за кредитним договором позичальник повинен повернути кредитору позику у повному обсязі та нараховані на час повернення проценти.
Заперечуючи проти вимог позивача, ОСОБА_1 вказувала, що нарахування відсотків первісними кредиторами було здійснено поза межами строків кредитування, визначених договорами. Спростовуючи доводи відповідача, представник ТОВ «Коллект Центр» у відповіді на відзив, просила врахувати умови кредитних договорів, укладених між сторонами, щодо порядку та строків нарахування відсотків.
Так, відповідно до п. 2.1-2.2 договору №4146483, кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок. Позичальник сплачує кредитодавцю комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у розмірах, визначених в п. 1.5.1-1.5.2 договору, в термін (дату) вказаний в п. 1.4 У випадку, якщо позичальник продовжує строк кредитування, вказаний в п. 1.3 Договору, він додатково має сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту, проценти за ставкою, визначеною п. 1.5.2 або проценти за стандартною (базовою) ставкою, визначеною п. 1.6 Договору в сумі та на умовах визначених п.2.3 Договору.
Нарахування кредитодавцем процентів за користування кредитом здійснюється з дати наступної за днем надання кредиту по дату завершення строку кредитування (з урахуванням можливих пролонгацій) на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування з урахуванням особливостей передбачених п. 2.2.3 Договору.
Згідно п. 2.2.3 договору, проценти нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, що визначена п. 1.6 цього договору, яка є незмінною протягом всього строку кредитування, окрім випадків, коли за умовами акцій, програм лояльності, спеціальних пропозицій, тощо, визначена в п. 1.5.2 процентна ставка протягом первісного строку кредитування визначеного п. 1.3, запропонована позичальнику зі знижкою і є меншою за стандартну (базову) ставку встановлену п. 1.6 договору. Якщо визначена п. 1.5.2 процента ставка є нижчою від стандартної (базової) ставки, то після завершення первісного строку кредитування та/або строку пролонгації на пільгових умовах, проценти з дня продовження строку кредитування (пролонгації) на стандартних (базових) умовах згідно п. 2.3.1.2 продовжують нараховуватись за базовою ставкою згідно п. 1.6 договору. Стандартна (базова) процентна ставка не є підвищеною. Якщо розмір зобов'язань позичальника зі сплати процентів протягом первісного строку кредитування та/або строку пролонгації на пільгових умовах є меншим ніж заборгованість зі сплати процентів за аналогічний строк кредитування, що продовжений на стандартних (базових) умовах це означає, що протягом первісного строку кредитування та/або в період пролонгації на пільгових умовах позичальнику була надана знижка, що дорівнює різниці між стандартною (базовою) ставкою встановленою п. 1.6 та процентною ставкою визначеною п.1.5.2 договору. Після спливу строку кредитування (з урахуванням пролонгації) нарахування процентів за користування кредитом припиняється. Розмір стандартної (базової) ставки не може бути збільшено товариством без письмової згоди позичальника.
Пунктом 2.3 договору передбачено, що продовження вказаного в п. 1.3 договору строку кредитування може відбуватись на пільгових та стандартних (базових) умовах, наступним чином:
Позичальник має право неодноразово продовжувати строк кредитування, за умови, що кредитодавцем надана така можливість позичальнику відповідно до розділу 6 Правил надання фінансових кредитів. Для продовження строку кредитування за цим пунктом позичальник має вчинити дії передбачені розділом 6 Правил у т.ч. сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту та певну частку заборгованості по кредиту. Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на пільгових умовах проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховуються за ставкою визначеною п. 1.5.2 договору.
Пунктом 2.3.1.2 договору визначено пролонгацію на стандартних (базових) умовах. Позичальник може збільшити строк кредитування на 3 (три) дні шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування позичальником у спосіб вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється, якщо у позичальника відсутня заборгованість перед кредитодавцем за кредитом (тілом кредиту). Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховуються за стандартною (базовою) ставкою наведеною в п. 1.6 Договору.
Згідно п. 2.4.1 позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом не пізніше терміну передбаченого п. 1.4 Договору, а у випадку пролонгації - не пізніше дати завершення періоду на який продовжено строк кредитування.
У випадку, якщо станом на дату закінчення строку кредитування (настання дати повернення кредиту) будуть існувати будь-які боргові зобов'язання позичальника за цим договором, в тому числі, але не виключно, плата за кредит, пеня та/або інші платежі на користь кредитодавця встановлені умовами цього договору, то така заборгованість повинна бути сплачена позичальником одночасно з поверненням кредиту в термін, передбачений п. 1.4 договору або у дату завершення періоду пролонгації. Якщо заборгованість не буде погашена після завершення строку кредитування визначеного згідно п. 1.3 та п. 2.3 цього договору, виконання зобов'язань зі сплати платежів вважається простроченим позичальником та передбачає настання наслідків обумовлених розділом 4 «Відповідальність сторін» та п. 3.2.5 Договору.
Відповідно до п. 3.2.5 Договору, у випадку невиконання чи неналежного виконання позичальником умов цього договору кредитодавець з дотриманням вимог законодавства має право стягнути заборгованість в примусовому порядку та/або звернути стягнення на майно, що належить позичальнику на праві власності.
Аналогічні умови вказані і в договорі про споживчий кредит № 103204542.
Як слідує з долучених до справи розрахунків заборгованості, первісним кредитором ТОВ «МІЛОАН» було здійснено нарахування відсотків ОСОБА_1 за договором №4146483 в сумі 61265,20 грн., за договором №103204542 в сумі 31634,00 грн.
Суд погоджується з вказаними розрахунками та вважає, що саме такий розмір заборгованості по відсоткам є обґрунтованим, оскільки їхнє нарахування позичальниці було здійснено в межах пролонгованого періоду строку кредитування та за розмірами відсоткових ставок, передбачених умовами договорів.
Доводи ОСОБА_1 про те, що сума заборгованості за відсотками за договором №4146483 повинна складати 1707,20 грн.; за договором № 103204542 - 1134,00 грн., суд вважає необгрунтованими, оскільки наведені відповідачкою розрахунки не враховують умови договорів щодо пролонгації строку кредитування та нарахування відсотків в цей період при наявності факту неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань, який ОСОБА_1 визнала.
Водночас, суд вважає, що відсотки за період з 28.12.2021р. по 23.02.2022р. в сумі 56260,00 грн. та за період з 29.12.2021 по 23.02.2022р. в сумі 28500,00 грн., які були донараховані ОСОБА_1 ТОВ «Вердикт Капітал» після набуття даним товариством права вимоги, суд вважає безпідставними, оскільки їх було нараховано за межами строку кредитування, що прямо суперечить п. 2.2.3 Договору, яким визначено, що після спливу строку кредитування (з урахуванням пролонгації) нарахування процентів за користування кредитом припиняється.
Таким чином, враховуючи вказані обставини, суд доходить висновку про наявність у ОСОБА_1 підтвердженої кредитної заборгованості на загальну суму 122299,20 грн., з яких заборгованість за договором № 4146483 в сумі 80665,20 грн., заборгованість за договором № 103204542 в сумі 41634,00 грн., право вимоги на яку набув позивач за укладеними між ним та кредитодавцем відповідача договором про відступлення (купівлю-продаж) прави вимоги №10/01/2023, суд знаходить позовні вимоги в цій частині обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. В задоволенні решти позовних вимог суд відмовляє за безпідставністю.
Щодо судових витрат.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1464,21 грн., пропорційно до задоволеної частини позовних вимог (77%).
Щодо стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу необхідно зазначити таке.
Відповідно до ч.1. п.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. 1 ст. 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтований) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Відповідно до ч.1 ст.137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до п.1,2 ч.2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
На підтвердження надання правової допомоги позивачем надано копію договору про надання правничої допомоги №01-07/2024 від 01.07.2024, укладеного між адвокатським об'єднанням «Лігал Ассістанс» та ТОВ «Коллект центр», копію прайс-листа АО «Лігал Ассістанс» з переліком правничих послуг та їхньої вартості, заявку на надання юридичної допомоги №722 від 01.07.2025р. та витяг з акту №12 про надання юридичної допомоги від 31.07.2025р., в якому зазначено вид наданих послуг, витрачений час та їхню вартість (надання усної консультації 2 год. на суму 4000 грн., підготовка пропозицій 3 год. на суму 6000,00 грн., складання позовної заяви 5 год. на суму 15000 грн.) на загальну суму 25000,00грн.
Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, (провадження № 14-382цс19) та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження№ 12-171гс19).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року в справі №755/9215/15-ц та у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року в справі № 922/445/19 міститься правовий висновок про те, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Для суду не є обов'язковими зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18).
Розподіляючи витрати, понесені позивачем на професійну правничу допомогу, суд доходить висновку про те, що наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу у вказаному розмірі з відповідача, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у додатковій постанові від 14 листопада 2018 року у справі № 753/15687/15.
При цьому, суд звертає увагу на те, що предметом позову є стягнення заборгованості за кредитним договором. Справа є малозначною в силу вимог закону та не є складною.
За таких обставин суд вважає, що витрати на професійну правничу допомогу у загальному розмірі 25 000 грн є завищеними, належним чином не обґрунтованими, не підтвердженими належними та допустимими доказами та становлять надмірний тягар для відповідача, що суперечить принципу розподілу судових витрат.
Враховуючи складність справи та виконані роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, суд доходить висновку про необхідність зменшити їх розмір та стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект Центр» понесені в даній справі витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3500,00 гривень.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 512-512, 526-530, 626, 638, 1048-1049, 1054-1055 ЦК України, Законом України «Про електронну комерцію», Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» ст. 12, 13, 81, 141, 263-265, 280-284, 354, 355 ЦПК України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (код ЄДРПОУ 44276926, адреса: 01133, м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3 офіс 306) заборгованість за Договором про споживчий кредит №4146483 від 10.10.2021р. в сумі 80665,20 грн., заборгованість за Договором про споживчий кредит №103204542 від 04.10.2021р. в сумі 41634,00 грн., а також судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1464,21 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3500 грн., а всього: 127263 (сто двадцять сім тисяч двісті шістдесят три) гривні 41 коп.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана учасниками справи до Івано-Франківського апеляційного суду безпосередньо або через Коломийський міськрайонний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
З урахуванням відпустки судді з 01.04.2026 по 10.04.2026р. включно, повне судове рішення складено 13 квітня 2026 року.
Суддя: Третьякова І. В.