Справа № 346/451/26
Провадження № 2/346/1288/26
13 квітня 2026 р.м. Коломия
Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області в складі:
головуючої - судді Третьякової І.В.
за участю:
секретаря судових засідань - Гжибовського А.А.
представника позивача - ОСОБА_1 ,
відповідача - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Коломия в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів, -
03.02.2026р. ОСОБА_3 , через свого представника ОСОБА_4 , звернулася до суду з позовом, в якому просила змінити спосіб стягнення аліментів з ОСОБА_2 на її користь на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з твердої грошової суми на 1/4 частку всіх видів доходів платника аліментів, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно і до досягнення дитиною повноліття. Стягнути з відповідача судові витрати на професійну правничу допомогу.
Свої вимоги позивач обґрунтувала тим, що з відповідачем по справі вона перебувала в зареєстрованому шлюбі, в якому у них народився син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Спільне життя у сторін не склалося і рішенням Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 16 червня 2024 року шлюб між сторонами було розірвано, дитину залишено проживати з матір'ю. Також судовим рішенням від 03.09.2014р. з ОСОБА_2 були стягнуті аліменти на утримання сина в розмірі 400 грн. щомісячно до досягнення ним повноліття. В подальшому розмір аліментів було збільшено до 1750,00 грн. щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення ним повноліття. Позивач вказує, що в зв'язку з дорослішанням сина, необхідністю витрачання коштів на його навчання в школі, відпочинку та дозвілля, підвищення цін на оплату житлово-комунальних послуг, підвищення цін на продукти харчування, забезпечення сина одягом, іншими необхідними речами повсякденного вжитку, лікування при потребі, суми стягуваних аліментів на його утримання є недостатньою і позивачу самій важко оплачувати всі витрати на дитину, а тому виникла необхідність у зміні способу стягнення з твердої грошової суми на частку від заробітку відповідача. Вказує, що ОСОБА_2 є здоровим та працездатним, займається підприємницькою діяльністю від якої отримує високі доходи та має можливість утримувати свого сина шляхом сплати аліментів у частці від його доходу. На вказаних обставинах просила задовольнити її позовні вимоги.
Ухвалою Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 20 лютого 2026 року у справі відкрито спрощене позовне провадження, призначено перше судове з викликом сторін. Роз'яснено відповідачу його право подати письмовий відзив разом з доказами, що обґрунтовують доводи заперечень.
Відзив на позовну заяву до суду не надходив.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала та зазначила, що на підставах, вказаних в позовній заяві, ОСОБА_3 бажає змінити спосіб стягнення аліментів, які стягуються з колишнього чоловіка ОСОБА_2 на утримання їхнього спільного неповнолітнього сина з твердої грошової суми на 1/4 частку від всіх видів доходів відповідача. Також просила стягнути з відповідача судові витрати, понесені позивачем не професійну правничу допомогу в сумі 10000,00 грн.
Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позов не визнав та зазначив, що не матиме фінансової змоги сплачувати аліменти у розмірі, який просить позивач. Пояснив, що офіційно не працевлаштований, у своєму володінні має невеликий вантажний автомобіль (бус) на якому здійснює вантажні перевезення. Його заробіток має мінливий характер і в місяць може становити близько 20000,00 грн. Вказав, що розмір аліментів в сумі 1750,00 грн., який був визначений йому судом, він належним чином сплачує і заборгованості по сплаті аліментів не має. Зазначив, що він не являється особою з інвалідністю, тяжкими хворобами не страждає. З приводу свого сімейного стану пояснив, що перебуває в шлюбі з ОСОБА_6 від якого має двох малолітніх доньок: ОСОБА_7 , 2019 р.н. та ОСОБА_8 , 2023 р.н. Просив в задоволенні позову відмовити.
Заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що заявлений позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_9 перебували в зареєстрованому шлюбі з 2011 року.
Відповідно до виписки з реєстру актів про народження Акт № 108 встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Фраттамаджіоре Республіка Італія народився ОСОБА_5 , батьками якого являються ОСОБА_10 та ОСОБА_3 .
Рішенням Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 16.06.2014 р. шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_11 , зареєстрований 29.01.2011р. у відділі державної реєстрації актів цивільного стану по місту Коломия Коломийського міськрайонного управління юстиції Івано-Франківської області, актовий запис № 22 було розірвано. Сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 залишено при матері ОСОБА_3 .
Витягами з реєстру Коломийської територіальної громади підтверджується, що ОСОБА_3 та неповнолітній син ОСОБА_5 зареєстровані та проживають за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішенням Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 03.09.2014 р. стягнено аліменти з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у твердій грошовій сумі по 400 грн. щомісячно, починаючи з 18.08.2014р. і до досягнення дитиною повноліття.
Рішенням Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 25.01.2019 р. збільшено розмір аліментів, які визначені рішенням Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 03.09.2014 р. і присуджено стягувати з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_3 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1750,00 грн. щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення ним повноліття, починаючи стягнення з часу набрання рішенням законної сили.
Відповідно до частин першої, другої статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України N 789-XII від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
За змістом статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Частина третя статті 181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Частина перша статті 182 СК України визначає, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
За положеннями статті 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття. Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.
В частині першій статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Згідно з пунктом 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року N 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них.
Враховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов'язує їх зі способом присудження (частина третя статті 181 СК України). Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями статті 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів у певній твердій грошовій сумі та навпаки).
При розгляді позовів, заявлених із зазначених підстав, застосуванню підлягає не тільки статті 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов'язку батьків утримувати своїх дітей (стаття 182 "Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів", стаття 183 "Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини", стаття 184 "Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі").
Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року N 6-143цс13.
Виходячи з наведених положень закону, при вирішенні вимог щодо зміни розміру раніше стягнутих аліментів суд зобов'язаний з'ясувати матеріальний та сімейний стан як платника аліментів, так і стягувача, погіршення чи поліпшення їх здоров'я.
У відповідності до ст. 12, ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказами, у контексті статті 76 ЦПК України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Доказами у цивільному процесі можуть бути: письмові, речові та електронні докази; висновки експертів; показання свідків.
У постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19) Велика Палата Верховного Суду вказала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (див. постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 2 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18 (пункт 41)). Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (див. пункт 43 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18)».
Згідно долучених в судовому засіданні відповідачем письмових доказів судом встановлено, що 21.03.2023р. ОСОБА_2 зареєстрував шлюб з ОСОБА_6 , актовий запис № 157, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії № НОМЕР_1 .
Також відповідно до свідоцтв про народження серії НОМЕР_2 та серії НОМЕР_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_6 являються батьками малолітніх доньок: ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Відтак, матеріалами справи підтверджено, що з моменту ухвалення рішення суду від 25.01.2019 р., яким розмір стягуваних з відповідача на користь позивача аліментів було збільшено до 1750 грн., змінився сімейний стан ОСОБА_2 , оскільки він одружився та має на своєму утриманні, окрім спільного з позивачем неповнолітнього сина ОСОБА_14 , ще двох малолітніх доньок: ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .
При цьому, суд бере до уваги, що вказуючи в позовній заяві на зайняття відповідачем підприємницькою діяльністю та отримання ним високих доходів, сторона позивача доказів цим обставинам не надала, а самим платником аліментів вказані обставини не визнаються та заперечуються.
Відповідно до ч.2 ст. 182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Згідно ст. 7 ЗУ «Про державний бюджет України на 2026рік» з 1 січня 2026 року прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років становить 3512 гривень.
Відтак, суд враховує, що розмір стягуваних з відповідача аліментів не становить менше мінімального гарантованого розміру аліментів на одну дитину, а підстав для присудження судом коштів в більшому розмірі в даній справі не вбачається, оскільки доказів достатності заробітку платника аліментів не встановлено.
При цьому, відсутні також підстави для стягнення з відповідача аліментів в розмірі 1/4 частки від його заробітку (доходу), оскільки положення ч. 5 ст. 183 СК України передбачають такий розмір аліментів для однієї дитини, а в даній справі встановлено перебування на утриманні ОСОБА_2 трьох неповнолітніх дітей. Відтак, задоволення позовних вимог в заявленому розмірі порушуватиме права ОСОБА_12 і ОСОБА_13 на їх рівне утримання з ОСОБА_15 , оскільки унеможливлюватиме присудження такого ж розміру аліментів на утримання доньок відповідача так як стягнення аліментів на кожну дитину в розмірі 1/4 частки перевищуватиме половину заробітку (доходу) платника аліментів, що суперечитиме вимогам законодавства.
Суд також не вважає змістовними та підставними доводи позивача про підвищення цін на продукти харчування, житлово-комунальні послуги, одяг, дозвілля та інші витрати сина, оскільки відповідно до ч.2 ст. 184 СК України, розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, за рахунок якої передбачено нівелювання інфляційних процесів.
За вищевикладених обставин суд доходить висновку, що в порушення ст.. 12, 81 ЦПК України, позивачем в даній справі не було надано доказів того, що після ухвалення рішення про збільшення стягуваних з ОСОБА_2 аліментів, сімейний стан позивача, її стан здоров'я та стан здоров'я неповнолітнього сина ОСОБА_14 зазнав будь-яких змін. Крім цього, не було доведено ОСОБА_3 і значного покращення майнового стану відповідача, що давало б їй підстави для ініціювання питання про збільшення розміру стягуваних з ОСОБА_2 аліментів на утримання їхньої спільної дитини. В свою чергу, відповідачем зміну сімейного стану та перебування на його утриманні інших утриманців доведено.
Таким чином, суд знаходить вимоги позивача необґрунтованими та відмовляє в задоволенні позову.
У відповідності до вимог ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Крім того, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення аліментів, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення, а також заявники у разі подання заяви щодо видачі судового наказу про стягнення аліментів.
При такому вирішенні справи, з врахуванням того, що позивач звільнена від сплати судового збору, суд приходить до висновку, що судові витрати слід віднести на рахунок держави.
Витрати позивача на професійну правничу допомогу компенсації не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 180, 181, 182, 184, 192 СК України, ст.ст. 12, 81, 89, 137, 141, 263-265, 279, 354-355 ЦПК України, суд ,-
В позові ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана учасниками справи до Івано-Франківського апеляційного суду безпосередньо або через Коломийський міськрайонний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
З урахуванням відпустки судді з 01.04.2026 по 10.04.2026р. включно, повне судове рішення складено 13 квітня 2026 року.
Суддя: Третьякова І. В.