справа № 369/24842/25 головуючий у суді І інстанції Хацько Н.О.
провадження № 22-ц/824/8768/2026 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Фінагеєв В.О.
Іменем України
13 квітня 2026 року м. Київ
Київський апеляційний суд
у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Фінагеєва В.О. (суддя-доповідач), Кашперської Т.Ц., Яворського М.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлово-експлуатаційна організація «Софія Київська» на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 06 лютого 2026 року про відмову у видачі судового наказу, постановлену під головуванням судді Хацько Н.О. у цивільній справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлово-експлуатаційна організація «Софія Київська» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за житлово-комунальні послуги, -
У грудні 2025 року ТОВ «ЖЕО «Софія Київська» звернулося до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 заборгованість за надані житлово-комунальні послуги у розмірі 5 373,02 грн.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 06 лютого 2026 року ТОВ «ЖЕО «Софія Київська» відмовлено у видачі судового наказу.
Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду ТОВ «ЖЕО «Софія Київська» подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати ухвалу суду першої інстанції через порушення норм процесуального права та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що звертаючись з заявою про видачу судового наказу, заявник зазначав, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 та на підставі договорів, укладених з Боржником апелянт надає житлово-комунальні послуги, зокрема, послугу з теплопостачання за адресою: АДРЕСА_2 , що згідно положень ч. 8 ст. 28 ЦПК України є підставою для звернення саме до Києво-Святошинського районного суду Київської області. Як вбачається з оскаржуваної ухвали, згідно відповіді управляння обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області встановлено, що зареєстровані відомості про місце проживання ОСОБА_1 відсутні. Разом із цим, відповідно до ч. 9 ст. 28 ЦПК України позови до відповідача, місце реєстрації проживання або перебування якого невідоме, пред'являються за місцезнаходженням майна відповідача чи за останнім відомим зареєстрованим його місцем проживання або перебування чи постійного його заняття (роботи). Згідно з ч. 8 ст. 28 ЦПК України позови, що виникають із договорів, у яких зазначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред'являтися також за місцем виконання цих договорів. Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 312812647 від 19 жовтня 2022 року об'єкт нерухомого майна квартира АДРЕСА_1 , належить ОСОБА_1 на праві приватної власності. Таким чином, згідно умов договору місцем виконання договору (надання послуг) є квартира, АДРЕСА_1 . ОСОБА_1 є власником вказаної квартири та споживачем наданих послуг. У зв'язку з виникненням заборгованості за договором у розмірі 5 373,02 грн. заявник звернувся з відповідною заявою про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг з теплопостачання за місцем виконання договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зокрема, про відмову у видачі судового наказу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи вищезазначене, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, виходячи з наступного.
Відмовляючи у видачі судового наказу суд першої інстанції керувався
ч. 9 ст.165 ЦПК України та виходив з того, що отримана судом інформація не дає можливості встановити зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи - боржника, ОСОБА_1 .
Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених ст. 161 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги, а також органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Судовий наказ підлягає виконанню за правилами, встановленими для виконання судових рішень у порядку, встановленому законом.
Пунктом 3 ч. 1 ст. 161 ЦПК України встановлено, що судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, електронних комунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення з урахуванням індексу інфляції та 3 відсотків річних, нарахованих заявником на суму заборгованості.
Згідно приписів ст. 162 ЦПК України заява про видачу судового наказу подається до суду першої інстанції за загальними правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.
Згідно ч. 5 ст.165 ЦПК України, у разі якщо боржником у заяві про видачу судового наказу вказана фізична особа, яка не має статусу підприємця, суддя не пізніше двох днів з дня надходження такої заяви, крім випадків подання заяви про видачу судового наказу в електронній формі до боржника, який має офіційну електронну адресу, звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання фізичної особи - боржника.
Інформація про місце проживання (перебування) фізичної особи - боржника має бути надана протягом п'яти днів з моменту отримання відповідним органом реєстрації місця проживання (перебування) особи відповідного звернення суду.
Суддя з метою визначення підсудності може користуватися даними Єдиного державного демографічного реєстру.
У разі якщо отримана судом інформація не дає можливості встановити зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи - боржника, суд відмовляє у видачі судового наказу (ч. 9 ст.165 ЦПК України).
Судом встановлено, що у грудні 2025 року ТОВ «ЖЕО «Софія Київська» звернулося до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 . При цьому заявник в заяві вказав адресу боржника: АДРЕСА_3 .
На виконання вимог ч. 5 ст. 165 ЦПК України, судом першої інстанції здійснено запит до Єдиного державного демографічного реєстру щодо отримання інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання фізичної особи-боржника.
Відповідно до отриманої відповіді № 2221307 від 08 січня 2026 року та № 2221289 від 08 січня 2026 року з Єдиного державного демографічного реєстру, за вказаними судом параметрами: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , особу не знайдено (а.с.59,60)
За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у видачі судового наказу у зв'язку із відсутністю інформації щодо місця проживання (перебування) боржника, ОСОБА_1 .
Посилання в апеляційній скарзі на те, що заява про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за комунальні послуги подається до суду першої інстанції за правилами виключної підсудності, не приймається апеляційним судом та спростовується вимогами закону, з огляду на таке.
За загальним правилом частини 1 ст. 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
Відповідно до частини 1 ст. 30 ЦПК України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов'язані між собою позовні вимоги пред'явлені одночасно щодо декількох об'єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об'єкта, вартість якого є найвищою.
Разом з тим ч. 9 ст. 165 ЦПК України, яка є спеціальною у даних правовідносинах, встановлено що, у разі якщо отримана судом інформація не дає можливості встановити зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи-боржника, суд відмовляє у видачі судового наказу.
Отже, вказаною нормою процесуального права встановлено імперативна підстава для відмови у видачі судового наказу, що не суперечить вимогам ст.162 ЦПК України, оскільки йдеться не про порушення правил підсудності (п.9 ч.1 ст.165 ЦПК України), а про неможливість отримання інформації щодо зареєстрованого місця проживання (перебування) боржника (фізичної особи).
Посилаючись на норми ст. 27-30 ЦПК України в частині визначенні підсудності справи суду, заявник не звернув уваги, що зазначені норми визначають підсудність справ при зверненні особи до суду з позовною заявою, в яких визначено правила повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи, в тому числі і у випадку відсутності даних про його зареєстроване місце проживання.
Так, за приписами ч. 10, 11 ст. 128 ЦПК України, судова повістка юридичній особі направляється за її місцезнаходженням або за місцезнаходженням її представництва, філії, якщо позов виник у зв'язку з їхньою діяльністю. Відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, а також заінтересована особа у справах про видачу обмежувального припису викликаються до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів, а у разі розгляду справи про видачу обмежувального припису - не пізніше 24 годин до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.
Розгляд заяви про видачу судового наказу до боржника, місце проживання якого невідоме, унеможливлює повідомлення такої особи, як про розгляд заяви так і про прийняте судове рішення, що є порушенням прав боржника, в тому числі і на оскарження такого рішення.
Таким чином, зважаючи на визначений процесуальним законом порядок розгляду та звернення до виконання судового наказу, обов'язковою умовою для його видачі є встановлення зареєстрованого місця проживання фізичної особи- боржника, що є гарантією його обізнаності про факт видачі судом судового наказу, оскільки у відповідності до вимог ч. 1 ст. 169 ЦПК України після видачі судового наказу суд не пізніше наступного дня надсилає його копію (текст), що містить інформацію про веб-адресу такого рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень, боржникові до його електронного кабінету, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом із повідомленням про вручення чи цінним листом з описом вкладеного.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм процесуального права і фактично зводяться до непогодження із висновком суду першої інстанції та власного помилкового тлумачення норм чинного законодавства.
В даному випадку, заявник не позбавлений можливості звернутися до суду в позовному провадженні, яким встановлені механізми розгляду справи до відповідача, місце проживання якого не зареєстровано в установленому законом порядку.
З огляду на викладене, висновки суду першої інстанції відповідають фактичним обставинам справи ґрунтуються на наявних у справі доказах та доводами апеляційної скарги не спростовуються, що у відповідності до вимог п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України є підставою до залишення апеляційної скарги без задоволення, а ухвали суду першої інстанції без змін.
На підставі викладеного та керуючись ст. 374,375, 379, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлово-експлуатаційна організація «Софія Київська» залишити без задоволення.
Ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 06 лютого 2026 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Судді Фінагеєв В.О.
Кашперська Т.Ц.
Яворський М.А.