Справа №357/16901/25 Слідчий суддя в суді першої інстанції - ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/824/2989/2026 Суддя-доповідач у суді апеляційної інстанції - ОСОБА_2
Категорія: ст. ст. 170-173 КПК України
30 березня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою представника власника майна ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 04 листопада 2025 року, -
за участю:
представника власника майна ОСОБА_7 ,
Ухвалою слідчого судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 04 листопада 2025 року задоволено клопотання прокурора у кримінальному провадженні - прокурора Таращанського відділу Білоцерківської окружної прокуратури ОСОБА_8 за матеріалами досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42025112030000339 від 17.09.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, про накладення арешту та накладено арешт та заборонено суб'єктам державної реєстрації речових прав та державним реєстраторам прав на нерухоме майно, в тому числі органам нотаріату вчиняти будь-які реєстраційні дії, зокрема, реєстрацію (перереєстрацію), пов'язану з відчуженням, зміною, поділом, заставою або іншого виду зміни власників, а також заборонити будь-яке будівництво на земельних ділянках з кадастровими номерами 3222486200:03:007:5257 загальною площею 0,1480 га (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 648124132224) та 3222486200:03:007:5586 загальною площею 0,0823 га (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1960105432224), які відповідно до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно належать ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .
Не погоджуючись з прийнятим рішенням слідчого судді, представник власника майна ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 , подав апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 04 листопада 2025 року та її скасувати в частині накладення арешту на земельні ділянки, що належать ОСОБА_6 на праві приватної власності, а саме на земельні ділянки з кадастровими номерами 3222486200:03:007:5257 загальною площею 0,1480 га (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 648124132224) та 3222486200:03:007:5586 загальною площею 0,0823 га (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1960105432224).
На обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт зазначає, що оскаржуваною ухвалою слідчого судді накладено максимальний обсяг обмежень щодо права власності ОСОБА_6 , блоковано будь-які дії з розпорядження, а також будь-яке будівництво/використання в межах звичайного господарського призначення ділянок.
Апелянт вказує на те, що власник майна ОСОБА_6 набув право власності на обидві земельні ділянки у встановлений законом спосіб - на підставі нотаріально посвідчених договорів купівлі-продажу від 11.06.2025, посвідчених приватним нотаріусом Бучанського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_9 .
На дату укладення договорів зазначені земельні ділянки під арештом, податковою заставою або іншими заборонами/обтяженнями не перебували, що підтверджувалося даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Продавець володів кожною із земельних ділянок тривалий час: право власності було зареєстровано в ДРРП 24.12.2020 (записи про право власності № 39917645 та № 39918211 відповідно).
Також апелянт зазначає, що ОСОБА_6 не отримував судових повісток/повідомлень про дату та час розгляду клопотання прокурора і, відповідно, не був присутній у засіданні та не був залучений до розгляду. Наслідком такого процесуального порушення стало ухвалення рішення без з'ясування позиції власника майна та без перевірки ключових обставин добросовісності набуття права власності, відсутності обтяжень на момент купівлі, а також реальності ризиків, які можуть виправдати арешт.
У даному випадку земельні ділянки ОСОБА_6 не є знаряддям чи предметом інкримінованого кримінального правопорушення, не містять на собі його слідів та не відповідають критеріям речового доказу у розумінні ст. 98 КПК України. Обґрунтованих і належних доказів того, що саме ці земельні ділянки необхідні для досягнення мети кримінального провадження, матеріали клопотання прокурора та мотивувальна частина ухвали не містять, а твердження про можливість використання земельних ділянок як доказу не підкріплені конкретними даними.
Оскаржуваною ухвалою встановлено надмірні та тотальні обмеження: заборонено не лише відчуження, але й будь-які реєстраційні дії (включно з поділом, об'єднанням, зміною характеристик, заставою тощо), а також будь-яке будівництво. Такий обсяг втручання не обґрунтований необхідністю, не містить мотивів щодо неможливості застосування м'якшого заходу і фактично блокує реалізацію права власності у повному обсязі.
У кримінальному провадженні № 42025112030000339 жодній особі не повідомлено про підозру у порядку ст.ст. 276-278 КПК України. За таких умов відсутня конкретизація кола осіб, щодо яких можуть застосовуватися наслідки у вигляді конфіскації/спеціальної конфіскації, а також відсутні дані про реальні ризики, які могли б виправдати тривале обмеження прав третьої особи.
Апелянт також звертає увагу на те, що особа, яка є заявником/потерпілим у кримінальному провадженні, за змістом матеріалів, є іноземцем та відповідно до законодавства України не може набувати у власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення. Крім того, заявник у провадженні ніколи не був власником вказаних земельних ділянок і не мав на них зареєстрованого речового права. Отже, арешт земельних ділянок ОСОБА_6 не може розглядатися як інструмент для забезпечення будь- якого «повернення» чи передачі цих ділянок іноземцю, а відтак не досягає легітимної мети, яка б виправдовувала настільки інтенсивне втручання у право власності добросовісного набувача.
Якщо у провадженні йдеться про можливі майнові претензії, вони можуть бути забезпечені іншими, менш інвазивними способами та стосуватися саме грошових вимог, а не блокування прав добросовісного власника на нерухоме майно, яке не було предметом власності заявника.
На обґрунтування вимог клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження апелянт зазначає, що ОСОБА_6 не був належним чином повідомлений про дату та час розгляду клопотання прокурора про накладення арешту, не був залучений до судового розгляду та не мав можливості надати заперечення, докази й пояснення. Про існування ухвали та її зміст ОСОБА_6 (його представник) фактично дізнався лише під час ознайомлення з матеріалами судової справи 23.02.2026.
Прокурор у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином, клопотань про відкладення судового розгляду не подавав.
З урахуванням положень ч. 1 ст. 172, ч. 4 ст. 405 КПК України, думки представника власника майна, яка не заперечувала щодо апеляційного розгляду у відсутності прокурора, колегія суддів вважає за можливе проводити апеляційний розгляд у відсутності прокурора, який не прибув в судове засідання.
Заслухавши доповідь судді, доводи представника власника майна, який підтримав вимоги поданої апеляційної скарги та просив її задовольнити з наведених в ній підстав, дослідивши матеріали, які надійшли з суду першої інстанції, перевіривши доводи представника власника майна ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 , колегія суддів приходить до висновку, що вона не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до вимог пункту 3 ч. 2 ст. 395 КПК України апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді подається протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Згідно абзацу 2 ч. 3 ст. 395 КПК України, якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Строк апеляційного оскарження може бути поновлений, якщо причини його пропуску є поважними.
Згідно з ч. 1 ст. 117 КПК України пропущений із поважних причин строк повинен бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою слідчого судді, суду.
З урахуванням обставин, щодо пропуску строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого суддіБілоцерківського міськрайонного суду Київської області від 04 листопада 2025 року, які викладені в клопотанні представника власника майна ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 , колегія суддів вважає їх поважними, на підставі чого приходить до висновку щодо поновлення строку на апеляційне оскарження вказаної ухвали.
Як убачається із наданих до суду апеляційної інстанції матеріалів судового провадження, що слідчим відділом Білоцерківського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №42025112030000339 від 17.09.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.
В межах даного кримінального провадження, 03.11.2025 прокурор у кримінальному провадженні - прокурор Таращанського відділу Білоцерківської окружної прокуратури ОСОБА_8 , звернувся до слідчого судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області, з клопотанням про накладення арешту із заборонею суб'єктам державної реєстрації речових прав та державним реєстраторам прав на нерухоме майно, в тому числі органам нотаріату вчиняти будь-які реєстраційні дії, зокрема, реєстрацію (перереєстрацію), пов'язану з відчуженням, зміною, поділом, заставою або іншого виду зміни власників, а також заборонити будь-яке будівництво на земельних ділянках з кадастровими номерами 3222486200:03:007:5257 загальною площею 0,1480 га (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 648124132224) та 3222486200:03:007:5586 загальною площею 0,0823 га (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1960105432224), які відповідно до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно належать ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .
На обґрунтування вимог даного клопотання зазначено, що досудове розслідування розпочато на підставі заяви ОСОБА_10 про вчинення кримінального правопорушення в порядку ст. 214 КПК України, а саме щодо вчинення відносно нього шахрайських дій, а саме заволодіння шляхом зловживання довірою грошовими коштами останнього.
Слідчим СВ Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області лейтенантом поліції ОСОБА_11 допитано в якості потерпілого ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який показав, що орієнтовно у кінці 2019 року - початку 2020 року він відкрив ресторан «Селебріті» за адресою: м. Київ, вул. О. Гончара, 67, закупив все необхідне обладнання та посуд, та запустив даний бізнес. Надалі, у період початку коронавірусу ресторанний бізнес не мав особливого прибутку, став не рентабельним, через що він вирішив закрити даний заклад близько через місяць після відкриття. Того ж часу, у 2020 році ОСОБА_12 вирішив придбати земельну ділянку для подальшого будівництва на ній житлового будинку та проживання. Після деякого часу пошуків, знайшов землю, яка його зацікавила. Дана ділянка землі складалася з двох окремих ділянок розташованих поруч, загальною площею майже 24 сотки. Адреса розташування даних земельних ділянок: Бучанський район, с. Петропавлівська Борщагівка, перехрестя вулиць Райдужна - Шалімова. Кадастрові номери даних земельних ділянок: 3222486200:03:007:5586 площею 0,0823 га та 3222486200:03:007:5257 площею 0,148 га. На момент огляду та розмови з власником ОСОБА_12 домовився придбати дані земельні ділянки за 125 000 $ (сто двадцять п'ять тисяч доларів США). У процесі оформлення документів ОСОБА_12 дізнався про те, що так як він не є громадянином України - не має право оформити право власності на дані земельні ділянки із призначенням «для сільського господарства», а тільки після переводу цільового призначення землі - для будівництва житлових споруд. Так як це вимагало часу, а пропозиція продажу даних земельних ділянок була вигідною угодою, та не мала часу чекати, він вирішив попросити свого товариша, який має громадянство України - ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН НОМЕР_2 , тел. НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , який народився у Туреччині у м. Ерзінджан, про те щоб здійснити оформлення землі на нього по документам, за певну грошову винагороду у вигляді 25 000 $ (двадцяти п'яти тисяч доларів США). Дані грошові кошти призначалися як грошова винагорода, а також кошти для переведення цільового призначення землі та подальшого оформлення землі на ОСОБА_14 ОСОБА_15 погодився, та отримав від ОСОБА_16 грошові кошти в загальній сумі 150 000 $ (сто п'ятдесят тисяч доларів США). Дана зустріч та передача готівкових коштів відбулася у м. Біла Церква Київської області, у грудні місяці 2020 року.
Придбання землі здійснено 24.12.2020 у приватного нотаріуса ОСОБА_17 . Надалі ОСОБА_12 виїхав у Туреччину по власним справам, та перебуваючи там попросив товариша ОСОБА_18 про те, щоб він вивіз все обладнання, меблі, та інше з приміщення ресторану «Селебріті», так як він не функціонує та платити плату за оренду не має сенсу. Він на дане прохання погодився, та перевіз всі речі / обладнання ресторану на свій склад, що знаходиться: АДРЕСА_1 . За те що він зберігатиме дані речі у себе на складі, ОСОБА_15 брав з ОСОБА_14 1000 $ (одну тисячу доларів США) щомісяця. ОСОБА_12 здійснював оплату даного складу протягом 3,5 років. Наразі всі речі з ресторану досі знаходяться не в ОСОБА_19 . Також ОСОБА_20 відомо інформацію про те, що ОСОБА_15 продав все обладнання та техніку іншим людям, без згоди ОСОБА_14 , на склад за адресою: АДРЕСА_2 . Обладнання та речі, ймовірно, досі знаходяться там. Близько березня 2024 року ОСОБА_12 повернувся в Україну, та зателефонував ОСОБА_21 для того щоб зустрітися у нотаріуса та здійснити переоформлення землі. ОСОБА_15 відповів, що знаходиться не в Україні, а у Німеччині, та не зможе приїхати. На прохання про те, щоб він виписав доручення для переоформлення землі без його участі, він відмовився. На питання про те, де знаходяться речі з ресторану ніяк не відреагував. Це була остання розмова ОСОБА_14 та ОСОБА_22 . Після даної розмови ОСОБА_23 перестав піднімати слухавку та пропав. ОСОБА_12 намагався зв'язуватися з ним через всіх можливих його друзів та родичів, але безрезультативно. Надалі, у квітні місяці 2025 року, ОСОБА_12 побачив оголошення у мережі інтернет про продаж своєї земельної ділянки за 130 000 $ (сто тридцять тисяч доларів США). Продажем займався рієлтор ОСОБА_24 , який користується ТЗ марки «Рено» моделі «Меган», р.н. НОМЕР_5 . ОСОБА_12 зв'язався з даним рієлтором, зустрівся з ним на своїй ділянці, де пояснив ситуацію, та ОСОБА_24 сказав, що більше займатися продажем даної ділянки не буде. Надалі ОСОБА_12 через реєстри та нотаріуса дізнався про те, що дана земельна ділянка вже переоформлена на гр. ОСОБА_25 (тел. НОМЕР_6 ), та зараз знаходиться в його власності. Даними шахрайськими діями, ОСОБА_20 завдано майнової шкоди на загальну суму 442 000$ (чотириста сорок дві тисячі доларів США).
Додатково, слідчим СВ Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області лейтенантом поліції ОСОБА_11 допитано в якості свідків ОСОБА_26 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_27 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , які у своїх показах підтвердили показання
ОСОБА_28 ході досудового слідства встановлено, що земельну ділянку за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, село Софіївська Борщагівка, площею 0,0823 га (рілля), надану для ведення особистого селянського господарства, з кадастровим номером: 3222486200:03:007:5586, на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_17 від 24.12.2020, за яким ОСОБА_29 передає у власність (продає), а ОСОБА_15 приймає у власність (купує). За домовленістю сторін продаж цієї земельної ділянки вчинено за 93 000 грн. (дев'яносто три тисячі гривень).
Надалі вищевказану земельну ділянку з кадастровим номером: 3222486200:03:007:5586 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_9 від 11.06.2025, ОСОБА_15 , від імені якого діє громадянин Туреччини ОСОБА_30 , на підставі довіреності посвідченої 19.11.2024 державним нотаріусом ОСОБА_33 у Франенталь (Пфальц) Федеративна Республіка Німеччина за реєстраційним номером 1407К/2024, апостильованою 20.11.2024 Головою Земельного суду Франкенталь (Пфальц) Федеративна Республіка Німеччина за реєстровим №91Еb-1816/24, передає у власність (продає), а ОСОБА_6 приймає у власність (купує). За домовленістю сторін продаж цієї земельної ділянки вчинено за 67 000 грн. (шістдесят сім тисяч гривень).
Додатково, в ході досудового слідства встановлено, що земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_3 , площею 0,1480 га (рілля), надану для ведення особистого селянського господарства, з кадастровим номером: 3222486200:03:007:5257, на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_17 від 24.12.2020, ОСОБА_29 передає у власність (продає), а ОСОБА_15 приймає у власність (купує). За домовленістю сторін продаж цієї земельної ділянки вчинено за 166 000 грн. (сто шістдесят шість тисяч гривень).
Надалі вищевказану земельну ділянку з кадастровим номером: 3222486200:03:007:5257, на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_9 від 11.06.2025, ОСОБА_15 , від імені якого діє громадянин Туреччини ОСОБА_30 , на підставі довіреності посвідченої 19.11.2024 державним нотаріусом ОСОБА_33 у Франенталь (Пфальц) Федеративна Республіка Німеччина за реєстраційним номером 1407К/2024, апостильованою 20.11.2024 Головою Земельного суду Франкенталь (Пфальц) Федеративна Республіка Німеччина за реєстровим №91Еb-1816/24, передає у власність (продає), а ОСОБА_6 приймає у власність (купує). За домовленістю сторін продаж цієї земельної ділянки вчинено за 120 000 грн. (сто двадцять тисяч гривень).
Відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 11.06.2025 приватним нотаріусом Бучанського районного нотаріального округу Київської області на підставі договору купівлі - продажу №1574 було зареєстровано право власності на земельну ділянку 3222486200:03:007:5586 загальною площею 0,0823 га (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1960105432224, номер відомостей про речове право:60278390) та на підставі договору купівлі-продажу №1568 зареєстровано право власності на земельну ділянку 3222486200:03:007:5257 загальною площею 0,1480 га та (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 648124132224, номер відомостей про речове право: 60278228), за ОСОБА_6 (РНОКПП НОМЕР_1 ), які на теперішній час перебувають у приватній власності останнього.
Згідно положень ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Постановою слідчого від 16.10.2025 земельні ділянки з кадастровими номерами 3222486200:03:007:5257 загальною площею 0,1480 га та 3222486200:03:007:5586 загальною площею 0,0823 га було визнано речовими доказами у кримінальному провадженні № 42025112030000339 від 17.09.2025.
Враховуючи викладені обставини, у сторони обвинувачення є достатні підстави вважати, що нерухоме майно - земельні ділянки з кадастровими номерами 3222486200:03:007:5257 загальною площею 0,1480 га, та 3222486200:03:007:5586 загальною площею 0,0823 га - є об'єктами кримінально-протиправних дій, мають ознаки речового доказу та відповідає вимогам ч. 1 ст. 98 КПК України, для збереження якої необхідно накласти арешт в порядку, передбаченому ст.ст. 170-172 КПК України.
04.11.2025 ухвалою слідчого судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області задоволено вказане клопотання прокурора та накладено арешт та заборонено суб'єктам державної реєстрації речових прав та державним реєстраторам прав на нерухоме майно, в тому числі органам нотаріату вчиняти будь-які реєстраційні дії, зокрема, реєстрацію (перереєстрацію), пов'язану з відчуженням, зміною, поділом, заставою або іншого виду зміни власників, а також заборонено будь-яке будівництво на земельних ділянках з кадастровими номерами 3222486200:03:007:5257 загальною площею 0,1480 га (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 648124132224) та 3222486200:03:007:5586 загальною площею 0,0823 га (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1960105432224), які відповідно до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно належать ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .
Задовольняючи дане клопотання, внесене в межах кримінального провадження №42025112030000339 від 17.09.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України та накладаючи арешт із забороною суб'єктам державної реєстрації речових прав та державним реєстраторам прав на нерухоме майно, в тому числі органам нотаріату вчиняти будь-які реєстраційні дії, зокрема, реєстрацію (перереєстрацію), пов'язану з відчуженням, зміною, поділом, заставою або іншого виду зміни власників, а також заборонено будь-яке будівництво на земельних ділянках з кадастровими номерами 3222486200:03:007:5257 загальною площею 0,1480 га (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 648124132224) та 3222486200:03:007:5586 загальною площею 0,0823 га (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1960105432224), які відповідно до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно належать ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , дослідивши надані матеріали клопотання, а також враховуючи розумність та співрозмірність обмеження права власності із завданням кримінального провадження, наслідки арешту майна для третіх осіб, слідчий суддя прийшов до висновку про необхідність накладення арешту та заборони суб'єктам державної реєстрації речових прав та державним реєстраторам прав на нерухоме майно, в тому числі органам нотаріату вчиняти будь-які реєстраційні дії, зокрема, реєстрацію (перереєстрацію), пов'язану з відчуженням, зміною, поділом, заставою або іншого виду зміни власників, а також заборонити будь-яке будівництво на земельних ділянках з кадастровими номерами 3222486200:03:007:5257 загальною площею 0,1480 га (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 648124132224) та 3222486200:03:007:5586 загальною площею 0,0823 га (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1960105432224), які відповідно до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно належать ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .
На переконання слідчого судді, з метою запобігання можливості приховування, знищення або перетворення речових доказів у кримінальному провадженні, на даному етапі кримінального провадження досліджені матеріали свідчать про наявність правових підстав для накладення арешту на майно, а потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна для забезпечення збереження речових доказів, тому слідчий суддя дійшов висновку про накладення арешту на майно шляхом заборони володіння, користування та розпорядження ним. Прокурором доведено необхідність накладення арешту на майно, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 КПК України.
З такими висновками слідчого судді колегія суддів погоджується, з огляду на наступне.
Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.
З ухвали слідчого судді вбачається, що наведені в клопотанні прокурора доводи про накладення арешту на майно перевірялись судом першої інстанції. При цьому були досліджені матеріали судового провадження, доводи прокурора в підтримку поданого клопотання про арешт, атакож з'ясовані інші обставини, які мають значення при вирішенні питання щодо арешту майна.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК Українита судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК Україниарештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Згідно ч. 2 ст. 170 КПК Україниарешт майна допускається з метою забезпечення:
1) збереження речових доказів;
2) спеціальної конфіскації;
3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;
4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК Україниу випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
При винесенні ухвали судом, у відповідності до вимог ст. 173 КПК України, всупереч твердженням апелянта, були враховані наведені в клопотанні прокурора правові підстави для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також обставини кримінального провадження №42025112030000339 від 17.09.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, за фактом вчинення якого розслідується кримінальне провадження та в межах якого подано дане клопотання, відношення до нього земельних ділянках з кадастровими номерами 3222486200:03:007:5257 загальною площею 0,1480 га (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 648124132224) та 3222486200:03:007:5586 загальною площею 0,0823 га (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1960105432224), які відповідно до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно належать ОСОБА_6 , які відповідно до постанови від 16.10.2025 слідчого СВ Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області ОСОБА_32 , визнані речовим доказом (арк. 38-40), а тому слідчий суддя обґрунтовано задовольнив клопотання прокурора про арешт майна, з урахуванням наявних для цього підстав, передбачених ст. 170 КПК України.
Як встановлено під час апеляційного розгляду, слідчий суддя, всупереч твердженням апелянта обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст. 131-132, 170-173 КПК України, наклав арешт на вище зазначене майно, з тих підстав, що воно у встановленому законом порядку визнано речовими доказами в рамках вказаного кримінального провадження та відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України.
Крім того, ст. 100 КПК України визначено, що на речові докази може бути накладено арешт в порядку ст.ст. 170-174 КПК України та згідно ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, якщо є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, визначеним в ч. 1 ст. 98 КПК України.
Тому, з огляду на положення ч. ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України повинно арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
З огляду на наведене та враховуючи, що в засіданні суду першої інстанції ретельно перевірено майно і його відношення до матеріалів кримінального провадження, а також встановлено мету арешту майна відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України, а саме збереження речових доказів колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання прокурора та накладення арешту на майно, всупереч твердженням апелянта.
Крім того, матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення запобігання можливості приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження, що може перешкодити кримінальному провадженню, а слідчий суддя, в свою чергу, не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.
Таким чином, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст. 132, 170 - 173 КПК України, наклав арешт на майно.
Підстав сумніватися в співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження колегія суддів не вбачає. Обставини кримінального провадження на час прийняття рішення вимагали вжиття такого методу державного регулювання як накладення арешту.
Будь-яких негативних наслідків від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження, які можуть суттєво позначитися на інтересах інших осіб, колегією суддів не встановлено.
Доводи апеляційної скарги про необґрунтованість накладення арешту на майно є такими, що не відповідають матеріалам провадження. Крім того, слідчим суддею суду першої інстанції накладено арешт на майно відповідно до вимог ст. ст. 132, 167, 170, 173 КПК України на підставі належно досліджених доводів органу досудового розслідування.
При цьому, арешт майна з підстав передбачених ч. ч. 2, 3 ст. 170 КПК Українипо суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов'язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.
Відповідно до ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
З урахуванням цього слідчий суддя встановив належні правові підстави, передбачені ч.ч. 1, 2, 3 ст. 170 КПК України, для задоволення клопотання прокурора та накладення арешту на вищевказане майно, що відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України, всупереч доводам апелянта.
Твердження апелянта про те, що ОСОБА_6 не отримував судових повісток/повідомлень про дату та час розгляду клопотання прокурора, відповідно, не був присутній у засіданні та не був залучений до розгляду, також не є підставою для скасування оскаржуваної ухвали слідчого судді, виходячи з того, що відповідно до положень ч. 2 ст. 172 КПК України клопотання слідчого, прокурора, цивільного позивача про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.
Зважаючи на викладене, в сукупності з обставинами провадження, колегія суддів об'єктивно переконана, що слідчий суддя, накладаючи арешт, діяв у спосіб та у межах діючого законодавства, арешт застосував правомірно, а тому доводи апелянта стосовно незаконності ухвали слідчого судді слід визнати непереконливими.
Всі інші зазначені в апеляційній скарзі обставини не є безумовними підставами для скасування ухвали суду.
Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, колегією суддів не встановлено.
Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що арешт майна є тимчасовим заходом забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження, який в подальшому може бути скасований у визначеному законом порядку. У відповідності до вимог ст. 174 КПК Україниарешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з'ясував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 170-173, 307, 309, 376, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду,
Поновити представнику власника майна ОСОБА_6 - адвокату ОСОБА_7 , строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 04 листопада 2025 року.
Ухвалу слідчого судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 04 листопада 2025 року, - залишити без змін, а апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 , - залишити без задоволення.
Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
______________ ________________ __________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4