25 березня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участі секретаря ОСОБА_4
прокурора ОСОБА_5
представника ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 17 лютого 2026 року,
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 17.02.2026 задоволено частково клопотання старшого слідчого ГСУ СБ України ОСОБА_10 та накладено арешт на майно, яке вилучене за адресою: АДРЕСА_1 , де фактично проживає ОСОБА_7 , а саме:
- мобільний телефон SAMSUNG GALAXY S24 FE, моделі SM-S721B/DS, серійний номер НОМЕР_1 , IMEI НОМЕР_2 , IMEI2 НОМЕР_3 із сім-картою з номером НОМЕР_4 ;
- предмети ззовні схожі на купюри - банкноти долари США у кількості 435 шт.;
- предмети ззовні схожі на купюри - банкноти 200 Євро у кількості 13 шт.; 100 Євро у кількості 1 шт., 20 Євро у кількості 2 шт., 10 Євро у кількості 3 шт., 5 Євро у кількості 1 шт.;
- системний блок «DEEP COOL» чорного кольору.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, представник ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , третіх осіб ОСОБА_8 та ОСОБА_9 подав апеляційну скаргу, в якій просив ухвалу слідчого судді змінити в частині накладення арешту на грошові кошти в сумі 41 500 доларів
Справа № 761/4837/26 Слідчий суддя - ОСОБА_11
Апеляційне провадження № 11-сс/824/2786/2026 Суддя-доповідач - ОСОБА_1
США, а саме відмовити в задоволенні клопотання слідчого про накладення арешту на вказані грошові кошти, та зобов'язати слідчого/прокурора негайно повернути їх ОСОБА_9 та ОСОБА_8 .
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, апелянт зазначав, що оскаржуваною ухвалою накладено арешт на грошові кошти в сумі 41 500 доларів США, які позначені в протоколі обшуку як предмети, зовні схожі на купюри-банкноти номіналом 100 доларів США у кількості 415 штук, які не належать ані підозрюваному ОСОБА_7 , ані його дружині - ОСОБА_12 , а відтак не можуть бути арештовані з метою конфіскації майна як виду покарання.
Під час обшуку ОСОБА_7 та ОСОБА_12 пояснили, що виявлені кошти належать подружжю ОСОБА_13 , які є їх сватами, та надали згадані предмети для зберігання в окремому сейфі. Вказане зафіксовано у протоколі обшуку.
ОСОБА_9 надала копію договору купівлі-продажу квартири від 27.05.2011, який долучено до протоколу. Також слідчому судді надано відповідну розписку від 03.09.2024 про прийняття на зберігання коштів.
Крім того, апелянт посилався на недотримання слідчим суддею визначеного ч. 1 ст. 172 КПК України строку розгляду клопотання слідчого.
Заслухавши доповідь судді, вислухавши доводи представника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , який підтримав подану апеляційну скаргу та просив її задовольнити, думку прокурора ОСОБА_5 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали судового провадження та апеляційні доводи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Як убачається із наданих до суду апеляційної інстанції матеріалів судового провадження, 1 відділом 4 управління досудового розслідування Головного слідчого управління СБ України, за процесуального керівництва Офісу Генерального прокурора, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22025000000000997 від 15.09.2025, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України.
Згідно даних клопотання, органом досудового розслідування встановлено, що громадянами України ОСОБА_14 , ОСОБА_7 та громадянином Словенії ОСОБА_15 засновано товариство з обмеженою відповідальністю Торгівельно-промислова компанія «ПРІМЕКС» (код ЄДРПОУ 20491075) (далі - ТОВ ТПК «ПРІМЕКС»). Директором ТОВ ТПК «ПРІМЕКС» є ОСОБА_14 .
Вищевказана компанія зареєстрована у м. Запоріжжя та займається неспеціалізованою оптовою торгівлею, діяльністю посередників у торгівлі паливом, рудами, металами та промисловими хімічними речовинами, виробництвом іншої хімічної продукції тощо.
Учасники та директор товариства ОСОБА_14 і ОСОБА_7 з метою завдання шкоди Україні вступили у попередню змову для надання допомоги державі-агресору (пособництво) та окупаційній адміністрації держави-агресора у АР Крим.
Для реалізації цієї мети ОСОБА_14 і ОСОБА_7 організували схему постачання сумішей для фріт та емалей виробництва ТОВ ТПК «ПРІМЕКС» «Акционерному обществу «Керченский металлургический завод» (правопопередник - «Государственное унитарное предприятие Республики Крым «Керченский металлургический завод»», ІПН рф - 9111015827), діючим контролером якого є держава-агресор та її окупаційна адміністрація у АР Крим.
Будучи обізнаними про діючу заборону на здійснення громадянами України фінансово-господарських операцій з державою-агресором та її окупаційною адміністрацією, ОСОБА_14 та ОСОБА_7 використовували низку підконтрольних підприємств у Словенії, Узбекистані та рф, а саме: ЕМО FRITE d.o.о. (Словенія, ІПН 2168855000) - здійснювало збагачення сировини та роль підприємства-посередника; ООО «FRITE TRADE СОМ» (Узбекистан, ІПН 309622342) - здійснювало роль підприємства-посередника; ООО ТД «МЕТАЛТРЕЙД» (рф, ІПН 7743339082) - здійснювало роль підприємства-посередника; ООО «Еврофрит» (рф, ІПН 7725824791) - здійснювало роль підприємства-посередника; «Акционерное общество «Узметкомбинат» (м. Бегабад, Узбекистан, ІПН 200460222) - здійснювало збагачення сировини.
Розроблена ОСОБА_14 і ОСОБА_7 схема включала два ланцюга постачання в обхід діючих заборон сумішей для фріт та емалей виробництва ТОВ ТПК «ПРІМЕКС»» на адресу АО «Керченский металлургический завод».
Крім того, встановлено, що вказана протиправна діяльність, у тому числі, здійснюється за адресою: м. Запоріжжя, вул. Стародніпровська (попередня назва - Воронезька), буд. 21, де можуть знаходитись речі, предмети, документи, комп'ютерна та мобільна техніка, чорнові записи та інше, що може бути доказом здійснення злочинної діяльності, а також інші речі та документи, які мають значення для подальшого розслідування.
05.02.2026 о 12 год. 57 хв. ОСОБА_7 було затримано в порядку п. 6 ч. 1 ст. 615 КПК України та в подальшому 06.02.2026 у межах даного кримінального провадження ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 111-2 КК України.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 22.01.2026 задоволено частково клопотання слідчого та надано дозвіл на проведення обшуку за місцем проживання засновника ТОВ ТПК «ПРІМЕКС» ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_1 , який на праві власності належить ОСОБА_12 , з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання знаряддя кримінального правопорушення або майна, яке було здобуте у результаті його вчинення, речей та документів.
Згідно даних протоколу обшуку від 05.02.2026, в період часу з 07 год. 00 хв. по 12 год. 55 хв. проведено обшук за місцем фактичного проживання ОСОБА_7 за вищевказаною адресою, в ході якого виявлено та вилучено: мобільний телефон SAMSUNG GALAXY S24 FE, моделі SM-S721B/DS, серійний номер НОМЕР_1 , IMEI НОМЕР_2 , IMEI2 НОМЕР_3 із сім-картою з номером НОМЕР_4 ; предмети ззовні схожі на купюри - банкноти долари США у кількості 435 шт.; предмети ззовні схожі на купюри - банкноти 200 Євро у кількості 13 шт.; 100 Євро у кількості 1 шт., 20 Євро у кількості 2 шт., 10 Євро у кількості 3 шт., 5 Євро у кількості 1 шт.; паспорт громадянина України для виїзду за кордон на ім'я ОСОБА_7 № НОМЕР_5 від 01.10.2018; системний блок «DEEP COOL» чорного кольору.
Постановою старшого слідчого 1 відділом 4 управління досудового розслідування Головного слідчого управління СБ України ОСОБА_10 від 06.02.2026 майно, яке вилучено 05.02.2026 під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , де фактично проживає ОСОБА_7 , визнано речовими доказами у кримінальному провадженні № 22025000000000997 від 15.09.2025.
12.02.2026 старший слідчий 1 відділу 4 управління досудового розслідування Головного слідчого управління СБ України ОСОБА_10 звернувся до слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва із клопотанням, погодженим прокурором Офісу Генерального прокурора ОСОБА_16 , в якому просив накласти арешт на майно, вилучене під час проведення обшуку за місцем фактичного проживання ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_1 , а саме на: мобільний телефон SAMSUNG GALAXY S24 FE, моделі SM-S721B/DS, серійний номер НОМЕР_1, IMEI НОМЕР_2 , IMEI2 НОМЕР_3 із сім-картою з номером НОМЕР_4 ; предмети ззовні схожі на купюри - банкноти долари США у кількості 435 шт.; предмети ззовні схожі на купюри - банкноти 200 Євро у кількості 13 шт.; 100 Євро у кількості 1 шт., 20 Євро у кількості 2 шт., 10 Євро у кількості 3 шт., 5 Євро у кількості 1 шт.; паспорт громадянина України для виїзду за кордон на ім'я ОСОБА_7 № НОМЕР_5 від 01.10.2018; системний блок «DEEP COOL» чорного кольору.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 17.02.2026 задоволено частково клопотання слідчого та накладено арешт на майно, вилучене 05.02.2026 під час проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_7 а саме: мобільний телефон SAMSUNG GALAXY S24 FE, моделі SM-S721B/DS, серійний номер НОМЕР_1; предмети ззовні схожі на купюри - банкноти долари США у кількості 435 шт.; предмети ззовні схожі на купюри - банкноти 200 Євро у кількості 13 шт.; 100 Євро у кількості 1 шт., 20 Євро у кількості 2 шт., 10 Євро у кількості 3 шт., 5 Євро у кількості 1 шт.; системний блок «DEEP COOL» чорного кольору.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Оскільки вищевказана ухвала слідчого судді фактично оскаржена лише в частині накладення арешту на грошові кошти в сумі 41 500 доларів США, які були вилучені 05.02.2026 під час проведення обшуку за місцем фактичного проживання ОСОБА_7 , то колегія суддів, відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, переглядає ухвалу слідчого судді в межах апеляційної скарги, та лише щодо арешту вказаних грошових коштів.
Ухвала слідчого судді в частині питання законності та обґрунтованості накладення арешту на інше майно, зокрема мобільний телефон SAMSUNG GALAXY S24 FE, моделі SM-S721B/DS, серійний номер НОМЕР_1; предмети ззовні схожі на купюри - банкноти 200 Євро у кількості 13 шт.; 100 Євро у кількості 1 шт., 20 Євро у кількості 2 шт., 10 Євро у кількості 3 шт., 5 Євро у кількості 1 шт.; системний блок «DEEP COOL» чорного кольору, ніким не оскаржена, а відтак колегією суддів не перевіряється.
Із висновками слідчого судді щодо наявності підстав для накладення арешту на вилучені предмети ззовні схожі на купюри - банкноти долари США у кількості 435 шт., з метою їх збереження як речових доказів та можливої конфіскації як виду покарання, погоджується і колегія суддів апеляційної інстанції.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).
У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов'язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
За правилами ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.
Відповідно до ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
За правилами ч. 5 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.
Під час апеляційного розгляду колегією суддів встановлено, що зазначені вимоги слідчим суддею дотримані належним чином.
Як встановлено під час апеляційного розгляду, слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст. 131-132, 170-173 КПК України, задовольнив клопотання слідчого про накладення арешту на вилучені під час обшуку за місцем проживання підозрюваного ОСОБА_7 предмети ззовні схожі на купюри - банкноти долари США у кількості 435 шт., з тих підстав, що вони можуть бути отримані унаслідок вчинення кримінального правопорушення та набуті кримінально протиправним шляхом, у встановленому законом порядку визнані речовими доказами у межах кримінального провадження № 22025000000000997, та відповідають критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України.
Крім того, санкція кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7 ,передбачає покарання у виді позбавлення волі із конфіскацією майна.
З огляду на наведене та враховуючи, що слідчим суддею першої інстанції ретельно перевірено майно, на яке слідчий просив накласти арешт і його відношення до матеріалів кримінального провадження, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання слідчого та накладення арешту на вилучене майно, оскільки у даному кримінальному провадженні є всі підстави вважати, що вказане майно може бути приховане, пошкоджене, зіпсоване, втрачене, знищене, передане, відчужене чи зникнути.
Таким чином, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст. 132, 170 - 173 КПК України, наклав арешт на вилучені за місцем проживання ОСОБА_7 предмети ззовні схожі на купюри - банкноти долари США,з метою їх збереження як речових доказів та забезпечення можливої конфіскації майна як виду покарання, у випадку визнання ОСОБА_7 винуватим у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 111-2 КК України, та призначення йому покарання у виді конфіскації майна, врахувавши і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб та забезпечивши своїм рішенням розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Будь-яких негативних наслідків від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження, які можуть суттєво позначитися на інтересах інших осіб, колегією суддів не встановлено.
Незастосування в даному випадку заходу забезпечення кримінального провадження може призвести до знищення доказів у провадженні і таким чином позбавить реалізацію мети досудового розслідування та дотримання завдання арешту майна, передбаченого ч. 1 ст. 170 КПК України.
Крім того, накладення арешту на майно не є припиненням права власності на нього або позбавленням таких прав, а носить тимчасовий характер застосування цього заходу забезпечення кримінального провадження, тому відповідні обмеження є розумними і співмірними з огляду на завдання кримінального провадження.
Викладені в апеляційній скарзі доводи про те, що вилучені грошові кошти в розмірі 41 500 доларів США, які позначені в протоколі обшуку як предмети, зовні схожі на купюри-банкноти номіналом 100 доларів США у кількості 415 штук, належать подружжю ОСОБА_13 , з посиланням на те, що вказані кошти були отримані згідно договору купівлі-продажу квартири від 27.05.2011 та передані на зберігання ОСОБА_7 та його дружині ОСОБА_12 , які є їх сватами, про що складено відповідну розписку від 03.09.2024 про прийняття на зберігання коштів, не спростовують висновків слідчого судді, викладених у оскарженій ухвалі.
Як убачається із даних протоколу обшуку від 05.02.2026, вказані грошові кошти були вилучені безпосередньо за місцем проживання підозрюваного ОСОБА_7 , що не заперечується і апелянтом в апеляційній скарзі.
На переконання колегії суддів, надана представником ОСОБА_6 копія договору купівлі-продажу квартири від 27.05.2011, в яких продавцем виступали ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_6 , не є достатнім підтвердженням того, що саме за отримані у 2011 році унаслідок вказаного правочину кошти у подальшому було придбано валютні кошти в сумі 41 500 доларів США, та саме ці кошти були передані на зберігання 03.09.2024 та зберігались за місцем проживання підозрюваного ОСОБА_7 , які були вилучені в ході обшуку 05.02.2026.
Інших достатніх даних на підтвердження доводів про належність вилучених грошових коштів не підозрюваному, а третім особам, апелянтом не надано.
Крім того, надання слідчим суддею аналізу відомостей щодо джерела походження коштів та їх належності на праві власності третім особам, створить ситуацію, за якої суд вдасться до встановлення у межах кримінального провадження факту належності майна тій чи іншій особі, що свідчитиме про вихід за межі предмета оцінки, яка здійснюється на даній стадії досудового розслідування під час розгляду клопотання про арешт майна, що не узгоджується із повноваженнями слідчого судді, визначеними у Розділі ІІ КПК України та положеннями ч. 3 ст. 26 КПК України.
Посилання на недотримання слідчим суддею визначеного ч. 1 ст. 172 КПК України строку розгляду клопотання слідчого не впливає на правильність висновків про наявність підстав для накладення арешту за викладених у клопотанні обставин та суть прийнятого рішення, а тому колегія суддів вважає, що вказана обставина не є підставою для скасування правильної по суті ухвали слідчого судді.
Колегією судів не встановлено порушень слідчим суддею положень ст.ст. 64-2, 170, 172-173 КПК України, які б слугували підставою для її скасування. Ухвала слідчого судді відповідає вимогам ч. 5 ст. 173, 372 КПК України, та містить у собі підстави та мотиви прийнятого рішення.
Інші зазначені в апеляційній скарзі доводи не можуть бути безумовними підставами для скасування ухвали слідчого судді.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що слідчим суддею рішення прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з'ясував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Ураховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 376, 395, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 17 лютого 2026 року, - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді:
____________ ___________ ___________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3