Справа №375/380/26 Слідчий суддя в суді першої інстанції - ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/824/3049/2026 Суддя-доповідач у суді апеляційної інстанції - ОСОБА_2
25 березня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Рокитнянського районного суду Київської області від 27 лютого 2026 року, щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, українця, уродженця с. Великі Лучки, Мукачівського району, Закарпатської області, з освітою повною загальною середньою, одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, -
за участю:
прокурора ОСОБА_8 ,
підозрюваного ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_6 ,
Ухвалою слідчого судді Рокитнянського районного суду Київської області від 27 лютого 2026 року задоволено клопотання начальника слідчого відділення поліції №1 Білоцерківського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області капітана поліції ОСОБА_9 , погоджене прокурором Білоцерківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_8 та застосовано до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів, тобто до 26 квітня 2026 року (включно), в межах строку досудового розслідування та утримувати його в Державній установі «Київський слідчий ізолятор».
Взято підозрюваного ОСОБА_7 під варту в залі суду негайно.
Визначено розмір застави для звільнення з-під варти ОСОБА_7 - 40 (сорок) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 133 120 (сто тридцять три тисячі сто двадцять) гривень.
Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент з дня обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою внести заставу у визначеному розмірі на відповідний рахунок та надати документ, що це підтверджує, до Державної установи «Київський слідчий ізолятор».
У разі внесення застави покладено на підозрюваного ОСОБА_7 наступні обов'язки:
- прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді або суду з встановленою періодичністю;
- не відлучатися з населеного пункту - селище Рокитне Білоцерківського району Київської області без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну місця свого проживання;
- утриматися від спілкування з свідками у кримінальному провадженні;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи що дають право на виїзд з України.
У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави підозрюваний ОСОБА_7 , вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Роз'яснено підозрюваному ОСОБА_7 , що у разі невиконання ним покладених обов'язків, застава буде звернена в дохід держави та до нього може бути застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Не погоджуючись з таким рішенням слідчого судді, захисник ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , подав апеляційну скаргу в якій просить оскаржувану ухвалу слідчого судді скасувати та ухвалити нову ухвалу, якою обрати більш м'який запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту за місцем проживання останнього: АДРЕСА_3 або зменшити розмір застави до мінімально визначеної законом - двадцяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
На обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що оскаржувана ухвала постановлена з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження.
Апелянт зазначає, що підозрюваний ОСОБА_7 має постійне місце проживання за адресою: АДРЕСА_3 , проживає разом із дружиною та утримує малолітню дитину ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується матеріалами клопотання.
На думку апелянта, визначений розмір застави 40 прожиткових мінімумів, є непомірним для сім'ї підозрюваного. Водночас застосування більш м'якого запобіжного заходу, зокрема цілодобового домашнього арешту, є достатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки, сприятиме ефективному розслідуванню та дозволить підозрюваному утримувати сім'ю.
Крім того, ризики, передбачені ст. 177 КПК України, не мають належного документального підтвердження, є формальними та необґрунтованими. Фактично підставою для обрання найсуворішого запобіжного заходу стала лише тяжкість інкримінованого злочину, що також призвело до визначення непропорційно великого розміру застави.
Заслухавши доповідь судді, доводи підозрюваного та його захисника, які підтримали вимоги апеляційної скарги та просили її задовольнити, з наведених в ній підстав, пояснення прокурора, яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги вважаючи оскаржувану ухвалу слідчого судді законною та обґрунтованою, вивчивши матеріали судового провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга сторони захисту задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Як вбачається з представлених в апеляційний суд матеріалів, що слідчим відділенням відділення поліції №1 Білоцерківського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №12026111250000007, відомості про яке внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 05.01.2026 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що солдат ОСОБА_7 , будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період військової частини НОМЕР_1 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, вирішив вчинити кримінальне правопорушення за наступних обставин.
Так, ОСОБА_7 , у порушення вимог Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» № 60/95-ВР від 15 лютого 1995 року та Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживання ними» № 62/95-ВР від 15 лютого 1995 року, маючи прямий умисел направлений на незаконне придбання, зберігання з метою збуту та подальший незаконний збут особливо небезпечної психотропної речовини, обіг якої заборонено - PVP, керуючись корисливим мотивом та метою незаконного збагачення за рахунок протиправної діяльності у сфері незаконного обігу психотропних речовин, усвідомлюючи при цьому, що PVP являється особливо небезпечною психотропною речовиною, обіг якої заборонено, у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 21 лютого 2026 року, незаконно придбав з метою подальшого збуту у невстановленої досудовим розслідуванням особи та місці вказану психотропну речовину, яку незаконно зберігав з метою незаконного збуту за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_2 до 21 лютого 2026 року.
У подальшому, 21 лютого 2026 року, у період часу з 11 год 20 хв до 11 год 58 хв, ОСОБА_7 , маючи прямий умисел та мету незаконного збуту особливо небезпечної психотропної речовини, обіг якої заборонено - PVP, перебуваючи за місцем проживання на АДРЕСА_2 , незаконно збув особі з легендованими установчими даними ОСОБА_10 , щодо якої застосовано заходи безпеки шляхом забезпечення конфіденційних відомостей, а саме продав за 1200 (одна тисяча двісті) гривень особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP, масою 0,450 г, тим самим вчинив її незаконний збут.
PVP, згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 6 травня 2000 року №770 «Про затвердження Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів», «Список № 2 особливо небезпечних психотропних речовин, обіг яких заборонено» в «Таблиці 1», є особливо небезпечною психотропною речовиною, обіг якої заборонено.
Таким чином, ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, тобто в незаконному придбанні, зберіганні з метою збуту та незаконному збуті психотропної речовини, якщо предметом таких дій були особливо небезпечні психотропні речовини.
Крім цього, ОСОБА_7 , у порушення вимог Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» № 60/95-ВР від 15 лютого 1995 року та Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживання ними» № 62/95-ВР від 15 лютого 1995 року, маючи прямий умисел направлений на повторне незаконне придбання, зберігання з метою збуту та подальший незаконний збут особливо небезпечної психотропної речовини, обіг якої заборонено - PVP, керуючись корисливим мотивом та метою незаконного збагачення за рахунок протиправної діяльності у сфері незаконного обігу психотропних речовин, усвідомлюючи при цьому, що PVP являється особливо небезпечною психотропною речовиною, обіг якої заборонено, у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 26 лютого 2026 року, повторно незаконно придбав з метою подальшого збуту у невстановленої досудовим розслідуванням особи та місці вказану психотропну речовину, яку незаконно зберігав з метою незаконного збуту за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_2 , до 26 лютого 2026 року.
У подальшому, 26 лютого 2026 року, у період часу з 18 год 51 хв до 19 год 29 хв, ОСОБА_7 , маючи прямий умисел та мету незаконного збуту особливо небезпечної психотропної речовини, обіг якої заборонено - PVP, перебуваючи на АДРЕСА_2 , повторно, незаконно збув особі з легендованими установчими даними ОСОБА_10 , щодо якої застосовано заходи безпеки шляхом забезпечення конфіденційних відомостей, а саме продав за 1200 (одна тисяча двісті) гривень особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP, тим самим вчинив її незаконний збут.
PVP, згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 6 травня 2000 року №770 «Про затвердження Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів», «Список № 2 особливо небезпечних психотропних речовин, обіг яких заборонено» в «Таблиці 1», є особливо небезпечною психотропною речовиною, обіг якої заборонено.
Таким чином, ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, тобто в незаконному придбанні, зберіганні з метою збуту та незаконному збуті психотропної речовини, вчиненому повторно.
26.02.2026 року о 23 год 20 хв ОСОБА_7 затримано у порядку статті 208 КПК України за підозрою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307 КК України.
27.02.2026 року ОСОБА_7 вручено письмове повідомлення про підозру, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307 КК України.
27.02.2026 начальник слідчого відділення відділення поліції №1 Білоцерківського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області капітана поліції ОСОБА_9 , за погодженням прокурора Білоцерківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_8 , звернувся до слідчого судді Рокитнянського районного суду Київської області з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307 КК України, у кримінальному провадженні №12026111250000007, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 05.01.2026 року.
На обґрунтування вимог даного клопотання слідчий зазначив, що обґрунтованість підозри ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307 КК України підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: акт огляду грошових купюр від 21 лютого 2026 року; акт огляду покупця та вручення йому грошових купюр від 21 лютого 2026 року; протокол отримання речей від 21 лютого 2026 року; протокол огляду речей від 21 лютого 2026 року; висновок судової експертизи від 24 лютого 2026 року; допит свідка ОСОБА_10 ; допит свідка ОСОБА_11 ; допит свідка ОСОБА_12 ; акт огляду грошових купюр від 26 лютого 2026 року; акт огляду покупця та вручення йому грошових купюр від 26 лютого 2026 року; протокол отримання речей від 26 лютого 2026 року; протокол огляду речей від 26 лютого 2026 року; допит свідка ОСОБА_10 ; допит свідка ОСОБА_13 ; допит свідка ОСОБА_12 ; протоколом затримання особи ОСОБА_7 ; допитом підозрюваного ОСОБА_7 ; іншими матеріалами в їх сукупності.
Також слідчий зазначив про на наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме те, що підозрюваний ОСОБА_7 може переховуватись від органу досудового розслідування чи суду, незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином або вчинити інше кримінальне правопорушення.
Враховуючи викладене, орган досудового розслідування звернувся до слідчого судді з клопотанням про застосування відносно підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
27.02.2026 ухвалою слідчого судді Рокитнянського районного суду Київської області задоволено вказане клопотання слідчого та застосовано до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів, тобто до 26 квітня 2026 року (включно), в межах строку досудового розслідування та утримувати його в Державній установі «Київський слідчий ізолятор».
Взято підозрюваного ОСОБА_7 під варту в залі суду негайно.
Визначено розмір застави для звільнення з-під варти ОСОБА_7 - 40 (сорок) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 133 120 (сто тридцять три тисячі сто двадцять) гривень.
У разі внесення застави покладено на підозрюваного ОСОБА_7 наступні обов'язки:
- прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді або суду з встановленою періодичністю;
- не відлучатися з населеного пункту - селище Рокитне Білоцерківського району Київської області без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну місця свого проживання;
- утриматися від спілкування з свідками у кримінальному провадженні;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи що дають право на виїзд з України.
Відповідно до вимог ст. 2 КПК України основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден не винуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Згідно вимог ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
При вирішенні клопотання про застосування запобіжного заходу для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя, суд згідно змісту вимог ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_7 , як вбачається зі змісту оскаржуваної ухвали, слідчий суддя, з огляду на наведених у клопотанні слідчого даних та із долучених до клопотання та досліджених судом письмових доказів, дійшов вірного висновку, що наявні достатні підстави, які поза розумним сумнівом свідчать про причетність ОСОБА_7 , до вчинення інкримінованих йому кримінального правопорушення.
На об'єктивне переконання колегії суддів апеляційного суду, сукупність всіх фактичних обставин та даних, зазначених в ухвалі слідчого судді та в матеріалах клопотання, дає достатні підстави вважати обґрунтованою підозру повідомлену ОСОБА_7 , за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307 КК України, що є підставою для застосування до підозрюваного відповідних заходів забезпечення кримінального провадження, а саме запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з метою здійснення подальшого розслідування кримінального правопорушення.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
За таких умов, слідчий суддя, як вважає колегія суддів, дослідивши, матеріали клопотання та долучені до нього документи, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, керуючись законом, оцінюючи сукупність зібраних доказів лише щодо пред'явленої підозри - з точки зору достатності та взаємозв'язку, прийшов до обґрунтованого висновку про наявність у провадженні доказів, передбачених параграфами 3-5 Глави 4 КПК України, які свідчать про обґрунтованість підозри ОСОБА_7 , у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, оскільки об'єктивно зв'язують його з ним, тобто підтверджують існування фактів та інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що підозрюваний міг вчинити дане правопорушення.
При цьому, обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеності його вини, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.
Всупереч твердженням апелянта, колегією суддів встановлено, що як у клопотанні, так і в судовому засіданні прокурором доведено наявність ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, які дають підстави для застосування відносно ОСОБА_7 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та підтверджують недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання зазначеним ризикам.
Як вважає колегія суддів, що аналізуючи актуальність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, які зазначені слідчим у клопотанні, слідчий суддя дійшов висновку щодо їх обґрунтованості, з огляду на наступне.
Так, слідчий суддя оцінюючи наявність ризику можливості переховування підозрюваного ОСОБА_7 як цілком ймовірного, з огляду на те, що останній підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень за які передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до десяти років. Останній усвідомлює тяжкість покарання при можливому визнанні його винним, у вчиненні кримінальних правопорушень у яких він підозрюється, що може спонукати ОСОБА_7 до вчинення спроби ухилитися від явки до органу досудового розслідування, суду.
Враховуючи викладене, а також дані про особу підозрюваного ОСОБА_7 , слідчий суддя, прийшов до висновку про доведеність слідчим у клопотанні ризику можливості підозрюваним переховуватися від органів досудового розслідування, оскільки достатні стримуючі фактори, які б свідчили про протилежне, в матеріалах провадження відсутні.
Встановлюючи ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя виходив із передбаченої КПК України процедури отримання, зокрема, свідчень від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме: спочатку на стадії досудового розслідування свідчення отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК України).
Тобто, ризик незаконного впливу існує як на початковому етапі кримінального провадження, так і на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Також слідчий суддя врахував, що покази свідків у вказаному кримінальному провадженні мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження та можуть суттєво вплинути на становище ОСОБА_7 , як підозрюваного, а тому наявні обґрунтовані підстави вважати, що останній наділений потенційною можливістю впливати на свідків у кримінальному провадженні з метою схилити їх не давати правдиві, послідовні показання у ході досудового розслідування та/або змінити свої показання у подальшому в суді, для уникнення або мінімізації кримінальної відповідальності.
Між тим, слідчий суддя вважав доведеним ризик того, що підозрюваний ОСОБА_7 може вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальні правопорушення, в яких підозрюється.
При цьому слідчий суддя, оцінюючи характеризуючі дані підозрюваного ОСОБА_7 , у тому числі наявність визначеного місця проживання, а також те, що останній раніше не судимий, вважав такими, що не спростовує наявність можливих ризиків неправомірної поведінки підозрюваного.
Також слідчий суддя звернув увагу на те, що у судовому засіданні не було встановлено обставин, які б свідчили, що підозрюваний ОСОБА_7 за станом здоров'я не може утримуватися в умовах слідчого ізолятора.
Таким чином слідчий суддя вважав, що підозрюваним та його захисником не надано будь-яких доказів на підтвердження обставин, які б вказували на відсутність ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, які приймаються до уваги при обранні запобіжного заходу.
Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного, слідчий суддя врахував вимоги п.п. 3 і 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення.
Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.
Таким чином, враховуючи тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7 , вагомість наявних доказів вчинення ним злочину, тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання його винним у вчиненні злочину, враховуючи його вік, стан здоров'я, відсутність постійного місця роботи, існують ризики вчинення іншого злочину і можливості підозрюваного переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, впливати на учасників кримінального провадження та вчинити інший злочин, слідчий суддя дійшов до висновку про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_7 .
Враховуючи конкретні обставини справи, обґрунтовану підозру ОСОБА_7 , у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, наявність ризику, передбаченогоч. 1 ст. 177 КПК України та неможливість застосування більш м'яких запобіжних заходів, слідчий суддя дійшов вірного висновку про необхідність задоволення клопотання та обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, строком на 60 діб, тобто до 26.04.2026 включно.
З огляду на викладені обставини, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для застосування щодо підозрюваного ОСОБА_7 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки специфіка вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення, дані про особу підозрюваного та суворість можливого покарання за інкримінований злочин не дають підстав для застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Застосувавши до підозрюваного ОСОБА_7 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою суд на законних підставах визначив йому заставу у розмірі 40 (сорока) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 133 120 (сто тридцять три тисячі сто двадцять) гривень.
Згідно п. 3 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод звільнення може бути обумовлено наданням гарантій явки в суд, й судова практика Європейського суду з прав людини встановлює, що не відповідає п. 3 ст. 5 Конвенції встановлення розміру застави, виключно в залежності від інкримінованої шкоди. Гарантія має мету не відшкодування шкоди, а забезпечення присутності обвинуваченого в залі судового засідання. Тому її розмір повинен відповідати перспективі втрати застави чи обернення на неї стягнення у разі не явки обвинуваченого до суду, й повинен утримувати обвинуваченого в межах належної процесуальної поведінки.
Слідчий суддя не в праві визначити розмір застави, який завідомо підозрюваним не може бути сплачений через його майновий стан.
Відповідно до ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається у таких межах: 1) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні злочину невеликої або середньої тяжкості, - від одного до двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Тому, колегія суддів враховуючи конкретні обставини та тяжкість правопорушення, у якому підозрюється ОСОБА_7 ,даних про його особу, інші дані відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України, із урахуванням принципів розумності і співмірності, вважає, що слідчий суддя прийшов до вірного висновку, про необхідність визначення ОСОБА_7 , застави у розмірі 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 133 120 (сто тридцять три тисячі сто двадцять) гривень, у разі внесення якої він підлягає звільненню з-під варти, оскільки внесення застави в такому розмірі на переконання колегії суддів буде справедливим та достатнім гарантуванням запобігання ризикам та виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків.
На думку колегії суддів, саме така застава достатня, у разі її внесення, забезпечити виконання підозрюваним, покладених на нього законом обов'язків, й повинна утримувати підозрюваного в межах належної процесуальної поведінки.
Підстав вважати його завідомо непомірними, у колегії суддів немає.
Доводи сторони захисту, за змістом апеляційної скарги, про наявність підстав для застосування відносно підозрюваного запобіжного заходу не пов'язаного із триманням під вартою, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки слідчий суддя прийняв рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість застосування виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, при цьому дослідив належним чином всі матеріали провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення. Отже, твердження в апеляційній скарзі про те, що слідчий суддя не встановив, чому не є достатнім такий запобіжний захід як домашній арешт, є безпідставними.
За таких обставин, ухвала слідчого судді суду першої інстанції, з урахуванням вимог статті 370 КПК України, є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому підстав для її скасування та застосування підозрюваній іншого запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, колегія суддів не знаходить.
Істотних порушень кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законне та обґрунтоване рішення, колегією суддів не встановлено.
На підставі вищевикладеного колегія суддів приходить до висновку, що встановлені органами досудового розслідування обставини є виправданими та необхідними елементами, що визначають потребу в застосуванні підозрюваному ОСОБА_7 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Таким чином, зазначені в апеляційній скарзі доводи та підстави, з яких захисник просить скасувати ухвалу суду, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи і не є визначеними законом підставами для скасування оскаржуваного рішення.
Враховуючи викладене, рішення слідчого судді суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, яке ухвалено на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені достатніми даними, дослідженими судом, в порядку та межах, передбачених на даній стадії провадження, а тому апеляційна скарга захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , з викладеними в ній доводами, задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 194, 197, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду, -
постановила:
Ухвалу слідчого судді Рокитнянського районного суду Київської області від 27 лютого 2026 року, - залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , - залишити без задоволення.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді:
______________ ________________ __________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4