Справа №757/30913/25 Слідчий суддя в суді першої інстанції - ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/824/398/2026 Суддя-доповідач у суді апеляційної інстанції - ОСОБА_2
Категорія: ст. ст. 170-173 КПК України
25 березня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою представника власника майна ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 30 червня 2025 року, -
за участю:
прокурора ОСОБА_8 ,
представника власника майна ОСОБА_7 ,
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 30 червня 2025 року задоволено клопотання прокурора другого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у сфері протидії організованій злочинності Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_9 , про арешт майна у кримінальному провадженні № 62023000000001065 від 06.12.2023 та накладено арешт на тимчасово вилучене майно, яке вилучено 18.06.2025 під час проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_6 , за адресою: АДРЕСА_1 , а саме:
- мобільний телефон чорного кольору Redmi Note 8T, модель M1908C3XG, IMEI: НОМЕР_1 ; IMEIНОМЕР_1;
- сім-карту оператора мобільного зв'язку «Київстар» з номером мобільного телефону НОМЕР_2 ;
- печатку з відтиском «ТОВ «Експрес-система» (ЄДРПОУ 33203295).
Не погоджуючись з прийнятим рішенням слідчого судді, представник власника майна ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 , подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою відмовити узадоволенні клопотання прокурора про арешт майна.
Також апелянт просить дослідити подані прокурором докази разом із клопотанням про накладення арешту на майно у справі № 757/30913/25-к (1-кс-27074/25).
На обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт зазначає, що ОСОБА_6 , не приймав участі у судовому засіданні під час оголошення оскаржуваної ухвали, як і його представник, а копію оскаржуваного рішення його представник отримав тільки 15.08.2025 року, тому відповідно дана скарга подається в межах строків встановлених ст. 395 КПК України.
Ознайомившись із отриманим рішенням, апелянт вважає його таким, що суперечить нормам діючого законодавства України.
Арешт майна можливий лише тоді, коли саме конкретне майно відповідає критеріям речових доказів (було знаряддям злочину, зберегло його сліди, містить відомості для доказування або набуте злочинним шляхом). Формула «може містити інформацію» недостатня: слід довести, які саме фактичні дані і яким чином пов'язують телефон/планшет/кошти із інкримінованими діями. В ухвалі таких даних немає; наведено лише загальні описи провадження та припущення органу досудового розслідування. Це суперечить ст. 98 та ч. 3 ст. 170 КПК, які вимагають об'єктивного зв'язку майна з подією злочину, а не гіпотези.
Ухвала не містить індивідуалізованого аналізу кожного предмета, не наводить конкретних фактичних даних, чому без арешту існує реальний ризик знищення/приховування доказів, і фактично повторює доводи клопотання.
Як клопотання прокурора про арешт майна, так і ухвала слідчого судді фактично ґрунтуються виключно на документах, складених працівниками правоохоронних органів, що ставить під сумнів їх об'єктивність і достовірність.
Арешт мобільного телефону та сім-карти оператора мобільного зв'язку «Київстар» у повному обсязі, без врахування менш обтяжливих альтернатив, є непропорційним втручанням у право власності та приватність заявника, що суперечить як національному законодавству, так і міжнародним стандартам.
Заслухавши доповідь судді, доводи представника власника майна, в підтримку поданої апеляційної скарги, яку останній підтримав з наведених в них підстав, прокурора, який заперечував щодо задоволення вказаної апеляційної скарги та вважав оскаржувану ухвалу слідчого судді законною та обґрунтованою, дослідивши матеріали, які надійшли з суду першої інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга представника власника майна ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 , не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи встановлено, що Головним слідчим управлінням Державного бюро розслідувань здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62023000000001065 від 06.12.2023 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 110-2, ч. 3 ст. 209 КК України.
Процесуальне керівництво у кримінальному провадженні здійснюється другим відділом процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у сфері протидії організованій злочинності Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Офісу Генерального прокурора.
В межах даного кримінального провадження, 19.06.2025 за допомогою засобів поштового зв'язку прокурор другого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у сфері протидії організованій злочинності Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_9 звернувся до слідчого судді Печерського районного суду м. Києва з клопотанням про накладення арешту на майно, яке тимчасово вилучено 18.06.2025 під час проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_6 , за адресою: АДРЕСА_1 , а саме:
- мобільний телефон чорного кольору Redmi Note 8T, модель M1908C3XG, IMEI: НОМЕР_1 ; IMEIНОМЕР_1;
- сім-карту оператора мобільного зв'язку «Київстар» з номером мобільного телефону НОМЕР_2 ;
- печатку з відтиском «ТОВ «Експрес-система» (ЄДРПОУ 33203295).
На обґрунтування вимог даного клопотання прокурор послалася на те, що досудовим розслідуванням установлено, що ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , будучи фактичним власником ТОВ «Експрес-система» (код ЄДРПОУ 33203295), організував функціонування протиправного механізму, направленого на постачання товару військового призначення та подвійного використання на підприємства військово-промислового комплексу України (далі - ВПК України) та рф, отриманого в порушення встановленого порядку.
Слідством встановлено, що у період з 30.09.2019 по теперішній час, ТОВ «Експрес-система», в рамках договорів укладених за результатами процедур публічних закупівель та за прямими договорами, здійснює постачання товарів військового призначення та подвійного використання на підприємства ВПК України.
Як зазначено у клопотанні, згідно наявної інформації, ОСОБА_10 , за попередньою змовою з невстановленими особами підприємств ВПК України та військовослужбовцями місць централізованого зберігання, незаконно привласнює з військових складів вказані товарно-матеріальні цінності (далі - ТМЦ), відновлює та ремонтує списані вироби, у тому числі завозить їх на територію України в порушення митних правил.
Відображення придбання вказаних ТМЦ ОСОБА_10 здійснює від фізичних осіб-підприємців, які перебувають на спрощеній системі оподаткування. Вказані особи входять до його оточення, зокрема до вказаного механізму останній залучив свою матір, співмешканку, її сина, знайомих, родичів одного із засновників ТОВ «Експрес-система», серед яких: ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , та інші.
Крім того, згідно відомостей податкової звітності придбання окремих товарів військового призначення та подвійного використання ТОВ «Експрес-система» відображено від наступних підприємств: ТОВ «Проленд 24» (код ЄДРПОУ 45569407), ТОВ «Гарантспецдеталь 23» (код ЄДРПОУ 44951527), ТОВ «Профімастрейд» (код ЄДРПОУ 43164513).
Надалі, грошові кошти отримані в рамках договорів постачання товарів військового призначення та подвійного використання на підприємства, які входять до складу АТ «Укроборонпром», ОСОБА_10 обготівковує через вищевказаних фізичних та юридичних осіб. Зокрема, у період з 01.01.2023 по теперішній час, із використанням афілійованих фізичних та юридичних осіб останній отримав у готівковій формі у касах банківських установ грошові кошти на загальну суму близько 84 млн. грн. Аналіз відомостей щодо залучених останнім ФОП вказує, що близько 70% з їх числа було припинено протягом року з моменту інтеграції у механізм, що містить окремі ознаки протиправного механізму.
Крім того, за отриманими даними слідством установлено, що до незаконної діяльності ймовірно задіяні ряд суб'єктів господарювання, серед яких: ДП «Завод імені В. О. Малишева» (ЄДРПОУ 14315629), ТОВ «Львівський бронетанковий завод» (ЄДРПОУ 07985602), ДП «Харківський автомобільний завод» (ЄДРПОУ 07934846), ДП «Харківський БТЗ» (ЄДРПОУ 08099848), ДП «Харківський механічний завод» (ЄДРПОУ 08248877) та інші суб'єкти господарювання, які здійснюють незаконне перерахування грошових активів на банківські рахунки ТОВ «Експрес-Система».
У ході досудового розслідування встановлено, що на користь ТОВ «Експрес-Система», протягом березня 2023 - квітня 2024 року, від ряду підприємств військово-промислового комплексу, було зараховано кошти на суму понад 230,00 млн гривень.
За результатами аналізу контрагентів ТОВ «Експрес Система» виявлено, що група з 14 ФОП, мають спільні ознаки сумнівності: у 12 ФОП вказаний однаковий основний вид діяльності, 6 ФОП припинили діяльність у 2024 році, 12 ФОП зареєстровані в м. Харкові, 8 ФОП зареєстровані за короткий період, встановлені родинні зв'язки між учасниками, тощо.
Прокурор у клопотанні також зазначає, що при подальшому аналізу руху коштів, встановлено, що близько 50% отриманих коштів розпорошувались на користь 14 ФОП, які в подальшому основну частину коштів знімали готівкою, або використовували для оплати власних побутових потреб. Загальна сума коштів, отриманих вказаним ФОП, становить 106,60 млн грн, з яких переведено в готівку близько 95 млн гривень.
Крім того слідством установлено, що частину коштів, на загальну суму 7,70 млн грн ТОВ «Експрес-Система» було використано для придбання автомобілів преміум класу Audi RS E-Tron та Audi А6. Джерелом вказаних коштів, які були використані для придбання вказаних автомобілів, були зарахування від ДП «Харкiвський БТЗ», у якості оплати за ряд продукції (привiд нагнiтача, рукоятку замка, фiльтроелемент та інше).
Таким чином, як зазначено у клопотанні, ОСОБА_10 , діючи у складі організованої групи осіб, у період 2023-2024 років, використовуючи підконтрольне підприємство ТОВ «Експрес-Система», організував функціонування протиправного механізму з метою отримання державних коштів від ряду підприємства військово-промислового комплексу України на суму понад 230 млн грн, які у подальшому легалізував шляхом їх обготівкування із залученням ряду підконтрольних ФОП з ознаками «ризиковості». Надалі отримані грошові кошти, ОСОБА_10 ймовірно використав з метою фінансування дій, вчинених за для зміни меж території або державного кордону України.
Крім того досудовим розслідуванням установлено, що громадянин України ОСОБА_10 також є засновником та директором підприємства ООО «НТЦ «Интерпром» (ОКПО 1153123004077, юридична адреса м. Бєлгород, вул. Перемоги, 69, приміщення 3/4), яке здійснює свою діяльність на території рф, засновником якого також є громадянка України ОСОБА_12 , (співмешканка ОСОБА_10 ). Встановлено, що ОСОБА_12 протягом 2023 та 2024 року отримувала заробітну плату на вказаному підприємстві.
Також слідством встановлено, що ООО «НТЦ «Интерпром» здійснює постачання ТМЦ на підприємства ВПК рф, а саме на АО «322 Авиационный ремонтный завод» (ОКПО 08347217), яке виконує ремонт та обслуговування бомбардувальників Су-24М, Су-24 МР, Су-24М2, штурмовиків Cу-25, Су-25УБ, винищувачів Су-27УБ, Су-27С (П). Крім того, отримано відомості, що впродовж 2023 року ООО «НТЦ «Интерпром» здійснило постачання запчастин та комплектуючих на АО «Ярославский Радиозавод» (ИНН рф 7601000086), який входить до структури державної корпорації рф «Роскосмос». Завод здійснює постачання засобів радіозв'язку для росгвардії, військових частин, а також міністерства внутрішніх справ та міністерства оборони рф, яке перебуває під діє санкцій США та ЄС.
Крім того слідством встановлено, що ООО «НТЦ «Интерпром» є постачальником товарів та обладнання на ООО «Микрон-Дилер-Сервис» (ИНН рф 1831045651), яке у свою чергу здійснює постачання обладнання та запчастин на АО «Ярославский Радиозавод», АО «Ижевский электромеханический завод «Купол» (ИНН рф 1831083343, входить до державного концерну рф «Алмаз-Антей», який виготовляє комплекси ППО), АО «Уфимское приборостроительное производственное предприятие» (ИНН рф 0276140862, випускає авіоніку та засоби керування вогнем САУ і пілотованих літальних апаратів), АО «Вольский механический завод» (ИНН рф 6441019849, випускає та ремонтує протитанкові ракетні комплекси) та АО «Уфимское приборостроительное производственное предприятие» (ИНН рф 0275074279, випускає системи електричного живлення пілотованих літальних апаратів, входить до складу державної корпорації рф «ростех»). Вищевказані підприємства входять у міжнародні санкційні списки.
18.06.2025 на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва було проведено обшук за місцем проживання ОСОБА_6 , за адресою: АДРЕСА_1 , в ході якого було виявлено та вилучено:
- мобільний телефон чорного кольору Redmi Note 8T, модель M1908C3XG, IMEI: НОМЕР_1 ; IMEIНОМЕР_1;
- сім-карту оператора мобільного зв'язку «Київстар» з номером мобільного телефону НОМЕР_2 ;
- печатку з відтиском «ТОВ «Експрес-система» (ЄДРПОУ 33203295).
19.06.2025 постановою слідчого вищезазначені речі визнано речовими доказами у вказаному кримінальному провадженні.
30.06.2025 ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва задоволено вказане клопотання прокурора про арешт майна у кримінальному провадженні № 62023000000001065 від 06.12.2023 та накладено арешт на тимчасово вилучене майно, яке вилучено 18.06.2025 під час проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_6 , за адресою: АДРЕСА_1 , а саме:
- мобільний телефон чорного кольору Redmi Note 8T, модель M1908C3XG, IMEI: НОМЕР_1 ; IMEIНОМЕР_1;
- сім-карту оператора мобільного зв'язку «Київстар» з номером мобільного телефону НОМЕР_2 ;
- печатку з відтиском «ТОВ «Експрес-система» (ЄДРПОУ 33203295).
Задовольняючи дане клопотання, внесене в межах кримінального провадження №62023000000001065 від 06.12.2023 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 110-2, ч. 3 ст. 209 КК України та накладаючи арешт на вказане майно, яке було вилучено 18.06.2025 під час проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_6 , за адресою: АДРЕСА_1 , слідчий суддя, встановив, що вказане майно відповідає критеріям речових доказів у кримінальному провадженні та є на даній стадії досудового розслідування тимчасово вилученим майном.
Матеріали клопотання свідчать, що вказане майно має відношення до кримінального провадження і, таким чином, може бути використане як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження та для ефективного розслідування орган досудового розслідування має потребу у збереженні вказаного майна до встановлення фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення.
При цьому, доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження слідчим суддею не встановлено.
З такими висновками слідчого судді колегія суддів погоджується, з огляду на наступне.
Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.
З ухвали слідчого судді вбачається, що наведені в клопотанні прокурора доводи про накладення арешту на майно перевірялись судом першої інстанції. При цьому були досліджені матеріали судового провадження, а також з'ясовані інші обставини, які мають значення при вирішенні питання щодо арешту майна.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення:
1) збереження речових доказів;
2) спеціальної конфіскації;
3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;
4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Арешт на комп'ютерні системи чи їх частини накладається лише у випадках, якщо вони отримані внаслідок вчинення кримінального правопорушення або є засобом чи знаряддям його вчинення, або зберегли на собі сліди кримінального правопорушення, або у випадках, передбачених пунктами 2, 3, 4 частини другою цієї статті, або якщо їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, а також якщо доступ до комп'ютерних систем чи їх частин обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов'язаний з подоланням системи логічного захисту.
При винесенні ухвали судом, у відповідності до вимог ст. 173 КПК України, всупереч твердженням апелянта, були враховані наведені в клопотанні прокурора правові підстави для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також обставини кримінального провадження №62023000000001065 від 06.12.2023 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 110-2, ч. 3 ст. 209 КК України та відношення до нього вилученого майна, а тому слідчий суддя обґрунтовано задовольнив клопотання прокурора про арешт майна, з урахуванням наявних для цього підстав, передбачених ст. 170 КПК України.
Як встановлено під час апеляційного розгляду, слідчий суддя, всупереч твердженням апелянта обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст. 131-132, 170-173 КПК України, наклав арешт на вище зазначене майно, з тих підстав, що воно у встановленому законом порядку визнано речовими доказами в рамках вказаного кримінального провадження та відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 168 КПК України тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду.
Тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп'ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв'язку для вивчення фізичних властивостей, які мають значення для кримінального провадження, здійснюється лише у разі, якщо вони безпосередньо зазначені в ухвалі суду.
Забороняється тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп'ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв'язку, крім випадків, коли їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, або якщо такі об'єкти отримані в результаті вчинення кримінального правопорушення чи є засобом або знаряддям його вчинення, а також якщо доступ до них обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов'язаний з подоланням системи логічного захисту.
Згідно вимог ч. 7 ст. 236 КПК України при обшуку слідчий, прокурор має право проводити вимірювання, фотографування, звуко- чи відеозапис, складати плани і схеми, виготовляти графічні зображення обшуканого житла чи іншого володіння особи чи окремих речей, виготовляти відбитки та зліпки, оглядати і вилучати документи, тимчасово вилучати речі, які мають значення для кримінального провадження. Предмети, які вилучені законом з обігу, підлягають вилученню незалежно від їх відношення до кримінального провадження. Вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.
Крім того, ст. 100 КПК України визначено, що на речові докази може бути накладено арешт в порядку ст.ст. 170-174 КПК України та згідно ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, якщо є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, визначеним в ч. 1 ст. 98 КПК України.
При цьому, арешт майна з підстав передбачених ч. ч. 2, 3 ст. 170 КПК України по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов'язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.
Відповідно до ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Тому, з огляду на положення ч. ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України повинно арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
З огляду на наведене та враховуючи, що в засіданні суду першої інстанції ретельно перевірено майно і його відношення до матеріалів кримінального провадження, а також встановлено мету арешту майна відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України, а саме збереження речових доказів колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання прокурора та накладення арешту на майно, всупереч твердженням апелянта.
Крім того, матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення запобігання можливості приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження, що може перешкодити кримінальному провадженню, а слідчий суддя, в свою чергу, не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.
Таким чином, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст. 132, 170 - 173 КПК України, наклав арешт на майно.
Підстав сумніватися в співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження колегія суддів не вбачає. Обставини кримінального провадження на час прийняття рішення вимагали вжиття такого методу державного регулювання як накладення арешту.
Будь-яких негативних наслідків від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження, які можуть суттєво позначитися на інтересах інших осіб, колегією суддів не встановлено.
Доводи апеляційної скарги про необґрунтованість накладення арешту на майно є такими, що не відповідають матеріалам провадження. Крім того, слідчим суддею суду першої інстанції накладено арешт на майно відповідно до вимог ст. ст. 132, 167, 170, 173 КПК України на підставі належно досліджених доводів органу досудового розслідування.
Зважаючи на викладене, в сукупності з обставинами провадження, колегія суддів об'єктивно переконана, що слідчий суддя, накладаючи арешт, діяв у спосіб та у межах діючого законодавства, арешт застосував правомірно, а тому доводи апелянта стосовно незаконності ухвали слідчого судді слід визнати непереконливими.
Всі інші зазначені в апеляційній скарзі обставини не є безумовними підставами для скасування ухвали слідчого судді.
Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, колегією суддів не встановлено.
Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що арешт майна є тимчасовим заходом забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження, який в подальшому може бути скасований у визначеному законом порядку. У відповідності до вимог ст. 174 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з'ясував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 , - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 170-173, 307, 309, 376, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду,
Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 30 червня 2025 року, - залишити без змін, а апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 , - залишити без задоволення.
Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
______________ ________________ __________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4