Справа № 182/6421/24
Провадження № 2/0182/429/2026
Іменем УКРАЇНИ
14.04.2026 м. Нікополь
Суддя Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області Кобеляцька-Шаховал І.О., розглянувши у спрощеному провадженні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості -
В провадження Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
В обґрунтування заявлених вимог представник позивача посилається на те, що 02 квітня 2018 року між ПАТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 було укладено угоду № С-001-019935-18-980 про відкриття кредитної лінії та обслуговування кредитної карти, на виконання умов якої банком було відкрито кредитну лінію на поточний рахунок позичальника у розмірі 5 000 грн. 00 коп., зі строком користування - до 02 квітня 2024 року та зі сплатою відсотків у розмірі передбаченому договором. З огляду на те, що відповідачка допустила неналежне виконання умов договору, це призвело до утворення заборгованості в розмірі 15 732 грн. 81 коп. При цьому, представник позивач вказує, що 19 грудня 2023 року між ПАТ «Ідея Банк» та ТОВ «Оптіма факторинг» було укладено договір факторингу № 19/12-2023, відповідно до якого первісний кредитор відступив право вимоги, а ТОВ «Оптіма факторинг» набуло право вимоги, в тому числі і до боржника ОСОБА_1 . Окрім цього, 22 грудня 2023 року між ТОВ «Оптіма факторинг» та ТОВ ФК «Профіт капітал» було укладено договір факторингу № 22/12-2023, відповідно до якого ТОВ «Оптіма факторинг» відступає право вимоги, а ТОВ ФК «Профіт капітал» набуло право вимоги, в тому числі і до боржника ОСОБА_1 . Тому, враховуючи вищевикладене, представник позивача, з урахуванням тієї обставини, що відповідач заборгованість в добровільному порядку сплатити не бажає, змушений звернутися до суду та суму боргу стягнути в примусовому порядку, а також стягнути витрат по сплаті судового збору та витрати на правову допомогу.
Ухвалою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 31 березня 2025 року дану справу було прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Учасникам справи було надіслано копію ухвали про відкриття провадження у справі та одночасно надіслано копії позовної заяви та доданих до неї документів. Відповідачу було встановлено строк для надіслання (надання) до суду відзиву, у відповідності до ст.178 ЦПК України, на позовну заяву і всіх доказів, що підтверджують заперечення проти позову.
Відповідно до ч.1 ст.131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження, судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть, якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачка, будучи належним чином повідомлена про розгляд справи, своїм правом, визначеним ст.178 ЦПК України, не скористалася, будь-які заяви чи клопотання на адресу суду не надала. Конверт, який був направлений за останньою відомою адресою місця проживання та перебування відповідачки по справі, повернуся до суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».
Згідно ч.8 ст.178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Зважаючи на ці обставини, суд керується ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка згідно з частиною першою статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, та яка визначає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Строки, встановлені ЦПК України, є обов'язковими для судів та учасників судових процесів, оскільки визначають тривалість кожної стадії процесу або час, протягом якого має бути вчинено процесуальну дію. Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити заочне рішення, у зв'язку з неподанням відповідачем відзиву, та відсутністю заперечень позивача щодо заочного розгляду справи, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.
Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд, дослідивши письмові матеріали цивільної справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, вважає, що заявлений позов підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Як встановлено судом, 02 квітня 2018 року між ПАТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 було укладено угоду № С-001-019935-18-980 про відкриття кредитної лінії та обслуговування кредитної карти, на виконання умов якої банком було відкрито кредитну лінію на поточний рахунок позичальника у розмірі 5 000 грн. 00 коп., зі строком користування до 02 квітня 2024 року та зі сплатою відсотків у розмірі передбаченому договором. З огляду на те, що відповідачка допустила неналежне виконання умов договору, це призвело до утворення заборгованості в розмірі 15 732 грн. 81 коп. При цьому, представник позивач вказує, що 19 грудня 2023 року між ПАТ «Ідея Банк» та ТОВ «Оптіма факторинг» було укладено договір факторингу №19/12-2023, відповідно до якого первісний кредитор відступив право вимоги, а ТОВ «Оптіма факторинг» набуло право вимоги, в тому числі і до боржника ОСОБА_1 . Окрім цього, 22 грудня 2023 року між ТОВ «Оптіма факторинг» та ТОВ ФК «Профіт капітал» було укладено договір факторингу №22/12-2023, відповідно до якого ТОВ «Оптіма факторинг» відступає право вимоги, а ТОВ ФК «Профіт капітал» набуло право вимоги, в тому числі, й до боржника ОСОБА_1 .
Так, стороною позивача як на підставу звернення до суду з даним позовом було складено розрахунок та надано виписку за рахунком, згідно якої заборгованість відповідачки, станом на 19 грудня 2023 року, становить суму в розмірі 15 732 грн. 81 коп., яка складається з наступного: 6 000 грн. 00 коп. - заборгованість за основним боргом та 9 732 грн. 81 коп. - заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми, дво- чи багатосторонніми (договори).
За змістом ч.ч.1, 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі, й електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч.1 ст.626 ЦК України).
В силу ч.1 ст.628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно ч.1 ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Частиною 1 статті 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За змістом ч.ч.1, 2 ст.1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
В силу ч.1 ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом статті 1056-1 ЦК України, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно статті 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Отже, в разі укладення кредитного договору, проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Так, стороною позивача пред'явлено вимогу про стягнення заборгованості за договором, у тому числі, крім тіла кредиту, складових його вартості, зокрема заборгованості за відсотками за користування кредитними коштами, що з урахуванням матеріалів справи, свідчить про те, що відповідачка як позичальник з такими умовами була ознайомлена і погодилася.
Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст.80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування; питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно ст.82 ЦПК України, обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню. Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.
Вирішення даної цивільної справи та прийняття відповідного обґрунтованого по ній рішення неможливе без встановлення фактичних обставин, вибору норми права та висновку про права та обов'язки сторін. Всі ці складові могли бути з'ясовані лише в ході доказової діяльності, метою якої є, відповідно до ЦПК України, всебічне і повне з'ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов'язків учасників спірних правовідносин.
Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов'язок із доказування, оскільки ст.81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов'язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст. 43, 49 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні (ст.43 ЦПК України), так і обов'язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Крім того, суд безпосередньо не повинен брати участь у зборі доказового матеріалу. Слід також зазначити, що позивач, в разі наявності труднощів щодо витребування доказів по справі, відповідно до статті 84 ЦПК України, могла би скористатися своїм процесуальним правом та звернутись до суду з відповідним клопотанням про витребування доказів. Чого при розгляді цієї цивільної справи здійснено не було.
Відповідно до ст.89 ЦПК України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв'язок доказів у їх сукупності.
У суду немає підстав вважати, що надані докази неповні та неналежні.
Тобто, з поданих доказів вбачається, що відповідальність у відповідачки виникла, у зв'язку з невиконанням умов кредитного договору, в наслідок чого має настати відповідальність за зобов'язанням.
Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов'язань не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Тому, оскільки відповідачка порушила умови кредитного договору, допустила прострочення з повернення тіла кредиту та сплати процентів за користування кредитом, це дає право позивачу на звернення до суду з позовом, заявлені вимоги якого знайшли своє підтвердження та піддягають задоволенню.
Статтею 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.
Згідно ст.137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Статтею 141 ЦПК України визначено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Відповідно до правової позиції, викладеної у Додатковій Постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження №14-382цс19, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку, що витрати на правничу допомогу підлягають відшкодуванню з відповідача у розмірі 7 000 грн. 00 коп., які є належним чином підтвердженими та доведеними.
Оскільки позов задоволено у повному обсязі, тому з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір в розмірі 3 028 грн. 00 коп., сплачений при подачі позову до суду.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.526, 530, 536, 610, 1048-1050, 1054 ЦК України, ст.12, 13, 76, 77, 141, 247, 258 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал»» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (ІПН - НОМЕР_1 ), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал» (Код ЄДРПОУ 39992082) заборгованість, станом на 19 грудня 2023 року, в розмірі 15 732 грн. 81 коп., яка складається з наступного: 6 000 грн. 00 коп. - заборгованість за основним боргом та 9 732 грн. 81 коп. - заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (ІПН - НОМЕР_1 ), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал» (Код ЄДРПОУ 39992082) судовий збір в розмірі 3 028 грн. 00 коп. та витрати на правову допомогу в розмірі 7 000 грн. 00 коп., а всього - 10 028 грн. (десять тисяч двадцять вісім грн.) 00 коп.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Дніпровського апеляційного суду Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його складення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя: І. О. Кобеляцька-Шаховал