Справа № 320/58095/24 Суддя першої інстанції: Діска А.Б.
14 квітня 2026 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача - Файдюка В.В.,
суддів - Карпушової О.В., Мєзєнцева Є.І.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 27 березня 2025 року у справі за адміністративним позовом Головного управління Національної поліції у місті Києві до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, -
У грудні 2024 року Головне управління Національної поліції у місті Києві (далі - позивач, ГУ НП у м. Києві) звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач, ОСОБА_1 ) про відшкодування завданої шкоди у сумі 3899 грн.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 17.02.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Цією ж ухвалою встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення йому копії ухвали для подання відзиву на позов.
27.02.2025 відповідачем було подано зустрічний позов до ГУ НП у м. Києві, в якому ОСОБА_1. просила:
1. Визнати протиправними дії ГУ НП у м. Києві щодо порушення процедури звільнення, зокрема:
- ненадання наказу про звільнення;
- незаконне утримання в штаті після подання рапорту;
- затримку остаточного розрахунку та невиплату належних сум.
2. Зобов'язати ГУ НП у м. Києві здійснити звільнення позивачки відповідно до законодавства.
3. Стягнути з ГУ НП у м. Києві:
- компенсацію за затримку остаточного розрахунку відповідно до ст. 116, 117 КЗпП України;
- доплати за ненормований графік, роботу у вихідні та святкові дні, невикористану відпустку;
5. Визнати незаконними вимоги ГУ НП у м. Києві щодо стягнення вартості форменного одягу.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 27.03.2025 зустрічну позовну заяву і додані до неї документи повернуто заявнику.
При цьому суд першої інстанції виходив з того, що оскільки підставами виникнення зустрічної позовної вимоги є незвільнення позивача на підставі рапорту і затримка розрахунку при звільнення, то зустрічна позовна заява не доводить відсутності у ГУ НП у м. Києві матеріально-правової підстави для задоволення первісного позову через відсутність матеріальних правовідносин, з яких випливає суб'єктивне право позивача за первісним позовом на заявлення позовних вимог про відшкодування завданої шкоди в сумі 3 899 грн.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу суду, відкрити провадження за зустрічним позовом, об'єднати провадження за первісним позовом в одне провадження та здійснити подальший розгляд справи у межах єдиного процесу.
В обґрунтування своїх доводів зазначає, що оскаржувана ухвала утворила перешкоди у доступі особи до правосуддя, оскільки суд не надав жодної правової оцінки вимогам позивача за зустрічним позовом, які нерозривно пов'язані з первісним позовом. Наголошує, що судом не враховано, що до моменту вирішення питання про правомірність звільнення відповідача із служби вирішення спору про стягнення з нього збитків є передчасним.
Після усунення визначених в ухвалі від 04.04.2025 про залишення апеляційної скарги без руху недоліків ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.04.2025 відкрито апеляційне провадження у справі, встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу та витребувано матеріали справи з суду першої інстанції.
У відзиві на апеляційну скаргу ГУ НП у м. Києві просить залишити її без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.
Свою позицію обґрунтовує тим, що всупереч доводів апелянта безвідносно до підстав звільнення ОСОБА_1 із служби у поліції ГУ НП у м. Києві набуло б права на звернення до суду із вказаним позовом, оскільки відповідач не має достатньо стажу служби у поліції, який би дозволяв не відшкодовувати вартість предметів однострою. Відтак, за твердженням позивача, подана зустрічна позовна заява не відповідає вимогам ч. 2 ст. 177 КАС України, а тому правомірно повернута судом першої інстанції.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.03.2026 продовжено строк розгляду справи та призначено її до розгляду у порядку письмового провадження з 14.04.2026.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а ухвала суду першої інстанції - скасуванню, виходячи з такого.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Згідно з ч. 8 ст. 47 КАС України відповідач, який не є суб'єктом владних повноважень, може пред'явити зустрічний позов відповідно до положень статті 177 цього Кодексу.
Положеннями ст. 177 КАС України передбачено, що відповідач, який не є суб'єктом владних повноважень, має право пред'явити зустрічний позов у строк для подання відзиву.
Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов'язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.
Вимоги за зустрічним позовом ухвалою суду об'єднуються в одне провадження з первісним позовом.
У випадку подання зустрічного позову у справі, яка розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, суд постановляє ухвалу про перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження.
За правилами ч. ч. 1, 2 ст. 178 КАС України зустрічна позовна заява, яка подається з додержанням загальних правил пред'явлення позову, повинна відповідати вимогам статей 160, 161, 172 цього Кодексу. До зустрічної позовної заяви, поданої з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 3 ст. 178 КАС України зустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог частин першої та другої цієї статті, повертається заявнику. Копія зустрічної позовної заяви долучається до матеріалів справи.
Отже, зустрічний позов це - самостійна позовна вимога, заявлена відповідачем у процесі, який вже виник, для спільного розгляду з первісним з метою захисту своїх інтересів та як слідує з норми статті 177 КАС України підставами для прийняття зустрічного позову до спільного розгляду з первісним позовом є:
а) взаємопов'язаність зустрічного позову з первісним;
б) доцільність сумісного розгляду основного і зустрічного позовів.
При цьому, обов'язковими умовами для цього, є також те, що зустрічний позов повинен виникати з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.
Указана позиція щодо застосування положень ст. ст. 177-178 КАС України висловлена Верховним Судом у постанові від 31.03.2021 у справі №280/5320/20.
Як вбачається з матеріалів справи, первісний позов ГУ НП у м. Києві про відшкодування ОСОБА_1 завданої шкоди у розмірі 3 899 грн обґрунтований, зокрема, посиланням на п. 1 розд. V Порядку забезпечення поліцейських одностроєм, затвердженого наказом МВС України від 12.09.2017 №772, за яким відшкодування вартості предметів однострою особистого користування, строк носіння (експлуатації) яких не закінчився, здійснюється в разі звільнення поліцейського із служби з таких підстав, зокрема:
2) у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у виді звільнення із служби в поліції, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України;
4) за власним бажанням (крім поліцейських, які мають стаж служби в поліції 10 років і більше).
При цьому матеріали справи свідчать, що капітана поліції ОСОБА_1 було звільнено із служби у поліції згідно з наказом ГУ НП у м. Києві від 17.10.2024 №1929 о/с відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у виді звільнення із служби, накладеного відповідного до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
Отже, відшкодування вартості предметів однострою особистого користування, строк носіння (експлуатації) яких не закінчився, здійснюється в разі звільнення поліцейського із служби у зв'язку із, зокрема, реалізацією дисциплінарного стягнення у виді звільнення із служби в поліції, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України, у спірному випадку згідно з наказом ГУ НП у м. Києві від 17.10.2024 №1929 о/с.
Колегія суддів звертає увагу, що цей наказ не є предметом спору у зустрічній позовній заяві.
Відтак, позовні вимоги зустрічного позову, визначені у пунктах 1-3, не є взаємопов'язаними із вимогами первісного позову, оскільки у випадку задоволення цих вимог зустрічного позову ОСОБА_1 , не скасовується право ГУ НП у м. Києві вимагати відшкодування вартості предметів однострою особистого користування, оскільки останнє виникає як за умови звільнення поліцейського у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у виді звільнення із служби в поліції, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України, так і за власним бажанням (крім поліцейських, які мають стаж служби в поліції 10 років і більше).
Разом з тим, судом першої інстанції було залишено поза увагою, що у зустрічній позовній заяві ОСОБА_1 , поряд з іншим, просила визнати незаконними вимоги ГУ НП у м. Києві щодо стягнення вартості форменного одягу (п. 5 прохальної частини), обґрунтовуючи це тим, що в силу положень наказу МВС України від 12.09.2017 №772 будь-які утримання за форменний одяг можливі лише у разі правильного розрахунку та фіксації в наказі про звільнення.
Жодної оцінки вказаній вимозі зустрічного позову на відповідність положенням статті 177 КАС України мотиви оскаржуваної у цій справі ухвали суду першої інстанції не містять.
Колегією суддів враховується, що положення КАС України не врегульовують порядок дій суду у випадку з'ясування під час розгляду справи факту заявлена відповідачем за первісним позовом вимог у зустрічному позові, які не впливають на результат розгляду первісного позову.
Проте, відповідно до положень ч. 6 ст. 7 КАС України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).
Пунктом 6 частини четвертої статті 169 КАС України передбачено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо порушено правила об'єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 172 цього Кодексу).
Отже, у випадку встановлення невідповідності зустрічної позовної заяви вимогам ч. 2 ст. 177 КАС України за наведеного вище правового регулювання суд вправі повернути таку заяву повністю або частково.
Разом з тим, оскільки у межах цієї справи суд першої інстанції, вирішуючи питання про повернення зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 у повному обсязі, не надав оцінку відповідності усіх вимог зустрічного позову положенням ст. ст. 177-178 КАС України, зокрема вимозі про визнання незаконними вимог ГУ НП у м. Києві щодо стягнення вартості форменного одягу, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувана ухвала постановлена передчасно, а тому підлягає скасуванню.
Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
З урахуванням наведених обставин у сукупності, а також зважаючи на те, що вирішенню питання про повернення зустрічної позовної заяви повинна передувати перевірка всіх її вимог на відповідність положенням ст. ст. 177-178 КАС України, судова колегія приходить до висновку про передчасність постановленої Київським окружним адміністративним судом ухвали від 27.03.2025.
Відповідно до ч. 3 ст. 312 КАС України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.
Отже, за наслідками апеляційного перегляду ухвали про повернення зустрічної позовної заяви апеляційний суд не наділений повноваженнями вирішувати питання як про відкриття провадження за зустрічним позовом, так і про об'єднання проваджень, у зв'язку з чим відповідні вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при вирішенні питання про повернення зустрічної позовної заяви було неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, у зв'язку з чим вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково - ухвалу суду першої інстанції скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись ст. ст. 169, 242-244, 250, 308, 312, 320, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 27 березня 2025 року - скасувати.
Справу направити до Київського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення.
Касаційна скарга на постанову суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.
Суддя-доповідач В.В. Файдюк
Судді О.В. Карпушова
Є.І. Мєзєнцев
Повне судове рішення складено 14 квітня 2026 року.