13 квітня 2026 року
м. Хмельницький
Справа № 686/26380/25
Провадження № 22-ц/820/792/26
Хмельницький апеляційний суд у складі
колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Талалай О. І. (суддя-доповідач), Корніюк А. П., П'єнти І. В.,
секретар судового засідання Заворотна А. В.
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 19 грудня 2025 року (суддя Продан Б. Г., повне судове рішення складено 24 грудня 2025 року) у справі за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди.
Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, суд
15 вересня 2025 року ОСОБА_1 , звертаючись до суду із вказаним позовом, зазначав, що внаслідок невиконання судового рішення у справі № 686/10337/24 йому спричинена моральна шкода. Вважає, що порушено його право на судовий захист. Виконання судового рішення є прямим обов'язком боржника. Тривале невиконання рішення суду спричинено бездіяльністю, яка полягає в незастосуванні заходів, необхідних для його виконання. Розмір відшкодування моральної шкоди визначений з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. Цей розмір буде справедливою сатисфакцією за порушене право та призведе до його відновлення.
Тому позивач просив стягнути на відшкодування моральної шкоди сорок п'ять мільйонів гривень.
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 19 грудня 2025 року в позові відмовлено.
ОСОБА_1 , не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, в апеляційній скарзі просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову. Посилається на незаконність рішення, невідповідність висновків суду обставинам справи, ухвалення рішення без додержання норм матеріального та процесуального права. Законодавство та практика ЄСПЛ не передбачає надання доказів моральної шкоди. Висновок суду базується на припущеннях. У справі відсутні докази на спростування вини відповідача, підтвердження звернення відповідача у десятиденний строк до Міністерства фінансів України з пропозиціями щодо необхідності внесення відповідних змін до Державного бюджету України. Суд не врахував судову практику в аналогічних справах і безпідставно відмовив у стягненні морального відшкодування. Вважає, що невиконання рішення суду є безумовною підставою для відшкодування моральної шкоди.
У засідання апеляційного суду учасники судового процесу не з'явилися, про розгляд справи повідомлені відповідно до вимог ЦПК України.
Апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Відповідно до частини 1 статті 377 ЦПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.
Суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами (пункт 3 частини 1 статті 255 ЦПК України).
Колегія судів вважає, що у зв'язку з наявністю судових рішень, які набрали законної сили та якими вирішено позовні вимоги ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок невиконання рішення суду у справі № 686/10337/24, позивач в частині вимог просить повторно вирішити спір.
Установлено, що рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 26 червня 2024 року у справі № 686/10337/24 з врахуванням ухвали Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 28 червня 2024 року про виправлення арифметичної помилки стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 3% річних в сумі 14 грн та 97,21 грн інфляційних втрат від простроченого зобов'язання в розмірі 300 грн, а всього 111,21 грн.
01 жовтня 2024 року до Головного управління Державної казначейської служби України надійшла заява ОСОБА_1 з виконавчим листом № 686/10337/24 про стягнення з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 3% річних в сумі 14 грн та 97,21 грн інфляційних втрат від простроченого зобов'язання в розмірі 300 грн, а всього 111,21 грн.
Виконавчий лист був надісланий до Державної казначейської служби України для вжиття заходів щодо його виконання.
Державна казначейська служба України листом від 14 жовтня 2024 року № 5-11-11/23068 повідомила ОСОБА_1 про те, що виконавчий лист № 686/10337/24 прийнято до виконання та він обліковується у Казначействі з 10 жовтня 2024 року за бюджетною програмою за КПКВК 3504040 «Заходи щодо виконання рішень суду, що гарантовані державою» за третьою чергою погашення заборгованості.
На теперішній час рішення суду в справі № 686/10337/24 не виконано.
Наведені обставини підтверджуються матеріалами справи.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 червня 2019 року у справі № 320/9224/17 зазначила, що «згідно з пунктом 3 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами. Тобто, згідно з вказаним пунктом підставою для закриття провадження у справі є, зокрема, вирішення спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав шляхом ухвалення рішення, яке набрало законної сили, або постановлення ухвали про закриття провадження у справі».
У постанові від 20 червня 2018 року у справі № 761/7978/15-ц Велика Палата Верховного Суду дійшла такого висновку: «необхідність застосування пункту 2 частини першої статті 205 ЦПК України зумовлена, по-перше, неприпустимістю розгляду судами тотожних спорів, в яких одночасно тотожні сторони, предмет і підстави позову, та, по-друге, властивістю судового рішення, що набрало законної сили (стаття 223 ЦПК України). За змістом наведеної норми позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно співпадають сторони, підстава та предмет спору. Нетотожність хоча б одного з елементів не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору. У розумінні цивільного процесуального закону предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення. У матеріальному розумінні предмет позову - це річ, щодо якої виник спір» (у цій постанові ЦПК України у редакції до грудня 2017 року).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 вказано, що «предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу».
Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Тобто зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасно зміна і предмета, і підстав позову не допускається. Разом з тим не вважаються зміною підстави позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права (постанова Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15).
Отже, суд закриває провадження у справі, якщо в позовах, які розглядалися судами, одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю співпадають за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.
Позивач неодноразово звертався до суду з позовами до Держави Україна про стягнення моральної шкоди, заподіяної внаслідок невиконання судового рішення у справі № 686/10337/24.
У справі № 686/44/25 ОСОБА_1 02 січня 2025 року пред'явив позов до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди у сумі 1000000 гривень, заподіяної внаслідок невиконання рішення суду у справі № 686/10337/24.
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 26 березня 2025 року, яке залишено в силі постановою Хмельницького апеляційного суду від 15 липня 2025 року в позові ОСОБА_1 відмовлено.
Ухвалою Верховного Суду від 27 серпня 2025 року за скаргою ОСОБА_1 відкрито касаційне провадження у справі.
У справі № 686/7786/25 ОСОБА_1 24 березня 2025 року пред'явив позов до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди у сумі 5000000 гривень, заподіяної внаслідок невиконання рішення суду у справі № 686/10337/24.
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 10 червня 2025 року, яке залишено в силі постановою Хмельницького апеляційного суду від 19 серпня 2025 року, в позові ОСОБА_1 відмовлено.
Ухвалою Верховного Суду від 22 вересня 2025 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 10 червня 2025 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 19 серпня 2025 року.
У справі № 686/15640/25 ОСОБА_1 02 червня 2025 року пред'явив позов до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди у сумі 15000000 гривень, заподіяної внаслідок невиконання рішення суду у справі № 686/10337/24.
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 09 вересня 2025 року в позові ОСОБА_1 відмовлено.
Постановою Хмельницького апеляційного суду від 27 листопада 2025 року рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 09 вересня 2025 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, завданої невиконанням судового рішення у справі №686/10337/24 в період часу з 30 серпня 2024 року по 24 березня 2025 року, скасовано і закрито провадження у справі в частині цих позовних вимог. В решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Ухвалою Верховного Суду від 24 лютого 2026 року за скаргою ОСОБА_1 відкрито касаційне провадження у справі.
У справі № 686/22951/25 ОСОБА_1 13 серпня 2025 року пред'явив позов до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди у сумі десять мільйонів гривень, заподіяної внаслідок невиконання рішення суду у справі № 686/10337/24.
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 04 грудня 2025 року, яке залишено в силі постановою Хмельницького апеляційного суду від 26 березня 2026 року, в позові ОСОБА_1 відмовлено.
З аналізу вказаних судових рішень вбачається, що підставою цих позовів ОСОБА_1 є порушення його права при невиконанні рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 26 червня 2024 року у справі № 686/10337/24, яким з урахуванням ухвали Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 28 червня 2024 року про виправлення арифметичної помилки, стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 3% річних в сумі 14 грн та 97,21 грн інфляційних втрат від простроченого зобов'язання в розмірі 300 грн, а всього 111,21 грн.
У справі, що переглядається, ОСОБА_1 просив стягнути з відповідача моральну шкоду, заподіяну внаслідок невиконання рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 26 червня 2024 року у справі № 686/10337/24.
Зі змісту вимог і судових рішень у вказаних справах вбачається, що позивач не зазначав конкретний період часу, коли йому була заподіяна моральна шкода.
Тому апеляційний суд виходить з того, що заподіяння моральної шкоди мало місце з часу набрання рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 26 червня 2024 року у справі № 686/10337/24 законної сили 30 серпня 2024 року по дату пред'явлення позову.
Враховуючи те, що у справі, яка переглядається, позивач просить стягнути моральну шкоду за ввесь період невиконання рішення суду у справі № 686/10337/24 з часу набрання нею законної сили 30 серпня 2024 року по 15 вересня 2025 року (позовна заява від 15 вересня 2025 року подана до суду 15 вересня 2025 року), хоча стягнення моральної шкоди за період з 30 серпня 2024 року по 13 серпня 2025 року було предметом судового розгляду у вказаних вище справах, колегія суддів вважає, що наявні підстави для закриття провадження у справі в указаній частині позовних вимог. При цьому виходить з того, що зміна позивачем розміру стягнення за незмінності підстав позову не свідчить про зміну предмета позову і не спростовує тотожність цих позовів.
На підставі пункту 4 частини 1 статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо у провадженні цього чи іншого суду є справа із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 08 грудня 2025 року у справі № 686/24746/25 відмовлено в позові ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок невиконання судового рішення у справі № 686/10337/24. Рішення не набрало законної сили. 26 грудня 2025 року позивач подав апеляційну скаргу, розгляд якої призначено на 15 квітня 2026 року.
З урахуванням того, що позивач у справі, що переглядається, просить стягнути моральну шкоду, заподіяну в тому числі за період з 14 серпня 2025 року по 01 вересня 2025 року, хоча такі вимоги були предметом розгляду у справі № 686/24746/25, рішення в якій не набрало законної сили, то позов у цій частині потрібно залишити без розгляду.
З огляду на викладене рішення суду в частині відмови в позові про відшкодування моральної шкоди, заподіяної у період часу з 30 серпня 2024 року по 01 вересня 2025 року необхідно скасувати та закрити провадження у справі в частині вимог про стягнення моральної шкоди, заподіяної у період з 30 серпня 2024 року по 13 серпня 2025 року, та залишити без розгляду позов про стягнення моральної шкоди, заподіяної у період часу з 14 серпня 2025 року по 01 вересня 2025 року.
Рішення суду першої інстанції про відмову в позові в решті вимог (заподіяння моральної шкоди у період з 02 вересня 2025 по 15 вересня 2025 року) ухвалено відповідно до норм матеріального права, з додержанням норм процесуального права і підстав для його скасування у межах доводів апеляційної скарги немає.
Відповідно до частини 1 статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відмову в позові суд мотивував недоведеністю позовних вимог і реалізацією права на відшкодування моральної шкоди.
Такий висновок суду відповідає обставинам справи та вимогам закону.
Статтею 56 Конституції України передбачено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Згідно з положеннями частини 1, 3, 5 та пункту 2 частини 2 статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, в тому числі, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
На підставі частини 1 статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Відповідно до частини 1 статті 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Частиною 1 статті 1174 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.
Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення, встановлено Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету міністрів України № 845 від 03 серпня 2011 року (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 30 січня 2013 № 45) (далі - Порядок).
Згідно з абзацом 2 пункту 38 Порядку безспірне списання коштів державного бюджету здійснюється Казначейством за рахунок і в межах бюджетних призначень, передбачених у державному бюджеті на зазначену мету.
Пунктом 3 Порядку передбачено, що рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів до органів Казначейства (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).
Відповідно до підпункту 1 пункту 9 Розділу VI Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України безспірне списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) здійснюється Казначейством України у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, за черговістю надходження таких рішень, щодо видатків бюджету - в межах відповідних бюджетних призначень та наданих бюджетних асигнувань.
Пунктом 3 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положеннями Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» передбачено, що заборгованість погашається в такій черговості:
у першу чергу погашається заборгованість за рішеннями суду щодо пенсійних та соціальних виплат, про стягнення аліментів, відшкодування збитків та шкоди, завданих внаслідок злочину або адміністративного правопорушення, каліцтва або іншого ушкодження здоров'я, а також у зв'язку з втратою годувальника;
у другу чергу погашається заборгованість за рішеннями суду, пов'язаними з трудовими правовідносинами;
у третю чергу погашається заборгованість за всіма іншими рішеннями суду.
Бюджетні асигнування на погашення заборгованості визначаються законом про Державний бюджет України на відповідний рік.
У разі коли для здійснення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктами 47 і 50 цього Порядку необхідні додаткові кошти понад обсяг відповідних бюджетних призначень, Казначейство подає протягом 10 днів з дня надходження виконавчих документів Мінфіну пропозиції щодо необхідності внесення змін до закону про Державний бюджет України (пункт 49 Положення).
Рішення суду у справі № 686/10337/24 виконується за програмою КПКВК 3504040 «Забезпечення виконання рішень суду, що гарантовані державою» за третьою чергою погашення заборгованості.
Державна казначейська служба України неодноразово зверталась до Міністерства фінансів України щодо збільшення бюджетних призначень за КПКВК 3504040, що підтверджується відповідними листами.
Судове рішення в справі № 686/10337/24 про стягнення коштів з Держави України на користь позивача не виконано у зв?язку з відсутністю бюджетних асигнувань.
За змістом частини 1, 5 і 6 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У деліктних правовідносинах юридичною підставою відповідальності, яка виникає внаслідок заподіяння шкоди, є склад цивільного правопорушення. До його елементів належать протиправна поведінка завдавача шкоди, настання шкоди, причинно-наслідковий зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою завдавача шкоди, вина останнього.
Саме на позивача у деліктних правовідносинах покладається обов'язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою. У свою чергу, відповідач має довести відсутність своєї вини у спричиненні шкоди потерпілому (позивачу).
Відсутність хоча б одного із цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.
У випадку завдання громадянинові шкоди внаслідок незаконних рішень, дій або бездіяльності органів державної влади, їх посадових і службових осіб шкода відшкодовується у повному обсязі незалежно від вини цих органів та осіб.
Сам лише факт невиконання рішення суду не є безумовною підставою для висновку про заподіяння моральної шкоди, про наявність причинного зв?язку між невиконанням/несвоєчасним виконанням рішення суду та завданою шкодою.
У матеріалах справи відсутні докази на підтвердження заподіяння ОСОБА_1 моральної шкоди внаслідок невиконання судового рішення у справі № 686/10337/24 у період з 02 вересня 2025 року по 15 вересня 2025 року.
Позивач не надав жодного доказу на підтвердження розміру шкоди сорок п'ять мільйонів гривень.
З огляду на викладене апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги про наявність правових підстав для задоволення позову.
Апеляційна скарга не містить обґрунтування неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які б були підставою для скасування судового рішення у справі.
Безпідставним є посилання в апеляційній скарзі на судову практику Верховного Суду у такій категорії справ, оскільки для доведення позову про відшкодування шкоди позивач має довести наявність складових цивільно-правової відповідальності. У конкретній справі процес доказування, а відповідно й правозастосування, може бути різним.
Керуючись статтями 374, 375, 377, 382, 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 19 грудня 2025 року в частині відмови в позові ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, заподіяної у період часу з 30 серпня 2024 року по 01 вересня 2025 року, скасувати.
Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, заподіяної у період часу з 30 серпня 2024 року по 13 серпня 2025 року, закрити.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, заподіяної у період часу з 14 серпня 2025 року по 01 вересня 2025 року, залишити без розгляду.
В решті рішення суду залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 13 квітня 2026 року.
Суддя-доповідач О. І. Талалай
Судді А. П. Корніюк
І. В. П'єнта