П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
14 квітня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/20796/25
Перша інстанція: суддя Радчук А.А.,
повний текст судового рішення
складено 26.01.2026, м. Одеса
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Джабурія О.В.
суддів - Вербицької Н.В.
- Кравченка К.В.
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 січня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити дії,-
27 червня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, якому просив суд :
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо невзяття на облік ОСОБА_1 з 02.10.2024;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області взяти на облік ОСОБА_1 з 02.10.2024.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що постійно проживає в державі Ізраїль, отже для зміни банківської установи має право особисто подати заяву, звернувшись до будь-якого сервісного центру Пенсійного фонду України або, відповідно до п. 10 Порядку № 1596, заява про виплату пенсії може бути прийнята органом Пенсійного фонду України через установи уповноваженого банку або через вебпортал електронних послуг. Оскільки позивач постійно проживає в державі Ізраїль та не може приїхати до управління для особистого надання заяви, то його представник 02.10.2024 року звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою про взяття на облік. Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 15.10.2024 року повідомлено, що заява про взяття на облік подається заявником особисто.
Вважаючи протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо невзяття на облік, позивач звернувся до суду з даним позовом, посилаючись на те, що згідно правових позицій Верховного Суду, зокрема у постанові від 20.01.2022 по справі № 280/4551/21, подання заяви про поновлення виплати пенсії пенсіонеру, який виїхав на постійне проживання за межі України, у період дії Порядку № 22-1 у редакції постанов правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 №13-1 та від 16.12.2020 № 25-1 допускається, у тому числі, представником такого пенсіонера за довіреністю і така заява повинна бути розглянута Пенсійним органом з урахуванням інших вимог Порядку №22-1.
Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог, в обґрунтування своєї правової позиції зазначив, що згідно із Центральною базою даних отримувачів пенсій Інформаційного центру персоніфікованого обліку Пенсійного фонду України позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Миколаївській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», яку призначено з 06.08.2014 за рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 05.11.2021 по справі №400/5568/20. Листом від 15.10.2024 №28352-27004/К-02/8-1500/24 представнику позивача повідомлено, що для зміни місця виплати пенсії та взяття на облік необхідно пройти верифікацію та надати заяву про виплату пенсії або грошової допомоги через банківську установу, однак ОСОБА_1 не надав відповідну заяву. Для взяття на облік позивачу відповідно до норм ст. 45 Закону №1058 та Порядку №22-1 необхідно особисто звернутися до будь-якого відділу обслуговування громадян (сервісний центр) з оригіналами паспорту громадянина України, реєстраційного номеру облікової картки платника податків та документом про фактичне проживання в Одеській області шляхом подання у відповідний орган, що призначає пенсії, заяви встановленого зразка. Відсутність підтвердження права належними доказами не породжує для позивача виникнення права на взяття на облік як отримувача пенсії. До заяви про взяття на облік як отримувача пенсії надається пакет документів, перелік яких визначено Порядком від 25.11.2005 № 22-1, як і відповідного зразку сама заява. Враховуючи, що позивачем та його представником не подані усі документи, необхідні для взяття на облік як отримувача пенсії та здійснення зміни банківської установи для виплати пенсії, як того вимагає Порядок № 22-1 та №1596, відсутні підстави здійснити взяття на облік позивача з 02.10.2024. Виплата позивачу пенсії Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області не є звуженням обсягу вже набутих прав та/або позбавленням права на соціальний захист. Таким чином, відповідач вважає, що права позивача не порушені.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 26 січня 2026 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити дії - задоволений частково.
Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо неприйняття рішення за результатом розгляду заяви ОСОБА_1 №ВЕБ-15001-Ф-С-24-159934 від 02.10.2024 року про взяття на облік.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області розглянути заяву ОСОБА_1 №ВЕБ-15001-Ф-С-24-159934 від 02.10.2024 року про взяття на облік у встановленому законодавством порядку на прийняти відповідне рішення.
У іншій частині позовних вимог - відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області подало апеляційну скаргу, в якій ставиться питання про скасування судового рішення та ухвалення нового рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Обґрунтовуючи подану апеляційну скаргу, апелянтом посилався на невірне застосування судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно до вимог ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживав у АДРЕСА_1 (знятий з реєстрації у 1993 році), у подальшому виїхав на постійне місце проживання до Ізраїлю, де перебуває на консульському обліку посольства України в державі Ізраїль; перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Миколаївській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», яку призначено з 06.08.2014 за рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 05.11.2021 по справі №400/5568/20.
02.10.2024 року представник позивача звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою про призначення/перерахунок пенсії гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце фактичного проживання якого знаходиться в Ізраїлі, а саме просив: взяти на облік, перерахувати розмір пенсії з дати призначення, виплатити компенсацію втрати частини доходів за не виплату пенсії з дати звернення із заявою про призначення пенсії та за не виплату пенсії у встановленому законом розмірі, виплачувати пенсію на визначений пенсіонером банківський рахунок відкритий в АТ «Ощадбанк» відповідно зазначеним банком в заяві реквізитам.
Разом із заявою були подані нотаріально засвідчені копії довіреності та паспорта позивача № 120/21 від 06 березня 2021р. та CD 040237 від 17.03.2014р. відповідно; заява про виплату пенсії від 28.02.2024.
Звернення подане через веб-портал електронних послуг Пенсійного фонду України та зареєстроване за №ВЕБ-15001-Ф-С-24-159934 від 02.10.2024 року.
У відповідь на вказане звернення, розміщене на вебпорталі електронних послуг Пенсійного фонду України, листом Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 15.10.2024 року представнику позивача повідомлено, що пунктом 1.1 Порядку №22-1 передбачено, що заява про взяття на облік подається заявником особисто до територіального органу Пенсійного фонду України через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб. Заява приймається за умови пред'явлення паспорту громадянина України або іншого документа, що підтверджує вік особи, та документа, визначеного законодавством, для з'ясування місця її проживання, і реєструються в установленому порядку. Пунктом 2.23 Порядку № 22-1 встановлено, що особи, які тимчасово проживають за кордоном, додають копії документів про отримання тимчасового захисту або статусу біженця та реєстрацію їх тимчасового проживання/перебування за кордоном (з перекладом), засвідченні дипломатичним представництвом або консульською установою України або нотаріально. … Оскільки заява подана не у спосіб, передбачений Порядком № 22-1, вона підлягає розгляду в порядку, визначеному Законом України «Про звернення громадян». До заяви ОСОБА_1 , яка долучена до звернення, не надано документ щодо підтвердження фактичного місця проживання в Одеській області. Згідно із Центральною базою даних отримувачів пенсій Інформаційного центру персоніфікованого обліку Пенсійного фонду України ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Миколаївській області та отримує пенсію за віком. … Для взяття на облік до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області ОСОБА_1 може звернутися до будь-якого відділу обслуговування громадян (сервісного центру) з оригіналами наступних документів: паспортом громадянина України, реєстраційним номером облікової картки платника податків та документом про фактичне проживання в Одеській області.
Вважаючи протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо невзяття на облік, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи дану справу в апеляційному провадженні, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Вимогами ч.1 ст.2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до вимог ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційна, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.
За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Право на соціальний захист належить до основоположних прав і свобод, які гарантуються державною і за жодних умов не можуть бути скасовані, а їх обмеження не допускається, крім випадків, передбачених Конституцією України (ст. ст. 22 та 64).
Європейська соціальна хартія (переглянута) від 03 травня 1996 року, ратифікована Законом України від 14 вересня 2006 року № 137-V, яка набрала чинності з 01 лютого 2007 року (далі Хартія), визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (п. 23 частини І).
Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов'язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії.
Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується, в тому числі, міжнародними зобов'язаннями України.
Особливою формою здійснення права на пенсію є пенсійні правовідносини. Пенсійні правовідносини розглядаються як особлива форма соціальної взаємодії, що об'єктивно виникає в суспільстві відповідно до закону, учасники якої мають взаємні кореспондуючі права та обов'язки і реалізують їх з метою задоволення своїх потреб та інтересів в особливому порядку, який не заборонений державою чи гарантований і охороняється нею в особі певних органів.
Згідно із ч. 3 ст. 25 Конституції України Україна гарантує піклування та захист своїм громадянам, які перебувають за її межами.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Крім того, слід зазначити, що пенсії за віком відповідають ознакам такої категорії як власність, а тому не залежать від місця проживання особи пенсіонера, а її протиправне позбавлення буде порушенням гарантій, передбачених ч.4 ст.41 Конституції України, відповідно до якої ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності; право приватної власності є непорушним.
Поряд з цим, відповідно до п.6 ч.1 ст.92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
Порядок нарахування та виплати пенсії регламентовано Законом України від 09 липня 2003 року № 1058-I
Відповідно до п.1.5. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846, заява про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії, про виплату пенсії у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, поновлення виплати пенсії, про припинення перерахування пенсії на банківський рахунок та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, про виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, про виплату пенсії за довіреністю, термін дії якої більше одного року, через кожний рік дії такої довіреності, подається пенсіонером особисто або його законним представником до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії.
Згідно п. 1.1 Порядку № 22-1, заява про призначення пенсії непрацюючим громадянам і членам їх сімей подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до органу, що призначає пенсію, за місцем, проживання (реєстрації), або законним представником відповідно до законодавства за місцем проживання (реєстрації) заявника.
Також, право особи звернутися до управління ПФУ із заявою про призначення пенсії через свого представника прямо передбачено статтею 44 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Отже, посилання відповідача у листі від 15.10.2024 на необхідність особистого звернення до територіального органу ПФУ з відповідною заявою є необґрунтованими.
Відповідно до пункту 1.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», який затверджено постановою правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 року № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року № 13-1), заява про призначення, перерахунок, поновлення пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії- додаток 1); заява про припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання (Заява про виплату пенсії- додаток 2) заява про працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (додаток 3); заява про виплату недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера (додаток 4) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію).
Слід зазначити, що Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 20 січня 2022 року (справа № 280/4551/21, пункти 38-42), дійшов висновку, що жоден з пунктів Порядку №22-1 (у редакції постанов правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 №13-1 та від 16 грудня 2020 року № 25-1) не містить обов'язку пенсіонера звертатись із заявою про поновлення виплати пенсії особисто. Вжитий у пункті 1.1 термін «заявник», на переконання колегії суддів, дає підстави стверджувати, що таким заявником може бути і представник за довіреністю. Наразі відсутній чіткий механізм щодо відновлення виплати пенсій особам, які виїхали на постійне проживання за межі України, а тому існуючі «загальні» норми не повинні тлумачитись Пенсійним фондом з надмірним формалізмом, зважаючи на те, що не проведення виплати пенсії таким особам відбулося з вини держави в особі її компетентних органів. Необхідність приїзду людей похилого віку, які виїхали на постійне проживання за межі України, виключно з метою особистого звернення до Пенсійного органу задля виправлення помилки, допущеної державою, є додатковим тягарем для таких осіб і не сприяє відновленню їх порушеного права. Такий підхід суперечить тезам, покладеним Конституційним судом України в основу рішення від 07.10.2009 №25-рп/2009. Верховний Суд у зазначеній вище постанові сформулював наступний правовий висновок: подання заяви про поновлення виплати пенсії пенсіонеру, який виїхав на постійне проживання за межі України, у період дії Порядку №22-1 у редакції постанов правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 №13-1тавід 16.12.2020 № 25-1допускається, у тому числі, представником такого пенсіонера за довіреністю і така заява повинна бути розглянута Пенсійним органом з урахуванням інших вимог Порядку №22-1.
Крім цього, Верховний Суд у постанові від 24.07.2023 по справі №280/6637/22 дійшов висновку, що наразі відсутній чіткий механізм щодо відновлення виплати пенсій особам, які виїхали на постійне місце проживання за межі України, а тому існуючі загальні норми, на думку суду, не повинні тлумачитись Пенсійним фондом з надмірним формалізмом, зважаючи на те, що не проведення виплати пенсії таким особам відбулося з вини держави в особі її компетентних органів. Таким чином, колегія суддів вважає за можливе проводити виплату пенсії громадянам, які виїхали на постійне проживання за кордон, шляхом її перерахунку на діючі карткові рахунки, відкриті в українських банках. При цьому, відповідну заяву із зазначенням реквізитів рахунку може подавати представник пенсіонера за довіреністю. Особиста присутність пенсіонера під час подання такої заяви чинним законодавством не вимагається».
Колегія суддів також зазначає, що положеннями п. 4.1 Порядку передбачено, що орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 3).
Частиною 2 ст.49 Закону №1058 визначено, що поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону.
З аналізу наведених норм слідує, що територіальним органом Пенсійного фонду, за наявності або відсутності умов для відновлення виплати пенсії, приймається відповідно рішення про поновлення раніше призначеної пенсії або відмову у такому поновленні.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що листом ГУ ПФУ в Одеській області від 15.10.2024 надано відповідь на заяву позивача від 02.10.2024 про взяття на облік, оскільки такий лист за своєю суттю не є рішенням в розумінні законодавчих норм, а тому належним способом захисту прав позивача є визнання протиправною бездіяльності ГУ ПФУ в Одеській області щодо неприйняття рішення за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 02.10.2024 про взяття на облік та зобов'язання ГУ ПФУ в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 02.10.2024 та за результатами розгляду прийняти відповідне рішення.
Статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Згідно із ст.17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.
Згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються.
Відповідно до ч.1-3 ст.242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За таких обставин колегія суддів вважає наведені висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст.2, 7, 8, 9, 10, 73, 74, 77 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що рішення підлягає скасуванню.
Відповідно до вимог ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 308; 311; 315; 316; 321; 322; 325 КАС України, суд апеляційної інстанції, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області - залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 січня 2026 року - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення з підстав, передбачених статтею 328 КАС України.
Суддя-доповідач О.В. Джабурія
Судді Н.В. Вербицька К.В. Кравченко