П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
14 квітня 2026 р.м. ОдесаСправа № 400/8252/25
Перша інстанція: суддя Мельник О.М.,
повний текст судового рішення
складено 06.02.2026, м. Миколаїв
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді -Кравченка К.В.,
судді -Вербицької Н.В.,
судді -Джабурія О.В.,
розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України про визнання відмови протиправною, зобов'язання вчинити певні дії, -
01.08.2025 ОСОБА_1 (надалі позивач) звернулася до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом до Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України, в якому просила суд:
- визнати протиправною відмову відповідача у зарахуванні пільгової вислуги до календарної вислуги та до стажу служби в поліції;
- зобов'язати відповідача здійснити перерахунок і зарахувати, відповідно до ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», п. 4.1.6 Постанови Верховної Ради України №3720-ХІІ від 16.12.1993 «Про затвердження Положення про порядок комплектування, матеріально-технічного, військового, фінансового та соціально-побутового забезпечення спеціальних підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю Міністерства внутрішніх справ України» та п. 3 постанови КМУ №393 від 17.07.1992 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їх сімей» до календарної вислуги років, яка дає право на призначення пенсії, вислугу в пільговому обчислені , сформовану за періоди з 27.11.2004-01.10.2007, 01.10.2007-27.07.2008, 28.07.2008-26.10.2009, 26.10.2009-09.07.2010, 09.07.2010-30.08.2011, 01.08.2013-02.09.2013, 02.09.2013-09.04.2015, у загальній кількості 04 роки 02 місяці 20 днів.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказувала, що має право на зарахування вислуги років у пільговому обчисленні до календарної вислуги років, яка дає право на призначення пенсії позивача за вислугу років, згідно п. «а» ст.12 Закону України «Про пенсійне забезпечення звільнених з військової служби та деяких інших осіб» та п.3 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393.
Позивач звертала увагу, що відповідно до довідки відповідача від 08.07.2025 вислуга років у календарному обчислені становить 20 років 10 місяців 08 днів, проте, пільгова вислуга 04 роки 02 місяці 20 днів, не зарахована до календарної вислуги, яка надає позивачу право на призначення пенсії за вислугу років. При цьому відповідач відмовив у зарахуванні пільгової вислуги до календарної вислуги років, що, на думку позивача, є протиправним та суперечить правовим висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах цього суду від 14.04.2021 у справі №480/4241/18, від 22.06.2022 у справі №761/29252/17, від 27.6.2018 у справі №750/9775/16-а.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 06.02.2026 в повному обсязі задоволений адміністративний позов ОСОБА_1 .
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає про не урахування всіх фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, що призвело до невірного застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права.
Так, апелянт зазначає, що суд першої інстанції застосував до спірних правовідносин норму, яка на час виникнення спірних правовідносин, не існує - абзац 8 пункту «в» частини третьої Порядку №393, та норму, яка не стосується спірних правовідносин - частину третю статті 23 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України». Також суд першої інстанції не врахував того факту, що на час виникнення спірних правовідносин позивач є діючим працівником національної поліції, та перебуває на службі в Департаменті, міжрегіональному територіальному органі кримінальної поліції у складі Національної поліції України.
Звертає увагу апелянт і на те, що чинним законодавством не передбачено зарахування пільгової вислуги років до календарної вислуги років та до стажу служби в поліцію.
Помилковим вважає апелянт і посилання суду першої інстанції постанови Верховного суду від 14.04.2021 у справі №480/4241/18, від 07.09.2021 у справі №761/28991/17, оскільки це є неактуальною судовою практикою, адже актуальна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у подібних справах від 04.02.2025 у справі №260/716/23, від 14.11.2023 у справі №600/3836/22-а, відповідно до якої календарна вислуга років обчислюється для визначення права особи на пенсію, а пільгова вислуга років - для визначення розміру цієї пенсії.
Апелянт звертає увагу, що поняття «вислуга років», яке визначається в Законі №2262-XII є тотожним поняттю «вислуга років у поліції», яке згадується у частині четвертій статті 78 Закону №580-VIII, та відмінним від поняття «стаж служби в поліції» (частини перша і друга статті 78 Закону №580-VIII), яке має значення для права на встановлення надбавки за вислугу років та надання додаткової оплачуваної відпустки, але безпосередньо не впливає на право для призначення пенсії і пенсійні виплати.
Помилковим апелянт вважає зобов'язання зарахувати позивачу пільгову вислугу років до календарної вислуги років в поліції, оскільки суд першої інстанції не надав правової оцінки тому факту, що позивач до сьогоднішнього дня проходить службу в Департаменті, наміру звільнятися зі служби в поліції не виявляла, з огляду на що, відповідно до вимог законодавства їй жодним документом не встановлювалася і не повинна була встановлюватися ні календарна, ні пільгова вислуга років, тому правові передумови для здійснення обрахунку вислуги років позивача і зарахування до неї пільгової вислуги років відсутні, так як трудові відносини з позивачем тривають.
З огляду на викладене, апелянт вважає, що задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції прийняв рішення про захист ще фактично не порушених прав позивача, оскільки між Департаментом та позивачем, як на дату звернення її до суду з даним позовом, так і станом на час подання апеляційної скарги, відсутні спірні правовідносини з приводу перерахунку їй календарної вислуги років, яка дає право на пенсію за вислугу років, оскільки відсутня обов'язкова передумова для такого перерахунку винесення наказу про звільнення позивача зі служби в поліції із зазначенням у ньому календарної вислуги років, яка дає право на пенсію за вислугу років.
У відзиві на апеляційну скаргу, окрім доводів, що узгоджуються з висновками, викладеними в рішенні суду першої інстанції, позивач посилається на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.08.2025 року у справі №640/13694/22, якою визнано протиправними та нечинними: пункт 4, підпункт 1 пункту 5, пункти 6 та 7 постанови КМУ від 16.02.2022 №119, в частині щодо набуття права на призначення пенсії з урахуванням пільгової вислуги років за позовами військовослужбовців, звільнених після 19 лютого 2022 року. Позивач вказує, що внаслідок внесених до Порядку №393 змін поняття пільгового обчислення вислуги років військової служби зазнало викривлення, а його значення для військовослужбовців нівелювалось, оскільки зміст оновленої "пільги" полягає в розмірі пенсії, до якої військовослужбовцю ще потрібно дослужити. В той час як до внесених постановою від 16 лютого 2022 року №119 змін до Порядку №393 пільгове обчислення вислуги років дозволяло військовослужбовцю вийти на пенсію «достроково», що за своїм змістом, зважаючи на ризики і небезпеку, з якими пов'язана військова служба, до того ж в умовах воєнного стану, і було реальною пільгою, яка вирізняла військову службу з поміж інших видів служби.
Позивач звертає увагу, що постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.08.2025 року у справі №640/13694/22 набула законної сили, за наслідками касаційного оскарження станом на час подання відзиву не скасована.
Апеляційний суд, заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Суд першої інстанції встановив та з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 з серпня 2004 року проходила службу в органах внутрішніх справ, а з 07.11.2015 по теперішній час проходить службу в органах поліції.
28.06.2025 адвокатом - представником позивача, був поданий адвокатський запит (а.с.23-25) до Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України про:
- надання розширеної довідки / витягу з послужного списку / про періоди проходження служби станом на час подання запиту про проходження служби в органах внутрішніх справ, Національній поліції України майора поліції ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , враховуючи календарну та пільгову з зазначенням посад та часу перебування в посадах, відповідні накази з особової справи, реєстраційних карток, інших носіїв інформації;
- прийняття наступного рішення: здійснити перерахунок та зарахувати вислугу в пільговому обчисленні майору поліції ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до календарної вислуги років, яка дає право на призначення пенсії, сформовану за періоди проходження служби в органах внутрішніх справ, відобразивши це в відповідному наказі по особовому складу.
Листом від 07.08.2025 за вих №78678/04-2025 Департамент стратегічних розслідувань Національної поліції України за наслідками розгляду адвокатського запиту, повідомило адвоката про те, що ОСОБА_1 проходить службу в Департаменті з 15.11.2019 та призначена на посаду в порядку переведення з Департаменту захисту економіки Національної поліції України наказом ДСР від 15.11.2019 №62 о/с, яким, відповідно до статті 78 Закону України «Про національну поліцію» встановлено стаж служби в поліції, що дає право на встановлення надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки, станом на 15.11.2019 - 15 років 02 місяці 25 днів.
Також, посилаючись на приписи ч. 2 ст. 78, ст. 102 Закону України «Про національну поліцію», ст. ст. 12, 17, 17-1, 17-2 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських, затвердженого наказом МВС України від 06.04.2016 №260, постанови КМУ №393 від 17.07.1992 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб», Департамент стратегічних розслідувань Національної поліції України повідомив про відсутність норм, що передбачають призначення пенсії за вислугу років, обчисленої на пільгових умовах, та зарахування пільгової вислуги років до календарної, та про наявність норм закону, що передбачають призначення пенсії за вислугу років, особам, які на день звільнення мають вислугу 25 календарних років і більше.
За наведених обставин Департамент стратегічних розслідувань Національної поліції України повідомив адвоката про відсутність законних підстав для здійснення перерахунку та зарахування ОСОБА_1 до її календарної вислуги років, яка дає право на призначення пенсії, вислугу в пільговому обчисленні.
До листа від 07.08.2025 за вих №78678/04-2025 Департамент стратегічних розслідувань Національної поліції України надав довідку про періоди проходження служби ОСОБА_1 в органах внутрішніх справ та Національній поліції України , у тому числі періоди, які можуть бути зараховані на пільгових умовах для визначення розміру пенсії в разі наявності календарної вислуги років для призначення пенсії, відповідно до постанови КМУ №393 від 17.07.1992.
Згідно з довідкою 3-го відділу (кадрового забезпечення) 4-го управління Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України від 08.07.2025 (а.с.21-22) станом на 28.06.2025 календарна вислуга років позивача становить 20 років 10 місяців 08 днів, пільгова вислуга років (без врахування календарної), становить 04 роки 02 місяці 20 днів.
Вирішуючи спір та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до абз.8 п. «в» ч.3 Порядку №393 до вислуги років для призначення пенсій особам, зараховується на пільгових умовах один місяць служби за півтора місяця час проходження служби особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби в установах виконання покарань, призначених для тримання засуджених до довічного позбавлення волі, за переліком посад і в порядку, затверджуваних Міністерством юстиції. Також суд першої інстанції зазначив, що передбачені ст.17-1 Закону України №2262-ХІІ пільгові умови призначення пенсій відповідно до Порядку №393 полягають в пільговому (кратному) зарахуванні вислуги років, посилаючись при цьому на правову позицію викладену у постановах Верховного Суду від 14.04.2021 у справі №480/4241/18; від 07.09.2021 у справі №761/28991/17.
Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального і процесуального права, апеляційний суд дійшов такого висновку.
За приписами статті 102 Закону України «Про Національну поліцію» пенсійне забезпечення поліцейських здійснюються в порядку та на умовах, визначених Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Відповідно до п. «б» ч. 1 ст. 1-2 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (тут і надалі Закон №2262-ХІІ в редакції на час виникнення спірних правовідносин - 07.08.2025), право на пенсійне забезпечення на умовах цього Закону мають звільнені зі служби особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України, поліцейські, співробітники Служби судової охорони, особи начальницького складу податкової міліції, особи, які мають спеціальні звання Бюро економічної безпеки України, особи начальницького і рядового складу Державної кримінально-виконавчої служби України, особи начальницького і рядового складу органів і підрозділів цивільного захисту, особи начальницького і рядового складу Державного бюро розслідувань.
За приписами пункту «а» ч. 1 статті 12 «Умови призначення пенсій за вислугу років» Закону №2262-ХІІ пенсія за вислугу років призначається особам, зазначеним у пункті «б» ч. 1 ст. 1-2 цього Закону, незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби з 1 жовтня 2020 року або після цієї дати і на день звільнення мають вислугу 25 календарних років і більше. До календарної вислуги років зараховується також період, зазначений у частині другій статті 17 цього Закону.
Так, відповідно до частини 2 статті 17 Закону №2262-ХІІ, до вислуги років поліцейським, співробітникам Служби судової охорони, особам офіцерського складу, особам середнього, старшого та вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, особам рядового складу, молодшого, середнього, старшого та вищого начальницького складу Державного бюро розслідувань, державної пожежної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України, особам, які мають спеціальні звання Бюро економічної безпеки України, при призначенні пенсії на умовах цього Закону додатково зараховується час їхнього навчання (незалежно від форми здобуття освіти) у закладах освіти (крім навчання у закладах спеціалізованої освіти військового (військово-спортивного) профілю, військових навчальних закладах та навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ України і державної пожежної охорони), після закінчення яких присвоюється офіцерське (спеціальне) звання, до вступу на військову службу, службу до органів внутрішніх справ, Національній поліції, Державному бюро розслідувань, Службі судової охорони, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Бюро економічної безпеки України чи Державної кримінально-виконавчої служби України або призначення на відповідну посаду в межах до п'яти років із розрахунку один рік навчання за шість місяців служби.
Статтею 17-1 Закону №2262-ХІІ встановлений порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом.
Так, частиною 1 ст. 17-1 Закону №2262-ХІІ визначено, що порядок обчислення вислуги років особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Частиною 2 статті 17-1 Закону №2262-ХІІ встановлено, що на пільгових умовах особам із числа військовослужбовців, іншим особам, зазначеним у пунктах «б» - «д», «ж», «з» статті 1-2 цього Закону, до вислуги років для визначення розміру пенсії зараховується один місяць служби за три місяці часу проходження служби, протягом якого особа брала безпосередню участь у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів під час дії воєнного стану.
Постановою КМУ від 17.07.1992 №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб» (тут і надалі Порядок №393 в редакції на час виникнення спірних правовідносин - 07.08.2025) передбачені періоди служби, час роботи, виконання повноважень, перебування у певних обставинах, які зараховуються до вислуги років, для призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону 2262-ХІІ.
Пунктом 2-1 Порядку №393 передбачено обчислення календарної вислуги років для призначення пенсії, що узгоджується із положеннями, зокрема, пункту «а» ч. 1 статті 12 Закону №2262-ХІІ.
Пунктом 3 Порядку №393 встановлена можливість зарахування до вислуги років для визначення розміру пенсії, вислуга на пільгових умовах, що не суперечить приписам частини 2 статті 17-1 Закону №2262-ХІІ.
Отже, на час виникнення спірних правовідносин - 07.08.2025, Закон №2262-ХІІ передбачає право на пенсії за вислугу років, незалежно від віку звільненої особи, якщо на день звільнення особа має вислугу 25 календарних років і більше (п. «а» ч. 1 ст. 12 Закону №2262-ХІІ).
Пункт 1 Порядку №393 встановлює що саме входить до вислуги років для призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону 2262-ХІІ, а пункт 3 Порядку №393 що та в якому розмірі враховується для визначення пільгової вислуги для визначення саме розміру пенсії за вислугу років.
Апеляційний суд приймає до уваги зауваження позивача про те, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.08.2025 у справі №640/13694/22, визнаний, окрім іншого, протиправним та нечинним підпункт 1 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року №119 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393», відповідно до якого, з 19.02.2022 пункт 3 Порядку №393 передбачав зарахування пільгової вислуги лише для визнання розміру пенсії, у зв'язку із чим відновив свою дію пункт 3 Порядку №393 у попередній редакції, яка передбачає пільгове обчислення вислуги років для визначення права на призначення пенсії за вислугу років на пільгових умовах.
З урахуванням фактичних обставин справи надзвичайно важливого значення набуває необхідність належного з'ясування судом питання щодо того, про захист яких саме прав особи пред'явлено позов.
Доцільно зауважити, що адміністративне судочинство спрямоване на захист уже порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, а для задоволення позову адміністративний суд повинен встановити, що в зв'язку з прийняттям суб'єктом владних повноважень рішення, вчиненню ним дій чи допущенням бездіяльності порушуються права позивача. Захист прав, свобод та інтересів осіб передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення. Неможливо зобов'язати відповідача на майбутнє вчиняти певні дії чи утриматись від вчинення певних дій, оскільки відсутні факти порушення прав позивача в майбутньому.
Також, слід зауважити, що в межах цієї справи не оспорюється факт того, що позивач продовжує проходити службу в поліції та звертаючись до суду із цим позовом просила здійснити перерахунок та зарахувати до стажу служби в поліції пільгову вислугу років, посилаючись на Закон №2262-ХІІ та Порядок №393.
Надаючи оцінку доводам апелянта в частині незгоди із позицією суду першої інстанції щодо відмови у зарахуванні пільгової вислуги років позивача за спірні періоди до її календарної вислуги років, апеляційний суд зазначає таке.
Відповідачем фактично не заперечується можливість зарахування періоду проходження служби в поліції за спірні періоди в пільговому обчисленні до вислуги років позивача у разі такої необхідності, але враховуючи приписи Порядку №393 в редакції чинній станом на 07.08.2025.
Відсутній між сторонами і спір щодо розміру обрахованої пільгової вислуги років.
Отже, враховуючи що, як на час подання в інтересах позивача адвокатського запиту, так і на час надання відповіді від 07.08.2025 та звернення до суду і ухвалення оскаржуваного рішення в цій справі позивач продовжує проходити службу в поліції та не зверталася до відповідача із заявою про оформлення та подання документів для призначення пенсії за вислугу років із зарахуванням пільгового стажу, лист апелянта від 07.08.2025 за своєю суттю є роз'ясненням щодо підстав та моменту виникнення у позивача права на включення цієї вислуги років на пільгових умовах до календарної вислуги.
За наведених обставин зобов'язання апелянта зарахувати позивачу до календарної вислуги років, яка дає право на пенсію, вислугу років в пільговому обчисленні, має передчасний характер та суперечить процедурі та визначеному у застосованих нормативних актах обставинам та часу їх застосування, адже передумовою для здійснення обрахунку вислуги років і зарахування до неї пільгової вислуги років із прийняттям відповідного наказу, є припинення позивачем проходження служби в поліції через звільнення, на підставі чого, саме в наказі про звільнення зазначається вислуга років, як календарна так і в пільговому обчисленні. Апеляційний суд також зазначає, що поки позивач проходить службу в поліції, у Департаменту відсутні правові підстави для видачі наказу про її звільнення та визначення у такому наказі розміру її вислуги років для призначення пенсії.
За наведених підстав, апеляційний суд встановив відсутність у спірних правовідносинах порушених прав позивача, які б підлягали захисту в судовому порядку.
Посилання суду першої інстанції на правові позиції викладені у постановах Верховного Суду від 14.04.2021 у справі №480/4241/18, від 07.09.2021 у справі №761/28991/17 апеляційний суд вважає помилковими, оскільки спір у справі №480/4241/18 стосувався протиправної відмови територіального пенсійного органу перевести позивача на пенсію за вислугу років відповідно до Закону №2262-ХІІ, а у справі №761/28991/17 - протиправних дій щодо підготовки та подання де територіального пенсійного органу документів для призначення пенсії за вислугу років на пільгових умовах.
Відповідно до ст. 242 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Таким чином, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції допустив неправильне застосування норм матеріального права при ухваленні судового рішення у зв'язку з неповним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, внаслідок чого апеляційна скарга підлягає задоволенню, оскаржуване рішення - скасуванню, з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 242, 257, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 327-329 КАС України апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України - задовольнити, рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2026 року - скасувати та ухвалити нову постанову.
Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України про визнання відмови протиправною, зобов'язання вчинити певні дії.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя-доповідач К.В. Кравченко
Судді Н.В. Вербицька О.В. Джабурія