П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
14 квітня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/35912/25
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Коваля М.П.,
суддів - Джабурія О.В.,
- Вербицької Н.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одеса апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2026 року, прийняте у складі суду судді Бойко О.Я. в місті Одеса, по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
У жовтні 2025 року ОСОБА_1 звернулась до Одеського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому позивач просила суд:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови ОСОБА_1 у виплаті пенсії згідно наданих документів на підставі статті 61 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» в розмірі 260 002 (двісті шістдесят тисяч дві) грн. 01 коп., що підлягала виплаті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та залишилась недоодержаною в зв'язку з його смертю згідно рішень Одеського окружного адміністративного суду від 30 червня 2022 року по справі № 420/6952/22 та від 19 березня 2023 року по справі № 420/29829/23;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області у відповідності до вимог статті 61 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» виплатити ОСОБА_1 пенсію в розмірі 260 002 (двісті шістдесят тисяч дві) грн. 01 коп., що підлягала виплаті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та залишилась недоодержаною в зв'язку з його смертю згідно рішень Одеського окружного адміністративного суду від 30 червня 2022 року по справі № 420/6952/22 та від 19 березня 2023 року по справі № 420/29829/23.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2026 року адміністративний позов задоволено. Визнано ротиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо не виплати ОСОБА_1 пенсії згідно наданих документів на підставі статті 61 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» в розмірі 260 002 (двісті шістдесят тисяч дві) грн. 01 коп., що підлягала виплаті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та залишилась недоодержаною в зв'язку з його смертю згідно рішень Одеського окружного адміністративного суду від 30 червня 2022 року по справі № 420/6952/22 та від 19 березня 2023 року по справі №420/29829/23. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області у відповідності до вимог статті 61 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» виплатити ОСОБА_1 пенсію в розмірі 260 002 (двісті шістдесят тисяч дві) грн. 01 коп., що підлягала виплаті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та залишилась недоодержаною в зв'язку з його смертю згідно рішень Одеського окружного адміністративного суду від 30 червня 2022 року по справі № 420/6952/22 та від 19 березня 2023 року по справі № 420/29829/23.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області звернулось до П'ятого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на те, що рішення суду першої інстанції винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права, тому просить скасувати оскаржуване рішення та винести нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що виплата нарахованої доплати пенсії за рішенням суду підлягала виплаті ОСОБА_2 , після виділення відповідних коштів на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду з Державного бюджету України, при цьому оскільки позивач не є стягувачем по справам №420/6952/22, № 420/29829/23, для виплати недоотриманої доплати пенсії за зазначеними рішеннями суду правові підстави відсутні. Апелянт вказує, що будь-яких доказів того, що ОСОБА_1 є правонаступником померлого ОСОБА_2 щодо отримання невиплачених за життя коштів, особою не надано. До того ж, апелянт вважає, що судом необґрунтовано стягнуто на користь позивача судовий збір.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 перебував на обліку у відповідача та отримував пенсію відповідно до Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 30.06.2022 у справі № 420/6952/22 адміністративний позов ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено частково, а саме визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови у проведенні з 01.04.2019 року ОСОБА_2 перерахунку та виплати пенсії за відповідною посадою згідно наданої ІНФОРМАЦІЯ_2 довідки від 21.02.2022 р. № ЮО71513 з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим званням, відсоткової надбавки за вислугу років в розмірах відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704, а також щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести ОСОБА_2 з 01.04.2019 року перерахунок пенсії за відповідною посадою згiдно наданої ІНФОРМАЦІЯ_2 довідки від 21.02.2022 р. №ЮО71513 з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим званням, відсоткової надбавки за вислугу років в розмірах відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704, а також щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії; у задоволенні решти позовних вимог - відмовлено; стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 992,40 грн..
На виконання вищезазначеного рішення суду відповідач провів перерахунок пенсії ОСОБА_2 та повідомив листом від 21.11.2022 за № 19234-16777/Б-02/8-1500/25, що сума доплати пенсії за вказаним рішенням становить 218 002,01 грн.
Крім того, рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 19.03.2024 у справі № 420/29829/23 позовну заяву ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного Фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено, а саме: визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови ОСОБА_2 у нарахуванні з 01.11.2022 року щомісячної доплати в сумі 2000 гривень відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» від 14 липня 2021 року № 713; зобов?язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області з 01.11.2022 року нарахувати та виплатити ОСОБА_2 щомісячну доплату у розмірі 2000,00 грн. відповідно до постанови Кабінету Міністрів від 14.07.2021 року № 713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб»; стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 1073,60 ( одна тисяча сімдесят три грн. 60 коп) гривень.
На виконання вищезазначеного рішення суду відповідач провів перерахунок пенсії з 01.11.2022 ОСОБА_2 та повідомив листом від 21.10.2024 за № 28733-26331/Б-02/8-1500/24, що сума доплати пенсії за вказаним рішенням становить 42000,00 грн.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серія НОМЕР_1 , виданого Подільським відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Подільському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) актовий запис № 287 від 12.04.2025.
Позивачка є дружиною померлого ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 , виданого 15.10.1966.
Позивачка неодноразово зверталась до відповідача із заявами про виплату їй недоотриманої пенсії її померлого чоловіка згідно з рішеннями Одеського окружного адміністративного суду від 30 червня 2022 року по справі № 420/6952/22 та від 19 березня 2023 року по справі № 420/29829/23.
До вказаних звернень позивач додала:
- копію паспорту з РНОКПП позивачки;
- копію свідоцтва про шлюб;
- копію свідоцтва про смерть ОСОБА_2 ;
- копію свідоцтва про поховання ОСОБА_2 ;
- копію довідки ПП "Городок НВП";
- копії розрахунку заборгованості по справах № 420/6952/22 та № 420/29829/23;
- реквізити рахунку для перерахунку коштів.
Відповідач листами від 05.08.2025 за № 21875-20296/Б-02/8-1500/25, від 10.09.2025 № 2581524701/Б-02/8-1500/25 фактично відмовляв позивачу у виплаті недоотриманої пенсії її померлого чоловіка.
Позивач не погодилася із правомірністю відмови у виплаті недоодержаної пенсії її померлого чоловіка та звернулася до суду із цим позовом.
Вирішуючи спірне питання, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки позивачка звернулася до відповідача із заявою про виплату нарахованої ОСОБА_2 , але неодержаної суми пенсії, протягом шести місяців після її смерті, тобто в межах строку, встановленого ч. 3 ст. 61 Закону України №2262-ХІІ, у відповідача відсутні підстави для відмови позивачці у виплаті суми пенсії, що підлягала виплаті ОСОБА_2 , і залишилася недоодержаною у зв'язку з його смертю..
Вирішуючи дану справу в апеляційній інстанції, колегія суддів виходить з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 17 Конституції України встановлено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, визначає Закон України №2262-ХІІ.
Відповідно до ст. 61 Закону №2262-ХІІ суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім'ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Проте батьки і дружина (чоловік), а також члени сім'ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання цих сум і в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. При зверненні кількох членів сім'ї належна їм сума пенсії ділиться між ними порівну.
За змістом ч.3 ст.61 Закону №2262-ХІІ, зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера.
Згідно з п.4 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 30 січня 2007 року №3-1 (далі - Порядок №3-1), заява про виплату недоодержаної пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера подається членом його сім'ї до органів, що призначають пенсію, за місцем перебування на обліку померлого пенсіонера.
Відповідно до пункту 2.26. Порядку для виплати недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера до органу, що призначає пенсію, в якому перебував на обліку померлий пенсіонер, надається свідоцтво про смерть, документи, які підтверджують родинні стосунки, документ, що посвідчує особу заявника. Непрацездатними членами сім'ї, зазначеними у частині другій статті 36 Закону, подаються документи, які засвідчують, що вони перебували на утриманні померлого пенсіонера. Члени сім'ї надають паспорт або інші документи, які підтверджують проживання з пенсіонером на день його смерті.
Отже, згідно наведених приписів чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суми недоодержаної пенсії виплачуються членам сім'ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника, або члена сім'ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, якщо відповідне звернення надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера.
Однією з умов виплати пенсії, що не включається до складу спадщини, вказаним вище особам, є те, що пенсія повинна бути призначена, обчислена, нарахована до виплата, але недоодержана за життя померлого пенсіонера, тобто, має існувати таке, що набрало законної сили за життя пенсіонера рішення суду про спонукання пенсійного органу до нарахування пенсії і виплати боргу за пенсією.
При цьому, сумами пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, слід вважати і суми пенсії, які не були отримані пенсіонером за життя, внаслідок неправомірних дій органу Пенсійного фонду України.
Враховуючи викладене, оскільки ОСОБА_1 належить до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника, та звернулась до пенсійного органу у встановлений законодавством строк із заявою в порядку статті 61 Закону №2262-ХІІ, а отже має право на отримання недоотриманої її померлим чоловіком сум пенсії, нарахованої за його життя, чим спростовуються доводи апелянта про відсутність доказів правонаступництва.
Стосовно посилань апелянта, що позивач не є не є стягувачем по справам №420/6952/22, № 420/29829/23, апеляційний суд зазначає наступне.
Висновки щодо застосування норм права в аналогічних правовідносинах було викладено Верховним Судом у постанові від 16 травня 2023 року по справі № 420/288/21).
Зокрема, Верховний Суд зазначив, що процесуальним правонаступництвом є заміна сторони або третьої особи іншою особою (правонаступником) у зв'язку з вибуттям із процесу суб'єкта спірних правовідносин, з а якої до правонаступника переходять усі процесуальні права та обов'язки сторони або третьої особи.
Закон України №2262-ХІІ визначає спеціальний правовий режим грошових коштів у вигляді пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю. Такий підхід до врегулювання цих правовідносин має соціальне спрямування через закріплення спеціального порядку переходу права на отримання зазначених сум до певного кола осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника або є членами сім'ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті.
Тобто, у разі переходу до вказаних осіб належних спадкодавцеві соціальних виплат, відповідні відносини не є спадковими, у зв'язку з чим не застосовуються норми спадкового права. У цьому випадку право вимоги у зазначених осіб виникає не внаслідок спадкового правонаступництва, а через інший юридичний склад та у спеціально визначений законом порядок. Зокрема, відповідно до частини третьої статті 61 Закону України №2262-ХІІ зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера.
Враховуючи вищевикладене, Верховний Суд дійшов висновку, що з огляду на спеціальну процедуру, визначену ст. 61 Закону України №2262-ХІІ, спірні правовідносини не допускають правонаступництва та заміни сторони/стягувача у виконавчому листі.
Висновки щодо застосування норм права в аналогічних правовідносинах було викладено Верховним Судом також у постановах від 27 вересня 2023 у справі № 420/16546/21, від 29 листопада 2023 року у справах №420/18680/21 та №420/6927/22 та від 08 лютого 2024 року у справі № 420/5064/22.
Таким чином, посилання апелянта, що позивач не є стягувачем по справам №420/6952/22, № 420/29829/23 є неспроможними.
Доводи апелянта, що стягнення на користь позивача суми судового збору з огляду на заборону використання коштів Пенсійного Фонду на цілі, не передбачені Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є неправомірним, ґрунтуються на хибному розумінні відповідачем норм матеріального та процесуального права, та свідчать виключно про правовий нігілізм представника державного органу.
Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, при цьому доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Відповідно до положень статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладені обставини та з огляду на наведені положення законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 292, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2026 року - залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2026 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.
Головуючий суддя: М. П. Коваль
Суддя: О.В. Джабурія
Суддя: Н.В. Вербицька