465/6654/25
2/465/27/26
Іменем України
(заочне)
14.04.2026 року м. Львів
Франківський районний суд м. Львова у складі головуючої судді Кушнір Б.Б.,
за участі секретаря судових засідань Пони Ю.Л.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Служби у справах дітей Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради, про позбавлення батьківських прав
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав відносно неповнолітнього сина - ОСОБА_4 .
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 26.01.2019 року між ОСОБА_1 та Відповідачем було укладено шлюб та зареєстровано Львівським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Львівській області. Рішенням Міського районного суду м. Кривого Рогу від 06.06.2022 року по справі № 216/1062/22 вказаний шлюб був розірваний. Після розірвання шлюбу сторони разом не проживають, не спілкуються, фактично шлюбні відносини припинені у жовтні 2021 року. Від шлюбу мають спільну дитину - сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу від 18 березня 2022 року по справі № 216/1063/22 було видано судовий наказ про стягнення з Відповідача аліментів на утримання дитини - ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 . Центрально - Міським районним судом м. Кривого Рогу від 06 червня 2022 року по справі № 216/1073/22 було видано рішення про стягнення з Відповідача аліментів на користь та на утримання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Рішенням Франківського районного суду м. Львова від 04.07.2024 року по справі № 465/3828/24 присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача пеню за несплату аліментів на утримання дитини. 05.10.2022 Франківський відділ державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції було відкрито виконавчі провадження № АСВП: 69981406; № АСВП: 69981562. Станом на 01.04.2024 рік у Відповідача наявна заборгованість зі сплати аліментів, за виконавчим провадженням № АСВП: 69981562, а саме 23472,58 грн., що підтверджується розрахунком про розмір заборгованості зі сплати аліментів від 16.04.2024. Станом на 30.06.2025 рік у Відповідача наявна досить велика заборгованість зі сплати аліментів, за виконавчим провадженням № А СВП: 69981406, а саме, 124 352,60 грн., що підтверджується розрахунком про розмір заборгованості зі сплати аліментів від 01.07.2025. Таким чином, Відповідач ухиляється від виконання своїх обов'язків з виховання дитини, не спілкується із сином, не виховує його і не має бажання цього робити, тобто не виконує обов'язків, покладених законом на батька. Дитина проживає разом з матір'ю та вітчимом - чоловіком Позивача - ОСОБА_6 (шлюб зареєстровано 19.07.2024 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Львові Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції, актовий запис № 1742) за адресою: : АДРЕСА_1 , що підтверджується договором оренди-квартири. Позивач забезпечує дитині належні умови для проживання, розвитку та виховання. Квартира є благоустроєною, з усіма необхідними умовами для безпечного та комфортного проживання дитини. Наявність відповідних побутових умов підтверджується актом обстеження житлово-побутових умов виданий відділом «Служба у справах дітей» Сихівського району, в якому зазначено: для виховання та розвитку дитини створено такі умови: у дитини є всі необхідні умови, у дитини наявне спальне місце, шафа для речей та одягу, іграшки у достатній кількості та одяг відповідно до сезону. Долучаємо фото дитини з сім'єю та кімнати ОСОБА_7 , для підтвердження належних умов проживання, а також відеозапис, на якому відображено активну та емоційно теплу взаємодію між дитиною, Позивачем та вітчимом. Звертаючись з позовом в частині позбавлення батьківських прав Відповідача, Позивач вважає за необхідне зазначити, що фактично участі в житті дитини, сина ОСОБА_7 - Відповідач не бере. За останній рік контакт із дитиною був епізодичним, формальним і зводився виключно до рідкісних написань повідомлень приблизно раз на місяць. У зв'язку з вищевикладеним просить позбавити відповідача батьківських прав.
Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 04.08.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито загальне позовне провадження у цивільній справі. З метою виконання вимог ч.1ст.189 ЦПК України розпочато підготовче провадження у справі. Призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою суду від 31.10.2025 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.
Позивачка в судовому засіданні пояснення надала аналогічні до поданої заяви, крім того зазначила, що відповідач з часу розірвання між ними шлюбу з дитиною із власної ініціативи не бачився, не спілкується, не надає коштів на її утримання, рішення про стягнення аліментів не виконує. Просить позов задоволити.
Відповідач у судове засідання жодного разу не з'явився з невідомих суду причин, хоча належним чином повідомлявся про час та місце розгляду справи, що підтверджується рекомендованим повідомленням №R0610273489900, №R0610279820889, №R067016475928, №R067033314938, №R067043321878, №R067051108555, №R067124056427, які повернулися на адресу суду 28.08.2025, 03.10.2025, 23.10.2025, 18.11.2025, 23.12.2025, 16.01.2026 та 31.03.2026 із відміткою «адресат відсутні».
Окрім цього відповідача додатково повідомлявся шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України.
Відповідно до ч.1 ст.280 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про час і місце судового засідання, від якого не надійшло повідомлення про причини своєї неявки та відзив, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Від представника третьої особи надійшла заява про розгляд справи у їх відсутність, щодо задоволення позовної заяви не заперечують.
Оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для розгляду справи без участі відповідача та представника третьої особи, суд у відповідності до вимог ст. ст. 280-282 ЦПК України, вважає за можливе заслухати справу на підставі наявних доказів та ухвалити заочне рішення.
Суд заслухавши пояснення позивачки та її представника, дослідивши матеріали справи, наявні в ній докази у їх сукупності та кожен доказ окремо, дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі, який на підставі рішення Міського районного суду м. Кривого Рогу від 06.06.2022 року по справі № 216/1062/22 розірваний.
Як вбачається із свідоцтва про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , його батьками є ОСОБА_3 та ОСОБА_5 .
Рішенням Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу від 18 березня 2022 року по справі № 216/1063/22 видано судовий наказ про стягнення з Відповідача аліментів на утримання дитини - ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Центрально - Міським районним судом м. Кривого Рогу від 06 червня 2022 року по справі № 216/1073/22 було видано рішення про стягнення з Відповідача аліментів на користь та на утримання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Франківським районним судом м. Львова від 04.07.2024 року по справі № 465/3828/24 було видано рішення про стягнення пені за несплату аліментів на утримання дитини.
05.10.2022 Франківським відділом державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції відкрито виконавчі провадження № АСВП: 69981406 та № АСВП: 69981562.
Станом на 01.04.2024 рік у Відповідача наявна заборгованість зі сплати аліментів за виконавчим провадженням № АСВП: 69981562 в розмірі 23472,58 грн., що підтверджується розрахунком про розмір заборгованості зі сплати аліментів від 16.04.2024.
Станом на 30.06.2025 у Відповідача наявна заборгованість зі сплати аліментів за виконавчим провадженням № АСВП: 69981406 в розмірі 124 352,60 грн., що підтверджується розрахунком про розмір заборгованості зі сплати аліментів від 01.07.2025.
Сихівською районною адміністрацією Львівської міської ради надано суду висновок від 29.10.2025 року № 260001-вих-156594 за яким орган опіки та піклування вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_3 відносно неповнолітнього ОСОБА_4 .
Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_8 та ОСОБА_9 кожна окремо та загалом показали, що їм відомо, що ОСОБА_3 зовсім не цікавиться дитиною, не допомагає матеріально та не бере участі у вихованні дитини. Зазначають, що матеріально забезпечує дитину її теперішній чоловік. Зі слів ОСОБА_10 , свідки зазначають, що батько не проявляв власної ініціативи, щоб зустрітися із сином та не цікавився його станом здоров'ям.
Згідно з частиною третьою статті 51 Конституції України, сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).
Частиною сьомою статті 7 Сімейного кодексу України передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до пунктів 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Статтею 9 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Згідно з частинами першою-четвертою статті 150 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.
Відповідно до частини першої статті 155 Сімейного кодексу України (далі - СК України), здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.
Частиною першою статті 164 СК України передбачені підстави позбавлення батьківських прав.
Зокрема, пунктом 2 частини першої статті 164 СК України (в редакції чинній на час ухвалення рішення) визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.
Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Згідно зі статтею 166 СК України, позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо і лише при наявності вини у діях батьків, характеру таких дій, їх особи та інших обставин справи. Адже питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці.
Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування необхідно вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
При вирішенні судом питання щодо позбавлення батьківських прав визначальним є ставлення матері (батька) до дитини, бажання спілкуватися і приймати участь у її вихованні.
Адже позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).
Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених статтею 164 СК України.
У постанові Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківський прав» від 30 березня 2007 року зазначено, що ухилення батьків від виконання своїх батьківських обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема, не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Пунктом 15 постанови передбачено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
В пункті 18 постанови зазначено, що зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків, з урахуванням її характеру, особи батька, а також інших конкретних обставин справи відмовити у задоволенні позову про позбавлення батьківських прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини і поклавши на орган опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України» зазначається, що «хоча національним органам надається певна свобода розсуду у вирішенні питань щодо встановлення державної опіки над дитиною, вони повинні враховувати, що розірвання сімейних зв'язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин. Відповідне рішення має підкріплюватися достатньо переконливими і зваженими аргументами на захист інтересів дитини, і саме держава повинна переконатися в тому, що було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини».
У рішенні по справі «Хант проти України» п. 54 зазначено, що суд нагадує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі «Olsson v. Sweden») і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.
Позбавлення батьківських прав - це насамперед спосіб захисту прав і інтересів дитини, направлений на позитивний результат у долі неповнолітньої дитини.
Так, Європейський суд з прав людини ухвалив рішення у справі «Ілля Ляпін проти Росії» (заява (№ 70879/11), якщо батько не підтримує стосунки з дитиною, його можна позбавити батьківських прав. І в цьому немає порушення права на сімейне життя, гарантоване Конвенцією. Суд дійшов висновку, що сімейні зв'язки між біологічним батьком і дитиною були втрачені.
Виходячи з наведеного, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який застосовується при наявності негативного впливу батьків (одного з батьків) на розвиток дітей.
Вище зазначені обставини свідчать про свідоме нехтування відповідачем ОСОБА_3 своїми батьківськими обов'язками, оскільки останній, будучи батьком неповнолітнього сина - ОСОБА_4 , не переймається здоров'ям дитини, не створив жодних умов для його фізичного та духовного розвитку; не піклується, не забезпечує його необхідними продуктами харчування та речами, не виявляє інтересу до внутрішнього світу дитини та її навчання, не забезпечує медичного нагляду, чим порушує право дитини на належне утримання, виховання, турботу про фізичний та духовний розвиток, тому порушене право підлягає судовому захисту шляхом позбавлення останнього батьківських прав відносно його дитини.
Ухвалюючи вказане рішення, суд враховує, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема, ставлення батьків до дітей.
З метою дотримання зазначених принципів Декларації прав дитини, суд вважає, що у даному випадку є виняткові обставини для позбавлення відповідача ОСОБА_3 батьківських прав відносно його неповнолітнього сина. При цьому, інші положення принципу 6 Декларації прав дитини, у даному випадку, на переконання суду, порушені не будуть.
Таким чином, наведені вище обставини переконують суд у тому, що відповідач взагалі не має бажання та не виконує батьківські функції щодо своєї дитини, не виявляє жодної турботи щодо свого сина, відтак, дані обставини дають суду законні підстави у відповідності до положень ст.164 Сімейного кодексу України позбавити відповідача ОСОБА_3 батьківських прав відносно неповнолітнього сина ОСОБА_4 .
Проте, ухвалення цього рішення не позбавляє відповідача права, передбаченого у ст. 169 СК України за певних умов звернутися до суду з позовом про поновлення батьківських прав.
Відповідно до ч.1 ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до вимог ч.3 ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до вимог ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Частиною 6 статті 81 ЦПК України встановлено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до п.1 ч.2 ст. 141 ЦПК України, підлягає стягненню сплачений судовий збір з відповідача на користь позивача в розмірі 968,96 гривень.
Керуючись ст. ст. 4-5, 12-13, 76, 81, 141, 259, 263-265, 268, 354, 355 ЦПК України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Служби у справах дітей Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради про позбавлення батьківських прав - задоволити.
Позбавити ОСОБА_3 батьківських прав відносно неповнолітнього сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 968 (дев'ятсот шістдесят вісім) грн. 96 коп. сплаченого судового збору.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Заочне рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на заочне рішення може бути подана до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом вказаних строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Сторони у справі:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_3 .
Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 ;
Третя особа: Служба у справах дітей Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради, ЄДРПОУ 25258931, місце знаходження, м. Львів, проспект Червоної Калини, буд.66.
Повний текс рішення складено 14.04.2026.
Суддя Кушнір Б.Б.