14 квітня 2026 року м. Дніпросправа № 160/24557/25
Суддя І інстанції - Серьогіна О.В.
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Чепурнова Д.В. (доповідач),
суддів: Коршуна А.О., Сафронової С.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу полку патрульної поліції в місті Кривий Ріг управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся з вищевказаним позовом до суду в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Департаменту патрульної поліції Національної поліції України щодо не зарахування ОСОБА_1 до стажу служби в Національній поліції України вислугу років в органах Державної кримінально-виконавчої служби України за період проходження служби з 20.12.2008 року по 31.12.2010 року;
- зобов'язати Департамент патрульної поліції Національної поліції України, відповідно до пунктів 1, 3 частини 2 статті 78 Закону України «Про Національну поліцію» зарахувати ОСОБА_1 до стажу служби в Національній поліції України, який дає право на встановлення надбавки за вислугу років та надання додаткової оплачуваної відпустки, стаж служби у Державній кримінально-виконавчій службі України за період проходження служби з 20.12.2008 року по 31.12.2010 року.
В обґрунтування позову вказано, що в період з 20.12.2008 року по 31.12.2010 року позивач проходив службу в Державній кримінально-виконавчій службі України та займав посаду молодшого інспектора відділу нагляду і безпеки Софіївської виправної колонії №45 управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Дніпропетровській області, мав звання сержанта внутрішньої служби. Разом із цим, при прийняті позивача на службу до Національної поліції України, йому не було зараховано стаж служби в органах та підрозділах Державної кримінально-виконавчої служби України, який у календарному обчисленні становить 2 роки 0 місяців 11 днів. У зв'язку із чим, 02.07.2025 року позивач звернувся із заявою до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України щодо зарахування йому стажу служби в органах та підрозділах Державної кримінально-виконавчої служби України в календарному обчисленні до стажу служби в Національній поліції України. Однак, за результатами розгляду заяви позивача йому було надіслано відповідь від Департаменту патрульної поліції Національної поліції України №15192-2025 від 07.07.2025 року, в якій зазначено, що в переліку, вказаному у частині 2 статті 78 Закону України №580-VIII «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 року відсутня служба в органах Державної кримінально-виконавчої служби України. Позивач уважає, що служба в органах Державної кримінально-виконавчої служби України має такий же правовий статус, як і служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу, а тому повинна зараховуватися до служби в органах внутрішніх справ, а в подальшому до стажу служби в поліції на підставі пункту 3 частини другої статті 78 Закону України «Про національну поліцію» від 02.07.2015 №580-VIII (далі - Закон № 580-VIII).
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2025 року позовні вимоги було задоволено частково.
Визнано протиправними дії Департаменту патрульної поліції Національної поліції України щодо відмови у зарахуванні ОСОБА_1 до стажу служби в Національній поліції України вислугу років в органах Державної кримінально-виконавчої служби України за період проходження служби з 20.12.2008 року по 31.12.2010 року.
Зобов'язано Департамент патрульної поліції Національної поліції України відповідно до пунктів 1, 3 частини 2 статті 78 Закону України «Про Національну поліцію» зарахувати ОСОБА_1 до стажу служби в Національній поліції України, який дає право на встановлення надбавки за вислугу років та надання додаткової оплачуваної відпустки, стаж служби у Державній кримінально-виконавчій службі України за період проходження служби з 20.12.2008 року по 31.12.2010 року.
У задоволенні решти позовних вимог було відмовлено.
Не погодившись з даним рішенням суду першої інстанції відповідач подав на нього апеляційну скаргу в якій просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що прирівнювання служби в органах Державної кримінально-виконавчій службі до служби в органах внутрішніх справ є помилковим, адже суперечить нормам статті 78 Закону України «Про Національну поліцію», який є спеціальним, та у якому прямо передбачено та чітко окреслено ті види служби, які враховуються до стажу служби поліцейських. Також вказує на пропуск позивачем місячного строку звернення до суду передбаченого ст. 122 КАС України
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 в період з 20.12.2008 року по 31.12.2010 року проходив службу в Державній кримінально-виконавчій службі України та займав посаду молодшого інспектора відділу нагляду і безпеки Софіївської виправної колонії №45 управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Дніпропетровській області, мав звання сержанта внутрішньої служби.
Наказом Софіївської виправної колонії №45 від 30.12.2010 року за №61 о/с, у відповідності до пункту «ж» частини 1 розділу VII «Звільнення зі служби» постанови Кабінету міністрів Української PCP №114 від 29.07.1991 «Про затвердження Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ» позивача було звільнено з Державної кримінально-виконавчої служби України.
Згідно з довідкою від державної установи «Табір для тримання військовополонених «Центр-5» Міністерства юстиції України №5/12-220 від 05.06.2025 року станом на день звільнення позивач мав вислугу у календарному обчисленні 2 роки 0 місяців 11 днів.
Згідно з довідкою полку патрульної поліції в місті Кривий Ріг управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України №394д/41/19/1-2025 від 07.07.2025 року ОСОБА_1 дійсно працює на посаді інспектора взводу № 1 роти № 1 батальйону № 1 полку патрульної поліції в місті Кривий Ріг управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції з 26.06.2023 року по теперішній час. У Національній поліції з 07.11.2015 року. Згідно особової справи № 15991 ОСОБА_1 проходив службу в органах Державної кримінально-виконавчої служби в період з 20.12.2008 року по 31.12.2010 року, служба в Збройних Силах з 20.05.2011 року по 26.01.2012 року та в органах внутрішніх справ з 16.10.2013 року по 06.11.2015 року. Станом на 07 липня 2025 року стаж служби в поліції для встановлення надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки ОСОБА_1 становить 12 років 04 місяці 29 днів.
Разом із цим, при прийняті позивача на службу до Національної поліції України, позивачу не було зараховано стаж служби в органах та підрозділах Державної кримінально-виконавчої служби України, який у календарному обчисленні становить 2 роки 0 місяців 11 днів.
У зв'язку із чим, 02.07.2025 року позивач звернувся із заявою до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України щодо зарахування йому стажу служби в органах та підрозділах Державної кримінально-виконавчої служби України в календарному обчисленні до стажу служби в Національній поліції України.
Однак, за результатами розгляду заяви позивача йому було надіслано відповідь від Департаменту патрульної поліції Національної поліції України №15192-2025 від 07.07.2025 року, в якій зазначено наступне. Згідно зі статтею 78 Закону України «Про Національну поліцію» (далі - Закон) до стажу служби в поліції зараховуються: служба в поліції на посадах, що заміщуються поліцейськими, з дня призначення на відповідну посаду; військова служба в Збройних Силах України, Державній прикордонній службі України, Національній гвардії України. Управлінні державної охорони. Цивільній обороні України, внутрішніх військах Міністерства внутрішніх справ України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до закону. Службі безпеки України, Службі зовнішньої розвідки, Державній спеціальній службі транспорту; служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду; час роботи у Верховній Раді України, місцевих радах, центральних і місцевих органах виконавчої влади із залишенням на військовій службі, на службі в органах внутрішніх справ України або на службі в поліції; час роботи в органах прокуратури і суді осіб, які працювали на посадах суддів, прокурорів, слідчих, а також служба в Службі судової охорони; дійсна військова служба в Радянській Армії та Військово-Морському Флоті, прикордонних, внутрішніх, залізничних військах, в органах державної безпеки та інших військових формуваннях колишнього СРСР, а також служба в органах внутрішніх справ колишнього СРСР. Зважаючи на зазначене, частина друга статті 78 Закону містить вичерпний перелік посад (видів служби) та періодів роботи в органах і установах, служба в яких зараховується до стажу служби в поліції. У вказаному переліку відсутня служба в Державній кримінально-виконавчій службі України. Ураховуючи викладене, немає законних підстав для зарахування до стажу служби в поліції службу в Державній кримінально-виконавчій службі України.
Частково задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що служба в Державній кримінально-виконавчій службі України здійснювалась в порядку, встановленому законодавством для осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, та відповідно до пункту 3 частини 2 статті 78 Закону України «Про Національну поліцію» повинна зараховуватись до стажу служби в поліції.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.
Спір у цій справі виник у зв'язку (не)правомірністю відмови у зарахуванні на підставі частини другої статті 78 Закону №580-VIII наявну у позивача на момент прийняття на службу в поліцію вислугу років з 20.12.2008 року по 31.12.2010 року у Державній кримінально-виконавчій службі України.
Так, у постанові 20.10.2022 у справі № 160/11127/20 Верховний Суд дійшов висновку, що служба в органах Державної кримінально-виконавчої служби України прирівнюється до служби в органах внутрішніх справ України, оскільки здійснювалась вона в порядку, установленому законодавством для осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, а відтак, має такий же правовий статус і повинна в силу пункту 3 частини другої статті 78 Закону № 580-VIII зараховуватися до стажу служби в поліції.
Таких висновків Верховний Суд дійшов на підставі аналізу норм права, які врегульовують спірні відносини, що склалися між сторонами.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України від 02.07.2015 №580-VIII «Про Національну поліцію» (надалі - Закон №580-VIII), згідно із частинами першою та другою статті 59 якого служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Час проходження служби в поліції зараховується до страхового стажу, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Статтею 78 Закону №580-VIII встановлено, що стаж служби в поліції дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки.
Частиною другою статті 78 Закону № 580-VIII встановлено, що до стажу служби в поліції зараховуються: 1) служба в поліції на посадах, що заміщуються поліцейськими, з дня призначення на відповідну посаду; 2) військова служба в Збройних Силах України, Державній прикордонній службі України, Національній гвардії України, Управлінні державної охорони, Цивільній обороні України, внутрішніх військах Міністерства внутрішніх справ України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до закону, Службі безпеки України, Службі зовнішньої розвідки, Державній спеціальній службі транспорту; 3) служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду; 4) час роботи у Верховній Раді України, місцевих радах, центральних і місцевих органах виконавчої влади із залишенням на військовій службі, на службі в органах внутрішніх справ України або на службі в поліції; 5) час роботи в органах прокуратури і суді осіб, які працювали на посадах суддів, прокурорів, слідчих, а також служба у Службі судової охорони; 6) дійсна військова служба в Радянській Армії та Військово-Морському Флоті, прикордонних, внутрішніх, залізничних військах, в органах державної безпеки та інших військових формуваннях колишнього СРСР, а також служба в органах внутрішніх справ колишнього СРСР.
Отже, до стажу служби в поліції зараховується служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду.
Пунктом 5 Прикінцевих положень Кримінально-виконавчого кодексу України від 11.07.2003 № 1129-IV було передбачено, що до законодавчого врегулювання питань проходження служби персоналом органів і установ виконання покарань та його соціального захисту на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої системи поширюються дія статтями 22 і 23 Закону України «Про міліцію», а також порядок і умови проходження служби та грошового забезпечення, передбачені для працівників органів внутрішніх справ.
Спеціальним Законом, який визначає правові основи організації та діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України, її завдання та повноваження, є Закон України «Про державну кримінально-виконавчу службу України» від 23.06.2005 №2713-IV (надалі - Закон № 2713-IV), що набрав чинності 20.07.2005.
У попередніх редакціях частини п'ятої статті 23 цього Закону (до змін від 10.11.2015 та від 06.12.2016) було передбачено, що на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюються дія статей 22 і 23 Закону України «Про міліцію», а також порядок і умови проходження служби та грошового забезпечення, передбачені для працівників органів внутрішніх справ. На працівників кримінально-виконавчої служби поширюються умови оплати праці, передбачені для працівників органів внутрішніх справ, які не мають спеціальних звань.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 № 1774-VIII частину п'яту статті 23 Закону № 2713-IV викладено в наступній редакції: «на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюється соціальний захист поліцейських, визначений Законом України «Про Національну поліцію», а також порядок і умови проходження служби, передбачені для поліцейських. Умови і розміри грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються Кабінетом Міністрів України».
У постанові від 20.10.2022 у справі № 160/11127/20 Верховний Суд зазначив, що системний аналіз вищенаведених норм свідчить про те, що фактично законодавець поширив дію усіх норм, які врегульовують порядок і умови проходження служби працівниками органів внутрішніх справ, а в подальшому - поліцейськими, на працівників кримінально-виконавчої служби.
Сутність службової дисципліни, обов'язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень визначені Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України, затвердженим Законом України від 22.02.2006 №3460-IV.
Згідно з преамбулою зазначеного Статуту його дія поширюється на осіб начальницького складу Національного антикорупційного бюро України, осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України та податкової міліції, які повинні неухильно додержуватися його вимог.
Крім того, частиною першою статті 6 Закону № 2713-IV закріплено, що Державна кримінально-виконавча служба України відповідно до закону здійснює правозастосовні та правоохоронні функції і складається з центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, його територіальних органів управління, кримінально-виконавчої інспекції, установ виконання покарань, слідчих ізоляторів, воєнізованих формувань, навчальних закладів, закладів охорони здоров'я, підприємств установ виконання покарань, інших підприємств, установ і організацій, створених для забезпечення виконання завдань Державної кримінально-виконавчої служби України.
Аналізуючи повноваження, завдання та функції відповідних органів, Верховний Суд у вищевказаній постанові дійшов висновку, що всі обов'язки, обмеження служби в органах внутрішніх справ та поліції, її специфічні умови, порядок та підстави дисциплінарної відповідальності визнані законодавцем тотожними умовам проходження служби персоналом органів і установ виконання покарань.
У підсумку Верховний Суд констатував, що служба в органах Державної кримінально-виконавчої служби України (Державної пенітенціарної служби) має такий же правовий статус, як і служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу.
Враховуючи вищенаведену позицію Верховного Суду, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що період служби в органах Державної кримінально-виконавчої служби належить до визначеного частиною другою статті 78 Закону № 580-VIII переліку посад (видів служби), які зараховуються до стажу служби в поліції.
Щодо строку звернення до суду колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до ч. 1, 2, 5 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом № 2352-IX) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Згідно зі ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (зі змінами, внесеними Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин від 1 липня 2022 року № 2352-IX, який набрав чинності 19.07.2022 року).
Колегія суддів зазначає, що у даній справі спор виник щодо незарахування стажу у Державній кримінально-виконавчій службі до стажу в службі в поліції, який необхідний позивачу зокрема і для встановлення набавки за вислугу років. При цьому позивач продовжує проходити службу у Департаменті патрульної поліції.
Також колегія суддів зазначає, що рішенням Конституційного Суду України №1-р/2025 від 11 грудня 2025 року визнано неконституційною частину 1 статті 233 КЗпП України в частині установлення тримісячного строку звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних, працівникові виплат, оскільки призводить до фактичного звуження змісту та обсягу конституційних прав, гарантованих статтями 43 і 55 Конституції України, порушує гарантії своєчасного одержання винагороди за працю та позбавляє працівника реальної можливості ефективно реалізувати право на судовий захист, що суперечить частині першій статті 8 , частині сьомій статті 43, частині першій статті 55 Конституції України.
Листом №15192-2025 від 07.07.2025 року відповідач повідомив позивача про відсутність правових підстав для зарахування до стажу служби в Національній поліції України вислугу років в органах Державної кримінально-виконавчої служби України за період проходження служби з 20.12.2008 року по 31.12.2010 року, за таких обставин твердження апеляційної скарги про пропуск позивачем строку звернення до суду є безпідставним.
Доводи викладені в апеляційній скарзі зводяться до переоцінки висновків, зроблених судом першої інстанції, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 315, ст.ст. 316, 321, 322 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу полку патрульної поліції в місті Кривий Ріг управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції - залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення в повному обсязі.
В повному обсязі постанова складена 14 квітня 2026 року.
Головуючий - суддя Д.В. Чепурнов
суддя А.О. Коршун
суддя С.В. Сафронова