Справа № 464/3/26
пр.№ 2/464/1103/26
13 квітня 2026 року м. Львів
Сихівський районний суд м. Львова у складі судді Шашуріної Г.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу № 465/3/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Позивач, через підсистему «Електронний Суд», звернувся до Сихівського районного суду м.Львова із позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 1561-4909 від 08 червня 2025 року у розмірі 36 120,00 грн, покликаючись на невиконання останньою взятих на себе зобов'язань.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11 листопада 2025 року таку передано на розгляд судді Шашуріній Г.О.
Ухвалою судді від 01 січня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Відповідачу встановлено строк 15 днів з дня вручення ухвали подати до суду згідно з вимогами ст.178 ЦПК України відзив на позовну заяву.
Відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення направлено ухвалу про відкриття провадження у справі за зареєстрованим у встановленому порядку місцем проживання та останнім таку отримано 13 січня 2026 року, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, а тому відповідач у порядку п.5 ч.6 ст.272 ЦПК України вважається таким, якому вручено судове рішення. Позовну заяву з додатками відповідачу було направлено позивачем, про що долучено відповідне підтвердження, як це передбачено ст.ст.43, 177 ЦПК України.
Відповідач відзив на позов не подала, будь-яких заяв/клопотань ним не заявлено.
Розгляд справи проводиться без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження, як це передбачено ч.13 ст.7 ЦПК України. На підставі ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.
Згідно зі ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися нам припущеннях (ст.ст.12, 81 ЦПК України).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч.4 ст.263 ЦПК України).
Як визначено п.1 ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору і в установлений договором строк (ст.ст.526, 530 ЦК України). За умовами ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 14 листопада 2018 року у справі № 2-1383/2010 висловлено правову позицію, що ст.204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
У ст.1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором (ст.1048 ЦК України).
Як регламентовано ст.13 Закону «Про споживче кредитування», договір про споживчий кредит, договори про надання супровідних послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про електронну комерцію").
08 червня 2025 року між позивачем (кредитодавцем) та відповідачем (позичальником) укладено договір про відкриття кредитної лінії № 1561-4909, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», шляхом підписання електронним підписом позичальника.
Підпис є обов'язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника (-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Договір про надання споживчого кредиту підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений.
Саме така позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 22 січня 2020 року у справі № 674/461/16-ц, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 , від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19, від 22 листопада 2021 року у справі № 234/7719/20, від 17 січня 2022 року у справі № 234/7723/20.
За умовами договору кредитодавець зобов'язується відкрити кредитну лінію для позичальника шляхом надання грошових коштів позичальнику у сумі 12 000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності для задоволення особистих потреб позичальника, а позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити нараховані кредитодавцем проценти за користування кредитом (денна процента ставка 1,00%) та комісію.
Судом установлено, що позивачем умови укладеного договору виконано та надано відповідачу 12 000,00 грн кредиту, які було перераховано за допомогою системи LigPay на карту № НОМЕР_1 , яка зазначена відповідачем у договорі, що підтверджується відповіддю ТОВ «ФК «Контрактовий дім» від 30 жовтня 2025 року.
Отримавши кредит, відповідач взяті на себе зобов'язання за договором належним чином не виконував, а відтак, згідно з розрахунком позивача має заборгованість у сумі 36 120,00 грн, яка складається з: прострочена заборгованість за кредитом - 12 000,00 грн; прострочена заборгованість за нарахованими процентами - 16 320,00 грн; 6 000,00 грн - заборгованість за процентами на підставі ст.625 ЦК України; 1 800,00 грн заборгованість по комісії.
Відповідачем наведений розрахунок не заперечено та не спростовано, власного контррозрахунку не проведено, доказів його неправильності не надано, а тому такий береться до уваги як розмір наявної заборгованості перед позивачем. За змістом висновку Верховного Суду у постанові від 25 січня 2023 року у справі № 209/3103/21 саме на сторону відповідача покладено процесуальний обов'язок спростування розміру заборгованості, заявленого стороною позивача.
Разом з тим, пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України унормовано, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року за № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року, на території України введено воєнний стан із 05 год 30 хв 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Згодом, неодноразово воєнний стан на території України продовжувався у встановленому законом порядку і є чинним на даний час.
Беручи до уваги наведене, в умовах воєнного стану позичальник (боржник) звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексуза прострочення грошового зобов'язання. Отже, вимоги в цій частині не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства та є безпідставними.
З урахуванням презумпції правомірності правочину, взятих на себе відповідачем зобов'язань за кредитним договором, які ним не виконувалися належним чином, та обов'язковості договору для сторін, доводи позивача щодо стягнення з відповідача суми боргу у розмірі у сумі 30 120,00 грн, яка складається з: прострочена заборгованість за кредитом - 12 000,00 грн; прострочена заборгованість за нарахованими процентами - 16 320,00 грн; 1 800,00 грн заборгованість по комісії є підставними, отже заявлений позов підлягає частковому задоволенню. Суд акцентує увагу, що відповідач не скористався своїм правом подати відзив на позовну заяву, а тому суд вирішив справу за наявними матеріалами.
У порядку ст.141 ЦПК України на відповідача слід покласти сплачені позивачем при подачі позову до суду документально підтверджені судові витрати, а саме 2 020,00 грн судового збору, пропорційно задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст.141, 247, 258-259, 263-265, 268, 273-279, 354 ЦПК України, суд
Позов задоволити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» заборгованість за кредитним договором № 1561-4909 від 08 червня 2025 року у розмірі 30 120,00 грн, а також 2 020,00 грн судового збору.
Відмовити у задоволенні решти вимог позову.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Учасники справи:
позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», код ЄДРПОУ 38548598, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 26, офіс 407
відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1
Повне рішення суду складено 13 квітня 2026 року, що є датою його ухвалення, ухваленого за відсутності учасників справи, як це передбачено ч.5 ст.268 ЦПК України.
Суддя Галина ШАШУРІНА